Рішення № 68068020, 25.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2017Справа №910/9153/17

За позовом Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 3600,95 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Стовбан Н.І. (представник за довіреністю);

від відповідача - ОСОБА_3 (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Ватутінськінвестбуд" звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3600,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.01.2015 між сторонами укладено Договір № 0840 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва та надання послуг для співвласника будівлі, за умовами якого позивач надавав відповідачу послуги з солідарного утримання будівлі. Після зміни розміру земельного податку позивач здійснив перерахунок вартості наданої послуги та просив стягнути з відповідача заборгованість, що утворилась таким чином, у розмірі 3020,83 грн., а також три проценти річних у розмірі 105,98 грн. та інфляційні втрати в розмірі 63,63 грн.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись зокрема на те, що зміни до укладеного між сторонами Договору не вносилися, у зв'язку з чим підстави для перерахунку будь-яких сум відсутні. Крім того, позивачем не обґрунтовано правових підстав нарахування заявленої до стягнення суми.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення даного позову, посилаючись на викладені у відзиві обставини.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення від 28.11.2002 № 10 Деснянської районної у місті Києві ради «Про оренду майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва» позивача визнано орендодавцем нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва, на балансі якого обліковуються нежитлові будівлі, споруди та приміщення.

07.08.2003 між сторонами укладено Договір № 0840 оренди комунальної власності (будівель, споруд, приміщень) та надання комунальних послуг, за умовами якого позивач на підставі розпорядження Деснянської районної державної у м. Києві адміністрації від 07.08.2003 № 828 передав, а відповідач прийняв у оренду нежитлове приміщення загальною площею 97,00 м2, у т.ч. місця загального користування - 6,40 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1. даного правочину).

Надалі, 01.01.2005 вищенаведене нежитлове приміщення було передано відповідачу в оренду згідно з укладеним між сторонами відповідним договором № 0840 на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.12.2004 № 1440.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.09.2005 відповідачем укладено із Фондом державного майна України у Деснянському районі м. Києва Договір купівлі-продажу приміщення шляхом викупу, посвідчений державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Демчик В.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-2459.

Відповідно до п. 1.1. даного Договору Фонд продав, а відповідач купив нежилі приміщення ІІ-го поверху, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, літ. А, загальною площею 87,90 м2, у т.ч. група приміщень: приміщення № І, пл. 48,4 м2, приміщення № 2, пл. 39,5 м2. Право власності на приміщення переходить до відповідача з моменту нотаріального посвідчення цього Договору (п. 1.3. даної угоди).

На підставі розпорядження Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 30.09.2005 № 1074 «Про виключення з балансу приміщень у зв'язку з приватизацією» вищевказане нежитлове приміщення загальною площею 87,90 м2 виключено з балансу позивача.

Після того, розпорядженням Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 07.10.2005 № 1105 надано відповідачу в орендне користування нежитлове приміщення, загальною площею 9,10 м2, як співвласнику комунальної власності.

У зв'язку з цим, 07.10.2005 між сторонами укладено Договір № 0840 оренди комунальної власності (будівель, споруд, приміщень) та надання комунальних послуг, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у оренду нежитлове приміщення - місця загального користування, загальною площею 9,10 м2 (п. 1.1. даного Договору).

Також, 07.10.2005 між сторонами укладено Договір № 0840к на оплату за комунальні послуги для співвласників нежитлових будівель комунальної власності територіальної громади Деснянського району.

Внаслідок закінчення дії зазначених договорів, між сторонами укладались відповідні договори від 01.01.2007, 01.04.2009, 01.01.2010 з аналогічними предметами цих договорів.

01.01.2015 між сторонами укладено Договір № 0840 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва та надання послуг для співвласника будівлі, за умовами якого позивач з метою забезпечення експлуатації будівлі здійснює надання послуг з акумулювання платежів та здійсненню взаєморозрахунків за послуги з вивезення твердих побутових відходів, технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного використання, утримання прибудинкової території та послуг з договірного утримання будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач бере участь у зазначених витратах позивача пропорційно до приватизованої ним площі в цій будівлі, відшкодовує договірну вартість солідарного утримання будівлі та оплачує послуги позивача шляхом оплати згідно зі щомісячно виставлених позивачем платіжних вимог-доручень (п. 1.1. даного Договору).

Відповідно до п. 2.1. вказаної угоди відповідач щомісячно з 12 по 15 число поточного місяця самостійно отримує у відділі по роботі з орендарями та співвласниками позивача платіжні вимоги-доручення на оплату послуг, обумовлених у п. 1.1. даного Договору.

Пунктом 2.2. зазначеного правочину передбачено, що відповідач щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця здійснює оплату за послуги, обумовлені п. 1.1., на рахунки позивача в повному розмірі, згідно з отриманими платіжними вимогами-дорученнями.

Розмір плати за комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, послуги з вивезення твердих побутових відходів, технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж спільного використання, утримання прибудинкової території залежить від складу та вартості робіт і послуг, які надаються позивачу постачальними, експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів, згідно з відповідними договорами, укладеними позивачем (п. 2.4. даного Договору).

Відповідно до п. 2.5. вказаної угоди розмір плати за послуги з акумулювання платежів та здійснення взаєморозрахунків та іншими суб'єктами господарювання (безпосередніми виконавцями робіт і послуг) визначається позивачем згідно з розрахунком по підприємству, підсумовується з розрахунковою вартістю послуг, порядок розрахунків вартості яких обумовлюється в Договорі, та включається до щомісячних платіжних вимог-доручень, що надаються відповідачу для здійснення оплати.

Пунктом 2.6. даного Договору сторони погодили, що перерахунок розміру плати за послуги (за умов, зазначених далі в Договорі) здійснюється позивачем в односторонньому порядку, інформування відповідача про зміни розмірів витрат на зазначені у п. 1.1. Договору послуги здійснюється позивачем шляхом надання відповідних платіжних вимог-доручень.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Із умов укладеного між сторонами Договору вбачається, що ними погоджено оплату за водопостачання та водовідведення (п. 2.7.), оплату за вивезення твердих побутових відходів (п. 2.8.), оплату за утримання прибуткової території (п. 2.9.), оплату за технічне обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж спільного використання (п. 2.10.), відшкодування договірної вартості солідарного утримання будівлі (п. 2.11.).

Відповідно до п. 2.9. Договору розрахунок вартості утримання прибудинкової території розраховується від загальної площі земельної ділянки (прибудинкової території) у співвідношенні до загальної займаної площі будівлі та приватизованої площі відповідача комунальної власності.

Згідно з п. 2.11. даної угоди відшкодування договірної вартості солідарного утримання будівлі розраховується за формулою В = So x T, де So - пропорційна площа, Т - вартість 1 м2. Сума відшкодування договірної вартості солідарного утримання будівлі може змінюватись у зв'язку зі зміною поточних обсягів витрат. Перерахунок здійснюється позивачем в односторонньому порядку. Оплата здійснюється відповідачем згідно з отриманих платіжних вимог-доручень.

У розрахунку базової вартості послуг станом на 01.01.2015, що є додатком 1 до Договору, відшкодування договірної вартості солідарного утримання будівлі визначено в розмірі 214,57 грн. (без ПДВ). Вартість інших послуг у розрахунку не зазначена, оскільки ці послуги не надаються. Розрахунок виконано станом на дату укладення та зазначено, що перерахунок здійснюється позивачем в односторонньому порядку шляхом надання платіжних вимог-доручень.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач сплатив за цим Договором (за єдину послугу з відшкодування договірної вартості солідарного утримання будівлі) за спірний період з січня 2016 року по квітень 2017 року 4427,75 грн.

В обґрунтування підстав перерахунку відшкодування договірної вартості солідарного утримання будівлі позивач посилався на прийняте Київською міською радою рішення від 28.01.2015 № 58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», яким внесено зміни та затверджено Положення про плату за землю в місті Києві. Так, пунктом 5.6. вказаного Положення встановлено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, у тому числі в разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється в розмірі, визначеному п. 5.3.-5.5. цього Положення.

Після того, рішенням Київської міської ради від 03.03.2016 № 126/126 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 внесено зміни, яким п. 5.6. цього рішення після слів «не оформлено» доповнено словами «(крім комунальної власності)».

Як зазначив позивач, з 01.01.2016 змінився коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 № 6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель» становить 1,433. У зв'язку з цим, позивач перерахував вартість солідарного утримання із застосуванням коефіцієнту 4,433 та нарахував щомісячно за січень і лютий 2016 року за утримання будівлі суму в розмірі 1141,43 грн. із ПДВ. Надалі, з березня 2016 року дана сума розрахована позивачем із застосуванням коефіцієнту 1,433, та становить 368,98 грн. із ПДВ.

Водночас, як вбачається із умов договору від 01.01.2015, сторонами погоджено певний перелік послуг, що надаються позивачем відповідачу, зокрема, відшкодування договірної вартості солідарного утримання будівлі, що розраховується за формулою: В = So x T, де So - пропорційна площа, Т - вартість 1 м2. Тобто, до вказаної формули коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель не входить.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено застосування такого показнику для визначення вартості солідарного утримання, у зв'язку з чим позивачем не доведено підстав, з яких останній застосував для перерахунку цієї вартості змінений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель.

До того ж, відповідно до Типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», до складу цих послуг входять: прибирання прибудинкової території, прибирання сходових кліток, вивезення побутових відходів, прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування ліфтів, обслуговування систем диспетчеризації, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, дератизація, дезінсекція, обслуговування димовентиляційних каналів, технічне обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності, поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території, поливання дворів, клумб і газонів, прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами, експлуатація номерних знаків на будинках, освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води, енергопостачання ліфтів, періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2015 № 515 «Про внесення змін до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку.

До формул розрахунку вартості всіх вищенаведених типових послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій земельний податок чи коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель не включено.

Таким чином, посилання позивача на податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік для визначення вартості 1 м2 шляхом ділення суми земельного податку за місяць на площу місць загального користування для визначення вартості відшкодування солідарного утримання будівлі є необґрунтованим.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не обґрунтовано наразі підстав, з яких заявлена внаслідок здійсненого позивачем перерахунку сума в розмірі 3600,95 грн. підлягає стягненню з відповідача саме на підставі договору від 01.01.2015, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Одночасно, позивач не позбавлений права звернутися з окремим позовом до суду в разі наявності спірних правовідносин зі сплати відповідачем саме земельного податку.

Усі інші доводи та заперечення сторін були судом розглянуті, проте на вирішення спору по суті не вплинули.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі положень ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 01.08.2017

Суддя Я.В. Маринченко