Ухвала суду № 68054923, 19.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2017 року м. Київ К/800/22429/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Єрьоміна А.В.,

Шведа Е.А.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство "Голосіїво-будінвест", ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсними свідоцтв,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у місті Києві з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень інд. № 23404136 від 04.08.2015 р. та визнання недійсним свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 04.08.2015 р. на кв. АДРЕСА_1 загальною площею 336,1 м.кв. на ОСОБА_3 Видавник: управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції м. Києва; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень інд. № 25323884 від 16.10.2015 р. та визнання недійсним свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 16.10.2015 р. на кв. АДРЕСА_1 загальною площею 515 м.кв. на ОСОБА_3 Видавник: управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2016 р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 р. вирішено: Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дворака Руслана Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23404136 від 04 серпня 2015 року.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 04 серпня 2015 року, виданого Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції м. Києва, на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 336,1 квадратних метрів ОСОБА_3.

Визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дворака Руслана Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 25323884 від 16.10.2015 року.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 16.10.2015 року, виданого Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції м. Києва, на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 515 квадратних метрів ОСОБА_3.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Голосіївської районної в місті Києві ради від 27.10.2005 р. № 39/16 «Про залучення інвесторів до переобладнання горищ будинків та заміни дахів на мансардні поверхи у будинках Голосіївського району м. Києва» було визнано громадянку ОСОБА_4 інвестором по переобладнанню горищного приміщення площею 1000 кв. м. у будинку АДРЕСА_1.

Пунктом 2 вищевказаного рішення було надано згоду на відчуження з комунальної власності і передачу у власність ОСОБА_4 мансардного приміщення площею 1000 кв. м. у будинку АДРЕСА_1 та укладено між інвестором, Голосіївською районною в місті Києві радою та КП «Голосіїво - будінвест» Інвестиційний контракт № 97 від 18.11.2005 р. «Про переобладнання горища житлового будинку АДРЕСА_1 та заміни даху на мансардний поверх».

За умовами вказаного договору, інвестор за власні кошти забезпечує здійснення переобладнання горища житлового будинку АДРЕСА_1 у мансардний поверх у межах площі, зазначеної п. 1.1. контракту та на умовах контракту.

Згідно з вимогами п. 5.2 договору дія інвестиційного контракту припиняється при умові повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В подальшому, Департаментом Державної архітектурно - будівельної інспекції у місті Києві замовнику будівництва - ОСОБА_4 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт із реконструкції квартири АДРЕСА_2 № КВ 083151060311 від 16.04.2015 р.

Водночас, Департаментом Державної архітектурно - будівельної інспекції у місті Києві замовнику будівництва - гр. ОСОБА_3 було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт із реконструкції квартири АДРЕСА_1 № КВ 083142960656 від 23.10.2014 р.

ОСОБА_3 30.07.2015 р. звернулася до управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Разом із заявою було подано наступні документи:

- копія паспорта громадянина України та ІНН;

- технічний паспорт та його копія;

- витяг та його копія, серія та номер: 35046021, виданий 02.08.2012 р., видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна;

- договір дарування та його копія;

- витяг та його копія, серія та номер: 11543742, виданий 07.07.2012 р., видавник: посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дудко Ю.А.;

- декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: б/н, виданий 22.07.2015 р., видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві;

- згода та її копія, серія та номер: кв. 49, виданий 30.07.2015 р.;

- згода та її копія, серія та номер: кв. 55, виданий 30.07.2015 р.;

- згода та її копія, серія та номер: кв. 50, виданий 30.07.2015 р.;

- згода та її копія, серія та номер: б/н, виданий 30.07. 2015 р..

За результатом розгляду вказаних документів, 04.08.2015 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дворак Русланом Володимировичем, проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 площею 336,1 м2.

09.10.2015 р. ОСОБА_3 подано заяву № 13732877 про державну реєстрацію права власності, до якої останньою було подано:

- копія паспорта України та ІНН;

- технічний паспорт та його копія;

- свідоцтво про право власності та його копія, серія та номер НОМЕР_1, видавник: управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, серія та номер 41739918, видавник: управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві;

- декларація про готовність об'єкта до експлуатації, та його копія від 30.09.2015 р., видавник: Департамент Державної архітектурно - будівельної інспекції у м. Києві;

- чотири заяви на згоду від 22.07.2015 р.

За результатом розгляду вказаних документів, відповідачем 16.10.2015 р. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 25323884.

На підставі таких реєстраційних дій державним реєстратором відповідача видано свідоцтва про право власності на спірне приміщення.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

У відповідності до ст. 15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно п. 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (що була чинною на момент вчинення оскаржуваних реєстраційних дій, далі - Порядок № 868), для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

У відповідності до п. 37 Порядку № 868 Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 р. № 417-VIII (набрав чинності 01.07.2015 р., далі - Закон № 417) співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі, про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним.

Рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування («за», «проти», «утримався»), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики.

На момент вчинення реєстраційної дії 16.10.2015 року форма протоколу була затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 25.08.2015 р. № 203, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.09.2015 р. за № 1083/27528.

Проте, при подачі державному реєстратору документів, перелічених вище, ОСОБА_3 не було подано документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно - горище, що перебуває у спільній сумісній власності власників квартир будинку АДРЕСА_1, яким, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, має бути рішення співвласників.

У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 417 частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відтак, згоди власників квартир № № 55, 50 (квартира позивача), 49, б/н при першій перевірці реєстратором заявлених прав та № № 26, 25, 23, 24 при другій перевірці не могли бути прийняті державним реєстратором в якості документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з:

- невідповідністю цих документів вимогам діючого законодавства,

- відсутністю у державного реєстратора даних, що зазначені у заявах особи є власниками приміщень у будинку по АДРЕСА_1,

- відсутністю серед поданих документів волевиявлення всіх власників житла у будинку (зважаючи на нумерацію квартир).

Зважаючи на вищевикладене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про необхідність відновлення порушених прав позивача як співвласника горища будинку АДРЕСА_1.

Відтак рішення державного реєстратора про реєстрацію речових прав на нерухоме майно є протиправними та підлягають скасування.

Разом з цим, статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено внесення записів до Державного реєстру прав.

Відповідно до цієї статті записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

В той же час, у відповідності до ст. 15 Закону № 1952 до повноважень державного реєстратора входить видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.

З огляду на вищенаведене, при видачі свідоцтв державний реєстратор діяв як суб'єкт владних повноважень, а відтак вирішення питання по визнання їх недійсними належить до компетенції судів адміністративної юрисдикції.

Зважаючи на те, що свідоцтва на право власності є правовстановлюючими документами, що засвідчують факти реєстрації права власності, що нівелюються цим рішенням, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку, що для повного захисту порушених прав позивача необхідно позов задовольнити.

Враховуючи вказані обставини, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про необхідність захисту порушеного права позивача шляхом задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені статей 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: