Рішення № 68068918, 27.07.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/79/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2017 справа № 908/1322/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут (69035, місто Запоріжжя, вул. Заводська, 7)

до відповідача ОСОБА_1 управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 65)

про стягнення 310879,39 грн. основного боргу за договором № 114112НDGНАВ017 від 03.01.2017, 26389,31 грн. пені, 2973,00 грн. 3% річних та 14679,55 грн. втрат від інфляції грошових коштів

суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № Др-45-1216 від 27.12.2016;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 01/45 від 13.04.2017

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 27.06.2017 звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут з позовною заявою до ОСОБА_1 управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про стягнення 310879,39 грн. основного боргу за договором № 114112НDGНАВ017 від 03.01.2017, 26389,31 грн. пені, 2973,00 грн. 3% річних та 14679,55 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказував, що сторонами 03.01.2017 укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 114112HDGHAB017, на підставі якого ТОВ Запоріжгаз Збут в період з січня по травень 2017 року передало відповідачу природний газ на загальну суму 395482,42 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а також підписано акти надання послуг по відшкодуванню витрат на припинення газопостачання на загальну суму 3921,82 грн., сума основного боргу з урахуванням часткової оплати складає 310879,39 грн. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобовязання, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, позивачем нараховані до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги ґрунтуються на ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 29.06.2017 порушено провадження у справі № 908/1322/17, присвоєно справі номер провадження 18/79/17, судове засідання призначене на 27.07.2017. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами та закінчений 27.07.2017, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Відповідач надав відзив на позовну заяву та документи, витребувані судом; позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 310879,39 грн. визнав, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, тобто звільнити від відповідальності за порушення умов договору, оскільки є бюджетним закладом, фінансування відповідача з державного бюджету для потреб придбання природного газу обмежене, на підтвердження того надав кошторисні документи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши наявні матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут (постачальник, позивач у справі) та Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (споживач, відповідач у справі) 03.01.2017 уклали договір про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 114112HDGHAB017 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2017 році природний газ (далі газ), а споживач зобовязується прийняти товар та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. 2.3 договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Як зазначено у п. 2.9 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

2.9.1 За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобовязаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

2.9.2 На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.

2.9.3 Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобовязується повернути постачальнику один примірник оригіналу приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступного порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму за ціною, що діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Пунктом 4.3 договору обумовлено, що датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Згідно п. 5.4.5 договору споживач зобовязується самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках: порушення строків розрахунків за договором; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу; перевитрат добового та/або місячного підтвердженого обсягу газу без узгодження з постачальником; припинення або розірвання договору та в інших випадках, передбачених Правилами постачання газу, іншими актами законодавства.

Як зазначено у п. 5.4.7 договору споживач зобовязується компенсувати постачальнику вартість послуг за відключення (обмеження/припинення) та підключення газопостачання, якщо такі послуги оператора ГРМ здійснювались внаслідок винних дій (бездіяльності) споживача та оплачувались постачальником.

Пунктом 12.1. договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2017 до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивачем у період з січня по травень 2017 року передано відповідачу природний газ загальною вартістю 395482,42 грн. Факт поставки підтверджується актами приймання-передачі природного газу (арк. с. 20-30). Також сторонами на підставі п. 5.4.7 договору підписано акти надання послуг щодо відшкодування витрат на припинення газопостачання (арк. с. 31-45) на загальну суму 3921,82 грн.

Зазначені акти приймання-передачі природного газу та акти надання послуг узгоджені сторонами та підтверджують прийняття відповідачем природного газу та наданих послуг без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на актах начальника ОСОБА_4; акти скріплені печатками підприємств.

Відповідач зобовязання щодо своєчасної та повної оплати отриманого за договором № 114112HDGHAB017 від 03.01.2017 природного газу не здійснив та не відшкодував витрати на припинення газопостачання, частково сплатив лише 88524,85 грн. за січень 2017 року згідно рахунку на оплату № 00002963 від 16.03.2017 (платіжне доручення № 974 від 22.03.2017), чим порушив умови договору.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати отриманого природного газу та відшкодування витрат на припинення газопостачання у загальному розмірі 310879,39 грн., позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати поставленого позивачем природного газу на суму 306957,57 грн., у встановлений договором строк, та відшкодування витрат на припинення газопостачання у сумі 3921,82 грн. не виконав.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 310879,39 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання позивач, посилаючись на пункт 6.2.1 договору, просив стягнути суму пені у загальному розмірі 26389,31 грн. за період з 11.02.2017 по 21.06.2017.

Згідно п. 6.2.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

При розрахунку пені позивачем невірно визначено період нарахування пені, оскільки положеннями п. 4.2.3 договору визначено, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу, отже прострочення платежу мало б рахуватися з 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Позивачем здійснено розрахунок з 11 числа місяця по кожному платежу, що не суперечить нормам діючого законодавства. Судом також встановлено, що позивачем при визначені періодів нарахування пені помилково включено день зарахування оплати 22.03.2017 за січень 2017 року.

Враховуючи визначений позивачем період, перевіривши за допомогою бази даних Законодавство правильність нарахування пені, судом визначено, що сума пені, яка підлягає стягненню, складає 26125,83 грн., у звязку із чим позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими в частині стягнення 26125,83 грн., в частині стягнення 263,48 грн. пені є безпідставними, тому у позові в цій частині слід відмовити.

Разом з тим, щодо стягнення суми пені в розмірі 26125,83 грн. суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 90% виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

Як зазначено в п. 3.17.4 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач є бюджетною установою, яка існує за рахунок державних асигнувань; згідно тимчасового кошторису на І квартал 2017 року від 11.01.2017 відповідачу виділено кошти з державного бюджету на оплату природного газу у розмірі 25250,00 грн. та на оплату комунальних послуг та енергоносіїв у розмірі 414000,00 грн., а відповідно до довідки про зміни до кошторису на І квартал 2017 рік від 08.02.2017 збільшено видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв до 953000,00 грн. та оплату природного газу до 96000,00 грн. Також згідно п. 3.6 договору загальна сума договору складає 186333,35 грн., однак Додатковою угодою № 1 від 18.01.2017 сторони визначили загальну суму договору 88524,85 грн., у звязку із зменшенням суми тимчасового кошторису відповідача 18.01.2017. Як пояснив відповідач, збільшити суму оплати за договором до 200000,00 грн. не було можливості через те, що у лютому 2017 року тимчасовий кошторис відповідача припинив дію, а за постійним кошторисом оплату можливо було проводити тільки через укладання нового договору шляхом проведення відкритих торгів. Зазначене свідчить, що відповідач був позбавлений можливості виконати вчасно зобовязання по оплаті поставленого природного газу. Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне скористатися наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом та зменшити на 90% розмір пені. Таким чином, підлягає стягненню з відповідача (26125,83 грн. 90%) 2612,58 грн. пені.

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2973,00 грн. за період з 11.02.2017 по 21.06.2017 та суму інфляційних втрат в розмірі 14679,55 грн. за період з лютого по травень 2017 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним невірно через допущені помилки, які судом вже зазначались щодо розрахунку пені, судом визначено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню, складає 2949,72 грн., у звязку із чим позовні вимоги про стягнення 3% річних задовольняються в частині стягнення 2949,72 грн., в частині стягнення 23,28 грн. 3% річних у позові суд відмовляє.

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В розрахунку втрат від інфляції, доданому до позовної заяви, позивачем до періодів нарахування втрат від інфляції помилково включено місяці, в яких мало бути виконано зобовязання, оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

За таких обставин, здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції в розмірі 14679,55 грн. за період з лютого по травень 2017 року є необґрунтованим.

Правомірним, в даному випадку, згідно актів приймання-передачі природного газу за січень 2017 року є період нарахування березень-травень 2017 року на суму зобовязання 103459,41 грн. (з урахуванням оплати у сумі 88524,85 грн.), згідно актів приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року є період нарахування квітень-травень 2017 року на суму зобовязання 151481,06 грн. та згідно актів приймання-передачі природного газу за березень 2017 року є період нарахування травень 2017 року на суму зобовязання 39570,33 грн., враховуючи існуючу заборгованість на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, та часткові оплати.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаним невірно. Перерахувавши за допомогою бази даних Законодавство інфляційні втрати, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню, складає 8056,40 грн., у звязку із чим позовні вимоги про стягнення 14679,55 грн. задовольняються в частині стягнення 8056,40 грн., в частині стягнення 6623,15 грн. інфляційних втрат у позові відмовляється.

Заперечення відповідача стосовно відсутності його вини у несвоєчасному виконанні зобовязання по оплаті боргу за спожитий газ, у звязку з відсутністю бюджетного фінансування, суд вважає безпідставними та зазначає, що законодавством не передбачена залежність оплати прийнятого природного газу від фактичного фінансування видатків з Державного бюджету України, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальником природного газу.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно ч. 3 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 по справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України.

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із договору, і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Таким чином, зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, згідно п. 5.4.5 договору споживач зобовязується самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках: порушення строків розрахунків за договором...

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням п. 4.3 постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України».

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 65, ідентифікаційний код 38625593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут (69035, місто Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ідентифікаційний код 39587271) 310879,39 грн. (триста десять тисяч вісімсот сімдесят девять грн. 39 коп.) основного боргу, 2612,58 грн. (дві тисячі шістсот дванадцять грн. 58 коп.) пені, 2949,72 грн. (дві тисячі девятсот сорок девять грн. 72 коп.) 3% річних, 8056,40 грн. (вісім тисяч пятдесят шість грн. 40 коп.) інфляційних втрат, 5220,17 грн. (пять тисяч двісті двадцять грн. 17 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 01 серпня 2017 року.

Суддя В.В. Носівець