Ухвала суду № 68054373, 20.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2017 року м. Київ К/800/33642/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Гончар Л.Я.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року

у справі № 810/1542/16

за позовом комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»

до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного Управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним і скасування рішення,

встановив:

Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» (далі - Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17 лютого 2016 року № 0001161700.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі Підприємство, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, прийняти нове рішення у справі - про задоволення позову. Доводи касаційної скарги мотивовані протиправністю оспорюваного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги відповідно до ст. 220 КАС України.

Судами встановлено, що Підприємство є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ.

У лютому 2016 року на підставі п. 41.1 ст. 41 та п.п. 61.1, 61.2 ст. 61 Податкового кодексу України відповідач провів камеральну перевірку з питань своєчасності сплати позивачем єдиного соціального внеску за період з 20 листопада 2015 року по 16 лютого 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17 лютого 2016 року № 101/1700/31476318.

У вказаному акті перевірки зафіксовано факт порушення Підприємством п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування», а саме: несвоєчасно сплачено єдиний внесок за період з 20 листопада 2015 року по 16 лютого 2016 року.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки відповідач прийняв рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17 лютого 2016 року № 0001161700, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 631167,61 грн. (20 % від суми) та нараховано пеню у розмірі 97035,34 грн.

Вказане рішення було оскаржено позивачем в адміністративному досудовому порядку до ГУ ДФС у Київській області. За результатами розгляду вказаної скарги позивача рішенням ГУ ДФС у Київській області від 31 березня 2016 року № 728/10/10-36-10-01-04 зазначене рішення відповідача залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач вважає рішення від 17 лютого 2016 року № 0001161700 протиправним, оскільки він уклав з населенням 1310 договорів реструктуризації заборгованості, що, на його думку, виключає правові підстави для нарахування йому штрафних санкцій, пені відповідно до ст. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію». З указаних підстав звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом регулювання Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» є питання заборгованості населення зі сплати житлово-комунальних послуг і реструктуризація такого боргу не звільняє Підприємство від обов'язку зі сплати ЄСВ та/або сплати штрафних санкцій, пені за прострочення сплати єдиного внеску.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються ПК України, Законами України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» від 20 лютого 2003 року № 554-IV (далі - Закон № 554-IV), Інструкцією про порядок нарахування і сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Міністерством фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).

У п. 61.1 ст. 61 ПК України закріплено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Ч.ч. 11, 12 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що в разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Згідно з ч. 10, 11 ст. 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

У пп. 2 п. 2 розділу 7 Інструкції № 449 визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Відповідно до ст. 5 Закону № 554-IV на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

На суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на їх недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів.

Отже, законодавством регламентовано зобов'язання суб'єктів господарювання сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) незалежно від їх фінансового стану та закріплено пріоритет даного платежу перед усіма іншими зобов'язаннями платника, за виключенням виплати заробітної плати.

При цьому, судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що єдиний внесок є консолідованим страховим внеском, який не входить до структури платежів зі сплати комунальних послуг та не є платежем у розумінні ст. 5 Закону № 554-IV. Тому реструктуризація Підприємством боргів населення зі сплати ЖКП не звільняє його від обов'язку сплачувати єдиний внесок.

Отже, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: