Ухвала суду № 68053890, 18.07.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 липня 2017 рокусправа № П/811/63/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - Іващенко А.В.. (довіреність від 07 липня 2015 року),

відповідача: - Данілова С.О. (довіреність від 06 грудня 2016 року),

- Селєхової К.М. (довіреність від 17 липня 2017 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління ДФС у Кіровоградській області та товариства з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року

у справі № П/811/63/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс»

до Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» звернулося у Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2016 року № 0000491401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 212080,00 грн., №0000511401, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 66,50 грн., №0000501401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4880981,00 грн., від 26 вересня 2016 року №0000201600, яким застосовано: штраф в розмірі 10 % у сумі 246062,76 грн., в розмірі 20 % у сумі 213116,19 грн., в розмірі 30 % в сумі 248133,83 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2016 року №0000491401, №0000511401 та №0000501401. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Кіровоградській області наполягає на доводах та вимогах власної апеляційної скарги та заперечує проти вимог апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс».

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» наполягає на доводах та вимогах власної апеляційної скарги та заперечує проти вимог апеляційної скарги Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» зареєстроване в якості юридичної особи 25 червня 2011 року. Видами діяльності за КВЕД є, зокрема, 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (т.1,а.с.20-22).

Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, згідно з наказом від 22 липня 2016 року №299, проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 07 вересня 2016 року №67/11-28-14-01/36542547 (т.1,а.с.23-60).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, пунктів 138.1, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4489111,00 грн.; підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, підпункту «в» пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 5880945,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту всього на суму 608586,00 грн., завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації з ПДВ) на загальну суму 124694,00 грн.; пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість 4353321,41 грн.

На підставі акту перевірки від 07 вересня 2016 року №67/11-28-14-01/36542547, з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України від 01 грудня 2016 року №25922/6/99-99-11-01-01-25, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 07 грудня 2016 року №000491401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 212080,00 грн., в тому числі 169664,00 грн. за основним платежем та 42416,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0005014101, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 4880980,00 грн., в тому числі 3904784,00 грн. за основним платежем та 976197,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0005114101, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 66,50 грн.; від 26 вересня 2016 року №0000201600, яким застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 707312,78 грн. (т. 1 а.с. 61-63, 65).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України визначено, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.3. статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що у перевіряємий період товариство з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» мало господарські взаємовідносини з приватним підприємством «Сіопт-Агро», приватним підприємством «ОСМ-2011», товариством з обмеженою відповідальністю «Лека-О», товариством з обмеженою відповідальністю «Ерідан Груп», товариством з обмеженою відповідальністю «Мідасгруп ЛТД».

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» та приватним підприємством «Сіопт-Агро», укладено договір поставки від 15 жовтня 2013 року №15/10/2013-1, за умовами якого контрагентом у жовтні 2013 року поставлено товар (соя) на суму 124192,00 грн, що підтверджується видатковою накладною (т.1, а.с.69-71).

Оплата товару здійснена позивачем шляхом безготівкового розрахунку в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.1,а.с.78). Поставка товару здійснювалась автотранспортом позивача, що підтверджується копією товарно-транспортної накладної (т.1, а.с.75). Відповідні суми податку на додану вартість, за податковою накладною, виданою контрагентом, віднесено позивачем до складу податкового кредиту жовтня 2013 року (т.1, а.с.72-73,76-80).

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» та приватним підприємством «ОСМ-2011», укладено договір поставки від 16 березня 2016 року №16/3-16, за умовами якого, з урахуванням додаткових угод до даного договору та специфікацій, позивачем придбано у березні-травні 2016 року товар (зерно сої - урожаю 2015 року) на суму 19 159 000,00 грн. (т.1, а.с.83-94, т.3 а.с. 197-250, т.4 а.с. 1-4).

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними та рахунками-фактурами (т.1, а.с.171-215).

Оплата товару позивачем шляхом безготівкового розрахунку в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.1,а.с.95-119). Поставка товару здійснювалась автотранспортом позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.216-250, т.2,а.с.1-37). Відповідні суми податку на додану вартість, за податковими накладними, виданими контрагентом, віднесено позивачем до складу податкового кредиту березня-травня 2016 року (т.1, а.с.120-176).

Позивачем укладено договір поставки від 06 квітня 2016 року №06/04-16 з товариством з обмеженою відповідальністю «Лека-О», за умовами якого у квітні 2016 року контрагентом поставлено товар (зерно сої - урожаю 2015 року) на суму 2587500,00 грн. (т.2, а.с.40-45).

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними та рахунками-фактурами (т.2, а.с.58-63).

Оплата товару позивачем шляхом безготівкового розрахунку в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.2,а.с.54-57). Поставка товару здійснювалась автотранспортом позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (т.2,а.с.64-72 ). Відповідні суми податку на додану вартість, за податковими накладними, виданими контрагентом, віднесено позивачем до складу податкового кредиту у квітні 2016 року (т.2, а.с.46-53).

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ерідан Груп» укладено договір поставки від 20 травня 2015 року №20/05-16, за умовами якого у травні 2016 року контрагентом поставлено товар (зерно сої) на суму 1000000,00 грн. (т.2, а.с.80-83).

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними та рахунками-фактурами (т.2, а.с.90-91).

Оплата товару позивачем шляхом безготівкового розрахунку в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.2,а.с.84). Поставка товару здійснювалась автотранспортом позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (т.2, а.с.92-97 ). Відповідні суми податку на додану вартість, за податковою накладною, виданою контрагентом, віднесено позивачем до складу податкового кредиту у травні 2016 року (т.2, а.с.85-89).

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Мідасгруп ЛТД» укладено договір поставки від 13 травня 2016 року №13/05-16, за умовами якого позивачем у травні 2016 року придбано товар (зерно сої) на суму 1000000,00 грн. (т.2, а.с.101-104).

Факт поставки товару підтверджується накладною та рахунком-фактурою (т.2, а.с.111-112).

Оплата товару позивачем шляхом безготівкового розрахунку в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручень (т.2,а.с.110). Поставка товару здійснювалась автотранспортом позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (т.2, а.с.113-118 ). Відповідні суми податку на додану вартість, за податковою накладною, виданою контрагентом, віднесено позивачем до складу податкового кредиту у травні 2016 року (т.2, а.с.105-109).

З матеріалів справи вбачається, що всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками позивача та контрагентів.

При цьому слід зазначити, що у позивача наявні матеріальні та трудові ресурси дозволяють зробити висновок про можливість здійснення позивачем господарських операцій, що не заперечується відповідачем.

Придбане насіння сої товариством з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» використано у власній господарській діяльності шляхом перероблення товару (сої) в готову продукцію (олію соєву), яку в подальшому реалізовано на підставі укладених договорів поставки, що підтверджується копіями договорів, видаткових та товарно-транспортних накладних (т.2,а.с.224-250,т.3,а.с.1-250,т.4,а.с.1-4).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента. При цьому, накладні, якими оформлювався факт прийняття позивачем товару, містить всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.

Таким чином, виконання господарських операцій та рух активів підтверджується первинними документами, зокрема, договорами, специфікаціями, видатковими та податковими накладними, що відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України. Придбаний у контрагентів товар оприбутковано товариством з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» та використаний позивачем у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації, що підтверджується відповідними первинними документами.

Отже, в результаті господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» та приватним підприємством «Сіопт-Агро», приватним підприємством «ОСМ-2011», товариством з обмеженою відповідальністю «Лека-О», товариством з обмеженою відповідальністю «Ерідан Груп», товариством з обмеженою відповідальністю «Мідасгруп ЛТД», у позивача відбулися зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію одержану по контрагентам позивача, не доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 07 вересня 2016 року №67/11-28-14-01/36542547, оскільки вона не спростовує дійсність укладених товариством з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» з контрагентами правочинів щодо придбання товару та не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Також слід зазначити, що при визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.

Крім того, порушення кримінального провадження відносно контрагента позивача не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.

Також, постанова про порушення кримінальної справи не може беззаперечно свідчити про винуватість такої особи.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2016 року №0000491401, №0000511401 та №0000501401.

Щодо порушення строків реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість на суму податку на додану вартість 4353321,41 грн., встановленого перевіркою, слід зазначити таке.

Судом першої інстанції установлено, що дії податкового органу в частині несвоєчасного прийняття податкових накладних до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних були предметом розгляду адміністративної справи №П/811/841/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» до Голованівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Головного управління ДФС у Кіровоградській області та Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року по справі №П/811/841/16 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» задоволено частково, визнано протиправним неприйняття Державною фіскальною службою України до реєстрації податкових накладних підприємств та, відповідно, податкові накладні вважаються прийнятими та зареєстрованими (т. 2 ,а.с. 119-122).

Між тим, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, апеляційні скарги Голованівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Головного управління ДФС у Кіровоградській області та Державної фіскальної служби України - задоволено. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі №811/841/16 в частині задоволених позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» - скасовано та прийнято в цій частині нову постанову. Відмовлено в задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» про визнання протиправним неприйняття Державної фіскальною службою України до реєстрації податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс», визнання податкових накладних прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних в день їх надходження (т.2,а.с.177-184).

Отже, судовим рішенням визнано правомірність дій фіскального органу щодо неприйняття та, відповідно, не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» в день їх надходження.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно з статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи встановлення в судовому порядку несвоєчасної реєстрації податкових накладних, за що до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 707312,78 грн., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2016 року №0000201600 не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДФС у Кіровоградській області та товариства з обмеженою відповідальністю «Соя Агро-Транс» - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим