Рішення № 68061574, 27.07.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1096/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черненко В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

27.07.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді – Черненко В.В.

суддів - Суровицької Л.В., Кіселика С.А.,

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 27.02.2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 29.03.2016 року помер її рідний брат ОСОБА_4, який заповіту не залишив. Після його смерті залишилась спадщина на земельну ділянку №310 площею 3,38 га, що розташована на території Сабатинівської сільської ради Ульяновського району, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю.

Спадкоємницею першої черги є його донька ОСОБА_2, з матір'ю якої брат розлучився 15 років тому. Після розлучення вони з відповідачем ніяких зв’язків не підтримували.

Спадкоємцем другої черги на майно після смерті брата являється позивач- Чалапчій ОСОБА_5, яка є його рідною сестрою.

ОСОБА_3 зазначила , що її брат свого помешкання не мав, тому проживав у належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1 по день смерті.

Брат хворів і увесь час вона доглядала за ним, купувала йому продукти харчування, ліки, сплачувала за лікування та необхідні обстеження, оскільки він з 2012 року не міг самостійно забезпечувати своє життя, тому що знаходився у безпорадному стані, його паралізувало, він став інвалідом 2 групи загального захворювання. Брат потребував постійного стороннього догляду, два рази на рік проходив курси відповідної терапії в умовах стаціонару, постійно лікувався амбулаторно, знаходився на «Д» обліку у лікаря невролога.

ОСОБА_3 зазначила, що донька померлого мешкала окремо від батька, не спілкувалася з ним , ухилялася від надання йому необхідної допомоги, не давала грошей на життєві потреби, хоча вона та її донька неодноразово телефонували відповідачу та повідомляли, що її батько знаходиться в безпорадному стані та потребує допомоги та догляду, однак вона відповідала, що в неї батька немає.

ОСОБА_3 зазначила, що всі витрати на поховання брата взяла на себе, відповідач ніякої допомоги на поховання свого батька не надавала.

Постановою нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутній правовстановлюючий документ – оригінал Державного акту на право приватної власності на землю.

Просила суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті її батька, ОСОБА_4, померлого 29.03.2016 року. В порядку спадкування після смерті брата ОСОБА_4, померлого 29.03.2016 року визнати за позивачем право власності на земельну ділянку розміром 3,38 га вартістю 31 615,10 грн., розташовану на території Сабатинівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області.

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 27.02.2017 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що 29.03.2016 року помер спадкодавець ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ( а.с.6), який являвся рідним братом позивачки та батьком відповідачки, що підтверджується ( а.с.а.с.7,8).

Після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина - земельна ділянка № 310, площею 3,38 га, що розташована на території Сабатинівської сільської ради Ульяновського району, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії II КР № 015342.

Спадкоємицею першої черги є його донька - відповідач по справі ОСОБА_2.

Спадкоємицею другої черги на майно після смерті брата являється його рідна сестра - ОСОБА_3 ( дівоче прізвище ОСОБА_4 ) ОСОБА_5(позивач по справі).

Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_4 проживав одиноко у квартирі, яка належить позивачу, що підтверджується ( а.с.11) та тяжко хворів з 2012 року, був інвалідом 2-ї групи (порушення функції ходи і самообслуговування), потребував стаціонарного та амбулаторного лікування, що підтверджується ( а.с.а.с.13,14,15).

За ОСОБА_4, який знаходився в безпорадному стані здійснювала догляд позивачка та члени її сім'ї, що підтверджується показами свідків , які були допитані в ході судового засідання.

Після смерті ОСОБА_4, всі витрати на поховання взяла на себе позивачка, що підтверджується ( а.с.а.с.16).

При цьому, ОСОБА_2, знаючи про важку хворобу та безпорадний стан батька, свідомо розуміючи про свій обов'язок, встановлений законом, щодо надання допомоги батькові, маючи при цьому можливість, відвідала батька, починаючи із 2012 року лише один раз, не здійснювала догляд за батьком, та не приймала участі щодо організації його похованні.

Суд першої інстанції зазначив, що у відповідності до ст. 1224 ЦК України (на яку посилається сторона позивача), не мають права на спадкування за законом батьки, повнолітні діти, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Також, відповідно до даної статті не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині.

Як передбачено у п. 6 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 р. за № 7, правило абз. 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правилом ч. 5 ст. 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування».

Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 посилається на те, що не мала можливості виконувати свій обов'язок по догляду за батьком, оскільки в неї на утриманні є малолітня дочка, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка хворіє та потребує стороннього догляду, що підтверджується медичною довідкою , однак судом встановлено, що батько відповідачки перебував у безпорадному стані починаючи із 2012 року, при цьому донька відвідала батька лише один раз.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що є всі підстави усунути ОСОБА_2 від спадкування на підставі ст. 1224 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 ухилилась від надання допомоги своєму батькові - ОСОБА_4, який внаслідок хвороби перебував у безпорадному стані і потребував інтенсивного лікування та підтримки.

В апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції при винесені рішення були порушені норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів перевірила зазначені доводи і дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження.

Суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2016 року помер спадкодавець ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ( а.с.6), який являвся рідним братом позивача та батьком відповідача.

Після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина - земельна ділянка № 310, площею 3,38 га, що розташована на території Сабатинівської сільської ради Ульяновського району, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії II КР № 015342.

Спадкоємцем першої черги є його донька ОСОБА_2.

Спадкоємцем другої черги на майно після смерті брата являється його рідна сестра - ОСОБА_3 ( дівоче прізвище ОСОБА_4 ) ОСОБА_5.

ОСОБА_4 проживав одиноко у квартирі, яка належить позивачу, що підтверджується ( а.с.11) та тяжко хворів з 2012 року, був інвалідом 2-ї групи (порушення функції ходи і самообслуговування), потребував стаціонарного та амбулаторного лікування, що підтверджується ( а.с.а.с.13,14,15).

Після смерті ОСОБА_4, всі витрати на поховання взяла на себе ОСОБА_3, що підтверджується накладною (а.с.16).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Пленум Верховного Суду України у пункті 6 Постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» звернув увагу судів, що правило ч. 5 ст. 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного Кодексу не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Отже, для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім цього, необхідно встановити чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог про усунення від права на спадкування відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Частиною ст.60 ЦПК України визначено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивач просила усунути відповідача від права на спадкування та вказувала на те, що спадкодавець через захворювання потребував регулярної сторонньої допомоги, яку йому постійно надавала вона, його рідна сестра.

При цьому належних та допустимих доказів, що спадкодавець перебував у безпорадному стані позивачем не надано.

Не доведено також, що спадкодавець потребував сторонньої допомоги саме від відповідача і той мав можливість її надавати, але ухилявся від її надання.

Встановлені обставини свідчать , що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини по праві і ухвалив рішення яке не ґрунтується на доказах, що є порушенням норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що померлий перебував в безпорадному стані, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, а донька умисно ухилялась від надання такої допомоги.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними, необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути задоволені.

Відповідно до п. 4 ст. 309 ЦК України зазначені обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 27.02.2017 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 1212,64 грн.. (одна тисяча двісті дванадцять грн.. 64 коп.)

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: