Рішення № 68067886, 01.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017Справа №910/8001/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк"

до Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний банк України

про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Шапошник О.О. за довіреністю № 13-499/17д від 12.04.2016, Дідик С.Є. за довіреністю № 13-802/16д від 14.12.2016

від відповідача: Павленко О.В. за довіреністю № 300-/22/03-69 від 26.05.2017

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - позивач, ПАТ "Мегабанк", Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, Комітет) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 04.04.2017 № 134-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення).

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що Рішення, яким визнано, що Банк вчинив порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на вимоги Голови Комітету від 23.12.2015 № 20-26.13/01-12839 та від 19.05.2016 № 20-26.13/01-5109 (далі - Вимоги 1 та 2), позивач вважає незаконним, оскільки воно прийнято з порушенням норм чинного законодавства України про банківську діяльність. Водночас позивач зазначає, що відповідно до частини 4 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки) та пункт 3.5 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою правління Національного банку України від 14.07.2006 № 267 (далі - Правила) для банків встановлено законодавчу заборону надавати інформацію про клієнтів іншого банку, у тому числі контрагентів по операціях клієнта банку, при цьому, вказані норми ст. 62 Закону про банки та Правил слід вважати спеціальними по відношенню до загальних норм статті 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 порушено провадження у справі № 910/8001/17 та призначено розгляд справи на 19.06.2017 о 12:00 год.

12.06.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника позивача про залучення Національного банку України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

12.06.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідно до якого останній просив суд забезпечити участь Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" в судових засіданнях у справі № 910/8001/17 в режимі відеоконференції та забезпечити її проведення у Господарському суді Харківської області, зазначеним клопотанням представником позивача також були надані документи на виконання вимог ухвали суду від 22.05.2017 про порушення провадження у справі № 910/8001/17.

Приписами ч. 3 ст. 741 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання. Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає.

З огляду на це, суд дійшов висновку, про розгляд клопотання позивача в судовому засіданні призначеному на 19.06.2017.

В судове засідання, призначене на 19.06.2017, представники сторін з'явилися.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 19.06.2017, подав повідомлення, на виконання вимог ухвали суду від 22.05.2017, про відсутність у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між позивачем та відповідачем про той же предмет і з тих же підстав та відсутність рішення цих органів з такого спору. Повідомлення залучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник відповідача у судовому засіданні, призначеному на 19.06.2017, надав відзив на позовну заяву з додатками, відповідно до якого відповідач вважає позовну заяву безпідставною та необґрунтованою, а твердження, викладені в ній такими, що не відповідають нормам законодавства та дійсним обставинам справи з огляду на таке:

- у позовній заяві ПАТ "Мегабанк" вказує, що запитувана у Вимогах 1 і 2 інформація є банківською таємницею та надається в обсягах, визначених ПАТ "Мегабанк" Законом про банки та Правилами; також, позивач зазначає, що відповідно до статті 62 Закону про банки та пункту 3.5 Правил банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта, а вказані норми Закону про банки та Правил слід вважати спеціальними по відношенню до загальних норм ст. 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України";

- однак, на думку відповідача, наведені твердження позивача та посилання на відповідні правові норми не є підставами для ненадання інформації, яка запитувалась Комітетом у Вимогах 1 і 2. Зокрема відповідач зазначив, що статтею 62 Закону про банки, на яку посилається позивач, не передбачено застережень, що інформація щодо операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу, яка надається на вимогу органу Комітету, може бути надана лише щодо дати та суми коштів за дебетом та кредитом, таким чином, ані Закон про банки, ані Правила не встановлюють обмежень щодо надання на вимогу Комітету інформації, яка містить банківську таємницю;

- подання інформації ПАТ "Мегабанк" в неповному обсязі на вимоги Голови Комітету створило перешкоди виконанню завдань, покладених на Комітет;

- дії ПАТ "Мегабанк", які полягали у поданні інформації в неповному обсязі Комітету на вимоги Голови Комітету у встановлені ним строки, є актом невиконання конкретних, заснованих на законі вимог державного органу, та, відповідно, порушенням, передбаченими пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- Рішення Комітету прийняте з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а також з повним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Відзив на позовну заяву залучений судом до матеріалів справи та переданий до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 19.06.2017 здійснювався розгляд клопотання позивача, поданого 12.06.2017 через відділ діловодства суду, про залучення до участі у справі в якості третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національного банку України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, керуючись положеннями ст. 27 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національного банку України.

В судовому засіданні 19.06.2017 здійснювався розгляд клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Розглянувши подане представником позивача клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд дійшов висновку про його задоволення та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Враховуючи необхідність залучення до участі у справі третьої особи, клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 19.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 відкладено розгляд справи на 12.07.2017 о 10:00 год., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний банк України, задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

22.06.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

10.07.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої, на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2017, позивач повідомив про направлення копії позовної заяви з додатками третій особі 16.05.2017, докази чого були додані ним до позовної заяви.

11.07.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи (Національного банку України (далі - НБУ) надійшли письмові пояснення, в яких НБУ вказав, що в разі необхідності отримання Антимонопольним комітетом України інформації, яка містить банківську таємницю, в обсязі більшому, ніж це передбачено пунктом 3 частини першої статті 62 Закону про банки, Антимонопольний комітет України має звернутись до суду за розкриттям відповідної інформації; на письмову вимогу Антимонопольного комітету України (тобто за відсутності відповідного рішення суду) банк зобов'язаний надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, у порядку та обсязі, визначених статтею 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою правління Національного банку України від 14.07.2006 №267. Враховуючи викладене, третя особа підтримала позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", крім того, просила суд розглядати справу без участі представника НБУ.

Судове засідання, призначене на 12.07.2017, здійснювалося в режимі відеоконференції з Господарським судом Харківської області.

В судове засідання, призначене на 12.07.2017, з'явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання 12.07.2017 не з'явився, проте згідно письмових пояснень, поданих через відділ діловодства суду 11.07.2017, третя особа просила суд розглядати справу без участі представника НБУ.

В судовому засіданні 12.07.2017 судом розглянуте та задоволене клопотання третьої особи про розгляд справи без участі її представника.

Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2017 надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2017 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 19.06.2017 через відділ діловодства суду, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2017 подав клопотання про продовження строку розгляду справи. Представник позивача проти задоволення зазначеного клопотання не заперечував. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи.

Враховуючи клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи та положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 12.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2017 було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 01.08.2017 об 10:30 год.

14.07.2017 через відділ діловодства суду надійшло письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи.

31.07.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про сплив строку позовної давності щодо застосування штрафу, відповідно до якого позивач просив суд застосувати позовну давність до штрафів, накладених на ПАТ "МЕГАБАНК" відповідно до рішення Антимонопольного комітету України від 04.04.2017 № 134-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", та визнати недійсним вказане рішення.

Судове засідання, призначене на 01.08.2017, здійснювалося в режимі відеоконференції з Господарським судом Харківської області.

В судове засідання, призначене на 01.08.2017, з'явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання 01.08.2017 не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Разом з тим, судом враховано, що у судовому засіданні 12.07.2017 судом було розглянуте та задоволене клопотання третьої особи про розгляд справи без участі її представника. Також, в матеріалах справи наявні письмові пояснення, подані третьою особою 11.07.2017 через відділ діловодства суду, в яких остання виклала власну правову позицію стосовно спору у даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні 01.08.2017 підтримав клопотання про сплив строку позовної давності щодо застосування штрафу, подане ним 31.07.2017 через відділ діловодства суду.

Вказане клопотання прийнято судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.08.2017, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.08.2017 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 19.06.2017 через відділ діловодства суду, та у клопотанні про сплив строку позовної давності щодо застосування штрафу, поданому 31.07.2017 через відділ діловодства суду, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.08.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

04.04.2017 Антимонопольний комітет України (далі - Комітет), розглянувши матеріали справи № 20-26.13/3-17/91-16, прийняв рішення № 134-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким:

- визнано, що ПАТ "МЕГАБАНК" вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу Голови Антимонопольного комітету України від 23.12.2015 № 20-26.13/01-12839 у встановлений ним строк (пункт 1 резолютивної частини Рішення);

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення, накладено на ПАТ "МЕГАБАНК" штраф у розмірі 82 600 гривень (пункт 2 резолютивної частини Рішення);

- визнано, що ПАТ "МЕГАБАНК" вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу Голови Антимонопольного комітету України від 19.05.2016 № 20-26.13/01-5109 у встановлений ним строк (пункт 3 резолютивної частини Рішення);

- за порушення, зазначене в пункті 3 резолютивної частини Рішення, накладено на ПАТ "МЕГАБАНК" штраф у розмірі 82 600 гривень (пункт 4 резолютивної частини Рішення).

ПАТ "МЕГАБАНК" (позивач, Банк) вважає Рішення незаконним, а тому оскаржив таке рішення в порядку ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Згідно частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (далі - постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15)).

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

По матеріалам справи судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними Рішення Відділення в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відтак, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України, суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України недійсним.

Як зазначалось, пунктами 1, 3 резолютивної частини Рішення визнано, що ПАТ "Мегабанк" вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до пункту 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Згідно п. 13 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 зазначено, що у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань. Там же зазначено, що судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.

При розгляді даної справи судом встановлено наступне.

У Комітеті проводився збір та аналіз доказів у справі № 20-26.13/183-15 за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРГЕОЕКОЛОГІЯ" (далі - ТОВ "УКРГЕОЕКОЛОГІЯ") і Товариством з обмеженою відповідальністю - НПП "УКРГАЗГЕОАВТОМАТИКА" (далі - ТОВ - НПП "УКРГАЗГЕОАВТОМАТИКА") порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. Під час проведення розслідування було встановлено, що зазначені вище суб'єкти господарювання мають рахунки, відкриті в ПАТ "МЕГАБАНК".

У зв'язку з цим, відповідно до статей 7, 16, 22 та 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", на адресу ПАТ "МЕГАБАНК" була надіслана вимога Голови Комітету про надання інформації від 23.12.2015 № 20-26.13/01-12839 (далі - Вимога 1), в якій запропоновано в двадцятиденний строк з дня отримання Вимоги 1 надати Комітету інформацію стосовно операцій (із зазначенням дати, суми коштів по дебету та кредиту, ідентифікаційного коду (коду ЗКПО) та/або індивідуального податкового номера платника та одержувача, реквізитів рахунків контрагента, призначення платежу тощо), у паперовій та в електронній формі, за всіма рахунками зазначених вище суб'єктів господарювання в ПАТ "МЕГАБАНК" за період з 01.01.2014 по 01.10.2015.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03035 04391240 Вимога 1 була отримана представником Банку 28.12.2015.

14.01.2016 до Комітету надійшов лист ПАТ "МЕГАБАНК" від 06.01.2016 № 10-17 БТ (вх. № 11-20/29-кі від 14.01.2016), яким Банк надав інформацію на Вимогу 1 в неповному обсязі, а саме: не надав інформації щодо ідентифікаційного коду (коду ЗКПО) та/або індивідуального податкового номера платника та одержувача, реквізитів рахунків контрагента, за операціями, проведеними ТОВ "УКРГЕОЕКОЛОГІЯ".

Отже, на Вимогу 1 ПАТ "МЕГАБАНК" надало інформацію в неповному обсязі.

У зв'язку з цим, відповідно до статей 7, 16, 22 та 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", на адресу ПАТ "Мегабанк" була надіслана вимога Голови Комітету про надання інформації від 19.05.2016 № 20-26.13/01-5109 (далі - Вимога 2), в якій було повторно запропоновано в двадцятиденний строк з дня отримання Вимоги 2 надати Комітету інформацію стосовно операцій (із зазначенням дати, суми коштів по дебету та кредиту, ідентифікаційного коду (коду ЗКПО) та/або індивідуального податкового номера платника та одержувача, реквізитів рахунків контрагента, призначення платежу тощо), у паперовій та в електронній формі, за всіма рахунками зазначених вище суб'єктів господарювання в ПАТ "МЕГАБАНК" за період з 01.01.2014 по 01.10.2015.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303509308341 Вимога 2 була отримана Банком 23.05.2016.

06.06.2016 до Комітету надійшов лист ПАТ "МЕГАБАНК" від 31.05.2016 № 13-994"БТ" (вх. № 11-01/653-кі від 06.06.2016), яким Банк надав інформацію на Вимогу 2 в неповному обсязі, а саме: не надав інформації щодо ідентифікаційного коду (коду ЗКПО) та/або індивідуального податкового номера платника та одержувача, реквізитів рахунків контрагента, за операціями, проведеними ТОВ «УКРГЕОЕКОЛОГІЯ».

Отже, на Вимогу 2 ПАТ "МЕГАБАНК" надало інформацію в неповному обсязі.

Відповідач листами від 06.01.2016 № 10-17 БТ (відповідь на Вимогу 1), від 31.05.2016 № 13-994"БТ" (відповідь на Вимогу 2) та від 01.07.2016 № 13-5401 повідомив Комітет, що запитувана у Вимогах 1 і 2 інформація є банківською таємницею та надається в обсягах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки) та Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою правління Національного банку України від 14.07.2006 №267 (далі - Правила).

Так, Банк зазначив, що відповідно до статті 62 Закону про банки та пункту 3.5 глави 3 Правил банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта. Разом з цим Банк повідомив, що пунктом 3.5 глави 3 Правил також передбачено, що під час надання інформації стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу банк надає інформацію про рух коштів на рахунку клієнта без зазначення контрагентів за операціями. У зв'язку з цим, інформація щодо операцій за рахунками ТОВ - НПП "УКРГАЗГЕОАВТОМАТИКА" і ТОВ "УКРГЕОЕКОЛОГІЯ" надана без зазначення контрагентів, тобто в дозволених, на думку Банку, чинним законодавством обсягах.

У зв'язку з наданням ПАТ "МЕГАБАНК" інформації, що запитувалась у Вимозі 1 та у Вимозі 2, у неповному обсязі, розпорядженнями державного уповноваженого Комітету від 23.05.2016 № 08/133-р Комітетом та від 17.01.2017 розпочато розгляд справ № 20-26.13/91-16 та № 20-26.13/3-17/91-16 за ознаками вчинення Банком порушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на вимогу Голови Комітету у встановлений ним строк.

Розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 17.01.2017 № 08/10-р об'єднано справи № 20-26.13/91-16 та № 20-26.13/3-17/91-16 про порушення ПАТ "МЕГАБАНК" законодавства про захист економічної конкуренції в одну справу, розглянувши яку Комітет виніс оскаржуване Рішення.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі:

- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; тощо.

Згідно з частиною 7 статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Антимонопольного комітету України є органом Антимонопольного комітету України.

Частиною восьмою статті 9 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що Голова Антимонопольного комітету України має статус державного уповноваженого, передбачений цим Законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Антимонопольного комітету України має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Як визначено приписами ч.ч. 3, 6 ст. 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" інформація з обмеженим доступом, одержана Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню. Така інформація може бути надана органам слідства та суду відповідно до закону.

За розголошення комерційної таємниці працівники Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень несуть відповідальність, встановлену законом.

Матеріалами справи підтверджується, що ПАТ "МЕГАБАНК" подало Комітету інформацію в неповному обсязі на Вимоги 1 і 2 Голови Комітету у встановлений ним строк.

Разом з тим, згідно положень статей 22 та 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" вимоги органу Комітету є обов'язковими для виконання у визначені ним строки.

Направлення вимог про надання інформації, спрямовано на забезпечення функцій органів Антимонопольного комітету України, ефективності застосування конкурентного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, інформація, яка запитувалась у Вимогах 1 і 2, була необхідною для збору та аналізу доказів у справі № 20-26.13/183-15 за ознаками вчинення ТОВ "УКРГЕОЕКОЛОГІЯ" і ТОВ - НПП "УКРГАЗГЕОАВТОМАТИКА" порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Отже, відповідно до вимог законодавства про захист економічної конкуренції, Голова Комітету у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у ПАТ "МЕГАБАНК" інформацію, необхідну для реалізації завдань, покладених на Комітет Законом України "Про Антимонопольний комітет України", а ПАТ "МЕГАБАНК" було зобов'язане надати зазначену у Вимогах 1 і 2 інформацію на вимогу Голови Комітету.

При цьому посилання позивача на норми частини 4 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та пункт 3.5 глави 3 Правил Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою правління Національного банку України від 14.07.2006 № 267 не є підставами для ненадання інформації, яка запитувалась у Вимозі 1 та Вимозі 2, з огляду на таке.

Частиною четвертою статті 62 Закону про банки встановлено, що банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.

Згідно з пунктом 3.5 глави 3 Правил банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо вони зазначені в документах, договорах та операціях клієнта, якщо інше не зазначено в дозволі клієнта або рішенні суду. Під час надання інформації стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу банк надає інформацію про рух коштів на рахунку клієнта без зазначення контрагентів за операціями.

Разом з тим, згідно з частинами 1 та 2 статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації (ч. 2 ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

За приписами пункту 3 частини 1 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, органам Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.

Відповідно до частини 2 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна: бути викладена на бланку державного органу встановленої форми; бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою; містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації; містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Згідно з пунктом 3.3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 № 267 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03.08.2006 за № 935/12809, вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна відповідати нормам частини другої статті 62 Закону про банки (йдеться про Закон України "Про банки і банківську діяльність"). Банк на письмову вимогу державних органів, визначених статтею 62 Закону про банки, розкриває інформацію, що містить банківську таємницю, в обсягах, визначених Законом про банки для відповідного державного органу. Банк відмовляє в розкриття інформації, що містить банківську таємницю, якщо за своєю формою або змістом вимога відповідного державного органу не відповідає нормам частини другої статті 62 Закону про банки.

Суд дійшов висновку, що запитувану у Вимогах 1 і 2 інформацію, що становить на твердження позивача банківську таємницю, позивач був зобов'язаний надати на вимогу Голови Комітету, як це передбачено ст.ст. 22, 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

Подання інформації ПАТ "МЕГАБАНК" в неповному обсязі на Вимоги 1 і 2 Голови Комітету створило перешкоди виконанню завдань, покладених на Комітет.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що Вимоги 1 і 2 Голови Комітету були оформлені належним чином з дотриманням приписів частини 2 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а саме:

- викладені на бланку Комітету;

- надані за підписом Голови Комітету;

- скріплені гербовою печаткою;

- містили підстави для отримання інформації, яка містить банківську таємницю (з метою виконання завдань, покладених на Комітет);

- містили посилання на норми закону (ст.ст. 7, 16, 22, 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"), відповідно до яких Голова Комітету має право вимагати та отримувати інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю.

Отже, Вимоги 1 і 2 Голови Комітету відповідали нормам ч. 2 статті 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" і підлягали виконанню Банком у повному обсязі.

Зважаючи на приписи вищезазначених норм ст.ст. 3, 7, 16, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", суд відхиляє як безпідставні доводи позивача про те, що норми ст. 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та Правил слід вважати спеціальними по відношенню до загальних норм статті 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", оскільки спірні правовідносини у даній конкретній справі регулюються саме нормами антимонопольно-конкуренційного законодавства, які відтак і виступають спеціальними стосовно загальних законодавчих приписів про банківську таємницю (а не навпаки, як помилково вважає позивач). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.07.2017 у справі № 910/22761/16.

Таким чином, враховуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідач в оскаржуваному Рішенні зробив обґрунтований висновок про те, що дії ПАТ "МЕГАБАНК", що полягають у поданні інформації в неповному обсязі Комітету на Вимоги 1 і. 2 Голови Комітету у встановлений ним строк, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

При цьому судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано вимог Конституції України, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5) (із змінами), у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи № 1004/64-р-02-07-16, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.

Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи № 20-26.13/3-17/91-16, нормам матеріального та процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Натомість, доводи позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи по суті.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що підстави для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 04.04.2017 № 134-р у справі № 20-26.13/3-17/91-16 відсутні, а тому вимоги позивача про визнання недійсним вказаного рішення є необгрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Розглянувши клопотання позивача про застосування строків позовної давності, суд відхилив його з огляду на те, що воно подане позивачем на підставі ст.ст. 256, 258, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 232, 250 Господарського кодексу України, тоді як спірні правовідносини сторін регулюються нормами антимонопольно-конкуренційного законодавства, враховуючи, що предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 04.04.2017 № 134-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 74-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2017

Суддя Гумега О.В.