Ухвала суду № 68058979, 31.07.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 678/457/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1264/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі головуючого судді Корніюк А.П.,

суддів Костенка А.М., Талалай О.І.

секретар Філіпчук О.С.

за участю апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 04 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Страхове товариство «Іллічівське» про стягнення шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В грудні 2016 року позивачі, звертаючись до суду із позовом зазначали, що 03 квітня 2016 року на автодорозі Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Renault Trafic» вчинив наїзд на їхню матір ОСОБА_6, яка переходила проїзну частину. Від отриманих травм ОСОБА_6 на місці пригоди померла. У зв'язку зі смертю матері позивачі зазнали душевних страждань через втрату близької людини, і посилаючись на те, що законом не ставиться можливість покладення відповідальності за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду в залежність від наявності вини заподіювача шкоди, просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь моральну шкоду по 250 тис. грн. кожному.

Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 16 лютого 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Страхове товариство «Іллічівське».

Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 04 травня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хмельницький, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Подільське Летичівського району Хмельницької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки с. Подільське Летичівського району Хмельницької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 моральну шкоду в розмірі по 100 000 грн. на кожного.

Додатковим рішенням суду від 19 червня 2017 року вирішено питання про судові витрати у справі.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим та просить його змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди. Апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального права. На думку апелянта суд, враховуючи грубу необережність зі сторони загиблої, яка порушила правила дорожнього руху, повинен був врахувати ступінь вини потерпілої та в силу положень ст. 1193 ЦК України зменшити розмір відшкодування. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд не в повній мірі з'ясував обставини справи, не врахував матеріальне становище відповідача, який не працює, має на утриманні малолітню хвору дитину та помилково стягнув на користь позивачів моральну шкоду в сумі 200000 грн., що ставить відповідача в скрутне матеріальне становище.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу, з підстав у ній наведених.

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її представник апеляційну скаргу не визнали і просять її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Представник Страхового товариства «Іллічівське» до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день і час слухання справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних мотивів.

Відповідно до п. 1, ч. 1 та ч. 2 ст. 307 і ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 03.04.2016 року біля 6 год. на 308 км. 850 м. автодороги «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка» сталася ДТП, під час якої водій ОСОБА_1, рухаючись в напрямку смт. Летичів, поблизу повороту на с. Подільське, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка перетинала проїзну частину з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля в недозволеному для цього місці. Внаслідок наїзду ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя, які призвели до смерті останньої.

Постановою старшого слідчого ОВС СУ ГУНП в Хмельницькій області від 31.12.2016 року по даному факту закрито кримінальне провадження на підставі ч.1 п. 2 КПК України за відсутністю в діяннях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. У вказаній постанові встановлено, що досудовим слідством доказів наявності в діях водія ОСОБА_1 порушень вимог Правил дорожнього руху України, які б знаходились у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками - смертю особи не здобуто, згідно висновків судово-автотехнічних експертиз ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6 шляхом своєчасного застосування гальмування з зупинкою керованого ним транспортного засобу до місця наїзду на пішохода, якій внаслідок наїзду було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, не сумісні з життям, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Судом вірно встановлено, що загибла ОСОБА_6 є матір'ю позивачів, що підтверджується матеріалами справи.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1, будучи власником джерела підвищеної небезпеки, несе відповідальність за шкоду, завдану позивачам у зв'язку зі смертю ОСОБА_6 та повинен відшкодувати на їх користь моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди по 100000 грн. на користь кожного з позивачів, суд першої інстанції врахував матеріальне та сімейне становище відповідача, його особу та ту обставину, що ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6 При цьому суд обґрунтовано виходив з вимог розумності та справедливості.

Дійшовши такого висновку, суд вірно посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У ч. 2 ст. 1187 ЦК України вказано що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу положень ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Як зазначено в абз. 1 п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

В силу роз'яснень, що викладені в п. 7 вказаної Постанови, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Як слідує із положень ч. 4 ст. 1193 ЦК України можливість зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину, застосовуються у виняткових випадках, якщо відшкодування шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача у тяжке матеріальне становище.

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було застосовано положення ст. 1193 ЦК України, адже загиблою ОСОБА_6 було грубо порушено п. 4.14 Правил дорожнього руху є безпідставними. Як слідує із мотивувальної частини оскаржуваного рішення, судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь позивачів, було враховано положення ст. 1193 ЦК України і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для повторного застосування положень вказаної статті.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що визначаючи розмір шкоди суд не врахував майновий стан відповідача є помилковим.

Адже, враховуючи ту обставину, що смерть матері позивачів внаслідок ДТП спричинила останнім глибоку психологічну травму, вони перенесли сильні душевні страждання, оскільки відбулися тяжкі і невідворотні зміни у їх житті, тому з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, наявних підстав для зменшення розміру відшкодування у відповідності до ст. 1193 ЦК України, з врахуванням особи відповідача та його матеріального і сімейного стану, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі значно меншому ніж заявлено позивачами.

Ні в апеляційній скарзі, ні при розгляді справи в апеляційному суді, відповідачем та його представником не наведено доказів того, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, з урахуванням конкретних обставин справи, є значно завищеним і підлягає зменшенню.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.

Підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 04 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.П. Корніюк

Судді (підпис) А.М. Костенко

(підпис) О.І.Талалай

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

______________

Головуючий у першій інстанції - Ходоровський І.Б. Справа № 22ц/792/1264/17

Доповідач - Корніюк А.П. Категорія №30,32