Рішення № 68061498, 25.07.2017, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7339/16-ц

2/405/1517/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2017 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

при секретарі : Фришко А.Ю.

з участю адвоката : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державна іпотечна установа про поділ майна та усунення перешкод у здійсненні права користування майном та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась в суд з позовом, в якому просила поділити спільне сумісне майно подружжя: квартиру АДРЕСА_1 загальною вартістю 260 500 грн.; в порядку поділу майна, що є обєктами права спільної сумісної власності подружжя, відійти від рівності часток кожного із подружжя та визнати за нею право спільної власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 вартістю 173666,66 грн., а за відповідачем право спільної власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 вартістю 86833,34 грн.; припинити право власності відповідачана 1/3 частину квартири АДРЕСА_1. вартістю 86833,34 грн.; присудити на користь відповідачагрошову компенсацію за належну йому 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 у розмірі 1/3 частини від фактично витрачених, на придбання квартири, грошових коштів спільного бюджету сім»ї в сумі 55 587,15 грн.з депозитного рахунку Ленінського районного суду м. Кіровограда, на який ОСОБА_4було внесено грошову суму коштів, що становить 1/3 частина фактично сплачених грошових коштів за квартиру АДРЕСА_1; визнати право власності на1/3 частиниквартири АДРЕСА_1 за нею; покласти обовязок погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 141325 грн. 87 коп. на неї звільнивши при цьому відповідача від кредитних зобовязань; зобов»язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні нею права користування квартирою № 127 в будинку 80, по вулиці Кропивницького в місті Кіровограді, шляхом зобовязання ОСОБА_3 передати ключі від вхідних дверей квартири та не чинити перешкоди у здійсненні нею права користування квартирою, як обєктом права власності; стягнути з відповідача на її користь 50% від суми понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 1 302,50 грн.

Позов обґрунтовано тим, що між нею та відповідачем 17.04.2013 року було укладено шлюб. Від вказаного шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею, 30.11.2016 року судом прийнято рішенняпро розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини та стягненняаліментів на утримання дитини.

Зазначає, що 06.12.2013 року між ОСОБА_6І, ОСОБА_7 (продавцями) та ОСОБА_3 (покупцем-відповідачем по справі), в присутності та за її згодою був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Згідно договору купівлі-продажу квартира придбана за 260500 грн. Договір укладено в присутності та посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 1327.

Оплата вартості квартири згідно умов вказаного договору купівлі-продажу була проведена наступним чином:

- 110500,00 грн. були одержані продавцем від покупця по безготівковому рахунку під час укладання договору, зазначена сума грошей була спільною сумісною власністю подружжя. Під час укладання договору купівлі-продажу квартири відповідач заявив усім заінтересованим у тому особам та гарантував те, що гроші сплачені за вказану в договорі квартиру є їх спільною сумісною власністю. Вказане стверджується п. 11 договору, а решта, 150000,00 грн., покупець зобовязався сплатити протягом одного банківського дня.

Оскільки грошових коштів достатніх для здійснення оплати повної вартості квартири в сім»ї не було, відповідач за її згодою, звернувся до ПАТ «Терра Банк» із заявою на отримання кредиту і 06.12.2013 року уклав з банком, за її нотаріально посвідченою згодою договір іпотечного кредитуза № 15-Ф/06/12 на 150000,00 грн. з кінцевим терміном його погашення до 30.07.2030 року. На підставі договору іпотеки серія та номер 1333, виданого 06.12.2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 банк надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти у сумі150000,00 грн. За вказаним договором іпотеки до Державного реєстру прав нерухомого майна приватним нотаріусом внесено відомості про державну реєстрацію іпотеки номер запису 3725747.

Зазначає, що між нею та відповідачем не досягнуто згоди про поділ квартири, суд може відступити від рівності часток одного з них, якщо з ним проживають діти, крім того, її батьками затрачено значні кошти в сумі 88737,61 грн. на ремонт, просить збільшити її частку з ? до 2/3. Також не заперечує покласти на неї обов»язок щодо погашення заборгованості за договором кредиту. Крім того, відповідачем чиняться перешкоди їй в користуванні квартирою, відповідач змінив замки і вона вимушена була звертатись до Ленінського МВ ГУ МВС України 19.07.2016 року. За наслідками проведеної перевірки дільничним був наданий висновок. 17.09.2016 року намагаючись отримати доступ до своїх речей, виявила, що квартира опечатана слідчим Чернобай.

Посилаючись на вказані обставини, норми діючого законодавства, просить задовольнити позов.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просили позов задовольнити.

Відповідач та його представник позов не визнали, надали суду письмові заперечення та посилаючись на викладені в них обставини, просили відмовити в його задоволенні. Крім того, скориставшись своїм правом, відповідач подав суду зустрічний позов про визнання майна його особистою власністю, в якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на гроші в сумі 110500 грн., що були одержані продавцями квартири № 127 в будинку № 80 в м. Кропивницький ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по безготівковому рахунку. Збільшивши вимоги зустрічного позову просив визнати за ним право власності на квартиру № 127 в будинку № 80 в м. Кропивницький

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що вищезазначені грошові кошти не можуть бути визнані спільною сумісною власністю подружжя, так як кошти були подаровані йому батьками. Факт підтверджується тим, що за час перебування у шлюбі і до моменту кладення договору ОСОБА_2 не працювала, не мала будь-якого доходу, оскільки доглядала за сином, не мала вона у власності і нерухомого майна, а, отже, і не могла набути у власність таку суму грошей.

В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом та його представник вимоги зустрічного позову підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач за зустрічним позовом та її представник вимоги зустрічного позову не визнали, просили відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи Державної іпотечної установи в судове засідання не з»явився. Суду надана заяву про розгляд справи у відсутності представника.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитаних в судовому засіданні свідків, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 17.04.2013 року, який зареєстровано Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції, актовий запис за № 176.

Від вказаного шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.11.2016 року шлюб між сторонами розірвано, визначено місце проживання дитини з матір»ю та з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини на користь ОСОБА_2

Вказані обставини зазначаються обома сторонами, атому вважаються судом встановленими.

Судом встановлено, що між ОСОБА_6І, ОСОБА_7 (продавцями з однієї сторони) та відповідачем ОСОБА_3 (покупцем), в присутності та за згодою дружини ОСОБА_2 ( п.12 Договору), 06.12.2013 року був укладений Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Згідно п.6 вказаного договору купівлі-продажу квартира придбана за 260500 грн. Договір укладено в присутності та посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 1327.

Оплата вартості квартири згідно п. 7 вказаного Договору купівлі-продажу була проведена наступним чином:

- 110500,00 грн. були одержані Продавцем від Покупця по безготівковому рахунку під час укладання Договору, зазначена сума грошей була спільною сумісною власністю подружжя. Під час укладання Договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_3 заявив усім заінтересованим у тому особам та гарантував те, що гроші сплачені за вказану в Договорі квартиру є їх з дружиною ОСОБА_2 спільною сумісною власністю. Вказане стверджується п. 11 Договору, а решта 150000,00 грн. Покупець зобовязався сплатити протягом одного банківського дня.

На виконання умов договору відповідач ОСОБА_3 за згодою дружини ОСОБА_2 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» із заявою на отримання кредиту та 06.12.2013 року уклав з ПАТ «Терра Банк», за нотаріально посвідченою згодою дружини ОСОБА_2 договір іпотечного кредитуза № 15-Ф/06/12 на суму 150000,00 грн. з кінцевим терміном його погашення до 30.07.2030 року. За вказаним Договором іпотеки до Державного реєстру прав нерухомого майна приватним нотаріусом внесено відомості про державну реєстрацію іпотеки номер запису 3725747.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної часткової власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Положення ч.1 та ч.2 ст. 367 ЦК України, має аналогічний зміст та яким передбачено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

В тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ спільного майна і таке право підлягає судовому захисту.

Такі висновки ґрунтуються на положенніст. ст. 15, 16 ЦК України, відповідно до яких кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права або застосування інших способів захисту, встановлених законом, зокрема поділу майна, що є у спільній сумісній власності.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, відповідно доч. 1 ст. 71 СК України, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до норм, частин 2, 3 статті 70 Сімейного кодексу України встановлено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти.

Так, відповідно до цієї статті, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦивільним кодексом України.

Верховний Суд України в пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 розяснив, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71СКщодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує як на істотну обставину для відступлення від рівності часток проживання з нею малолітнього сина ОСОБА_9 та проведення її батьками ремонту, вартість якого становила 88 737,61 грн.

Суд критично відноситься до наданого нею кошторису, так як в судовому засіданні встановлено, що ремонтні роботи проводились знайомими та родичами сторін, наданий суду кошторис в судовому засіданні позивачем не обґрунтовано та недоведено.

Так, свідок ОСОБА_10 пояснила, що ремонт в квартирі, де проживали ОСОБА_2, в 2014 році робила вона за проханням ОСОБА_2 та її батька. Вона порекомендувала звернутись до Тесцової, так як у неї працює по договору. Свідок ОСОБА_4, який є батьком позивачки, пояснив, що частина коштів на придбання квартири у них була, а частину вони взяли в кредит. Він допомагав молодим в ремонті квартири, а також ремонтні роботи проводила сестра дружини. В кімнаті зробили стіни, стелю, підлогу, в ванній кімнаті все також поміняли, провели проводку, опалення. Деякі роботи робили працівники і вартість робіт оплачував він, контролював ремонтні роботи у вільний від роботи час. Договір з робітниками підписував він і це була допомога дітям. Свідок ОСОБА_11, яка є мамою позивачки, пояснила, що влітку 2016 року донька вибралась, дійсно забрала всі речі. Меблі, батареї і все це десь у неї на складі. Ключі від квартири віддали батькам ОСОБА_12. Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 пояснили, що дійсно позивач виїхала влітку 2016 року з квартири, так як її «попросили», повернутись вона не може, ремонт в квартирі допомагали робити батьки, зі слів ОСОБА_2 робили ремонт робітники, при цьому ОСОБА_3 вдома не було.

Крім того, суд відмічає, що відповідач за первісним позовом приймає участь в утриманні дитини, виплачує аліменти.

Суд приходить до висновку, що позивачкою не надано доказів щодо наявності істотних умов, які б суттєво впливали та мали значення на збільшення її частки у спільному майні подружжя. Крім того, нею не надано доказів внесення на депозитний рахунок коштів як нею так і її батьком, а тому позовні вимоги в частині щодо відступлення від рівності часток подружжя і спільній сумісній власності та визнання за нею право спільної власності на 2/3 частки спірної квартири, припинення права власності відповідачана 1/3 частину спірної квартири, присудження на користь відповідачагрошової компенсації за належну йому частину квартири з депозитного рахунку Ленінського районного суду м. Кіровограда, на який ОСОБА_4було внесено грошову суму коштів не підлягають задоволенню через необґрунтованість, недоведеність та безпідставність, а, відтак, не підлягають задоволенню і вимоги щодо покладення на неї обовязку погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 141325 грн. 87 коп.,звільнивши при цьому відповідача від кредитних зобовязань.

Положення Цивільного чи Сімейного кодексів України, Закону України «Про іпотеку» чи іншого акту законодавства України не містить заборону здійснювати поділ спільного майна чи визнання права власності на частку у такому майні, яке виникло у колишнього подружжя, на підставі ст. ст. 60, 61 СК України, за час їх перебування у шлюбі, якщо воно в подальшому було передано в іпотеку одним із подружжя за кредитним договором.

Обмеження, запроваджені ст. 9 Законом України «Про іпотеку», діють лише в частині, яка стосується відчуження предмета іпотеки (квартира), однак його поділ чи визнання права на частку колишнім подружжям не вважається відчуженням предмету іпотеки.

Суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 є обєктом права спільної сумісної власності позивача та відповідача, оскільки набута сторонами за час перебування їх у шлюбі, вони мають рівні права на володіння, користування та розпорядження спільним майном, що випливає з наступного.

У відповідності дост. ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Отже, право на вільне та безперешкодне володіння, користування та розпорядження майном, у тому числі і тим, що є обєктом права спільної сумісної власності, гарантоване кожній особі, яка є його власником, не залежно від того, чи він володіє ним особисто чи воно перебуває у спільній власності.

Судом встановлено, що відповідач вчиняє дії, які порушують право позивача на користування квартирою №127 в будинку 80, по вулиці Кропивницького в місті Кіровограді.

Неправомірні дії відповідача полягають в тому, що він 18 липня 2016 року змінив замки у вхідних дверях квартири, без згоди на те позивача як співвласника квартири. У такий спосіб відповідач не допускає позивача та їхнього малолітнього сина до проживання у квартирі, позбавивши позивача як співвласника квартири, якою він володіє на правах рівних з правами, що має відповідач, вільно та безперешкодно користуватись своїм майном у власних інтересах та інтересах малолітньої дитини, позбавив можливості позивача користуватись особистими речами, які знаходились в квартирі.

З приводу вказаних обставин позивач 19.07.2016 року звернулась до Ленінського МВ ГУ МВС України в м. Кіровограді з відповідною заявою про вчинення відповідачем кримінального правопорушення спрямованого на протиправне позбавлення позивача права користування житлом та виселення його не в установленому законом порядку.

За наслідками проведення дільничним інспектором перевірки, ним був наданий висновок, яким рекомендував позивачу звернутися з відповідним питанням до суду.

Крім того, 17.09.2016 року коли позивач намагалась отримати доступ до своїх речей, які знаходяться в спірній квартирі, виявилося, що квартира опечатана слідчим Чернобай з дозволу та за заявою відповідача. Вказані обставини перешкодили позивачу та її малолітньої дитини потрапити до власної квартири.

Правовий аналіз наведених вище норм актів цивільного законодавства України дає підстави для висновку, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном, він має право вимагати усунення перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном.

Таким чином, позовні вимоги позивача ОСОБА_2 в частині усунення перешкод в користуванні квартирою підлягають відновленню в судовому порядку.

Щодо вимог зустрічного позову суд відмічає, що його вимоги не знайшли свого підтвердження в суді.

Відповідно до кредитного договору про встановлення овердрафту № Д-41/39 від 05.12.201 року вбачається, що даний кредит отриманий в ПАТ «Терра Банк» ОСОБА_16 банк надав позичальнику кредит на умовах овердрафту в сумі, що не перевищує визначеного цим договором овердрафту з лімітом 22000,00 грн. на термін до 30.11.2014 року. Безпосередньо в позовній заяві позивач не спростовує факту чого проживання в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по зустрічному позову. Спірна квартира була придбана подружжям в період шлюбу вказане підтверджується договором купівлі-продажу квартири. Шлюб між сторонами розірвано 17 квітня 2013 року, спірна квартира придбана 06.12.2013 року,

Слід також зазначити і те, що посилання позивача, як на доказ, на те, що відповідач ОСОБА_2 в період з 17.04.2013 року до 06.12 20013 року не працювала, оскільки доглядала за малолітнім сином ОСОБА_5 не є підставою для визнання грошових коштів особистою приватною власністю позивача адже згідно статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) постійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної мої власності подружжя.

Твердження позивача по зустрічному позову про, те що грошові и на придбання даної квартири були подаровані його батьками, а тому квартира не може бути обєктом права спільної сумісної власності подружжя, спростовується безпосередньо Договором купівлі - продажу житла, який укладено в присутності та посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 1327. Цей Договір укладено в присутності та за згодою дружини ОСОБА_2, крім того під час укладання Договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_3 заявив усім заінтересованим у тому особам та гарантував те, що гроші сплачені за вказану в Договорі квартиру є їх з дружиною ОСОБА_2 спільною сумісною власністю, не стверджується п. 11 Договору, тобто факт спільної сумісної власності встановлюється безпосередньо договором купівлі-продажу.

В той час, як доказів того, що грошові кошти на придбання квартири позивачу були подаровані батьками не доводиться жодним з доказів наданих позивачем до позову.

Відповідно до п 5 статті 719 Цивільного кодексу України: договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п»ятидесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається з Договору купівлі-продажу квартири вартість сплачених грошових коштів при укладенні Договору купівлі була значно вища ніж п»ятидесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходу громадян.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що грошові кошти в 110 500 грн. позивачу ОСОБА_3 були подаровані батьками, однак на підтвердження цих слів належно оформленого (відповідно до вимог п. 5 ст. 719 ЦК України) Договору дарування він не надає, чином твердження того, що сплачені при укладенні Договору купівлі грошові кошти в сумі 110 500 грн. є виключно приватною власністю позивача за зустрічним позовом не підтверджені належними і допустимими доказами.

З даних обставин свідок ОСОБА_16 пояснив, що син одружувався і він з дружиною вирішили подарувати йому квартиру. Квартира на Кропивницького їм сподобалась, але коштів не вистачало, тому він взяв кредит в «Сведбанку» під іпотеку, яку оформили на сина. В «Терра Банку» він взяв кошти на своє ім»я для розрахунку під час вчинення необхідних дій для оформлення квартири. За квартиру розраховувався він, він і платить всі витрати кредит та комунальні послуги. Ремонт в квартирі потрібний не був, син не міг вигнати дружину, так як був у відрядженні і вона вибралась сама. Після цього зустрілись з батьками ОСОБА_12, які сказали, що претензій не мають по квартирі, вони віддали їм меблі, машину «Мерседес» і батько ОСОБА_17 віддав ключі від квартири. 110 тисяч це його кошти, так як він їх брав у банку, 7 тисяч доларів позичала дружина брата. Ремонт робили родичі ОСОБА_2 і дружина допомагала. Укладені угоди ніяким чином не оформлювали. Свідок ОСОБА_18 підтвердила факт позички коштів в сумі 7 тисяч доларів США та отримання кредиту. Свідок ОСОБА_19 пояснила, що є тіткою ОСОБА_3 і позичала батькам кошти на купівлю квартири в сумі 17 тисяч грн. Квартира була в гарному стані, поміняли спальню, ванну кімнату, поклеїли шпалери в кімнаті. ОСОБА_17 вибралась сама, коли ОСОБА_3 не було вдома.

Враховуючи зібрані у справі докази, пояснення свідків, надані сторонами пояснення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує половину витрат, понесених позивачем ОСОБА_2 за подання первісного позову в суд та підтверджених наданою квитанцією про сплату судового збору в сумі 1302,50 грн. з відповідача ОСОБА_3 та судові витрати за зустрічним позовом відносить за рахунок позивача ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державна іпотечна установа про поділ майна та усунення перешкод у здійсненні права користування майном задовольнити частково.

Визнати квартиру за номером 127 в будинку 80 по вулиці Кропивницького у місті Кіровограді (тепер Кропивницький) об»єктом спільної сумісної власності подружжя та в порядку поділу майна, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) право власності на ? частину квартири за номером 127 в будинку 80 по вулиці Кропивницького у місті Кіровограді (тепер Кропивницький).

Визнати за ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) право власності на ? частину квартири за номером 127 в будинку 80 по вулиці Кропивницького у місті Кіровограді (тепер Кропивницький) в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя.

Зобов»язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права користування квартирою за номером 127 в будинку 80 по вулиці Кропивницького в місті Кіровограді (тепер Кропивницький) шляхом передання ключів від вхідних дверей квартири та не чинити перешкоди у здійсненні нею права користування квартирою.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати по справі в сумі 1302,50 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю відмовити в повному обсязі

Судові витрати віднести за рахунок ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда І. М. Шевченко