Вирок № 68055472, 02.08.2017, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/6926/17

Провадження № 1-кп/234/551/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд в складі:

головуючого - судді Бакуменко А.В.

при секретарі - Кісточка І.В., Янакій С.

з участю прокурора - Голованник О.В.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої - ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника - Ємельяненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську кримінальне провадження № 12016050390003863 від 29.12.2017 року, за звинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краматорськ, громадянина України, одруженого, з середньо-спеціальною освітою, працюючого водієм ФОП «ОСОБА_5.», раніше не судимого, проживає та зареєстрований АДРЕСА_1

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2016 року приблизно о 06 годині 50 хвилин ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом - автомобілем Hyundai Getz держ. номер НОМЕР_1 зі швидкістю близько 30 км/г рухався по проїзній частині вул. О.Тихого в м. Краматорську в напрямку від м. Слов?янська до м. Дружківка.

В цей час на проїзну частину вул. О.Тихого м. Краматорська по пішохідному переходу, що розташований в районі перехрестя вказаної вулиці та вулиці Прилуцька, зліва направо, відносно напрямку руху керованого ОСОБА_3 транспортного засобу, перетинала пішохід ОСОБА_1

Наблизившись вказаного пішохідного переходу водій автомобілю Hyundai Getz держ. номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, діючи в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України , де зазначено :

- п.18.1. водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека., не переконавшись у безпеці свого подальшого руху, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій не створять небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не прийняв вчасно необхідні і достатні заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху й недопущенню виникнення небезпечної ситуації і її переростання в ДТП, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід ОСОБА_1, маючи технічну можливість зупинити керований ним транспортний засіб до місця наїзду, не скористався нею, та не надавши своєчасно дорогу пішоходу, вчинив наїзд на неї.

В діях водія автомобіля Hyundai Getz держ. номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України.

З технічної точки зору, дії водія автомобіля Hyundai Getz держ. номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, які не відповідали вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху України, перебували у причинно-наслідковому зв?язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пішоходу ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді : закритої черепно-мозкової травми: забитої рани лобної області голови, перелому кісток носу зі зміщенням уламків, забиття головного мозку І ступеня з двосторонньою рефлекторно - пірамідальною недостатністю, забитої рани лівого колінного суглобу, закритого перелому латерального мищелка та міжмищелкового піднесення правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, ушкодження внутрішньої бокової зв?язки правого колінного суглобу, зв?язок медіального меніска, що ускладнилися розвитком гемартрозу правого колінного суглобу, що відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, та потребують для свого загоєння строк більше 21-го дня (3-х тижнів).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України визнав повністю, визнавши всі обставини зазначені в обвинувальному акті також в повному обсязі визнав позов прокурора.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України - суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оскільки ОСОБА_3 визнав свою провину, то судом справу розглянуто в порядку ст.. 349 ч.3 КПК України.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, суд вважає, що вина обвинуваченого доказана та його дії правильно кваліфіковані, оскільки останній своїми необережними діями, що виразилися в порушенні вимог п. 18.1Правил дорожнього руху України, ОСОБА_3, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу підсудного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як особа, ОСОБА_3 є осудним, на обліках в диспансерах не перебуває, має позитивну характеристику, має постійне місце роботи.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_3, також бере до уваги той факт, що потерпіла та її представник не заперечували проти призначення основного покарання запропонованого прокурором, і визнає обставиною, яка пом?якшує покарання відповідно до ст.66 КК України повне визнання вини, та щире розкаяння в скоєному кримінальному правопорушенні, та не вбачає обставин що обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання , необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_3. необхідно призначити покарання у вигляді штрафу, враховуючи вимоги ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання , необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

У відповідності до ст.. 50 КК України - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до розуміння правової природи та значення поняття щирого каяття, як обставини, що впливає на призначення покарання, передбаченої ст.66 КК України, правових позицій, викладених у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире каяття є сукупністю невід'ємних одне від одного складових, що характеризують об'єктивне ставлення винуватої особи до вчиненого злочину і полягають у повному визнанні своєї провини у вчиненні злочину, висловлюванні жалю з цього приводу та бажання виправити ситуацію, що склалася, а так саме й готовність нести відповідальність. Тобто, всі ці фактори правової поведінки обвинуваченого є невідємними складовими щирого каяття.

Таким чином, суд набуває висновку, що пом?якшуючі обставини мали місце, та зважаючи на поведінку ОСОБА_3, за умови того, що останній визнав свою провину в повному обсязі, щиро розкаявся, оплатив потерпілій лікування в лікарні за наданими нею чеками суд визнає дані обставини, як такі, що помякшують покарання, та на переконання суду свідчать про можливість не застосування обвинуваченому максимального покарання передбаченого санкцією ст. 286 ч.1 КК України .

Стосовно додаткового покарання, то суд вважає за необхідне зауважити наступне.

ОСОБА_3 працює водієм по перевезенню міжнародних вантажів, так дійсно, як зазначив представник потерпілої він не має на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку, однак дана робота є єдиним джерелом його прибутку, котрий дозволяє йому вести нормальний спосіб життя, купувати одяг харчі та інше. Також суд, при вирішенні питання про не доцільність позбавлення права керування транспортним засобом приймає до уваги і той факт, що ОСОБА_3 перебуває в тому віці , а саме 50 років, при котрому дуже важко винайти роботу.

ОСОБА_3 дійсно скоїв кримінальне правопорушення, однак суб?єктивна сторона ч.1 ст. 286 КК України в цілому характеризується необережною виною. З пояснень ОСОБА_3, проти котрих не заперечувала потерпіла подія ДТП мала місце на ділянці дороги з поганим освітленням, ОСОБА_3 відшкодовував шкоду , а саме оплачував ліки, також він не заперечує проти відшкодування моральної шкоди, а позбавлення його права керування транспортного засобу певним чином вплине на його здатність компенсувати потерпілій збитки та моральні відшкодування. Крім того, прокурор не наполягав на застосуванні додаткового покарання.

За умови вищевикладеного, суд вважає недоцільним застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами .

Суд вважає, що дане покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження скоєння ним нових злочинів.

Цивільний позов прокурора заявлений в інтересах Фінансового управління Краматорської міської ради про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів витрачених закладом охорони здоров?я на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення в сумі 3655 грн. 74 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Цивільний позов потерпілою не заявлявся.

На підставі ст.ст.122 ч.2, 124 ч.2, 126 ч.1, 374 ч.4 п.2 абз.8 КПК України приймаючі рішення щодо процесуальних витрат - документально підтверджених витрати на залучення експерта - проведення Донецьким НДЕКЦ експертиз 2/19-23 від 21.02.2017 року в сумі 879 грн. 60 коп. та № 2/19-61 від 12.04.2017 року в сумі 879 грн. 60 коп. то дані витрати підлягають стягненню з ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу на користь держави в сумі 8500 грн., без позбавлення права керування транспортним засобом.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНН НОМЕР_2 на користь Держави витрати на проведення експертиз :

-2/19-23 від 21.02.2017 року(НДЕКЦ МВС України) в сумі 879 грн. 60 коп.;

-2/19-61 від 12.04.2017 року(НДЕКЦ МВС України) в сумі 879 грн. 60 коп.;

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНН НОМЕР_2 на користь Фінансового управління Краматорської міської ради для перерахування Комунальній міській установі Міської лікарні № 3 р\р 35423301022816, ГУГКУ Донецької області, ОКПО 01990810, МФО 834016 грошові кошти витрачені на лікування ОСОБА_1 в сумі 3655 гривень 74 копійки.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Вирок складений та надрукований в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий суддя А. В. Бакуменко