Рішення № 68061743, 25.07.2017, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2017 року Провадження №2/425/252/17

Справа №425/716/17

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі: головуючого судді Мирошникової О.Ш., за участю секретаря Вада Ю.С., з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, -

встановив:

16 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 21 квітня 2006 року по 26 лютого 2015 року, визнання спільною сумісною власністю сторін квартиру АДРЕСА_1, розділити майно виділивши позивачу ? частку цієї квартири та визнати за позивачем право власності на ? частку цієї квартири.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона з 21.04.2006 по 26.02.2015 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, перші п'ять років вони проживали в квартирі, що належить батькові позивача, надалі вони спільно придбали квартиру АДРЕСА_1, в якій і продовжили проживати. Сторони вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Частково гроші на квартиру позивач позичила у своєї тітки, також 20000 гривень надали батьки позивача. 31.07.2012 позивач оформила кредит у банку в сумі 26000 гривень, які витратила на повернення боргів та ремонт придбаної квартири, також за період спільного проживання сторони за сумісні кошти придбали дрібні побутові речі в квартиру, холодильник, меблі. 24.12.2013 відповідач зареєстрував у спірній квартирі позивача як піднаймача. 27.02.2015 сторони зареєстрували шлюб, який 29.12.2015 розірвали. Після розірвання шлюбу позивач не може потрапити до квартири, не може користуватися речами, що залишилися у квартирі та є спільною власністю сторін, у питанні здійснення права сумісної власності у позивача виникла потреба звернутися з цим позовом до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримують та просять суд їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 заперечують проти позову в повному обсязі, просять відмовити в його задоволені. Відповідач ОСОБА_3 пояснив, що з позивачем познайомився у 2006 році, коли працював на підприємстві «Марс», на той час він проживав в орендованій квартирі по 2007 рік, іноді ночував у батьків. В той час у відповідача були й інші дівчини, з позивачем він іноді зустрічався, іноді мав близькі стосунки, але разом сторони не проживали, сім'єю не були, відповідач дізнався, що позивач проживає у квартирі батьків одна та почав до неї іноді приходити ночувати. Відповідач накопичував гроші для придбання власного житла та у 2011 році придбав квартиру АДРЕСА_1, грішми йому допомогли батьки та рідний брат. Придбана квартира була без ремонту, відповідач з 2012 по 2014 роки у цій квартирі замінив сантехніку, вікна, встановив індивідуальне опалення за власні кошти. В цей час відповідач продовжував іноді зустрічатися з позивачем та у 2013 році прописав її в цій квартирі на її прохання. У 2014 році у відповідача тяжко захворіла мати, яка надалі померла, після помер і батько відповідача. Відповідач дуже переживав втрату батьків та його в той час підтримала позивач, тому вони у 2014 році зблизилися, їх стосунки покращилися, відповідач дав позивачу ключі від квартири, вона іноді у нього ночувала, ходила годувати домашніх тварин та у лютому 2015 року сторони зареєстрували шлюб. Але відносини сторін погіршилися та вони вирішили розірвати шлюб, після того позивач сама виїхала з квартири, забрала речі які хотіла, надалі відповідач змінив замок на вхідних дверях.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надала показання, що вона є троюрідною тіткою позивача, свідок у 2011 році позичила позивачу та відповідачу 1000 доларів США на купівлю квартири, надалі позивач повернула гроші свідку. Свідку не відома адреса квартири, пам'ятає, що квартира однокімнатна на другому поверсі, точної дати позики та повернення грошей свідок не пам'ятає, але це було до 03.12.2012, розписка не оформлювалася. Свідок зустрічала позивача та відповідача разом з 2012 на похованні та поминанні родичів (т. 1 а.с. 210-211 журнал судового засідання).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надав показання, що позивач є його двоюрідною сестрою. Свідку відомо, що сторони проживали разом у квартирі батька позивача на АДРЕСА_13 приблизно в 2006-2007 роках, в 2011 році сторони почали проживати в АДРЕСА_11, свідок допомагав робити опалення в цій квартирі приблизно в 2012-2013 роках. Сторони проживали разом як подружжя, за допомогу в ремонті із свідком розраховувалися і позивач і відповідач. Сторони мали спільних домашніх тварини (т. 1 а.с. 212-215 журнал судового засідання).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надала показання, що вона знає сторін приблизно 3-4 роки, це її колишні сусіди з квартири АДРЕСА_2, майже кожного дня бачила сторін, вони гуляли зі своїми домашніми тваринами у дворі, у них були добрі стосунки. Свідок пам'ятає, що позивач не змогла зайти в квартиру, тому що відповідач змінив замок, також свідок бачила речі на вулиці, коли позивач виїхала з квартири приблизно навесні 2015 року. Також, свідок підписувала бланк, який їй надала позивач на підтвердження не проживання її в зазначеній квартирі (т. 1 а.с. 217, зворот).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав пояснення, що він є батьком позивача. Дочка познайомила свідка з відповідачем у 2006 році, надалі вони проживали приблизно п'ять років у квартирі свідка на АДРЕСА_14, в гості свідок ходив до них рідко, сторони в квартирі нічого не робили, занапастили її та у 2010 році свідок попросив їх звільнити квартиру, далі вони пішли жити до матері свідка. Свідок не бачив дочку з іншими чоловіками, жили вони начебто добре, свідку відомо, що у дочки з відповідачем був спільний автомобіль, також дочка купувала швейну та пральну машинки, сторони разом працювали, мали гроші. Свідок не вважає відносини сторін шлюбом, на його думку це «сожительство», йому відомо, що сторони реєстрували шлюб, але прожили в шлюбі мало. У 2014 році свідок віддав позивачу 20000 гривень як її частку за квартиру на Московському проспекті. Зараз позивач проживає окремо, винаймає житло (т. 1 а.с. 227, зворот).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надала показання, що вона є матір'ю позивача. Свідок показала, що сторони з 2006 році познайомилися та п'ять років прожили в квартирі родини свідка на АДРЕСА_13, після чотири місяці проживали у батьків чоловіка свідка. Поки сторони проживали в квартирі на АДРЕСА_14 свідок в гості до них не ходила. Їй відомо, що в той час сторони проживали добре, разом працювали, купили автомобіль, кондиціонер, разом відпочивали в Ялті в 2009 році, у них були собака та кіт. Свідок з чоловіком та сторонами спілкувалися і з батьками відповідача, до відповідача свідок ставилася як до свого зятя. Приблизно в 2013 році сторони спільно купили квартиру АДРЕСА_3. Свідок з чоловіком у січні 2014 року віддали позивачу гроші 20000 гривень як її частку квартири на АДРЕСА_14. Свідку відомо, що сторони у лютому 2015 року зареєстрували шлюб, потім раптово розійшлися, відповідач вигнав дочку з квартири (т. 1 а.с. 227 зворот, 229).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надала показання, що знає сторін приблизно 7-8 років. Свідок приходила до позивача в квартиру АДРЕСА_15, позивач шила їй іноді речі, бачила, що сторони проживали разом, вели спільне господарство, мали дачу, мали два автомобіля, свідку відомо, що позивач сплачувала кредит за квартиру (т. 1 а.с. 229-230 журнал судового засідання).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 надав показання, що є рідним братом відповідача, добре знає і позивача, свідок та сторони разом працювали на одному підприємстві. Свідку відомо, що його брат у 2005-2006 роках винаймав квартиру близько школи № 9 в місті Рубіжне, надалі повернувся жити до їх батьків, іноді відповідач ночував у свідка. Свідку відомо, що сторони познайомилися в 2006 році, свідок почав бачити сторін разом у 2007 році, вони зустрічалися, іноді ночували, але жити разом у них не виходило, також у відповідача були й інші дівчата з м. Кременної, м. Луганська, м. Харцизска. Свідок іноді підвозив відповідача до проспекту Московського та йому відомо, що він надалі відвідував позивача, яка також проживала в тому районі. Свідок показав, що у 2011 році він із батьками вирішили допомогти відповідачу купити квартиру, батьки дали 40000 гривень, свідок дав 10000 гривень відповідачу та він купив квартиру АДРЕСА_1. Квартира була без ремонту, відповідач замінив вікно, замінив підлогу, почав робити ремонт. В 2014 році після смерті батьків, свідок дізнався, що сторони почали проживати разом, надалі дізнався по телефону, що сторони розписалися та після розвелися (т. 1 а.с. 236-237 журнал судового засідання).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надав показання, що в 2006 році працював водієм на підприємстві «Марс», знає сторін, які також працювали на тому підприємстві. Свідок возив на автомобілі відповідача, знав його батьків, знав, що відповідач зустрічається з позивачем. Також, свідок показав, що у відповідача була дівчина і в м. Кремінна. Свідку відомо, що відповідач проживав на орендованій квартирі в районі 9-ї школи, а потім з 2006-2007 роках проживав у батьків, збирав гроші на власну квартиру (т. 1 а.с. 237, зворот журнал судового засідання).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав показання, що знає сторін, з 2006 року позивач почала зустрічатися з відповідачем. Свідку відомо, що відповідач з 2006 року винаймав квартиру в районі 9-ї школи та жив там сам, позивач в той час проживала у квартирі батьків на АДРЕСА_14. Свідку відомо, що у 2011 році відповідач купив квартиру, грішми йому допомогли його батьки. В 2011 році свідок бував в квартирі відповідача, квартира була без ремонту. В 2014 році свідок бачив позивача та відповідача на похоронах його батьків, після дізнався, що сторони розписалися, а через рік розвелися та позивач поїхала до Росії до іншого чоловіка, потім дізнався, що сторони судяться (т. 1 а.с. 237 зворот, 238 журнал судового засідання).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 надав показання, що давно знає відповідача, проживав в одному будинку з його батьками. Свідку відомо, що відповідач проживав з батьками на АДРЕСА_16, надалі купив квартиру за 6 тисяч доларів США, позивача вперше свідок побачив на похоронах батьків відповідача у 2014 році (т. 1 а.с. 238, зворот журнал судового засідання).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 надав показання, що знає сторін з 2004 року, вони дружать, з 2006 року сторони почали зустрічатися, ходили в гості, іноді ночували разом. Свідку відомо, що відповідач винаймав квартиру у 2006-2007 роках, далі переїхав до батьків та проживав там до 2011 року, після купив квартиру за 6 тисяч доларів США, йому грішми допомогли батьки та рідний брат. Квартира була без ремонту, відповідач замінив там вікна, вхідні двері, сантехніку, опалення, свідок іноді допомагав відповідачу. Свідку від позивача відомо, що вона у 2011 році посварилася зі своїми батьками та пішла з їх квартири, в якій проживала. Свідку від відповідача відомо, що він прописав позивача у спірній квартирі у 2013 році, після смерті батьків відповідача позивач його підтримала та сторони у 2015 році уклали шлюб, але вони часто сварилися та розійшлися, позивач забрала свої речі з квартири відповідача та виїхала добровільно (т. 1 а.с. 238 зворот - 240 журнал судового засідання).

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 27 лютого 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_16 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рубіжанського міського управління юстиції, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 11).

29.12.2015 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвали шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного тану (т. 1 а.с. 12).

В період з 21.04.2006 по 26.02.2015 сторони в інших зареєстрованих шлюбах не перебували, що визнається сторонами в судовому засіданні.

Згідно копії паспорту позивача та довідки про склад сім'ї від 12.12.2016, вона зареєстрована з 24.12.2013 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 9, 13).

Згідно довідки з адресно-довідкового підрозділу відповідач зареєстрований з 17.08.2012 за адресою: АДРЕСА_5.

Згідно копії договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом 30.06.2011 за реєстром № 1378, відповідач ОСОБА_3 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 за 46000 гривень. В цьому договорі міститься заява відповідача ОСОБА_17 в якій він заявляє, що на момент придбання квартири не перебував у зареєстрованому шлюбі і фактичних шлюбних відносинах (не проживав ні з ким однією сім'єю). Також, в цьому договорі зазначено, що відповідач був зареєстрований за адресою в АДРЕСА_12 (т. 1 а.с. 63).

Право власності відповідача на цю квартиру зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.07.2011 (т. 1 а.с. 57).

В судовому засіданні було оглянуто цивільну справу № 1224/544/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_18 про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулася 27.12.2011. Розгляд цієї справи тривав з 07.08.2012 по 18.12.2013. Відтак, адреса місця проживання позивача ОСОБА_1 зазначена АДРЕСА_6, на цю адресу судом надсилалися судові виклики, повідомлення та судові рішення. У справі міститься постанова про відмову в порушенні кримінальної справі вид 17.02.2012, в якій вказано, що при проведенні перевірки був допитаний цивільний чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_5.

Відповідно ч. 2, 3, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обовязків подружжя.

Відповідно ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Відповідно ст. 74 СК України якщо жінка і чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (Право спільної сумісної власності подружжя).

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 зазначено, що при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Отже, із змісту ст. 74 СК України вбачається, що вказана норма поширюється на правовідносини чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, тобто мають фактичні шлюбні відносини та не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, а також інші факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав фізичних осіб в порядку позовного провадження при наявності спору про право цивільне.

Для визнання осіб такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення питання поділу майна відповідно ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період упродовж якого було придбане спірне майно.

Для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю жінки та чоловіка необхідні докази їх спільного проживання, спільного побуту, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету (доходів та витрат), наявність взаємних прав та обов'язків жінки та чоловіка тощо.

Відповідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Суд вважає, що надані сторонами докази не свідчать про те, що саме з 21.04.2006 сторони проживали спільно, вели спільне господарство, мали спільний побут, спільний бюджет, спільні витрати, придбали майно в інтересах сім'ї.

Позивач в судовому засіданні надавала пояснення, що познайомилася з відповідачем наприкінці 2005 року та вони стали проживати разом з 21.04.2006 по 2011 рік в квартирі батьків позивача, надалі проживали у баби позивача, після в новій придбаній квартирі АДРЕСА_7, далі 27.02.2015 зареєстрували шлюб та після цього відносини між сторонами погіршилися та вони шлюб розірвали. Позивач на придбання квартири позичила у родичів та знайомих гроші, також батько відповідача дав гроші, після вона оформила кредит, щоб повернути ці позичені гроші. Відповідач обманув позивача та оформив квартиру тільки на своє ім'я. З 2006 року до шлюбу у сторін був спільний бюджет, вони разом купували побутові речі, автомобіль, разом харчувалися, позивач працювала на дачі батьків відповідача (т. 1 а.с. 153-155 журнал судового засідання).

Відповідач пояснював в судовому засіданні, що з познайомився з позивачем у 2006 році, вони працювали на підприємстві «Марс». З 2005-2007 відповідач винаймав квартиру близько 9-ї школи в місті Рубіжне, проживав в ній сам, мав відносини з іншими жінками. Також, в цей період відповідач перебував і з позивачем у близьких стосунках, іноді сторони ночували один у одного, іноді зустрічалися в колі спільних друзів, але сім'є у них не було. Після відповідач повернувся проживати до своїх батьків та в 2011 році переїхав до придбаної власної квартири. В цей період він підтримував відношення з позивачем, іноді вони ночували разом. В грудні 2011 році позивач потрапила в ДТП на автомобілі відповідача та йому довелося свідчити, що він є її цивільним чоловіком, в 2013 році відповідач зареєстрував позивача у спірній квартирі на її прохання (т. 1 а.с. 165-168 журнал судового засідання).

Суд відхиляє доводи позивача та її представника щодо проживання сторін однією сім'єю з 21.04.2006 по 2011 рік виходячи з такого.

Відтак, зі сторони позивача на підтвердження обставин проживання однією сім'єю з 21.04.2006 рік в справі наявні показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, при цьому свідок ОСОБА_9, який є батьком позивача, не вважав відносини сторін шлюбом.

Свідок ОСОБА_6 підтвердила, що позивач та відповідач прийшли разом позичати гроші приблизно у 2011 році, бачила сторін разом з 2012 року; свідок ОСОБА_8 підтвердила, що сторін як сім'ю знає 3-4 роки коли вони проживали на АДРЕСА_1; свідок ОСОБА_11 знає сторін 7-8 років, бачила як вони проживали разом у квартирі на АДРЕСА_1.

Свідки з боку відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15 показали, що після того як відповідач виїхав з орендованої квартири у 2006 році, він став проживати у своїх батьків по АДРЕСА_16 та проживав там до придбання у 2011 році власної квартири. Свідок ОСОБА_13 друг відповідача показав про те, що з 2006 сторони почали зустрічатися, в той час позивач жила в квартирі свого батька, відповідач в орендованій квартирі.

Оцінюючи показання свідків, суд зазначає, що ОСОБА_9, ОСОБА_10 є батьками позивача та в силу цього заінтересовані в результаті розгляду справи, тому до їх показань суд ставиться критично, при цьому інші допитані свідки як з боку позивача, так і з боку відповідача, не підтвердили факту проживання сторін у фактичних шлюбних відносинах в квартирі батька позивача з 2006 року. Свідок ОСОБА_7 зазначив лише, що йому відомо про проживання сторін в 2006-2007 у квартирі батька позивача.

Свідок ОСОБА_3 є рідним братом відповідача, тому на думку суду також заінтересований в результаті розгляду справи, натомість свідки ОСОБА_12, який працював з сторонами, та ОСОБА_14, сусід батьків відповідача, не заінтересовані в розгляді справи та показали, що після того як відповідач з'їхав з орендованої квартири він проживав у своїх батьків.

На думку суду, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не є достатніми доказами спільного проживання сторін, спільного побуту, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та наявність взаємних прав та обов'язків жінки та чоловіка тощо, тобто показання зазначених свідків не містять достатньої інформації щодо предмета доказування.

Інших доказів на підтвердження цих доводів позивача про проживання сторін з 21.04.2006 по 2011 рік справа не містить, тому суд позбавлений можливості оцінити показання свідків у сукупності з іншими доказами у справі.

Разом з цим, показання майже всіх свідків співпадають в частині спільного проживання позивача та відповідача в спірній квартирі починаючи з 2011 року, також й інші наявні у справі докази підтверджують це, тому ці показання свідків в сукупності з іншими доказами підтверджують факт спільного проживання сторін однією сім'єю з 2011 року.

Суд не приймає як доказ придбання позивачем вікна у спірну квартиру рахунок та товарний чек від 21.07.2012, оскільки в рахунку зазначена дата його оформлення як «22.03.2017» (внизу аркуша справа), також і сама позивач в судовому засіданні зазначила, що ці документи вона отримала у ФОП ОСОБА_21 навесні 2017 року (т. 1 а.с. 36, 37).

Посилання позивача на кредитний договір як на доказ спільного придбання спірної квартири та її участі у ремонті квартири, не приймаються судом, оскільки ця квартира була придбана відповідачем 30.06.2011, а кредитний договір оформлений позивачем з банком 31.07.2012, тобто більше ніж через рік після купівлі квартири відповідачем.

Наявні у справі копії трудових книжок сторін не підтверджують факту спільного їх проживання та наявності у сторін спільного бюджету, а підтверджують трудовий стаж сторін в зазначені у цих книжках періоди.

Окрім показань свідків та пояснень сторін, факт спільного проживання позивача та відповідача однією сім'єю з 2011 року по час реєстрації шлюбу підтверджується такими доказами: засвідченими копіями документів з цивільної справи № 1224/544/12, з яких вбачається, що ОСОБА_3 є цивільним чоловіком ОСОБА_1, після ДТП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на автомобілі поїхали додому, також місцем проживання ОСОБА_1 є місто АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 108-118).

На думку суду, зазначені в попередньому абзаці докази, свідчать про наявність у сторін станом на грудень 2011 року взаємних прав та обов'язків, оскільки при розгляді матеріалів про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулася 27.12.2011 ОСОБА_3 був допитаний інспектором як цивільний чоловік ОСОБА_1, після вони разом поїхали додому, також в подальшому при розгляді цивільної справи № 1224/544/12 за позовом ОСОБА_1 її адреса як позивача була вказана - АДРЕСА_8, саме на цю адресу надсилалися судові виклики.

Суд не приймає заперечення відповідача, які ним надані в судовому засіданні 25.07.2017, що сам інспектор назвав його «цивільним чоловіком», його адреса в позові ОСОБА_1 зазначена бо він хотів знати як її справа вирішиться в суді.

В судовому засіданні 29.05.2017 відповідач надав інші за змістом заперечення. Відтак, зазначив, що йому прийшлося назватися «цивільним чоловіком» позивача, також він найняв позивачу адвоката.

Суд розцінює це зазначення відповідача у постанові цивільним чоловіком позивача, з наступним зазначення місця проживання позивача у спірній квартирі при розгляді цивільної справи № 1224/544/12 як підтвердження факту початку проживання сторін сім'єю з грудня 2011 року, оскільки відповідач допоміг з адвокатом, надавав пояснення інспектору, був заінтересований у розгляді цивільної справи, тобто це говорить про наявність між сторонами довірчих стосунків, бажання допомогти одне одному тощо.

Отже, суд вважає, що напередодні дорожньо-транспортної пригоди за участю позивача 27.12.2011 характер відносин сторін мав ознаки притаманні сім'ї, сторони проживали разом у квартирі відповідача, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки.

Доказів, які спростовують факт проживання сторін однією сім'єю з грудня 2011 року по час реєстрації шлюбу сторонами до справи не надано.

Визначаючись з періодом спільного проживання сторін, за відсутності пояснень сторін про точну дату початку їх спільного проживання, суд вважає необхідним визначити день початку цих відносин як перше число місяця грудень 2011 року та до дня, який передує дню реєстрації шлюбу сторін 26.02.2014.

Таким чином, суд дійшов висновку, що достеменно факт спільного проживання сторін однією сім'єю в період з 01.12.2011 по 26.02.2014 підтверджується показаннями свідків, письмовими доказами, поясненнями сторін, які в своїй сукупності свідчать про наявність введення спільного господарства сторонами, спільного проживання, спільного побуту, взаємних прав та обов'язків у сторін.

Факт спільного проживання сторін у період з 21.04.2006 до 30.11.2011 не доведений в судовому засіданні, достатніх доказів для підтвердження цього факту сторонами до справи не надано. Зокрема, позивачем не доведено, що в цей період вона постійно проживала з відповідачем, брала участь в придбанні квартири відповідача, її утриманні, в ремонті, у спільному придбанні іншого майна (побутової техніки, меблів, будівельних матеріалів) та спільного витрачання коштів.

При цьому, відповідачем надано до справи докази придбання ним пластикового вікна в липні 2011 року та оплати ним комунальних послуг за спірну квартиру з липня 2011 року.

Однак, і пояснення відповідача, що він з позивачем почав спільно проживати лише з 2014 року, після смерті батьків, не є переконливими, оскільки доказів на підтвердження цих обставин відповідачем до справи не надано.

Навпаки, показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_11 спростовують ці пояснення відповідача.

Додатково суд зазначає, що також спростовує обставини спільного проживання сторін на час укладення відповідачем договору купівлі-продажу спірної квартири 30.06.2011, наявна в ньому заява відповідача про не перебування його у шлюбі та інших шлюбних відносинах.

Позивач заявила в судовому засіданні, що відповідач обманним шляхом оформив договір купівлі-продажу на себе, але з 2011 року не оспорювала цього.

Належних та допустимих доказів участі позивача в придбанні спірної квартири нею до справи не надано, суд не приймає як докази цього показання свідків та її пояснення про позику грошей у родичів та знайомих, оскільки факт укладення договорів позики не підтверджується показаннями свідків та поясненнями сторін.

Суд критично ставиться до пояснень позивача, що відповідач її зареєстрував в спірній квартирі лише після того як її батьки віддали їй 20000 гривень, оскільки судом встановлено, що гроші батьки віддали у січні 2014 року, а зареєстрована у спірній квартирі вона була ще у грудні 2013.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 без реєстрацію шлюбу в період з 01.12.2011 по 26.02.2015, в іншій частині встановлення цього факту слід відмовити за недоведеністю.

В частині вимог про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю сторін, її поділу та визнання за позивачем права власності на ? частку квартири суд відмовляє за безпідставністю, в зв'язку з таким.

Під час слухання справи судом встановлено, що будь-яких письмових договорів щодо режиму майна, придбаного під час спільного проживання, сторони не укладали, тому для визнання спірної квартири, спільною сумісною власністю сторін необхідні докази введення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, здійснення сторонами спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Позивачем не доведено, що спірна квартира була придбана за спільні кошти сторін в період їх фактичних шлюбних відносин з 01.12.2011 по 26.02.2015, тому підстав визнання квартири АДРЕСА_9 спільною сумісною власністю та її поділу між сторонами немає, в зв'язку з чим в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами вирішується відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, а саме: судом встановлений факт спільного проживання сторін, то сплачений позивачем судового збір за цю задоволену частину вимог у сумі 320,00 гривень підлягає стягненню з відповідача на її користь, в частині відмовлених вимог судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, без реєстрацію шлюбу в період з 01 грудня 2012 року по 26 лютого 2015 року.

В задоволенні позову в частині визнати спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_1 поділити цю квартиру виділивши ОСОБА_1 ? частку квартири та визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку цієї квартири - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_10) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_10) судовий збір у розмірі 320,00 гривень (Триста двадцять гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ш. Мирошникова