Рішення № 68068255, 28.07.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2017 р.Справа № 916/1029/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №20 від 19.04.2017р.

Від відповідача: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус екстружен до сільськогосподарського підприємства „Векка у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 327 612,83 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сіріус екстружен (далі по тексту ТОВ „Сіріус екстружен) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до сільськогосподарського підприємства „Векка у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту СП „Векка) про стягнення основної заборгованості у загальному розмірі 327 612,83 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 270 243,15 грн., пені у розмірі 35 177,96 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3 818,88 грн., та збитків від інфляції у розмірі 18 372,84 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором №270513 поставки плівки багатошарової пакувальної від 27.05.2013р. зобовязань в частині сплати вартості поставленого товару.

Під час розгляду даної справи, представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Оскільки СП „Векка не було надано суду відзив на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

27.05.2013р. між ТОВ „Сіріус екстружен (Постачальник) та СП „Векка (Покупець) було укладено договір №270513 поставки плівки багатошарової пакувальної, у відповідності до п. 1.1 якого Постачальник зобовязується поставити та передати у власність Покупця плівку багатошарову пакувальну, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до п. 4.1 договору №270513 поставки плівки багатошарової пакувальної від 27.05.2013р. поставка товару здійснюється партіями на умовах СРТ, Одеська область, Комінтернівський район, с. Благодатне, вул. Центральна, 1, Україна або СРТ, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 80, Україна (відповідно до ІНКОТЕРМ -2000).

Згідно з п. п. 5.1, 6.1, 6.3 договору №270513 поставки плівки багатошарової пакувальної від 27.05.2013р. оплата товару здійснюється у гривні на підставі рахунків Постачальника. Оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України у строк 45 календарних днів з дати поставки товару. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок Постачальника.

Варто зазначити, що підписанням додаткової угоди №4 від 18.03.2015р. до договору №270513 поставки плівки багатошарової пакувальної від 27.05.2013р. сторонами було внесено зміни до п. 6.1 договору, відповідно до якого оплата товару повинна здійснюватись Покупцем у строк до 20 календарних днів з дати поставки.

Умовами п. 8.1 договору №270513 поставки плівки багатошарової пакувальної від 27.05.2013р. сторонами по справі було визначено, що товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем по кількості та по якості з моменту його фактичної передачі в пункті поставки та підписання товаророзпорядчих документів, які є невідємною частиною даного договору. Пунктом 9.1. цього договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань. У випадку, якщо жодна зі сторін, до закінчення зазначеного терміну письмово не заявить про припинення дії договору, він вважається продовженим ще на один рік.

Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів відмови сторін від пролонгації даного договору на кожний наступний календарний рік, що слідували за роком його укладення, суд доходить висновку, що на теперішній час договір №270513 поставки плівки багатошарової пакувальної від 27.05.2013р. є діючим.

На виконання умов договору №270513 поставки плівки багатошарової пакувальної від 27.05.2013р., укладеного між сторонами по справі, ТОВ „Сіріус екстружен було поставлено СП „Векка плівку, що підтверджується видатковою накладною №364 від 15.08.2016р. на суму 73 051,20 грн. та товарно-транспортною накладною №3889 від 15.08.2016р.; видатковою накладною №549 від 26.09.2016р. на суму 93 888,00 грн. та товарно-транспортною накладною №4680 від 26.09.2016р.; видатковою накладною №575 від 28.09.2016р. на суму 40 320,00 грн. та товарно-транспортною накладною №4725 від 28.09.2016р.; видатковою накладною №316 від 27.01.2017р. на суму 36 828,48 грн. та товарно-транспортною накладною №268 від 27.01.2017р.; видатковою накладною №543 від 27.01.2017р. на суму 50 328,00 грн. та товарно-транспортною накладною №267 від 27.01.2017р. При цьому, товар був отриманий уповноваженим представником СП „Векка, що підтверджується наявними у матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

В порушення прийнятих на себе грошових зобовязань за договором №270513 поставки плівки багатошарової пакувальної від 27.05.2013р., відповідачем не було оплачено поставлений товар у повному обсязі, у звязку з чим, ТОВ „Сіріус екстружен було поданого до господарського суду відповідну позовну заяву.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в порушення взятих на себе зобовязань за договором №270513 поставки плівки багатошарової пакувальної від 27.05.2013р. у визначений договором строк не було перераховано на користь позивача вартість поставленого ТОВ „Сіріус екстружен товару на суму 270 243,15 грн.

В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ „Сіріус екстружен в частині стягнення із СП „Векка основної заборгованості у розмірі 270 243,15 грн. є законними та обґрунтованими.

18.07.2017р. ТОВ „Сіріус екстружен звернулось до господарського суду із завою, у відповідності до якої зазначало, що відповідачем було сплачено суму основної заборгованості у розмірі 203 135,20 грн., що було підтверджено представником позивача у судовому засіданні по даній справі, яке відбулось 28.07.2017р. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що основна сума заборгованості у розмірі 203 135,20 грн. на момент вирішення даного спору є погашеною, у звязку з чим, вважає за необхідне зазначити наступне.

У п.п. 3.12, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідачем в процесі розгляду даної справи було повернуто суму заборгованості в розмірі 203 135,20 грн., господарський суд дійшов висновку щодо відсутності між сторонами предмету спору в частині стягнення з СП „Векка на користь ТОВ „Сіріус екстружен основної заборгованості у сумі 203 135,20 грн., що є підставою для припинення провадження у справі у зазначеній частині позовних вимог згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. При цьому, решта суми основного боргу, яка складає 67 107,95 грн., підлягає стягненню на користь ТОВ „Сіріус екстружен.

Під час розгляду господарським судом позовних вимог ТОВ „Сіріус екстружен до СП „Векка представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення із відповідача пені у розмірі 35 177,96 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3 818,88 грн. та збитків від інфляції у розмірі 18 372,84 грн., у звязку з чим, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано СП „Векка до сплати 3% річних в сумі 3 818,88 грн., розмір яких позивачем було розраховано по кожній видатковій накладній окремо. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних господарський суд зазначає про його правильність та обґрунтованість, у звязку з чим, позовні вимоги ТОВ „Сіріус екстружен у названій частині підлягають задоволенню.

Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 18 372,84 грн. через порушення останнім власних зобовязань у спірних правовідносинах. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком задоволення позовних вимог ТОВ „Сіріус екстружен в частині стягнення збитків від інфляції на суму 18 372,84 грн.

Відповідно до п. 10.2 договору №270513 поставки плівки багатошарової пакувальної від 27.05.2013р. у випадку прострочення оплати вартості поставленого товару, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від загальної вартості не оплаченого товару, за кожен день порушення строків оплати.

З посиланням на умови договору №270513 поставки плівки багатошарової пакувальної від 27.05.2013р. та приписи чинного законодавства України, позивачем було нараховано СП „Векка до сплати пеню за порушення строків оплати вартості поставленого товару у розмірі 35 177,96 грн., яка була розрахована позивачем по кожній видатковій накладній окремо.

Відповідно до ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, відповідно до преамбули 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) вказаний закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд зазначає, що правильним розміром пені є сума 33 575,83 грн., так як ТОВ „Сіріус екстружен при здійсненні нарахування пені не було враховано вимоги ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки нарахування пені по видатковій накладній №364 від 15.08.2016р. припинилось 05.03.2017р. через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (тобто з 05.09.2016р. по 05.03.2017р.). Проте, вирішуючи питання про розмір пені, який підлягає стягненню із СП „Векка на користь ТОВ „Сіріус екстружен в межах даної справи, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 (з наступними змінами та доповненнями), якими встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного з боку СП „Векка порушення власних грошових зобовязань щодо остаточного розрахунку за поставлений товар, а також враховуючи оплату відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 203 135,20 грн. під час розгляду даної справи, істотний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України та принципом збалансованості інтересів сторін суд вважає за правомірне зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій, а саме розмір пені до суми 25 575,83 грн. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 25 575,83 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості СП „Векка перед ТОВ „Сіріус екстружен в загальній сумі 114 875,50 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 67 107,95 грн., трьох відсотків річних в сумі 3 818,88 грн., збитків від інфляції у розмірі 18 372,84 грн., пені у сумі 25 575,83 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене та враховуючи, що судом було припинено провадження в частині стягнення із сільськогосподарського підприємства „Векка у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю основної заборгованості у розмірі 203 135,20 грн., суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із сільськогосподарського підприємства „Векка у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус екстружен суми основного боргу у розмірі 67 107,95 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3 818,88 грн., збитків від інфляції у розмірі 18 372,84 грн. та пені у розмірі 25 575,83 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546-549, 551, 610 612, 615, 617, 625, 627, 629, 662, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 230-232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та незважаючи на зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій за ініціативою суду відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

При цьому, решта суми судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір оскільки судом було припинено провадження в частині стягнення із сільськогосподарського підприємства „Векка у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю суми основного боргу з підстав, що не виключають повернення судового збору.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №916/1029/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус екстружен до сільськогосподарського підприємства „Векка у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 203 135,20 грн. припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з сільськогосподарського підприємства „Векка у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю /67540, Одеська область, Комінтернівський район, село Благодатне, вул. Центральна, буд. 1, ідентифікаційний код 30820151/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус екстружен /29010, Хмельницька область, місто Хмельницький, вул. Пілотська, буд. 20, ідентифікаційний код 31617387/ суму основного боргу у розмірі 67 107 грн. 95 коп. /шістдесят сім тисяч сто сім грн. 95 коп./, три відсотки річних у розмірі 3 818 грн. 88 коп. /три тисячі вісімсот вісімнадцять грн. 88 коп./, збитки від інфляції у розмірі 18 372 грн. 84 коп. /вісімнадцять тисяч триста сімдесят дві грн. 84 коп./, пеню у розмірі 25 575 грн. 83 коп. /двадцять пять тисяч пятсот сімдесят пять грн. 83 коп./, судовий збір у розмірі 1 839 грн. 48 коп. /одна тисяча вісімсот тридцять девять грн. 48 коп./ Наказ видати.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 01 серпня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна