Постанова № 68068657, 31.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2017 р. Справа№ 910/1138/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Чорногуза М.Г.

Смірнової Л.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Олійник Ю.Р.;

від відповідача 1: Григоренко І.В.;

від відповідача 2: Алдошина П.В.;

від третьої особи: Кобилецький О.І.;

розглянувши апеляційну скаргу Казенного підприємтва "Кіровгеологія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2017р.

у справі № 910/1138/17(суддя Мельник В.І.)

за позовом Казенного підприємтва "Кіровгеологія"

до 1.Регіонального відділення фонду державного майна України по м.Києву.

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргеопошук"

третя особа: Державна служба геології та надр України

про визнання недійсним договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 р. у справі №910/14338/16 відмовлено у задоволенні позову Казенного підприємства "Кіровгеологія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргеопошук" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна служба геології та надр України про визнання недійсним договору оренди №7472.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що спірний договір не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2017р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що договір оренди №7472 суперечить законодавству та порушує права та інтереси підприємства, оскільки порушує цілісність майнового комплексу казенного підприємства.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи судова колегія встановила.

14.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргеопошук", як орендарем, та Регіональним відділенням Фонду державного майна України, як орендодавцем, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7472, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 507,90 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 8/9 літера А, а саме: 254,60 кв.м. на 6-му поверсі та 253,30 кв.м. на 7-му поверсі лабораторного корпусу Літ. А (реєстровий номер будинку 14308279.1205.ЕАЛНСП) (далі - майно), що перебуває на балансі Казенного підприємства "Кіровгеологія" (позивач).

Відповідно до пункту 10.1 договору №7472 цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 14.07.2016 по 14.06.2019 включно.

Як вбачається із матеріалів справи 01.04.2016р. листом № 30-04/3588 Регіональне відділення ФДМ України по м. Києву відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі - Закон) пропонувало Державній службі Геології надр України, протягом 15 днів з моменту отримання листа:

1. Надати висновки щодо можливості передачі в оренду об'єкта нерухомості та умов договору оренди, із зазначенням можливою мети використання, а також підтвердити, що зазначене майно не підпадає під критерії заборони до передачі в оренду визначених частиною 2 статті 4 Закону.

2. Зазначити реєстраційний номер цього майна за даними Єдиного реєстру об'єкту державної власності

3.Надати кандидатуру до складу конкурсної комісії (вказавши посаду та прізвище ім'я по батькові, номер телефону), яке буде створена у разі надходження двох або більше заяв про намір взяти об'єкт в оренду від потенційних орендарів.

Державна служба геології та надр України (орган уповноважений управляти майном) опрацювавши вищезазначений лист регіонального відділення, запитом № 7439/13/13-1Б від 19.04.2016р. звернулось до Казенного підприємства "Кіровгеологія" з проханням надати наступну інформацію:

1. Чи підпадає зазначене майно під критерії заборони до передачі в оренду відповідно до частини 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна.

2. Підтвердити інформацією, що державне майно, що пропонується для оренди може бути об'єктом оренди, не задіяне у процесі основного виробництва та його оренда не порушить цілісності майнового комплексу підприємство, що приміщення вільне для оренди і не надано в оренду юридичним або фізичним особа.

3. Кандидатуру до складу конкурсної комісії з передачі зазначеного нерухомого майна в оренду на конкурсних засадах.

Листом 20.04.2016р. №2/274 Казенним підприємством "Кіровгеологія" проінформовано РВ ФДМУ по м. Києву, що зазначене майно не підпадає під критерії заборони до передачі в оренду відповідно до частини 2 статті 4 Закону, не задіяне у процесі основного виробництва, не містять державної таємниці та передача даних приміщень в оренду не порушить цілісності майнового комплексу підприємства.

За приписами частини 4 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника.

Згідно частини 2 та частини 3 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном для надання висновків щодо можливості передачі в оренду державного нерухомого майна.

Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, висновків органу Антимонопольного комітету України, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим.

Згідно частини 4 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.

Згідно статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що договір № 7472 являється недійсним у зв'язку з допущеними порушеннями вимог закону під час процедури укладення договору, а вартість об'єкта оренди, є значно заниженою до уваги судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.

Зобов'язанням, згідно ст.509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не можуть бути об'єктами оренди цілісні майнові комплекси казенних підприємств.

Окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Як вбачається зі змісту листа КП "Кіровгеологія" від 20.04.2016 № 2/274, орендоване майно не підподає під критерії заборони до передачі в оренду відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не задіяне у процесі основного виробництва та його оренда не порушить цілісності майнового комплексу підприємства.

Отже, нежилі приміщення, що є об'єктом оренди відповідно до договору № 7472 не підпадають під критерії, визначені частиною 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що орган управління майном - Державна служба геології та надр України не надавав погодження на передачу в оренду майна та не делегував свого представника до конкурсної комісії також не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на положення частини 3 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки Державна служба геології та надр України у встановлені строки не повідомила орендодавця про дозвіл, відмову або пропозиції щодо укладення договору оренди.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що вартість об'єкта оренди була занижена в декілька разів не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2017р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Казенного підприємтва "Кіровгеологія" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2017р. у справі №910/1138/17 залишити без змін.

3. Справу №910/1138/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді М.Г. Чорногуз

Л.Г. Смірнова