Рішення № 68061742, 26.07.2017, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 431/1494/17

Провадження № 22ц/782/550/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2017 року, липня місяця, 26-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі: головуючого судді Яреська А.В., суддів Гаврилюка В.К., Карташова О.Ю., за участю секретаря: Попової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області у місті Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12 червня 2017 року за позовом Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2017 року Кредитна спілка «Імперіал ЛТД» звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, просили суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 276 від 13.03.2010 року у розмірі 150656, 88 грн. та судові витрати. Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 12 червня 2017 року позовні вимоги кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_1 було задоволено частково, було стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 276 від 13.03.2010 року у розмірі 19 079 грн. 28 коп, стягнуто судові витрати.

Позивач не погодився із таким рішенням суду та надав на нього апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції змінити у частині розміру стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 276 від 13.03.2010 року та встановити загальну суму стягнення 150656, а також стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1392 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу. В межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що 13.03.2010 року між позивачем і відповідачем було укладено кедитний договір, відповідно до умов якого, КС «Імперіал ЛТД» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 33 600 гривень, на умовах строковості, зворотності та цільового використання. Згідно п.3.1. кредитного договору плата за користування кредитом (проценти) становить 70% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п.2.1 кредитного договору кредит надається строком на 12 фактичних місяців д дати отримання позичальником кредиту. Згідно п.9.3.1. кредитного договору дія кредитного договору припиняється після повного виконання сторонами обовязків згідно договору. Крім того, сторони кредитного договору уклали додаткову угоду № 1 від 12.03.2011 року, яким виклали п.2.1 в новій редакції та продовжили строк повернення кредиту до 13.03.2013 року. Сторони узгодили і графік платежів, яким передбачено кількість платіжних періодів 35 місяців, кінцеві дати кожного платежу 25 числа кожного місяця та розмір щомісячного платежу (а.с. 26). Відповідно до витягу з протоколу засідання Кредитного комітету №30 від 01.02.2014 року вказаний кредит набув статусу кредиту з підвищеним ризиком, який передбачив сплату процентів за користування кредитом в розмірі 140% (а.с. 27). Відповідно до п.п. 3.7, 3.8 у разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу повністю або частково з першого дня прострочення за рішенням кредитного комітету цей кредит може визнаватися кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 140% річних від суми залишку кредиту. Суд першої інстанції також врахував, що заочним рішення Старобільського районного суду від 10 листопада 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 суму заборгованості зі сплати відсотків, яка виникла з 17.07.2013 року по 21.08.2013 року в сумі 2310,85 гривень. Рішення набрало законної сили. На цей час знаходиться на виконанні і не виконано в повному обсязі. Цей факт визнано сторонами. Відповідно до п.9.5 кредитного договору до правовідносин, повязаних з укладанням та виконанням цього договору застосовується строк позовної давності тривалістю у 5 років. Суд першої інстацнії також визначив, що графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Починаючи з березня 2011 року відповідач неналежно виконував щомісячні зобовязання з погашення кредиту. Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 09 січня 2014 року по 31 січня 2014 року нараховано відсотків за 24 дні за ставкою 70%, з 01 лютого 2014 року по 03 квітня 2017 року за 1157 днів за ставкою 140%. Кредит (тіло) не погашено. Відсотки за цей період не сплачувались, (а.с.2). Визначаючи розмір заборгованості суд першої інстанції вказав у рішенні в обгрунтування своїх висновків на те, що оскільки застосована позивачем процентна ставка не більша дійсної ставки НБУ, то суд вважає за необхідне застосовувати облікову ставку НБУ за вказані періоди і визначив таким чином загальний розмір заборгованості з відсотків за користування кредитом за стягуваний позовом період у 19079,28 грн.

Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції, адже до них він дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування фактичних відносин, що склались між сторонами, з огляду на зміст кредитного договору. Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження заявлених ним вимог, обрахунки та обчисленні прцоентів, що надані ним не є спростованими відповідачем, відповідають умовам діючого між сторонами кредитного договору. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти відповідно до ч. І ст. 1048 ЦК України. Згідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.І ст. 509 ЦК України зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) повну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Аналіз умов договору свідчить про те, що сторони встановили як строк дії договору - до повного виконання позичальником взятих на себе зобовязань, так і строки виконання зобовязань за щомісячним погашенням платежів, зокрема у п.п. 3.1., 3.6 кредитного договору (а.с.31), посилання суду першої інстацнії на правову позицію ВСУ від 07 вересня 2016 року з огялду на фактичний зміст кредитного договору та встановлені судом обставини справи не можуть бути визнані обгрунтованими, адже кредитним договором є встановлений і розмір процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, а отже немає підстав для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України, стягненню підлягає той розмір процентів, що є визначений договором, тобто заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором за період з 08 січня 2014 року по 03 червня 2017 року складає 150656 грн. 88 коп., як це і визначено розрахунком, що надано до позову (а.с. 2). Колегією суддів тут враховується і правова позиції, що була висловлені Верховним судом України у справах №№ 6-1206цс15, 6-2739цс15. Адже у відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. Відповідач не оскаржив рішення суду, частиною 1 статті 303 ЦПК України є визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь, якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян, тобто 2 259 грн. 85 коп.) Враховуючи наведене, слід змінити порядок розподілу судових витрат та стягнути тільки з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у сумі 2485 грн. 84 коп. (2259 грн. 85 коп. Х 110% ).

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 315-316 ЦПК України , колегія суддів,-

вирішила :

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» задовольнити.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12 червня 2017 року змінити, скасувавши у частині визначення розміру стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором у розмірі 150656 грн. 88 коп. (сто пятдесят тисяч шістсот пятдесят шість гривень вісімдесят вісім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави судові витрати у суму 2485 грн. 84 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: