Постанова № 68068709, 31.07.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Жекова В. І.,

суддів: Лавриненко Л. В., Аленіна О. Ю.

(Склад колегії суду визначено, згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.07.2017 р.)

при секретарі судового засідання – Чеголя Є.О.,

за участю представників учасників процесу:

ДП “Морський торговельний порт “Чорноморськ” – ОСОБА_1,

ТОВ “Транс-Сервіс” - не з’явився,

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ “Транс-Сервіс”

на рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2017 р.

у справі № 916/3136/16

за позовом ДП “Морський торговельний порт “Чорноморськ”

до ТОВ “Транс-Сервіс”

про зобов’язання вчинити певні дії

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 р. (колегією суддів у складі головуючого судді: Жекова В. І., суддів: Богатиря К. В., Аленіна О. Ю.) апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 31.07.2017 р.

Розпорядженням керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду №707 від 27.07.2017 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи, у зв’язку з відпусткою судді члена-колегії ОСОБА_2 з 24.07.2017 р. по 19.08.2017 р. включно.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.07.2017 р., для розгляду апеляційної скарги ТОВ “Транс-Сервіс” на рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2017 р. у справі №916/3136/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Жекова В. І., суддів: Аленіна О. Ю., Лавриненко Л. В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2017 р. (колегією суддів у складі головуючого судді: Жекова В. І., суддів: Лавриненко Л. В., Аленіна О. Ю.) прийнято справу №916/3136/16 до провадження.

Учасники судового процесу, відповідно до ст. 98 ГПК України, належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні, яке відбулось 31.07.2017 р., оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

18.11.2016 р. ДП “Морський торговельний порт “Чорноморськ” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ “Транс-Сервіс” про зобов’язання ТОВ „Транс-Сервіс” надати ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ” акти пайової участі в утриманні інфраструктури за формою, що додається до договору від 03.06.2014 р. №1-П (додаток №1) за період серпень-жовтень 2016 року (а.с. 3-5), з тих підстав, що ТОВ „Транс-Сервіс” не виконує умови договору, оскільки не надає акти пайової участі в утриманні інфраструктури.

Обґрунтовуючи позов, ДП “Морський торговельний порт “Чорноморськ” послалося на те, що підставою для виставлення ним рахунку ТОВ „Транс-Сервіс”, відповідно до п.2.3 договору, є підписання сторонами акту пайової участі в утриманні інфраструктури, складання якого є обов’язком саме ТОВ „Транс-Сервіс”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2016 р. (а.с. 1) провадження у справі було порушено (суддя Бездоля Д. О.), позовна заява прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2016 р. провадження з цієї справи зупинено (а.с. 99) до вирішення спору у справі господарського суду Одеської області №916/2723/16.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.03.2017 р. (а.с. 113-114) справу прийнято до провадження суддею Літвіновим С. В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.2017 р. (а.с. 143-144) справу №916/3136/16 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2017 р. (а.с. 146-147) справу №916/3136/16 прийнято до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Літвінов С. В., суддя Гуляк Г. І., суддя Никифорчук М. І.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.06.2017 р. (головуючий суддя Літвінов С. В., судді: Гуляк Г. І., Никифорчук М. І.) позов задоволено, а саме зобов’язано ТОВ „Транс-Сервіс” надати ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ” акти пайової участі в утриманні інфраструктури за формою, що додається до договору від 03.06.2014 р. №1-П (додаток №1) за період серпень-жовтень 2016 року; стягнено з ТОВ „Транс-Сервіс” на користь ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ” витрати по сплаті судового збору у сумі 1378 грн. (а.с. 164-167), оскільки вимоги визнані повністю обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, ТОВ “Транс-Сервіс” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити, оскільки судом не враховано висновків, зроблених Вищим господарським судом України у постанові у справі №916/2723/16 від 30.05.2017 р., предметом розгляду якої було, зокрема, визнання недійсним договору від 03.06.2014 р. №1-П, при розгляді якої суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що «задовольняючи зустрічні позовні вимоги про визнання договору про пайову участь недійсним, суди вказали на те, що даний договір містить ознаки договору про надання послуг, а отже всупереч вимогам законодавства оскаржуваний правочин не містить необхідних істотних умов договору, визначених цивільним законодавством».

Як зазначає апелянт, з вказаним висновком суд касаційної інстанції погодився, зазначивши наступне: «… фактичні обставини, які входять до предмету доказування за вимогами про визнання договору про пайову участь недійсним з цієї справи, з’ясовані судами першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою …»

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт послався також на те, що конкретного матеріального змісту послуги, яка полягає у «сприянні створенню усіх необхідних умов для здійснення діяльності», договір від 03.06.2014 р. не містить. При цьому, при розгляді справи №916/2723/16 ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ” стверджував, що «сприяння», передбачене договором від 03.06.2014 р., полягало «у подальшому укладанні договорів оренди».

Також, апелянт зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, не встановив, які саме послуги зі «сприяння» були надані ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ” ТОВ “Транс-Сервіс” у період, за який ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ” вимагає надати йому акти пайової участі в утриманні інфраструктури, адже у цей період між сторонами по справі не укладалися договори оренди, а саме в цьому й полягає «сприяння» з боку останнього на користь ТОВ “Транс-Сервіс”.

Представник ТОВ “Транс-Сервіс” у судове засідання 31.07.2017 р. не з’явився і судова колегія, враховуючи думку представника ДП “Морський торговельний порт “Чорноморськ” та те, що явка представників сторін не визнавалася обов’язковою, вирішила розглянути скаргу за його відсутністю.

Представник ДП “Морський торговельний порт “Чорноморськ” вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято відповідно до обставин справи, вимог чинного законодавства та просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 03.06.2014 р. між ДП “Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ “Транс-Сервіс” було укладено договір про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП “Іллічівський морський торговельний порт” № 1-П (а.с. 9-12), відповідно до п.1.1 якого ТОВ “Транс-Сервіс” здійснює пайову участь в утриманні інфраструктури ДП “ІМТП” шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок останнього, а ДП “ІМТП” приймає дані грошові кошти на свій поточний рахунок та сприяє створенню усіх необхідних умов для здійснення ТОВ “Транс-Сервіс” діяльності на території ДП “ІМТП”.

Згідно з п.2.1 договору, ціною даного договору є грошова сума, яка перераховується ТОВ “Транс-Сервіс” ДП “ІМТП” протягом строку дії договору та розраховується за наступною формулою, надалі – "Формула-1": “ТІ х 1,26 доларів США = XI”, де ТІ - це кількість тонн перевантаженого (обробленого) вантажу силами та/або засобами ТОВ “Транс-Сервіс” через причал №12 та/або інші причали в Іллічівському морському порту за звітний місяць; 1,26 доларів США - визначена за взаємною згодою ДП “ІМТП” та ТОВ “Транс-Сервіс” ставка; XI - грошова сума, яку ТОВ “Транс-Сервіс” зобов’язано перерахувати ДП “ІМТП” за результатами обробки вантажу у звітному місяці за даним договором.

Відповідно до п.2.3 договору, розраховану за формулою-1 грошову суму "Х1" ТОВ “Транс-Сервіс” зобов’язано оплачувати ДП “ІМТП” щомісячно, за результатами роботи за попередній (звітній) місяць, не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Згідно з п.3.2 договору, ТОВ “Транс-Сервіс” зобов’язується: здійснювати пайову участь в утриманні інфраструктури шляхом перерахування ДП “ІМТП” грошових коштів на умовах цього договору; не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за звітнім, надавати ДП “ІМТП” акт пайової участі в утриманні інфраструктури за формою, що додається до даного договору (додаток № 1) (п.п. 3.2.2); вручати ДП “ІМТП” щомісячно до 5 числа кожного місяця, наступного за звітнім, завірені належним чином копії документів, що підтверджують кількість обробленого ТОВ “Транс-Сервіс” вантажу, а саме: у митних режимах: експорт, експорт-транзит - коносамент; імпорт, імпорт-транзит - відвантажувальне повідомлення, дата вказаних документів є датою виконання робі/надання послуг.

Згідно з п.3.3 договору, ДП “ІМТП” має право вимагати від ТОВ “Транс-Сервіс” своєчасної та у повному обсязі сплати пайової участі в утриманні інфраструктури ДП “ІМТП” та своєчасного надання документів, передбачених цим договором.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до абз.5 п.п.2.6 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції», не надається преюдиціального значення також обставинам, зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов’язанні з доказуванням (ч.2 ст. 111-7 ГПК), - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

Посилання скаржника на те, що місцевим судом не враховано висновків, зроблених Вищим господарським судом України у постанові у справі №916/2723/16 від 30.05.2017 р., до уваги колегією суддів прийнято бути не може, з огляду на наступне.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2017 р. (а.с. 154-161) у справі №916/2723/16 (за позовом ДП “Морський торговельний порт “Чорноморськ” до ТОВ “Транс-Сервіс”, 3-я особа - Міністерство інфраструктури України, про стягнення та за зустрічним позовом ТОВ “Транс-Сервіс” до ДП “Морський торговельний порт “Чорноморськ” про визнання недійсним договору) касаційну скаргу ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" задоволено частково; рішення господарського суду Одеської області від 05.12.16р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.17р. скасовано у частині зустрічних позовних вимог; прийняте у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено; у частині первісного позову – справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області; стягнено з ТОВ "Транс-Сервіс" на користь ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" 1 653,60 грн. за розгляд касаційної скарги, 1 515,80 грн. за розгляд апеляційної скарги, 1 378,09 грн. за розгляд позовної заяви; доручено господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Дійсно, зважаючи на те, що постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2017 р. у справі №916/2723/16 були скасовані рішення судів попередніх інстанцій та прийнято нове рішення (в частині зустрічного позову), встановлені судом касаційної інстанції обставини в цій частині не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Вказаною постановою встановлено, що договір про пайову участь містить елементи різних договорів (змішаний договір - ч.2 ст.628 ЦК України), а діюче законодавство дозволяє існування зазначених договорів, оскільки немає прямої заборони на їх укладання, у силу вимог ч.1 ст. 204 ЦК України.

Також, у постанові зазначено, що:

«З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що зобов'язання, відповідно до договору №1-П про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП "Іллічівський морський торговельний порт" від 03.06.14р., виконуються, а ТОВ "Транс-Сервіс" неналежно виконані взяті на себе зобов'язання, виконувало частково, щодо строків та розміру оплати.

Належне виконання Портом договору від 03.06.14р. №1-П щодо сприяння створенню всіх необхідних умов для здійснення діяльності Компанією на території порту та неналежне виконання ТОВ "Транс-Сервіс" взятих зобов'язань щодо строків оплати встановлено під час розгляду господарської справи №916/3917/15, за результатом перегляду якої апеляційною та касаційною інстанцією позовні вимоги порту про стягнення боргу задоволені частково. Рішення вступило у законну силу. Вказані обставини сторонами по справі №916/3917/15 не заперечувалися, а тому визнані судами як факт.»

Крім того, у постанові вказано, що:

«Таким чином, враховуючи, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування за вимогами про визнання договору пайової участі недійсним по цій справі, з'ясовані судами першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак вказаним обставинам судами попередніх інстанцій була дана неправильна юридична оцінка, беручи до уваги доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню у частині зустрічних позовних вимог з прийняттям нового рішення про відмову у зустрічному позові.»

Отже, судова колегія зазначає, що апелянтом у скарзі взагалі перекручений зміст вказаної постанови Вищого господарського суду України щодо того, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що «задовольняючи зустрічні позовні вимоги про визнання договору про пайову участь недійсним, суди вказали на те, що даний договір містить ознаки договору про надання послуг, а отже всупереч вимогам законодавства оскаржуваний правочин не містить необхідних істотних умов договору, визначених цивільним законодавством».

Суд касаційної інстанції таким чином виклав позицію судів попередніх інстанцій, а сам вказав, що договір про пайову участь містить елементи різних договорів (змішаний договір - ч.2 ст.628 ЦК України), а діюче законодавство дозволяє існування зазначених договорів, оскільки немає прямої заборони на їх укладання, у силу вимог ч.1 ст. 204 ЦК України, та зазначив, що це залишено поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.

Також, апелянт у скарзі наводить нібито доводи суду касаційної інстанції, відриваючи з контексту частину речення, зазначаючи, що «… фактичні обставини, які входять до предмету доказування за вимогами про визнання договору про пайову участь недійсним з цієї справи, з’ясовані судами першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою …»

Однак, Вищий господарський суд України у постанові від 30.05.2017 р. зі справи №916/2723/16 зробив інший висновок, а саме: «Таким чином, враховуючи, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування за вимогами про визнання договору пайової участі недійсним по цій справі, з'ясовані судами першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак вказаним обставинам судами попередніх інстанцій була дана неправильна юридична оцінка, беручи до уваги доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню у частині зустрічних позовних вимог з прийняттям нового рішення про відмову у зустрічному позові.»

При цьому, апелянт у скарзі послався на те, що суд першої інстанції не встановив, які саме послуги зі «сприяння» були надані ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ” ТОВ “Транс-Сервіс” у період серпень – жовтень 2016 року, за який ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ” вимагає надати акти пайової участі в утриманні інфраструктури, адже у цей період між сторонами по справі не укладалися договори оренди, а саме в цьому й полягає «сприяння» як стверджувало ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ” при розгляді справи №916/2723/16.

З цього приводу, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що договір від 03.06.2014 р. про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП “Іллічівський морський торговельний порт” №1-П виконувався сторонами і, враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 30.05.2017 р. у справі №916/2723/16 (а.с. 154-161), є діючим.

Також, оскільки поняття «сприяння» у договорі не визначено та не деталізовано, враховуючи зміст відносин між сторонами за цим договором, колегія суддів вважає, що «сприянням» у даному випадку є не тільки дії по укладенню договорів оренди на конкретну дату, але й самі орендні відносини, які є триваючими.

Отже, на думку апеляційного суду, доки тривають орендні відносини – триває й «сприяння» у розумінні та контексті договору про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП “Іллічівський морський торговельний порт” від 03.06.2014 р. №1-П.

Таким чином, посилання скаржника на те, що акти пайової участі в утриманні інфраструктури за період серпень-жовтень 2016 року не надавалися ТОВ “Транс-Сервіс”, оскільки у цей період не укладалися договори оренди, є хибними.

Як вже вище було зазначено та вірно встановлено місцевим судом, згідно п.3.2.2 договору, ТОВ “Транс-Сервіс” не пізніше 5-го числа кожного місяця, наступного за звітним, повинен надавати ДП ”МТП ”Чорноморськ” акт пайової участі в утриманні інфраструктури за формою, що додається до договору (додаток №1).

Згідно з п.3.3.2 договору, ДП ”МТП ”Чорноморськ” має право вимагати від ТОВ “Транс-Сервіс” своєчасної та у повному обсязі сплати пайової участі в утриманні інфраструктури ДП ”МТП ”Чорноморськ” та своєчасного надання документів, передбачених цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується ТОВ “Транс-Сервіс”, воно не надавало ДП ”МТП ”Чорноморськ” з серпня 2016 р. по жовтень 2016 р. акти пайової участі в утриманні інфраструктури за формою, що додається до договору (додаток №1).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо того, що ТОВ “Транс-Сервіс” не виконувало умови договору, тобто порушувало взяті на себе зобов’язання за цим договором, передбачені п.3.2.2, п.3.3.2 договору.

Аналізуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо необхідності задоволення позовних вимог у повному обсязі, як обґрунтованих та підтверджених матеріалами справи.

Отже, твердження апелянта щодо того, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення в неповному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи, які мали суттєве значення для вирішення справи по суті, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в повному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи та цілком обґрунтовано було прийнято рішення щодо задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України,

колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2017 р. зі справи №916/3136/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ “Транс-Сервіс” - без задоволення.

Постанова, відповідно до вимог ст. 105 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 01.08.2017 р.

Головуючий суддя: Жеков В. І.

Судді: Лавриненко Л. В.

ОСОБА_3