Ухвала суду № 68054473, 26.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2017 р. м. Київ К/800/4968/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Черпака Ю.К.,

Штульман І.В.,

при секретарі Івановій Н.П.,

за участю: представника відповідача Танчика А.Ю.,

провівши в відкритому судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_5 до Міністерства внутрішніх справ України, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_5 пред'явив в суд позов, в якому просив:

- визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України;

- скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України №46261209 від 24 березня 2015 року про закінчення виконавчого провадження;

- зобов'язати відновити виконавче провадження.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 грудня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що Окружним адміністративним судом м. Києва 22 січня 2015 року видано виконавчий лист №2а-5068/12/2670 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства внутрішніх справ України, яким зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України надати довідку про фактичну заробітну плату в розмірі 2525 крб. 35 коп. на підставі звернення ОСОБА_5 від 30 січня 2012 року.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 30 січня 2015 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, якою відкрито виконавче №2а-5068/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 22 січня 2015 року про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України надати довідку про фактичну заробітну плату в розмірі 2 525 крб. 35 коп. на підставі звернення ОСОБА_5 від 30 січня 2012 року.

Супровідним листом №15/4-1131 від 13 лютого 2015 року Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України направлено на адресу позивача довідку про "фактичну заробітну плату" в розмірі 2525 крб. 35 коп. за період перебування в зоні відчуження, копія супровідного листа направлена Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 2 березня 2015 року винесено постанови ВП № 46261209 про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника - Міністерство внутрішніх справ України штраф у розмірі 680грн. та про стягнення з боржника виконавчого збору, якою стягнуто з боржника - Міністерство внутрішніх справ України виконавчий збір у розмірі 1360 грн.

У зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів про виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-5068/12/2670 Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено вимогу №К-929/5.-394/7 від 3 березня 2015 року, в якою зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України виконати виконавчий лист №2а-5068/12/2670 виданий Окружним адміністративним судом м. Києва 22 січня 2015 року негайно з моменту отримання даної вимоги.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 24 березня 2015 року винесено постанову №46261209 про закінчення виконавчого провадження, якою закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-5068/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 22 січня 2015 року на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду згідно з виконавчим документом, що підтверджується листом Міністерства внутрішніх справ України №15/4-1131 від 13 лютого 2015 року.

Вважаючи, що державним виконавцем протиправно винесене зазначену постанову про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження є правомірною та прийнятою в рамках чинного законодавства.

Втім, колегія суддів з такими висновками судів не погоджується та вважає їх передчасними.

Відповідно до частини третьої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Такими органами державної виконавчої служби відповідно до статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.

Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України не входив до визначеного Законом України «Про державну виконавчу службу» переліку органів державної виконавчої служби, що виключає можливість його участі як відповідача у справах, що розглядаються відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції, відповідно до вимог статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, не вирішив питання про заміну первинного відповідача на належного, перелік, яких визначено статтею 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», що призвело до процесуальних порушень, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд, залишаючи без змін судове рішення, на дану правову помилку не звернув увагу.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята 24 березня 2015 року, а позов подано до суду 3 червня 2015 року.

За змістом статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

В порушення вказаної норми питання дотримання позивачем строку звернення до суду судами попередніх інстанцій не було вирішено.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Допущене судами попередніх інстанцій порушення вимог процесуального законодавства є підставою для скасування оскаржуваних рішень і направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді судам слід враховувати наведене та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення, суд касаційної інстанції ухвалює рішення за наслідком попереднього розгляду справи, без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись статтями 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

Ю.К. Черпак

І.В. Штульман