Рішення № 68068171, 27.07.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2017 р.Справа № 916/1249/17

За позовом: ОСОБА_1

до відповідача: малого приватного підприємства "Фартон"

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя О.В. Цісельський

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - паспорт

ОСОБА_2 - довіреність

від відповідача: Калаянов І.В. - довіреність

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.06.2017р. до 09 год. 40 хв. 27.06.2017р., з 27.06.2017р. до 11 год. 00 хв. 13.07.2017р., з 13.07.2017р. до 12 год. 20 хв. 27.07.2017р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Одеської з позовною заявою до малого приватного підприємства "Фартон", в якій просить суд зобов'язати мале приватне підприємство "Фартон" надати учаснику підприємства ОСОБА_1 для ознайомлення з правом робити виписки, копії, фотографії:

- річні баланси за 2015-2016рр.;

- звіти про фінансові результати за 2015-2016рр.;

- протоколи зборів учасників МППФ "Фартон" за 2015-2016рр.;

- книгу протоколів зборів учасників МППФ "Фартон".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2017р. позовну заяву (вх.№1325/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1249/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

22.06.2017р. позивач звернулась до суду із заявою (вх.№13722/17) про уточнення позовних, відповідно до якої конкретизувала заявлені позовні вимоги та відповідно до якої просить суд зобов'язати мале приватне підприємство "Фартон" надати учаснику підприємства ОСОБА_1 для ознайомлення з правом робити виписки, копії, фотографії:

- річні баланси за 2015-2016рр., звіти про фінансові результати за 2015-2016рр., з примітками до річної звітності (звітом про власний капітал, звіт про рух грошових коштів, примітками про до річної звітності);

- річні баланси за 2015-2016рр., звіти про фінансові результати за 2015-2016рр., з примітками до річної звітності (звітом про власний капітал, звіт про рух грошових коштів, примітками до річної звітності);

- протоколи зборів учасників МППФ "Фартон" за 2015-2016рр.;

- книгу протоколів зборів учасників МППФ "Фартон".

Оскільки подана позивачем заява не суперечить вимогам ст.22 ГПК України та лише конкретизує позовні вимоги, її прийнято судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.07.2017р. провадження у справі №916/1249/17 за позовом ОСОБА_1 до малого приватного підприємства "Фартон" про зобов'язання вчинити певні дії в частині зобов'язання малого приватного підприємства "Фартон" надати учаснику підприємства ОСОБА_1 для ознайомлення з правом робити виписки, копії, фотографії річних балансів за 2015р.- 2016р., звіти про фінансові результати за 2015р.- 2016р. було припинено в порядку п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

27.07.2017р. позивач подав до суду письмові пояснення, відповідно до яких просить суд зобов'язати мале приватне підприємство "Фартон" надати учаснику підприємства ОСОБА_1 для ознайомлення з правом робити виписки, копії, фотографії:

- протоколи зборів учасників МППФ "Фартон" за 2015-2016рр.;

- книгу протоколів зборів учасників МППФ "Фартон".

Представник позивача та позивач заявлені позовні вимоги підтримує та просять суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№13713/17 від 22.06.2017р.).

В процесі розгляду справи учасниками процесу надавалися додаткові письмові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

20.11.2000р. на підставі рішення засновників було засновано та зареєстровано у відповідності Законодавства України та набуло статусу юридичної особи мале приватне підприємство "Фартон", яке зареєстрована та здійснює господарську діяльність за законодавством України.

Згідно п.1.1. Статуту МППФ "Фартон" засновниками та учасниками Підприємства є:

- громадянин України: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 15.09.2003р., Шевченківським ВМ Приморського РВУМВС України в Одеській області, що мешкає та зареєстрований за адресою: України, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4;

- громадянка України: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт НОМЕР_3 виданий 31.10.2000р. Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, що мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

25.05.2017р. зверталася до відповідача із письмовою заявою на ім'я директора, у якій вимагала надати для ознайомлення завірені копії документів відповідача, проте відповіді не отримала.

Позивач стверджує, що він на підставі п. "г" ст.10 Закону України "Про господарські товариства" має право одержувати інформацію про діяльність товариства.

На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

З врахуванням наведеного, учасниця МППФ "Фартон" ОСОБА_1 була вимушена звернутися за захистом своїх прав до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.

Метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною другою зазначеної статті ГПК України встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи,фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Зі змісту частини 1 статті 167 Господарського кодексу України вбачається, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

З урахуванням вимог ч. 4 ст.12 ГПК України, а також того, що ОСОБА_1, як станом на день звернення з позовом, так і на теперішній час, є учасником малого приватного підприємства "Фартон", суд доходить висновку про наявність у неї корпоративних прав, про захист яких остання звернулася до суду з відповідним позовом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Пунктом "г" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що Учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Так, згідно зі ст. 88 ГК України учасники господарського товариства, зокрема, мають право одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо.

Як встановлено судом, станом на момент подачі позовної заяви, ОСОБА_1 є учасником малого приватного підприємства "Фартон", що, зокрема, відображено у статуті підприємства, а отже має право, як учасник товариства, на одержання інформації щодо діяльності товариства і документів, які містять таку інформацію.

При цьому, виходячи з переліку документів, які позивач просить суд зобов'язати відповідача надати йому для ознайомлення з подальшим зняттям необхідних копій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до пункту 36 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" способом захисту права учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства (пункт "г" частини першої статті 10 Закону України „Про господарські товариства", стаття 116 Цивільного кодексу України, частина перша статті 88 Господарського кодексу України) є спонукання в судовому порядку до виконання товариством дій - надання відповідної інформації.

Таким чином, вимога позивача про зобов'язання відповідача надати йому інформацію, що стосується діяльності МПП фірми "Фартон" відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права.

При цьому, Одеським апеляційним господарським судом враховано, що ні Закон України "Про господарські товариства", ні Господарський кодекс України не встановлюють обмежень щодо періоду часу, за який учасник підприємства має право отримувати інформацію.

Аналогічну правову позицію викладено у пункті 2.33 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин".

Відтак суд вважає правомірними вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача надати для ознайомлення протоколи зборів учасників МППФ "Фартон" за 2015-2016рр. та книгу протоколів зборів учасників МППФ "Фартон".

За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов'язання МПП фірми "Фартон" надати позивачу для ознайомлення з правом робити виписки, фотографії, копії: протоколів зборів учасників МППФ "Фартон" за 2015-2016рр. та книги протоколів зборів учасників МППФ "Фартон" підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що суди здійснюють правосуддя з метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Винесення судом законного, обґрунтованого і справедливого рішення неможливе без проведення ним всебічного, повного, об'єктивного дослідження усіх обставин справи.

При цьому судове рішення повинно базуватись на принципах верховенства права, неупередженості, незалежності, змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу.

Як вірно встановив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЧ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р.). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 р.). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

З врахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору в сумі 1 600,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Зобов'язати мале приватне підприємство "Фартон" (66300, Одеська обл., м. Подільськ, вул. Комсомольська, буд. №37, код ЄДРЮОФОПГФ 31164773) надати учаснику підприємства ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт НОМЕР_3 виданий 31.10.2000р. Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, що мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) для ознайомлення з правом робити виписки, копії, фотографії книгу протоколів, протоколи зборів учасників МППФ "Фартон" за 2015-2016рр.

3. Стягнути з малого приватного підприємства "Фартон" (66300, Одеська обл., м. Подільськ, вул. Комсомольська, буд. №37, код ЄДРЮОФОПГФ 31164773) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт НОМЕР_3 виданий 31.10.2000р. Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, що мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати на оплату судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний тест рішення складено 01 серпня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський