Ухвала суду № 68067937, 31.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

31.07.2017Справа № 910/8397/16

За заявоюГоловного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипрозвернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові коштиу справі№910/8397/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»доКомунального підприємства «Київський метрополітен»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача1. Київської міської ради 2. Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) 3. Київської міської державної адміністраціїпростягнення 2 705 379 935,83 грн., розірвання договору та витребування майназа участюПрокуратури міста Києваза зустрічним позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»провизнання недійсним пункту договоруСуддя Босий В.П.

Представники сторін: від ВПВР:Рубель І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київський метрополітен» про стягнення заборгованості зі сплати прострочених лізингових платежів у сумі 1 959 466 447,88 грн., розірвання договору № 16-Упр-09 на фінансові лізингові послуги ( вагону метрополітену) від 16.07.09 та витребування предмету лізингу - 100 вагонів згідно з переліком.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.09.2016 р. у справі № 910/8397/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» заборгованість з оплати частини вартості предмета лізингу у розмірі 396 828 349 грн. 71 коп., заборгованість з оплати відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 116 766 204 грн. 27 коп., інфляційні у розмірі 235 028 314 грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 25 332 102 грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 55 489 грн. 35 коп. В іншій частині у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» відмовлено. В задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства «Київський метрополітен» відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2016 р. у справі № 910/8397/16 змінено, викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35; ідентифікаційний код 03328913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» (01004, м. Київ, вул. Дарвіна, 10, прим. 13; ідентифікаційний код 36258787) заборгованість з оплати вартості частини предмету лізингу у розмірі 365 972 194 (триста шістдесят п'ять мільйонів дев'ятсот сімдесят дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 84 грн., заборгованість з оплати відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 112 303 827 (сто дванадцять мільйонів триста три тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 229 098 329 (двісті двадцять дев'ять мільйонів дев'яносто вісім тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 81 коп., пеню за неналежне виконання зобов'язання в розмірі 42 027 946 (сорок два мільйони двадцять сім тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 73 коп., коефіцієнт коригування у розмірі 1 191 237 276 (один мільярд сто дев'яносто один мільйон двісті тридцять сім тисяч двісті сімдесят шість) грн. 82 коп., 3 % річних у сумі 25 332 102 (двадцять п'ять мільйонів триста тридцять дві тисячі сто дві) грн. 90 коп., 123 813,30 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 144 461,80 грн. по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині первісного позову відмовити. В задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства «Київський метрополітен» відмовити повністю.».

Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. в частині задоволення позову про стягнення пені в розмірі 42 027 946, 73 грн. скасовано та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено; в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. у справі № 910/8397/17 залишено без змін.

30.06.2017 р. до господарського суду міста Києва надійшла заява Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.06.2017 р. вказану заяву призначено до розгляду на 24.07.2017 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2017 р. розгляд заяви відкладено на 31.07.2017 р. у зв'язку із неявкою в судове засідання державного виконавця.

В судове засідання головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. з'явилася, надала пояснення стосовно суті спору, подану заяву підтримала та просила її задовольнити.

Розглянувши заяву державного виконавця та заслухавши її пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до ст. 121-3 Господарського процесуального кодексу України питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що розміщені на рахунках таких осіб в установах банків та інших фінансових установах, під час виконання судових рішень вирішуються господарським судом за заявою державного виконавця, приватного виконавця.

Господарський суд невідкладно розглядає заяву державного виконавця, приватного виконавця без виклику чи повідомлення сторін, інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка не пізніше наступного робочого дня надсилається органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Заявою б/н від 10.03.2017 р. позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду міста Києва від 06.02.2017 р. у справі №910/8397/16.

16.03.2017 р. головним державним виконавцем ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№53587903.

16.03.2017 р. державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти Комунального підприємства «Київський метрополітен».

Під час проведення виконавчих дій, з рахунків боржника було частково перераховано суму заборгованості, присуджену до стягнення постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. у справі №910/8397/16.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень державного виконавця, станом на момент звернення до суду із даною заявою непогашена заборгованість Комунального підприємства «Київський метрополітен» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» становила 1 978 546,346,11 грн.

Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2017 р. за заявою відповідача визнано наказ господарського суду міста Києва від 06.02.2017 р. у справі №910/8397/16, виданий на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» пені у розмірі 42 027 946, 73 грн.

Як зазначає державний виконавець, вказана сума заборгованості не може бути погашена стягувачеві у зв'язку з відсутністю у боржника грошових коштів на власних рахунках.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.

До того ж, наведені приписи ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» №9 від 01.11.1996 р. вказано, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997 р., передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011 р. міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення від 15.10.2009 р.).

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини «Бурдов проти Росії», «Горнсбі проти Греції».

У своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно зі ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця, у визначений ним строк, відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

За змістом пункту 1.39 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» примусове списання - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

При цьому необхідно зазначити, що під час вирішення заяви, поданої в порядку ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», суд повинен враховувати, що звернути стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, можливо лише за умови безспірності права боржника на такі грошові кошти.

Звертаючись до суду із вказаною заявою державний виконавець зазначає, що під час проведення виконавчих дій вона направила до Київської міської ради запит №20.1/53587903/8 від 02.06.2017 р. про надання відомостей в порядку ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, у поданому запиті державний виконавець ставила питання стосовно наявності у Київської міської ради зобов'язань щодо фінансування КП «Київський метрополітен» з метою виконання ним умов договору на фінансові лізингові послуги (вагони метрополітену) №16-Упр-09 від 16.07.2009 р., укладеного з ТОВ «Укррослізинг», а також перебування на рахунках Київської міської ради грошових коштів, що належать боржнику та за рахунок яких можуть бути задоволені вимоги стягувача у виконавчому провадженні ВП№53587903.

У відповідь на вказаний запит Київська міська рада листом №22-КР-2225 від 22.06.2017 р. повідомила Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що Київська міська рада як орган місцевого самоврядування, який здійснює управління КП «Київський метрополітен», в бюджеті міста Києва передбачає кошти для забезпечення сталого функціонування підприємства, які знаходяться на казначейських рахунках виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі підпорядкованих підрозділів та надаються такому підприємству на підставі заявою у необхідному обсязі.

Більш того, як зазначається у листі №22-КР-2225 від 22.06.2017 р., Київська міська рада при погодженні укладання КП «Київський метрополітен» договору фінансового лізингу на придбання 100 вагонів метрополітену погодила здійснювати фінансування вказаного договору за рахунок бюджету в разі подання бюджетних запитів від комунального підприємства.

Суд відзначає, що під час розгляду справи по суті досліджувалося рішення Київської міської ради № 546/1602 від 28.05.2009 р. «Про придбання вагонів метрополітену» (зі змінами), яким дозволено КП «Київський метрополітен» провести закупівлю фінансових лізингових послуг (100 вагонів метрополітену) з правом викупу за результатами проведеного тендеру зі сплатою з бюджету міста Києва в 2009 році не більше 15 % від загальної вартості предмету лізингу, а решти коштів протягом 2010 - 2018 років.

Пунктом 2.2 вказаного рішення визначено, що фінансування закупівлі фінансових лізингових послуг (вагони метрополітену) буде здійснюватись за рахунок та в межах асигнувань, передбачених у бюджеті та Програмі соціально-економічного розвитку міста Києва на 2009 та наступні роки; постановлено Виконавчому органу Київради (Київській міській державній адміністрації) при формуванні проектів бюджету та Програми соціально-економічного розвитку міста Києва на 2010 та наступні роки передбачати кошти на реалізацію пункту 1 цього рішення.

25.06.2009 р. виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийняв розпорядження №713 «Про придбання вагонів метрополітену», яким з метою підвищення безпеки, комфортності і культури транспортного обслуговування киян та гостей столиці надав Комунальному підприємству «Київський метрополітен» повноваження здійснити відповідні процедури щодо закупівлі фінансових лізингових послуг (вагони метрополітену) з дотриманням вимог положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до п. 1.3 вказаного розпорядження КМДА зобов'язалася провести закупівлю фінансових лізингових послуг (100 вагонів метрополітену) з правом викупу за результатами проведеного тендера зі сплатою з бюджету міста Києва у 2009 році не більше 15 % від загальної вартості предмета лізингу, а решта протягом 2010 - 2014 років за рахунок та в межах коштів, передбачених бюджетом та Програмою соціально-економічного розвитку м. Києва на придбання рухомого складу метрополітену на відповідний рік.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вказаного рішення було проведено тендер, за наслідками якого визнано переможцем позивача та укладено з відповідачем договір фінансові лізингові послуги (вагони метрополітену) №16-Упр-09 від 16.07.2009 р. Результати вказаної процедури закупівлі за державні кошти недійсними визнані не були.

Таким чином, Київська міська рада та виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) взяли на себе обов'язок фінансувати закупівлю фінансових лізингових послуг (вагонів метрополітену) та предбачили для цього кошти.

Враховуючи викладене, а також надану Київською міською радою інформацію стосовно передбачення в бюджеті міста Києва грошових коштів на оплату КП «Київський метрополітен» вартості отриманих у лізинг вагонів за договором на фінансові лізингові послуги (вагони метрополітену) №16-Упр-09 від 16.07.2009 р., суд вважає доведеним факт безспірності прав такого підприємства на грошові кошти, які знаходяться на рахунках виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі підпорядкованих підрозділів, та які мають відповідне призначення.

В той же час, як вказує у своїй заяві державний виконавець, такі грошові кошти містяться, зокрема, на рахунках Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві:

- номер рахунку 31517943700001, код класифікації доходів бюджету 33010400, код ЄДРПОУ 37993783;

- номер рахунку 31119114700001, код класифікації доходів бюджету 33010400, код ЄДРПОУ 37993783.

З метою отримання інформації стосовно одержувача бюджетних коштів за такими рахунками, а також їх призначення, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.06.2017 р. зроблено відповідний запит до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Із наданої Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві відповіді на запит суду вбачається, що:

- рахунок №31517943700001 відкритий для обліку надходжень до спеціального фонду місцевого бюджету за балансовим рахунком 3151 «Надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки» на ім'я Головного управління Казначейства за кодом класифікації доходів бюджету 33010400 «Кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення до розмежування земель державної та комунальної власності з розстроченням платежу»;

- рахунок 31119114700001 відкритий для обліку надходжень до загального фонду державного бюджету за балансовим рахунком 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету» на ім'я Головного управління Казначейства за кодом класифікації доходів бюджету 33010400 «Кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення до розмежування земель державної та комунальної власності з розстроченням платежу».

Таким чином, судом було встановлено, що грошові кошти, які знаходяться на вказаних державним виконавцем у поданій заяві рахунках Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, не можуть бути спрямовані на сплату заборгованості за придбання рухомого складу метрополітену.

Відомостей щодо наявності інших рахунків матеріали справи не містять, а державним виконавцем під час розгляду заяви по суті суду не було надано.

Суд звертає увагу на те, що після надходження даної заяви до суду, представником Київської міської ради були подані письмові пояснення, в яких вказувалося, що зазначені державним виконавцем у заяві рахунки не відносяться до предмету спору.

В той же час, представником Київської міської ради у поданих поясненнях не надано жодних заперечень щодо безспірності прав КП «Київський метрополітен» на грошові кошти, що знаходяться на казначейських рахунках виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі підпорядкованих підрозділів та призначені для погашення заборгованості перед ТОВ «Укррослізинг».

З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені обставини та приписи чинного законодавства, з метою виконання наказу господарського суду міста Києва від 06.02.2017 р. у справі №910/8397/16, суд вважає за можливе задовольнити заяву державного виконавця про звернення стягнення на призначені для КП «Київський метрополітен» грошові кошти, що знаходяться на казначейських рахунках виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі підпорядкованих підрозділів, на користь ТОВ «Укррослізинг» в межах суми боргу, що станом на момент розгляду даної заяви становить 1 936 518 399,38 грн.

В іншій частині в задоволенні заяви державного виконавця необхідно відмовити з огляду на її недоведеність.

Керуючись статтями 86, 121-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти задовольнити частково.

2. Звернути стягнення на належні Комунальному підприємству «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35; ідентифікаційний код 03328912) грошові кошти, що знаходяться на казначейських рахунках виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі підпорядкованих підрозділів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» (01004, м. Київ, вул. Дарвіна, 10, прим. 13) в межах суми 1 936 518 399,38 грн.

3. В іншій частині в задоволенні заяви головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити.

Суддя В.П. Босий