Рішення № 68068257, 27.07.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2017 р. Справа № 917/958/17

позовна заяву Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, в особі Полтавської філії міських електромереж ПАТ "Полтаваобленерго", вул. М. Бірюзова, 47А, м. Полтава, 36000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська житлова компанія", вул. Європейська 5, м. Полтава, 36000

про стягнення 21 348,33 грн.

Суддя Семчук О.С.

Представники сторін: не з'явилися.

В судовому засіданні 27.07.2017р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго", в особі Полтавської філії міських електромереж ПАТ "Полтаваобленерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська житлова компанія" про стягнення 21 348,33 грн. заборгованості, з яких: 19 464,34 грн.- основний борг, 1330,16 грн.- пеня, 383,76 грн. - інфляційні нарахування, 170,07 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.06.2017р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 10.07.2017р.

04.07.2017р. від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 8352), в яких позивач повідомив про сплату відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію на загальну суму 20181,84грн, з них 19464,34грн. - за спожиту електричну енергію за травень 2017р., 717,50грн. - попередня оплата на наступний розрахунковий період згідно договору "Про постачання електричної енергії" № 4552 від 05.05.2010р., про що свідчить платіжне доручення № 71 від 21.06.2017р. (копія в матеріалах справи).

Позивачем в судовому засіданні надано довідку про стан заборгованості відповідача (вих. 13-21-015/6325), згідно якої станом на 10.07.2017р. (вих. 13-21-015/6325) відповідачем заборгованість у сумі 1883,99грн. по штрафним санкціям не сплачена.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги суду не виконав, про причини суд не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18 від 26.12.2011 р.) був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд, встановив :

05.05.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго", в особі структурного підрозділу Полтавської філії ВАТ "Полтаваобленерго" (далі - постачальник електричної енергії) та Приватним підприємством "Житлове управління - С" (далі - споживач) було укладено договір № 4552 про постачання електричної енергії.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне:

- постачальник продає споживачу електричну енергію (як різновид товару) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 1859,19 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (ч. 1 п. 1 Договору);

- споживач зобов'язується: оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів електричної енергії"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п. 2.3.3 та п. 2.3.4 Договору);

- постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії споживачу та субспоживачу (п. 2.2.2 Договору);

- за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт.год і більше (п. 4.2.2 Договору);

- договірні величини споживання електричної енергії та потужності на розрахунковий період визначаються відповідно до діючого Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою КМУ. Для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1-го листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії. Вказані обсяги дійсні на кожен наступний рік, якщо до 1 листопада поточного року жодною із сторін не буде письмово заявлено про їх зміну (п. 5.1 Договору);

- цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 р.. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 9.4 Договору).

За даними позивача відповідно до п. 9.4 Договору, останній не розривався і на даний час є діючим.

05.05.2010р. сторонами підписано Додаток № 2 до Договору "Порядок розрахунків" в якому сторони визначили, зокрема, те що перевищення договірної величини споживання електроенергії визначається як різниця між фактично спожитою і договірною величиною. Остаточний розрахунок за минулий розрахунковий період здійснюється споживачем самостійно протягом 5 операційних (10 операційних для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті) днів з дня виписки рахунку.

У разі несвоєчасної оплати обумовлених Порядком платежів Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується, на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення. Пеня та інфляційні нарахування та три проценти річних сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках.

15.11.2010р. Приватне підприємство "Житлове управління- С" реорганізоване шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська житлова компанія", яке відповідно до Статуту є правонаступником прав та обов"язків Приватного підприємства "Житлове управління- С"

Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Полтаваобленерго" від 20.04.2011 р. було змінено організаційно-правову форму товариства на Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго".

За даними позивача в період з 31.05.2014р. по 14.06.2017р. відповідач постійно споживав електричну енергію на підставі договору, а оплату за спожиту електричну енергію проводив невчасно. На момент звернення позивача до суду за період з березня по червень 2017р. утворилася заборгованість в розмірі 19464,34грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

В письмових пояснення від 04.07.2017р. (вх. № 8352) позивач повідомив про сплату відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію на загальну суму 20181,84грн, з них 19464,34грн. - за спожиту електричну енергію за травень 2017р., 717,50грн. - попередня оплата на наступний розрахунковий період згідно договору "Про постачання електричної енергії" № 4552 від 05.05.2010р., про що свідчить платіжне доручення № 71 від 21.06.2017р.

Відповідно до п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки заборгованість відповідача по договору у розмірі 19464,34грн. існувала на момент порушення провадження у справі та була сплачена в процесі розгляду справи, то провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 19464,34грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Оцінюючи подані сторонами докази, суд відзначає наступне.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі ГК України) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ЦК України, оплатив отримані послуги з порушенням встановлених у Договорі строків.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідачу нараховано 383,76грн. інфляційних втрат за період з 31.05.2017 р. по 29.04.2017 р. та 170,07грн. 3 % річних за період з 31.05.2017р. по 30.05.2017р.

Суд перевірив розрахунок 3% річних за допомогою програми калькулятора системи "Ліга. Закон. Підприємство 9.5.3" та встановив його достовірність.

Відносно нарахованої позивачем відповідачу суму інфляційних нарахувань у розмірі 383,76грн. за період з 31.05.2017р.по 29.04.2017 р., суд зазначає наступне.

В п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 14 зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Вищий господарський суд України виклав свою правову позицію також і у постановах від 12.06.2013 р. № 5002/4081-2012, від 13.06.2017р. у справі № 908/2251/16, де зазначено: "Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період становить місяць, а тому прострочення платежу за період менший місяця не тягне за собою нарахування інфляційних втрат".

З огляду на те, що позивачем не дотримано вказаних вимог щодо нарахування інфляційних втрат, заявлена до стягнення сума 383,76 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 Господарського кодексу України (далі ГК України), є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Так, пунктом 4.2.1 Договору сторони узгодили, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3 - 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1330,16 грн. пені за період з 31.12.2016р. по 30.05.2017р., суд дійшов до висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80 (п.1-1), 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська житлова компанія" (вул. Європейська 5, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 36274828) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; код ЄДРПОУ 00131819) в особі Полтавської філії міських електромереж ПАТ "Полтаваобленерго" (вул. М. Бірюзова, 47А, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 37709834) 1330 грн. 16 коп. пені, 170 грн. 07 коп. річних, 112 грн. 44 коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 19464 грн. 34 коп. основного боргу.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2017 року

Суддя Семчук О.С.