Рішення № 68068013, 25.07.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2

2. Компанії Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед)

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000"

4. Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ"

про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства, переведення прав покупця та скасування державної реєстрації змін до статуту, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: Горбач Є.А. (представник за довіреністю від 04.04.2017);

від відповідача-3: не з'явились;

від відповідача-4: Денисенко Ю.О. (представник за довіреністю № 7/33/108 від 05.01.2017);

від відповідача-5: Сурник В.М. (представник за довіреністю від 18.08.2016).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2, Компанії Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ" про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", оформлених протоколом від 30 липня 2013 року, переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" в розмірі 75,2701% від 30 липня 2013 року, укладеним між ОСОБА_7 та Компанією Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед) та скасування державної реєстрації змін до статуту.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправне відчуження відповідачем-1 на користь відповідача-2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" всупереч приписам чинного законодавства стосовно можливості продажу частки у статутному капіталі товариства на користь особи, яка не є його учасником, лише коли інші учасники господарського товариства повідомлені про продаж такої частки та не скористались своїм переважним правом на покупку. При цьому, за твердженнями позивача, жодних заяв про відмову від права переважної купівлі частки з боку ОСОБА_1 не складалось та не підписувалось.

Відповідач-1 у відзиві б/н від 21.08.2014р. та протягом розгляду спору проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що відчуження ОСОБА_2 своєї частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" на користь відповідача-2 було здійснено з дотриманням норм чинного законодавства та за наявності відповідного письмового погодження позивача.

Відповідач-2 у відзиві без номеру та дати, що надійшов до Господарського суду міста Києва 02.03.2015р., проти задоволення позову ОСОБА_1 також висловив заперечення з огляду на те, що позивачем всупереч приписів ст. 362 Цивільного кодексу України не було в повному обсязі внесено на депозит суду грошової суми, яка дорівнює ціні частки у відповідності до умов договору б/н від 30.07.2013р. купівлі-продажу.

Відповідач-3 у відзиві б/н від 11.08.2014р. наголосив на відсутності підстав для задоволення позовних вимог, посилаючись на повідомлення ОСОБА_2 позивача про намір продати свою частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" та письмову відмову ОСОБА_1 від її купівлі, що, на думку відповідача 3, підтверджується повідомленням від 24.06.2013р. про продаж частки та повідомленням від 29.07.2013р. позивача про відмову від купівлі частки.

Відповідач-4 у поясненнях №5.15/3035 від 11.08.2014р. зазначив, що повноваження державного реєстратора на вчинення певних дій, в тому числі, скасування державної реєстрації змін до установчих документів господарського товариства, виникають не раніше, ніж в день отримання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (колегія суддів у складі: головуючий суддя Любченко М.О., судді Грєхова О.А., Марченко О.В.) від 17 листопада 2015 року у справі № 910/15792/14 затверджено мирову угоду б/н від 16 листопада 2015 року, укладену між ОСОБА_1, ОСОБА_2, Компанією Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ" в редакції, поданій сторонами;

задоволено клопотання Компанії Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед) б/н від 17 листопада 2015 року щодо перерахування з депозитного рахунку господарського суду міста Києва №37314005000062 на рахунок Компанії Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед) №26008455013743, відкритий в ПАТ "ОТП Банк", грошових коштів в сумі 22 581 025,00 грн.;

припинено провадження у справі № 910/15792/14 в частині позовних вимог до ОСОБА_2, Компанії Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед), ТОВ "Ліра-2000", ТОВ "ОІЛСІ" про переведення на ОСОБА_1 прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу частки від 30 липня 2013 року, укладеним між ОСОБА_2 та Компанією Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед);

прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ТОВ "Ліра-2000" та Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "Ліра-2000", оформлених протоколом від 30 липня 2013 року; скасування державної реєстрації змін до статуту ТОВ "Ліра-2000", оформлених протоколом від 30 липня 2013 року позачергових загальних зборів ТОВ "Ліра-2000" та поновлення попередньої редакції статуту та припинено провадження у справі у цій частині вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Мальченко А.О. - головуючий, Жук Г.А., Дикунська С.Я.) від 18 квітня 2017 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2015 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2017р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2017 року у справі № 910/15792/14 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2017р. справу №910/15792/14 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017р. справу №910/15792/14 прийнято до свого провадження суддею Морозовим С.М. та призначено її до розгляду на 25.07.2017р.

В судове засідання 25.07.2017р. представники позивача та відповідачів 1, 3 не з'явились, про час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомили.

Судом розглянуто наявну в матеріалах справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", що належить Компанії "Bradwin Trading Limited" та становить 75,2701% статутного капіталу вартістю 22 581 025 грн.; накласти арешт на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", в тому числі, на нежилі приміщення дитячо-юнацького розважального комплексу з підприємствами громадського харчування, торгівлі та сфери послуг, загальною площею 8232,8 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та на третій рівень критої автостоянки (літ.А) загальною площею 4539,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" приймати на загальних зборах рішення про зміну складу учасників товариства, зокрема, у зв'язку з відчуженням частки у розмірі 75, 2701% статутного капіталу товариства від Компанії "Bradwin Trading Limited" на користь третіх осіб та прийняттям до складу учасників товариства нових учасників, а також рішення про зміну розміру статутного капіталу товариства; заборонити Головному управлінню юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві здійснювати державну реєстрацію змін до записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", окрім, державної реєстрації змін, пов'язаних із виконанням рішення господарського суду міста Києва по справі №910/15792/14 та заяву позивача б/н від 13.08.2014р., в якій останній просив забезпечити позов шляхом заборони Компанії "Bradwin Trading Limited", її представникам, Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" та його директору Степанченку В’ячеславу Григоровичу і іншим посадовим особам товариства приймати рішення про відчуження та/або відчужувати будь-яке майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", в тому числі, нежилі приміщення дитячо-юнацького розважального комплексу з підприємствами громадського харчування, торгівлі та сфери послуг, загальною площею 8232,8 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та третій рівень критої автостоянки (літ.А) загальною площею 4539,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, на користь третіх осіб та відмовлено в їх задоволенні з огляду на наступне.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що у відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (станом на момент подання заяв) Компанія "Bradwin Trading Limited" була учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" з часткою 75,2701% статутного капіталу, що на думку, заявника, свідчило про можливість вчинення останньою дій, направлених на одноособове прийняття рішень про відчуження майна товариства. Одночасно, за твердженнями ОСОБА_1, відповідачем-2 могло бути відчужено свою частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" на користь третіх осіб. Вказані обставини, за твердженнями заявника, є достатніми підставами для застосування визначених заходів забезпечення позову.

Згідно із ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011р. у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Наразі, господарський суд зауважує, що вимоги позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" та заборони Компанії "Bradwin Trading Limited", її представникам, Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" та його директору Степанченку В’ячеславу Григоровичу і іншим посадовим особам товариства приймати рішення про відчуження та/або відчужувати будь-яке майно відповідача-3 ніяким чином не пов'язані з предметом спору по справі. При цьому, суд зауважує, що сама по собі можливість учасника товариства приймати певні рішення, вчиняти юридично значимі дії не може бути беззаперечною підставою вважати, що такі дії будуть вчинені, а отже, і застосовувати певні заходи забезпечення позову.

Одночасно, всупереч приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України позивачем при поданні заяв про забезпечення позову не було представлено суду жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 вказаного вище нормативно-правового акту доказів вчинення відповідачами дій, що свідчили б про намір до зміни складу учасників відповідача 3, внаслідок чого у суду були відсутні підстави для накладення арешту на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", що належала Компанії "Bradwin Trading Limited".

Наразі, суд зауважує, що за приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у справах, що виникають з корпоративних відносин шляхом заборони проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Суд звертає увагу заявника, що вчинення відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві певних реєстраційних дій є повноваженням вказаного органу у відповідності до приписів Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", а отже, у суду відсутні правові підстави для їх обмеження. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 07.04.2015р. і від 19.08.2015р. Вищого господарського суду України по справах №910/27082/14 та №910/3353/15-г.

З огляду на викладене вище, враховуючи приписи ст. ст. 4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", приймаючи до уваги, що заяви позивача були позбавлені належного доказового обґрунтування та не відповідали принципам розумності і адекватності, заяви позивача про забезпечення позову залишаються судом без задоволення.

25.07.2017р. до суду від відповідача-4 надійшли письмові заперечення на позовну заяву, а від відповідача-5 клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в яких повідомляється суду про те, що відповідача-3 (ТОВ "Ліра-2000") згідно ухвали суду від 03.07.2017р. у справі № 910/18823/16 ліквідовано як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, про що внесено відповідний запис про припинення відповідача-3 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак суд, з огляду на оскарження ухвали суду від 03.07.2017р. у справі №910/18823/16 в апеляційному порядку та розгляд справи в суді апеляційної інстанції, зважаючи на відсутність прийнятого остаточного судового рішення у названій справі, станом на дату розгляду даної справи в суді, не вбачає правових підстав для припинення провадження у справі в частині вимог до відповідача-3 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В судовому засіданні 25.07.2017р. представники відповідачів 2, 4, 5 оголосили заперечення проти позовних вимог та просили суд відмовити в їх задоволенні.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та відповідачів 1, 3, належним чином повідомлених про час та місце розгляду даної справи, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 25 липня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звертаючись до суду з даним позовом, вказує на те, що він є учасником відповідача-3 (ТОВ "Ліра-2000") та володіє часткою у статутному капіталі у розмірі 24,7299%, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

30.07.2013р. інший учасник товариства (відповідача-3) - ОСОБА_2 (відповідач-1) уклав з Компанією Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед) (відповідач-2) Договір купівлі-продажу частки, за умовами якого відповідач-1 продав відповідачу-2 свою частку у статутному капіталі відповідача-3 в розмірі 75,2701%

Рішенням позачергових загальних зборів ТОВ "Ліра-2000", що оформлене протоколом від 30.07.2013р. погоджено відчуження частки ОСОБА_2 Компанії Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед), прийнято вказану компанію до складу учасників товариства, затверджено новий розподіл часток у статутному капіталі товариства, на підставі чого здійснено державну реєстрацію змін до статуту ТОВ "Ліра-2000".

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що відповідачем-1 було неправомірно відчужено на користь відповідача-2 частку у статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" за відсутності його згоди на продаж такої частки, у зв'язку з чим, позивач просить суд визнати недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", оформлених протоколом від 30 липня 2013 року, перевести на нього права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" в розмірі 75,2701% від 30 липня 2013 року, укладеним між ОСОБА_7 та Компанією Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед) та скасувати державну реєстрацію змін до статуту.

Відповідачі 1-3, 5, заперечуючи проти задоволення позову, у своїх відзивах на позовну заяву та протягом розгляду судом даної справи, в тому числі в судовому засіданні 25.07.2017р. серед іншого, вказують на те, що відчуження ОСОБА_2 своєї частки у статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" на користь відповідача-2 було здійснено з дотриманням норм чинного законодавства та за наявності згоди позивача.

Відповідач-4, заперечуючи проти задоволення позову, вказує на відсутність порушення державним реєстратором будь-яких норм чинного законодавства, як і відсутність будь-яких нормативних обґрунтувань таких порушень у позовній заяві, у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні вимог до нього.

17 листопада 2015 року до Господарського суду міста Києва звернулись позивач, перший, другий, третій та п'ятий відповідачі із заявою про затвердження мирової угоди у справі № 910/15792/14, яка, як вже було зазначено вище, була затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2015 року, за виключенням речення 2 п. 4 мирової угоди.

Відповідно до п. 1 затвердженої судом мирової угоди, з метою мирного врегулювання спору у справі №910/15792/14, учасники судового процесу дійшли згоди перевести на ОСОБА_1 всі права і обов'язки покупця за договором купівлі-продажу частки, укладеним 30 липня 2013 року між ОСОБА_2 та Компанією Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед), відповідно до умов якого ОСОБА_2 продав, а Компанія Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед) купила частку у статутному капіталі ТОВ "ЛІРА-2000" в розмірі 75,2701% статутного капіталу.

Вищий господарський суд України, скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2017 року у справі № 910/15792/14 вказав на те, що існування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 червня 2014 року у справі № 757/14936/14-к про заборону відчуження та розпорядження часткою в статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" станом на дату укладення сторонами мирової угоди та її затвердження господарським судом, в свою чергу, унеможливлює виконання мирової угоди, та ставить під сумнів можливість остаточного вирішення існуючого спору між сторонами шляхом укладення мирової угоди та не виключає можливості виникнення в подальшому нового спору між сторонами.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Ліра-2000" від 06 листопада 2014 року, частка у статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" в повному розмірі (100% статутного капіталу товариства) була продана за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ", у зв'язку з чим зазначеними зборами було прийнято рішення про виведення ОСОБА_1 зі складу часників ТОВ "Ліра-2000" згідно поданого договору.

Однак, ні місцевий господарський суд під час винесення ухвали про затвердження мирової угоди, ні суд апеляційної інстанції в постанові про залишення без змін зазначеної ухвали не прийняли до уваги положення ч. 3 ст. 78 ГПК України та не звернули уваги на наявні в матеріалах справи докази того, що ОСОБА_1 станом на дату затвердження господарським судом міста Києва мирової угоди не був власником частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", не був учасником зазначеного товариства та, відповідно, не мав переважного права купівлі частки іншого учасника товариства. У зв'язку з чим місцевий господарський суд передчасно затвердив мирову угоду між сторонами у справі не з'ясувавши з достовірністю чи стосується мирова угода прав і обов'язків ОСОБА_1, як учасника товариства, який відчужив частку у статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" в розмірі 100% та був виключений зі складу учасників товариства, як і не з'ясували чи має він переважне право на купівлю частки іншого учасника товариства, що є предметом позову у даній справі.

Зважаючи на вказівки Вищого господарського суду України, які відповідно до ст. 111-12 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи та зважаючи на те, з огляду на існування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 червня 2014 року у справі № 757/14936/14-к про заборону відчуження та розпорядження часткою в статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" станом на дату укладення сторонами мирової угоди та її затвердження господарським судом, в свою чергу, унеможливлює виконання мирової угоди, та ставить під сумнів можливість остаточного вирішення існуючого спору між сторонами шляхом укладення мирової угоди та не виключає можливості виникнення в подальшому нового спору між сторонами, а також з огляду на те, що частка у статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" в повному розмірі (100% статутного капіталу товариства) була продана ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу на користь ТОВ "ОІЛСІ", суд не вбачає правових підстав для затвердження мирової угоди на даній його стадії та розглядає даний спір по суті, а правова оцінка укладеній між сторонами мировій угоді буде надана нижче.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Тобто, незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам.

Відповідно до п. п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» № 4 від 25 лютого 2016 року господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи статті 1 ГПК України та з'ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 3 статті 80 Господарського кодексу України та ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

За змістом ст. 87 Господарського кодексу України та ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства. Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.

У відповідності до ст. 147 Цивільного кодексу України та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008р. передбачено, що продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті 147 ЦК, частина друга статті 53 Закону про господарські товариства) не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК.

Згідно ст. 362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Позивач на виконання вимог ст. 362 ЦК України платіжним дорученням № 586191 від 29.09.2014р. вніс на депозитний рахунок суду суму грошових коштів в розмірі 22 581 025,00 грн.

Як на підставу позову позивач посилається на відсутність його згоди на відчуження іншим учасником товариства (відповідача-3) ОСОБА_2 Компанії Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед) частки у статутному капіталі в розмірі 75,2701%.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рішенням позачергових загальних зборів ТОВ "Ліра-2000", що оформлене протоколом від 30.07.2013р. погоджено відчуження частки ОСОБА_2 Компанії Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед), прийнято вказану компанію до складу учасників товариства, затверджено новий розподіл часток у статутному капіталі товариства.

Пунктом 17 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" передбачено, що судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону, зокрема, є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону "Про господарські товариства").

За приписами п. 21 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону "Про господарські товариства".

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення (п. 18 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Пунктом 19 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників.

Статтею 61 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.

В матеріалах справи мітиться копія рішення відповідача-3 від 24.06.2013р. про скликання позачергових зборів товариства на 30.07.2013р., лист відповідача-3 від 27.06.2017р. про порядок денний позачергових зборів учасників, який отриманий позивачем 28.06.2013р., повідомлення відповідача-1 про продаж частки у статутному капіталі, яка отримана позивачем 25.06.2013р., а також повідомлення позивача про відмову від купівлі частки від 29.07.2013р., відповідно до якого позивач виразив відсутність свого наміру щодо придбання частки відповідача-1 у статутному капіталі відповідача-3 та надав згоду на продаж частки товариства третім особам.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи висновку експерта Науково-дослідного експертного-криміналістичного центру № 403/тдд від 09.09.2014р., відповідно до якого вказується, що підписи в повідомленні ОСОБА_1 про продаж частки ТОВ «Ліра-2000» від 24.06.2013р. та в повідомленні ОСОБА_1 про відмову від купівлі частки ТОВ «Ліра-2000» від 29.07.2013р. виконані самим ОСОБА_1

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014р. у даній справі з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи призначено судову експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Лебідь Сергію Олексійовичу, на вирішення якої поставлено наступні питання: 1. Чи виконано ОСОБА_1 рукописний текст "повидомлиння отримав 25.06.2013р. ОСОБА_1." у повідомленні б/н від 24.06.2013р. про продаж частки? 2.Чи виконано рукописний текст "повидомлиння отримав 25.06.2013р. ОСОБА_1." у повідомленні б/н від 24.06.2013р. про продаж частки під впливом збивальних факторів чи у незвичайному стані? 3.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на повідомленні б/н від 24.06.2013р. про продаж частки особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою? 4.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у повідомленні б/н від 29.07.2013р. про відмову від купівлі частки рядок "ОСОБА_1." тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою? 5.Чи виконані підписи на повідомленні б/н від 24.06.2013р. про продаж частки та повідомленні б/н від 29.07.2013р. про відмову від купівлі частки під впливом збивальних факторів (природних, штучних)?

27.10.2014р. до суду надійшов лист №37/4/1-1376 від 24.10.2014р. Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління на південно-західній залізниці Міністерства внутрішніх справ України, яким повідомлено про неможливість проведення експертного дослідження рукописних записів (підписів), зображення яких міститься на копіях документів, у зв'язку з чим матеріали справи №910/15792/14 повернено до суду.

Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експертного дослідження Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління на південно-західній залізниці Міністерства внутрішніх справ України № 26 від 29.10.2014р. на вирішення кого було поставлено питання щодо того чи ОСОБА_1 або іншою особою виконано рукописний текст «Повидомлиння отримав 25.06.2013р. ОСОБА_1.» на повідомленні б/н від 24.06.2013р. про продаж частки, дати відповідь не є можливим у зв'язку з тим, що досліджуваний рукописний текст, а саме: «Повидомлиння отримав 25.06.2013р ОСОБА_1.» на повідомленні б/н від 24.06.2013р. про продаж частки, не співставний за характером та типом письма, із наданими на дослідження в якості порівняльного матеріалу: вільними зразками почерку гр. ОСОБА_1, зокрема досліджуваний рукописний текст виконаний із наслідуванням друкованого шрифту, а вільні зразки почерку гр. ОСОБА_1 - виконані прописом, що не дає можливості провести порівняльне дослідження та виділити комплекс ознак для отримання висновку як позитивного так і негативного характеру у будь-якій формі. Підпис від імені ОСОБА_1, наявний між рукописними записами: «Повидомлиння отримав 25.06.201Зр» та «ОСОБА_1.» на повідомленні б/н від 24.06.2013р. про продаж частки - виконаний гр. ОСОБА_1. Підпис від імені ОСОБА_1, наявний ліворуч друкованого запису: «ОСОБА_1.» на повідомленні б/н від 29.07.2013р. про відмову від купівлі частки - виконаний гр. ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2014р. у даній справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз в особі Кіровоградського відділення.

01.12.2014р. до Господарського суду міста Києва надійшов висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в особі Кіровоградського відділення №1211/02 від 27.11.2014р., складений за результатами проведення по справі №910/15792/14 судової експертизи, відповідно до якого експертна установа зазначила, що зображення досліджуваного рукописного запису «повидомлиння тримав 25.06.2013р. ОСОБА_1.» у Повідомленні б/н від 24.06.2013р. про продаж частки виконано не самим ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням почерку першого. Зображення підписів від імені ОСОБА_1, які містяться у електрофотокопії «Повідомлення б/н від 24.06.2013 про продаж частки», та електрофотокопії «Повідомлення б/н про відмову від купівлі частки» від 29.07.2013 року виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підписів ОСОБА_1

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 ГПК України).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно п. 21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

За таких обставин, наявні в матеріалах справи висновок експерта Науково-дослідного експертного-криміналістичного центру № 403/тдд від 09.09.2014р. та висновок експертного дослідження Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління на південно-західній залізниці Міністерства внутрішніх справ України № 26 від 29.10.2014р. розцінюються судом як письмові докази за загальними правилами доказування в господарському судочинстві відповідно до положень ст. ст. 32 - 34, 36, 43 ГПК України.

Тоді як, відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

З урахуванням викладеного, суд відповідно до норм процесуального кодексу не приймає наведені вище експертні висновки в якості належного та допустимого доказу того, що підписи в повідомленні ОСОБА_1 про продаж частки ТОВ «Ліра-2000» від 24.06.2013р. та в повідомленні ОСОБА_1 про відмову від купівлі частки ТОВ «Ліра-2000» від 29.07.2013р. виконані самим ОСОБА_1, оскільки суб'єкт експертної діяльності не ніс відповідальності за достовірність даних, використаних для складання названих висновків, не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (ст. ст. 384, 385 КК України) при дачі висновку № 26 від 29.10.2014р., а при дачі висновку № 403/тдд від 09.09.2014р., хоча і був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, проте вказаний висновок було зроблено на стадії досудового розслідування кримінального провадження №12014100000000982 від 09.07.2014р., натомість висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в особі Кіровоградського відділення №1211/02 від 27.11.2014р., складений за результатами проведення по справі №910/15792/14 судової експертизи є єдиним належним та допустимим доказом (висновком судового експерта в розумінні ст. 42 ГПК України), що містить дійсну інформацію про обставини справи та на ряду з іншими доказами у справі є підтвердженням заявлених позивачем вимог.

При вирішенні питання щодо затвердження мирової угоди, суд виходить з того, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2014 року у справі №757/14936/14-к накладено арешт та заборону використання і розпорядження часткою в статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" в розмірі 75,2101%, що складає 22 581 025,00 грн., яка належить Компанії Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед).

Статтею 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п. 2.6. Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 року по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014 року по справі №910/11595/13.

Таким чином, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2014 року у справі №757/14936/14-к, яка набрала законної сили (за відсутності документального підтвердження ї скасування у встановленому законом порядку) має преюдиціальне значення при розгляді даної справи, а встановлена вказаним судовим рішенням заборона відчуження та розпорядження часткою в статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" в розмірі 75,2101%, що складає 22 581 025,00 грн. підлягає виконанню та не потребує доказуванню при розгляді даної справи.

За змістом ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право розпорядження полягає в юридичній можливості визначити фактичну і юридичну долю речі. Уклавши мирову угоду, сторони розпорядились юридичною долею частки в статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" шляхом заміни сторони договору купівлі-продажу, тобто реалізували право розпорядження часткою, яке було обмежене встановленою судом забороною.

З урахуванням викладеного, Компанія Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед) не могла передавати ОСОБА_1 частку в статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" в розмірі 75,2101%, що складає 22 581 025,00 грн. з огляду на заборону, встановлену ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2014 року у справі №757/14936/14-к.

Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Ліра-2000" від 06 листопада 2014 року, частка у статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000" в повному розмірі (100% статутного капіталу товариства) була продана за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОІЛСІ", у зв'язку з чим зазначеними зборами було прийнято рішення про виведення ОСОБА_1 зі складу часників ТОВ "Ліра-2000" згідно поданого договору.

Відповідна інформація про перелік учасників ТОВ "Ліра-2000", а саме про ТОВ "Оілсі", його адресу та розмір внеску до статутного фонду міститься також і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 ГПК України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Пунктом 3.19. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26 грудня 2011 року передбачено, що мирова угода сторін - є одним із способів вирішення господарського спору, і може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути в майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участь у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Таким чином, ОСОБА_1 станом на дату подачі мирової угоди не був власником частки у статутному капіталі ТОВ "Ліра-2000", не був учасником зазначеного товариства та, відповідно, не мав переважного права купівлі частки іншого учасника товариства.

У зв'язку з вище викладеним суд не затверджує подану сторонами мирову угоду, що в свою чергу зумовлює відсутність правових підстав для припинення провадження у даній справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а наведені вище обставини (відчуження ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу на користь ТОВ "ОІЛСІ" та прийняття зборами рішення про виведення ОСОБА_1 зі складу часників ТОВ "Ліра-2000") є достатньою правовою підставою для відмови позивачу в задоволенні його вимог.

Посилання відповідачів на наявність кримінальних проваджень, як на підставу для відмови в задоволенні позову суд не приймає, оскільки такі провадження перебувають лише на стадії досудового розслідування, а враховуючи, що закінчення досудового розслідування не має безумовним наслідком встановлення вини особи, щодо якої воно провадилось, за відсутності якої, доведеної у судовому порядку, суд може встановити обставини, які мають значення для даної справи.

Пояснення відповідача-3 та надані копії судових рішень про наявність між учасниками судового процесу у даній справі спорів у справах № 826/7621/14-ц, № 826/9871/14, №757/17844/14-ц, № 910/14142/14, № 431/1123/14-ц судом розглянуті та з огляду на встановлені факт відчуження ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу на користь ТОВ "ОІЛСІ" та прийняття зборами рішення про виведення ОСОБА_1 зі складу часників ТОВ "Ліра-2000" хоча й містять преюдиційні факти для розгляду справи, однак вирішального значення для даної справи не мають.

Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Судовий збір, сплачений позивачем за подання даного позову, у зв'язку з відмовою в його задоволенні, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на останнього.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2017р.

Суддя С.М. Морозов