Постанова № 68053955, 17.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/25369/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Сорочка Є.О.

за участю секретаря: Бордунової К.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Київського квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оборони України щодо не надання інформації на запит ОСОБА_2 на отримання публічної інформації від 28.10.2015 року у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

В іншій частині позову відмовлено.

Сторони не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в якій позивач просить змінити постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, а відповідач - скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріал справи т встановлено судом першої інстанції, 28 жовтня 2015 року позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати йому список осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень за формою згідно з додатком 11 до Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями. Відповідь просив надати поштою у визначений законом термін.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що надавалося для огляду до суду першої інстанції, Київське квартирно - експлуатаційне управління Міністерства оборони України отримало запит позивача на отримання публічної інформації від 28.10.2015 року саме 30 жовтня 2015 року, про що свідчить відповідний підпис уповноваженої особи відповідача.

Однак, станом на 12 листопада 2015 року відповіді на свій запит позивач не отримував.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним адміністартивним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі по тексту - Закон № 2939-VI).

Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (ст.12 Закону № 2939-VІ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VІ, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2939-VI, його метою є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до ст.3 Закону №2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч.2 ст.19 Закону №2939-VI).

Частинами 4 та 5 статті 19 Закону №2939-VI встановлено, що письмовий запит подається в довільній формі, який має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Статтею 20 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону №2939-VІ, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Таким чином, Законом №2939-VІ передбачені вичерпні випадки відмови розпорядником інформації в задоволенні публічного запиту.

Відповідно до ст. 20 Закону № 2939-VІ, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

За приписами ч.3 ст.22 Закону № 2939-VІ, розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Як свідчать матеріали даної справи, запит ОСОБА_2 про надання публічної інформації від 28.10.2015 у повній мірі відповідає вимогам статті 19 Закону №2939-VІ.

Водночас, як було вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали даної справи не містять належних та обґрунтованих доказів на підтвердження направлення на адресу позивача відповіді на запит від 28.10.2015 у строк, визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Крім того, з наданих відповідачем пояснень вбачається, що по факту ненадання відповіді на запит позивача від 28.10.2015, керівництвом Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України буде проведене службове розслідування для з'ясування обставин справи та за необхідності притягнення до відповідальності винних осіб.

Дана обставина, на думку колегії суддів, беззаперечно свідчить про те, що відповідач, як розпорядник інформації, не виконав обов'язок із законодавчо передбачених підстав для надання позивачу запитуваної інформації, чим порушив право останнього на доступ до публічної інформації.

У разі ж відсутності повноважень особисто надати запитувану позивачем інформацію, відповідач зобов'язаний був направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення вимог даного позову в частині визнання протиправною бездіяльність Київського квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оборони України щодо не надання інформації на запит ОСОБА_2 на отримання публічної інформації від 28.10.2015 року у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Водночас, колегія суддів знаходить частково помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині вимог про зобов'язання Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України надати достовірну, повну, точну інформацію на запит ОСОБА_2 на отримання публічної інформації від 28.10.2015 згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки зважаючи на обставини даної справи та приймаючи до уваги факт невиконання відповідачем вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», колегія суддів з метою повного відновлення порушеного права позивача вважає за необхідне зобов'язати Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України вирішити питання про надання достовірної, повної та точної інформації на запит ОСОБА_2 на отримання публічної інформації від 28.10.2015 згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Що стосується вимог даного позову в частині стягнення з Київського квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оборони України на користь позивача компенсацію за відрив від звичайних занять (пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати), пов'язану з прибуттям до суду з урахуванням судових засідань, колегія суддів зважає на наступне.

Частиною 1 статті 87 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду (п.2 ч.3 ст.87 КАС України).

До таких витрат, відповідно до статті 91 КАС України, зокрема відноситься компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.91 КАС України).

Таким чином, аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що особа, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на компенсацію витрат, пов'язаних із прибуттям до суду, зокрема, за відрив від звичайних занять.

Водночас, порядок розрахунку таких витрат врегульовано постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року Про граничні розміри компенсації витрат пов'язаних з розглядом цивільних справ та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави (далі - Постанова № 590).

Відповідно до вимог вказаної Постанови, компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Тобто, вихідними величинами для розрахунку компенсації є: законодавчо встановлений розмір заробітної плати та фактичні години відриву особи від звичайних занять.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено мінімальну заробітну плату з 1 вересня у погодинному розмірі: - 8,29 гривень.

Так, із журналів судових засідань (а.с.10-11, 17-18) вбачається, що позивач приймав участь у судових засіданнях Окружного адміністративного суду міста Києва 03 грудня 2017 року (з 13 год. 31 хв. до 13 год. 47 хв.) та 25 грудня 2015 року (з 12 год. 00 хв. до 12 год. 12 хв.).

Проте, з наданого позивачем розрахунку компенсації за відрив від звичайних занять, пов'язаного з прибуттям до суду, вбачається, що сума заявленої позивачем компенсації складає 78,58 грн., у той час як останнім не було надано належних доказів на обґрунтування наведених ним розрахунків. При цьому, як свідчать матеріали даної справи, фактичний час перебування позивача у судових засіданнях суду першої інстанції склав: судове засідання від 03.12.2017 - 16 хв., судове засідання від 25.12.2015 - 12 хв.

Крім того, позивачем належним чином не підтверджені понесені ним судові витрати у зв'язку із відривом від звичайних занять, зокрема відсутня можливість встановлення загальної тривалості часу, який витрачений позивачем на здійснення переїзду з місця проживання до суду, на участь у судовому засіданні.

Разом з тим, суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що явка позивача в судове засідання суду першої інстанції не була визнана обов'язковою, у зв'язку з чим позивач мав можливість скористатися своїм процесуальним правом щодо надання суду заяви про розгляд справи за його відсутністю на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 в цій частині вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

З підстав вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 та ухвалення в цій частині нового рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 слід задовольнити частково.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про зобов'язання Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України надати достовірну, повну та точну інформацію на запит ОСОБА_2 на отримання публічної інформації від 28.10.2015 згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації» - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов'язати Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України вирішити питання про надання достовірної, повної та точної інформації на запит ОСОБА_2 на отримання публічної інформації від 28.10.2015 згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Вівдиченко Т.Р.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено - 17.07.2017

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Вівдиченко Т.Р.