Ухвала суду № 68054059, 01.08.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 753/10862/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Даниленко В.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 серпня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Ковальчук Тамари Олександрівни про визнання не чинним рішення, зобов`язання прийняти рішення, вчинити певні дії, стягнення шкоди завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єктів владних повноважень, встановлення відсутності компетенції, повноважень суб'єктів владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Ковальчук Тамари Олександрівни.

В даному позові просив суд: визнати не чинним рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, врученого йому 11.12.2015 р. і 14.12.2015 р. в частині пропуску трудового стажу і заробітної плати за фактично відпрацьований час; визнати незаконними дії та бездіяльність Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду країни в м. Києві Ковальчук Т.О. у незаконному блокуванні прав позивача при призначенні йому пенсії за віком та розгляді його звернень з цього приводу; зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити запити до Професійної спілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України, яка розташована по вулиці ІІІота Руставелі, будинок 39/41 в місті Києві, про місячну заробітну плату директорів будівельно-монтажних організацій за звітні періоди (місяці) починаючи з 1992 р. по травень 2015 р.; зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити запити про трудовий стаж і заробітну плату ОСОБА_3 до наступних роботодавців в Республіці Білорусь і Російської Федерації, а саме: до треста "Стройбитремонт" розташованому в місті Мінську, в тому числі до відповідних державних органів за його роботу з 08.01.1987 р. по 18.09.1996 р. на посаді майстра РБУ - 4 цього тресту; до фірми "Орбіта" ЗАО "Моспромстрой", розташованої в місті Москва, в тому числі до відповідних державних органів, за роботу ОСОБА_3 з 12.04.1995 по 18.09.1996 одним із керівників будівництва об'єктів «Відновлення Храму Христа Спасителя» і «Реконструкції Большого театру»; до підприємства "Стройкуб", розташованому в місті Чехов Московської області, в тому числі до відповідних державних органів за роботу ОСОБА_3 з 20.02.2001 по 35.05.2005 на посаді директора даного будівельного підприємства; до Волгоградького відділення Ощадбанку 796/0845 Ощадбанку Росії в місті Москва, БІК НОМЕР_1. К/Р НОМЕР_2, якого ОСОБА_3 ТОВ «Стройкуб» на особистий рахунок в тому же банку перерахувало заробітну плату в 2001-2005 роках; зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві донарахувати йому пенсію за пропущені періоди його трудової діяльності, а саме: за роботу майстром в РБУ-2 Партизанського району міста Мінська з 01.05.1985 р. по 09.01.1986 р.; за роботу майстром РБУ-15 Московського району міста Мінська з 24.01.1986 р. по 26.11.1986 р.; за роботу з 08.01.1987 р. по 07.12.1987 р. на посаді майстра РБУ-4 треста «Стройбитремонт» в місті Мінську; за роботу з 12.04.1995 р. по 18.09.1996 р. у фірмі «Орбіта» ЗАО «Моспромстрой» міста Москви; за роботу з 01.08.1991 р. по 05.05.2005 р. в 4-х білоруських підприємствах, а саме: Кооператив «Опутник" Радянського (Советського) району міста Мінська, ТОВ "Блок-стандарт" Фрунзенського району міста Мінська, ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" Жовтневого (Октябрського) району міста Мінська і СМЧУП "Стройкуб" Жовтневого району міста Мінська з врахуванням середньої заробітної плати директорів будівельно-монтажних підприємств України за звітні періоди (місяці), починаючи з січня 1992 року по травень 2005 року по відповіді галузевої профспілки; за роботу з 01.08.2008 р. по 30.11.2008 р. на посаді заступника БМУ-4 ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2», розташованому в Дніпровському районі м. Києва; за роботу з 28.04.2009 р. по 31.12.2009 р. на посаді заступника БМУ-4 ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2»; за вимушений прогул по вині «Трест Київпідземшляхбуд-2»; відшкодувати солідарно з коштів Державного бюджету з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Кмєві, заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Ковальчук Тамари Олександрівни на його користь моральну шкоду у розмірі 300 000 гривень та визнати відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень у заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Ковальчук Тамари Олександрівни.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

До судового засіданні ОСОБА_3 було заявлено клопотання про відвід судді Чаку Є.В. Після розгляду колегією суддів даного клопотання та відмови у його задоволенні, позивачем було заявлено клопотання про відвід колегії суддів у повному складі. В задоволенні даного клопотання також відмовлено. Мотиви відмови наведено у відповідних ухвалах від 01 серпня 2017 року.

Під час розгляду справи у судовому засіданні позивач порушував порядок, перебивав головуючого, не реагував на зауваження суддів, звинувачував у скоєнні злочинів, погрожував кримінальною відповідальністю, у зв'язку з чим йому було зроблено декілька попереджень. Однак, апелянт не відреагував на них. Наведене підтверджується технічним записом судового засідання.

Відповідно до ч.1 статті 270 КАС України до учасників адміністративного процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а в разі повторного вчинення таких дій - видалення із залу судового засідання.

З урахуванням наведених обставин та зазначеної правової норми колегією суддів було прийнято рішення про видалення ОСОБА_3 із залу судового засідання. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Надалі розгляд справи по суті проводився без участі сторін, однак за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань "Камертон".

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 27 липня 2015 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Отримує пенсію за віком.

Призначення пенсії проведено згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Загальний стаж позивача становить 33 роки 3 місяці 21 день. Призначена сума пенсії станом на 01 вересня 2016 року становить 2 217,45 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 28 травня 2015 року позивач вперше звернувся до управління із заявою, згідно якої просив призначити йому пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На той час ОСОБА_3 не мав права на пенсію, оскільки не досяг встановленого Законом віку (60 років), тож листом за № 332/Б-313 від 28 травня 2015 року управлінням позивача було повідомлено, що згідно чинного законодавства, право на пенсію настане 21 липня 2015 року. Також, управлінням був зазначений перелік документів необхідних для призначення пенсії.

26 червня 2015 року позивач повторно звернувся до управління із заявою для призначення пенсії. На момент звернення, позивач ще не досяг пенсійного віку, управлінням було відмовлено в призначенні пенсії за віком та надано відповідні роз'яснення.

Також, у заяві від 26 червня 2015 року позивач просив управління надіслати запити до підприємств, що знаходяться в Республіці Білорусь, для отримання інформації щодо його роботи і отриману заробітну плату за період з 01 червня 1973 року по 07 грудня 1987 року.

03 липня 2015 року листом управлінням було повідомлено позивача, що стосовно підтвердження страхового стажу за періоди роботи в Республіці Білорусь, надіслано офіційний запит до організацій, які вказані у зверненні від 26 червня 2016 року.

27 липня 2015 року позивач звернувся до управління із скаргою, згідно якої він просив зарахувати роботу з 01 серпня 1991 року по 05 травня 2005 року до страхового стажу з врахуванням отриманої заробітної плати в повному обсязі при нарахуванні розміру пенсії за віком.

Листом управління за № 447/Б-408 від 31 липня 2015 року надано відповідь в межах чинного законодавства та повідомлено позивача про наступне. Відповідно до вимог ст.ст. 26, 27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вимог Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян у галузі пенсійного законодавства від 22 листопада 1996 року призначена пенсія за віком з 21 липня 2015 року. Страховий стаж становив 32 роки 6 місяців 14 днів. Згідно ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж до 01 січня 2004 року визначається за даними трудової книжки, що визначено ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Починаючи з 01 січня 2004 року страховий стаж визначається за даними персоніфікованого обліку. Період роботи на території Білорусії згідно Угоди зараховано за даними трудової книжки і період з 15 травня 1997 року по 05 травня 2005 року в тому числі. Стосовно заробітної плати, то для розрахунку пенсії враховано 60 місяців за період з 01 травня 1980 року по 28 лютого 1986 року та за даними персоніфікованого обліку з 01 листопада 2006 року по 30 квітня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 липня 2011 року, з 01 травня 2014 року по 25 грудня 2014 року, з 27 січня 2015 року по 25 червня 2015 року. Стосовно заробітної плати за період роботи на території Республіки Білорусь після 01 січня 1991 року, то відповідно до Угоди, цей заробіток не враховується.

28 липня 2015 року позивач повторно звернувся зі скаргою до управління, згідно якої він просив зарахувати до стажу період роботи в ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2» з 18 лютого 2008 року по15 липня 2011 року зі збільшенням розміру заробітку за лютий - липень 2008 року на суму 39 211,28 грн.

31 липня 2015 року листом за № 448/Б-408/1 управлінням було надано роз'яснення позивачу, згідно якого останнього було повідомлено, що згідно чинного законодавства з 01 січня 2004 року страховий стаж підтверджується за даними персоніфікованого обліку. Згідно даних в системі персоніфікованого обліку, що підтверджується довідкою ОК-5 період роботи в ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2» не підтверджено з 01 серпня 2008 року по 30 листопада 2008 року, з 01 травня 2009 року по 21 грудня 2009 року, оскільки згідно даних відсутнє нарахування заробітної плати. З метою внесення достовірних даних підприємство повинно надати звітність до того управління, де це підприємство зареєстроване, за період з 2008 - 2009 р.р. Але при цьому органом Пенсійного фонду України, де перебуває підприємство буде запропоновано проведення перевірки. Згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюється виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінально-процесуального кодексу України. Таким чином, управлінням було рекомендовано звернутись із заявою до підприємства ПАТ «Київпідземшляхбуд-2» про надання звітності за вказані періоди роботи.

30 липня 2015 року позивач знову звернувся із заявою до управління та попросив надіслати офіційні запити в зазначені у заяві організації для підтвердження страхового стажу та розміру отриманої заробітної плати для нарахування пенсії.

20 серпня 2015 року листом за № 484/Б-408/2 управлінням було повідомлено ОСОБА_3, що йому було призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21 липня 2015 року. Стосовно підтвердження стажу роботи за період з 08 січня 1987 року, управлінням повторно надіслано запит до РБУ № 4 треста «Стройбитремонт». Стосовно стажу роботи з 04 березня 1983 року по 11 жовтня 1983 року на адресу управління надійшло підтвердження про стаж та заробітну плату 14 серпня 2015 року. Стаж роботи з 12 квітня 1995 року по 15 травня 1997 року, зараховано згідно трудової книжки, оскільки позивач працював у Республіки Білорусь в ТОВ «Блок-Стандарт», потім з 16 травня 1997 року по 05 травня 2005 pоку підтверджено трудовий стаж на підставі записів у трудовій книжці, по підприємству «Стройкуб». Оскільки вищезазначений страховий стаж підтверджений записами у трудовій книжці, надсилати запити до Російської Федерації стосовно підтвердження страхового стажу підстав немає.

13 серпня 2015 року позивач звернувся з аналогічною заявою. Листом за № 482/Б-435 від 20 серпня 2015 року управлінням було повідомлено останнього, що запити були направлені до зазначених у заяві організацій Республіки Білорусь.

27 серпня 2015 року позивач звернувся до управління із заявою (інформаційним запитом) згідно якої просив надати інформацію, щодо неврахування управлінням при призначенні пенсії позивачу заробітку отриманого за час його роботи в Республіці Білорусь за час після розпаду Радянського Союзу до 2006 року.

Листом за № 525/Б-435/1 від 14 вересня 2015 року управлінням позивача було повідомлено, що оскільки він працював в Україні після переселення, то пенсія обчислюється із заробітку за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу поспіль незалежно від перерв в роботі, які позивач набув до 01 січня 1992 року (у випадку позивача з 01 травня 1980 року по 28 лютого 1986 року) та за весь період страхового стажу на території України з 01 листопада 2006 року по 31 липня 2008 року, з 01 грудня 2008 року по 30 квітня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 липня 2011 року, з 01 травня 2014 року по 09 травня 2014 року, з 10 листопада 2014 року по 29 грудня 2014 року, з 27 січня 2015 року по 25 червня 2015 року. На підставі вищевикладеного, право на обчислення пенсії із середньої заробітної плати працівника відповідної професії та кваліфікації в Україні, аналогічній її останній професії та кваліфікації на території Білорусії на час призначення пенсії у позивача не має.

27 жовтня 2015 року, 04 грудня 2015 року, 11 грудня 2015 року позивач звертався із заявами до управління, згідно яких просив надіслати запити до організацій Російської Федерації та Республіки Білорусь, на яких працював позивач, а також надати копію розпорядження про призначення йому пенсії.

Управлінням були надані відповіді, а також надсилалася копія розпорядження про призначення пенсії.

23 листопада 2015 року, 24 грудня 2015 року, 13 січня 2016 року та 04 лютого 2016 року позивач повторно звертався до управління з аналогічними заявами та скаргами Управлінням в межах чинного законодавства було направлені письмові відповіді на адресу ОСОБА_3

З огляду на викладені обставини позивач вважає дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, позивач певний час працював за межами території України, а саме в Республіці Білорусії та Російській Федерації. Дані правовідносини регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Підписантами вищезазначеної угоди є Республіка Білорусь, Російська Федерація (РРФСР), Україна як держави-засновниці Союзу PCP, що підписали Союзний договір 1992 року. Тобто, угода розповсюджується та є обов'язковою лише на територіях тих країн, які є державами членами даної угоди. Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року регулює відносини до 1992 року.

Згідно статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно статті 24 Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 26 цього Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до статті 21 Закону у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування ведеться персоніфікований облік - облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-10, 12-15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками - роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу. Форми документів, порядок та строки їх подання встановлюються правлінням Пенсійного фонду.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві діє на підставі Положення, затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 28-2 від 22 грудня 2014 року «Про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі».

Відповідно до цього Положення управління здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", також здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів Фонду, інших коштів, призначених для виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, а забезпечення призначення, перерахунок і виплата пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат відповідно до законодавства, виплачується безпосередньо об'єднаними управліннями Пенсійного фонду України відповідних районів.

Згідно із п. 2 Положення про управління Пенсійного фонду України у районах, містах та районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, призначають і виплачують пенсії управління Фонду в районах, містах, районах у містах, які є юридичними особами.

З урахуванням наведених правових норм, встановлених обставин справи та наданих сторонами пояснень колегія суддів дійшла висновку, що позивачу призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням усіх вимог чинного законодавства.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідачів надіслати запити про підтвердження його трудового стажу та заробітку, о суд вважає їх безпідставними, оскільки управлінням неодноразово направлялися такі запити, що підтверджується наявними матеріалами справи (т. І а.с. 125-135, 174-175, 184-201).

Щодо позовних вимог позивача про донарахування йому пенсію за пропущені періоди його трудової діяльності, а саме: з 01 травня 1985 року по 09 січня 1986 року, 24 січня 1986 року по 26 листопада 1986 року, з 12 квітня 1995 року по 18 вересня 1996 року, з 01 серпня 1991 року по 05 травня 2005 року, то судом першої інстанції вірно встановлено, що з розпорядження від 07 жовтня 2015 року про призначення пенсії ОСОБА_3 вбачається, що вищезазначені періоди роботи були враховані управлінням при призначенні пенсії позивачу. Відповідно, дана вимога є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо зарахування періоду роботи з 08 січня 1987 року по 07 грудня 1987 року, управлінням був надісланий запит до підприємства «Стройбитремонт» в м. Мінську.

Так, 01 лютого 2016 року на адресу управління надійшла відповідь на запит, згідно якої управління повідомлено, що відомості, які підтверджують роботу ОСОБА_3 з 08 січня 1987 року по 07 грудня 1987 року в РСУ-4 треста «Стройбитремонт» відсутні.

Відповідно, стаж роботи позивача на даному підприємстві не підтверджено, тому підстав для зарахування даного періоду роботи немає, що також було вірно встановлено судом в оскаржуваній постанові.

Крім того, позивач просить зарахувати періоди роботи з 01 серпня 2008 року по 30 листопада 2008 року, з 28 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року. Однак, згідно даних персоніфікованого обліку за вказаний період роботи позивача будь-які відомості відсутні, а отже немає законних підстав зараховувати цей період та у задоволені цієї вимоги слід також відмовити.

Щодо зарахування вимушеного прогулу «по вині ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2», самим позивачем зазначено, що даний розгляд справи ще триває, а отже дана вимога заявлена передчасно та задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 330 000,00 грн.

Аналіз постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» дає підстави зробити висновок, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Втім позивач не довів суду ані факту спричинення моральної шкоди, ані вини та протиправності дій відповідачів, ані причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та спричиненням моральної шкоди, оскільки суду не надано жодних доказів завдання позивачам фізичного болю, душевних страждань або приниження репутації фізичної особи (виписки з історії хвороби, дані медичного обстеження, докази втрати репутації тощо).

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, як похідної вимоги.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.