Постанова № 68053563, 07.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2017 року № 826/4863/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» до Головного управління ДФС у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» (надалі - позивач, товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000461401 від 25.01.2017 та № 0002021401, 0002031401 від 31.03.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

25 січня 2017 року відповідачем на підставі акта перевірки №7/26-15-14-01-02/34882504, прийнято податкове повідомлення рішення:

- № 000461401, яким позивачу за порушення п.п. 198.3, 198.6 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 567 947 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 378 631 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 189 316 грн.

В подальшому, з урахуванням рішення про результати розгляду скарги №6240/6/99-99-11-01-01-25, 31 березня 2017 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002021401, яким позивачу за порушення п.п.134.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 374 811 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 331 500 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 43311 грн;

- № 0002031401, яким позивачу за порушення п.п. 188.1, 187.1, 198.3, 189.4, 198.6 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2016 року всього в сумі 602 449 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та зменшення розміру від'ємного значення ПДВ ґрунтується на обставинах безтоварності господарських взаємовідносин між позивачем і ТОВ «ВК Інженерні мережі», ТОВ «Київзеленбуд», ГО «Добробут Киян».

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується наступними обставинами.

Так, в частині ТОВ «ВК Інженерні мережі» контролюючий орган посилається на: 1) відсутність виробничих потужностей у ТОВ «ВК ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ» згідно звітності; 2) відсутність виробничих потужностей у одного з постачальників робіт ТОВ «ВК ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ», а саме у субпідрядника ТОВ «Інформгруп» згідно звітності; 3) ухвали в рамках кримінальних проваджень (справи №756/15256/15-к та №640/1325/16-к), що винесенні відносно ТОВ «Мараморіс» та ТОВ «Стар Трейдінг ЛТД».

В частині ТОВ «Київзеленбуд» контролюючий орган посилається на: 1) відсутність виробничих потужностей у ТОВ «Київзеленбуд» згідно звітності; 2) ухвалу в рамках кримінального провадження (справи №758/7100/16-к), що винесена відносно ТОВ «ЮСТ-Фор».

В частині ГО «Добробут Киян» в акті перевірки (стор. 33 Акту) зроблено висновок про порушення ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» вимог податкового законодавства, оскільки ним не задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 577 325 грн від реалізації (поставки) робіт, а саме: з організації проведення ремонтних робіт по об'єкту «Казарма №2 військової частини А2777 у військовому містечку №141» відповідно до договору доручення від 16.03.2015, укладеного з ГО «Добробут Киян».

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття «безтоварність» (господарської операції).

Разом з тим, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і «безтоварна операція» є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як то акт перевірки позивача, податкова інформація, матеріали не завершених кримінальних проваджень відносно суб'єктів господарювання, з яким позивач безпосередньо у взаємовідносини не вступав, не сприймаються судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, як вбачається з акта перевірки (а.с. 84-85, 106-108, 111-113, 121-122 Том І), відповідачем під час проведення контрольного заходу детально здійснено аналіз первинних бухгалтерських та податкових документів за наслідками господарських взаємовідносин позивача зі спірними контрагентами.

Окружний адміністративний суд міста Києва приймає до уваги те, що жодних зауважень до наданих до перевірки документів, змісту та обсягу господарських операцій, що зазначені в таких документах, акт перевірки в собі не містить.

Натомість, як вже зазначалось, ДПІ посилається виключно на: 1) податкову інформацію про відсутність у контрагентів виробничих можливостей; 2) матеріали незавершених кримінальних проваджень відносно суб'єктів господарювання, з якими позивач у господарські взаємовідносини не вступав.

За таких обставин, з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин по справі, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» уклало з ТОВ «ВК ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ» договір від 05.08.2015 №329/15-С, за яким ТОВ «ВК ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ» зобов'язалось виконати роботи з реконструкції камер B1-4, B1-5, В1-6, влаштування нової камери В1-11 і колодязя В1-12 з прокладанням трубопроводів поліетиленових 160 мм - 45 метрів погонних та емальованих труб 159 мм - 7 погонних метрів з відновленням благоустрою по об'єкту «Будівництво житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення чи підземним паркінгом по вул. С. Сагайдака, 101-А в Дніпровському районі м. Києва» (а.с.158-162 том 1).

Сторони також у додатках до Договору (Договірна ціна) визначили вартість робіт, а згідно з додатковою угодою №1 від 30.11.2015, продовжено строк дії договору до 30.01.2016 (а.с.163-165 том 1).

Виконання умов договору між сторонами підтверджується наступними документами: Довідками про вартість виконання будівельних робіт та витрат (КБ-3); Актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.166-188 том 1).

При цьому, якість та обсяг робіт перевірялись замовником ТОВ «ТМК-Блок» або ТОВ «ЄПТН» за договором від 12.05.2015№06-05/15 технічного нагляду, про що свідчить підпис та відмітки відповідальних осіб на актах виконаних робіт.

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.253-276 том 1, а.с.1-4 том 2).

За виконанні роботи ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» здійснило розрахунок у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.5-18 том 2).

Додатково виконання робіт підтверджується актом перевірки та випробування пожежних гідрантів, актом на закриття прихованих робіт, актом приймання робіт по захисту /герметизації/ від проникнення газу в підвали і технічні підпілля в місцях вводів інженерних комунікацій, актами про проведення попереднього гідравлічного випробування водопровідної мережі, актом на промивку водопровідної мережі, актом проведення дезінфекції трубопроводів водопостачання господарсько-питного призначення, актами технічного приймання водопроводу, копії яких позивачем в підтвердження власної правової позиції долучено до матеріалів справи (а.с.190-210 том 1).

Згідно з актами технічного приймання водопроводу комісія у складі начальника Району експлуатації водопровідних мереж №8, представника технагляду ДЕВГ ПАТ «АК» «Київводоканал», представника замовника ТОВ «ТМК-БЛОК» та у присутності директора будівельної організації ТОВ «ВК ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ» прийняла рішення про придатність водопроводу до експлуатації.

До того ж, реальність виконання робіт підтверджується наданими від ТОВ «ВК ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ» листом від 13.03.2017 №13/03-1, сертифікатами відповідності, висновками, гарантійними листами, паспортами якості матеріалів, які були використані під час виконання будівельних робіт, видатковими накладними про закупку матеріалів, що також підтверджують той факт, що саме вказаний контрагент виконував роботи власними силами (а.с.211-239 том 1) .

Таким чином, наявність первинних та інших документів підтверджує як виконання робіт, так і наявність матеріалів та ресурсів для виконання цих робіт, а тому суд приходить до висновку про те, що сформований позивачем податковий кредит з ПДВ та витрати за наслідками взаємовідносин з ТОВ «ВК Інженерні мережі» відповідають вимогам податкового законодавства.

Посилання контролюючого органу на відсутність виробничих потужностей у ТОВ «ВК Інженерні мережі» згідно звітності, судом відхиляються, адже матеріалами справи підтверджується наявність у вказаного контрагента ліцензії Серія АЕ №640791 щодо виконання відповідних видів робіт строком дії з 09.06.2015 по 20.01.2018 (а.с.240-243 том 1).

Надаючи правову оцінку посиланням контролюючого органу на ухвали в рамках кримінального провадження, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Так, відповідач в Акті перевірки (а.с.86-87 том 1) зазначає про дві ухвали Святошинського та Оболонського районних судів міста Києва, що винесені за клопотаннями слідчих щодо застосування заходів забезпечення кримінальних проваджень, про надання тимчасового доступу до документів та про накладення арешту на майно. У даних ухвалах суду фігурує ряд суб'єктів господарювання, окрім ТОВ «АРКАДА- БУДІВНИЦТВО» та його контрагента.

Суд зазначає, що встановлені у межах розслідування кримінальних проваджень обставини, не стосуються господарської операції між ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» та ТОВ «ВК Інженерні мережі». До того ж, вказані документи не є доказами, в розумінні ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, наведені в Акті перевірки ухвали суду у кримінальних провадженнях відхиляються судом як докази порушення ТОВ «АРКАДА- БУДІВНИЦТВО» податкового законодавства.

Стосовно взаємовідносин ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» з ТОВ «Київзеленбуд», судом встановлено наступне.

За договором підряду від 13.08.2015 №333/15-Гл ТОВ «Київзеленбуд» виконувало для ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» роботи по санітарній обрізці та видаленню дерев і кущів на території 1-ої черги будівництва у складі об'єкта будівництва «Будівництво комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-побутового, торговельно-розважального та готельно-офісного призначення по проспекту Академіка Глушкоеа, 6 у Голосіївському районі м. Києва».

Додатковою угодою № 1 змінено строки щодо виконання робіт, вартості робіт та строку дії договору.

Виконання робіт за договором підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та витрат, актами приймання виконаних робіт, актом виявлення старих пнів (а.с.41-18 том 2).

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що зареєстровані в ЄРПН, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.50-56 том 2).

За виконанні роботи ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» здійснило розрахунок у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.57-63 том 2).

Виконання робіт здійснювалося під контролем відповідальної особи, призначеної згідно Наказу Позивача від 14.05.2015 №19 (а.с.64 том 2).

На підтвердження реальності виконання вказано договору, ТОВ «Київзеленбуд» надало ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» листом від 24.03.2017 №15/17 договори щодо залучення субпідрядних організацій, а саме: ТОВ «Комерційна фірма «Агропордукт», ТОВ «ІСТВУД ГРУП», ТОВ «ПРОМТРЕЙДІНВЕСТ», ТОВ «ТРЕЙДІНВЕСТ ПЛЮС», кошториси, акти приймання робіт, з яких вбачається виконання робіт залученими силами (а.с.65-84 том 2).

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про те, що надані позивачем до матеріалів справи первинні та інші документи підтверджують виконання робіт, а тому сформований податковий кредит з ПДВ відповідає вимогам податкового законодавства.

Посилання відповідача в акті перевірки (стр.50-51 акта) на ухвалу Подільського районного суду м. Києва у справі №758/7100/16-к від 06.06.2016, винесену за клопотаннями слідчого про надання тимчасового доступу до документів, судом відхиляються, адже у вказаній ухвалі суду не фігурують ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» та його контрагент у розрізі їх господарських взаємовідносин. До того ж, як вже зазначалось, даний процесуальний документ не є належним доказом в розумінні ч.4 ст.72 КАС України.

Щодо взаємовідносин ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» з ГО «Добробут Киян», Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

В акті перевірки (стор. 33 Акту) зроблено висновок про порушення ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» вимог податкового законодавства, оскільки ним не задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 577 325 грн від реалізації (поставки) робіт, а саме: з організації проведення ремонтних робіт по об'єкту «Казарма №2 військової частини А2777 у військовому містечку №141» відповідно до договору доручення від 16.03.2015, укладеного з ГО «Добробут Киян».

Дослідивши матеріали справи суд не може погодитись з обґрунтованістю вказаних доводів суб'єкта владних повноважень, оскільки податкові зобов'язання з ПДВ не виникають за правовідносинами, що виникли між ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» з ГО «Добробут Киян» за договором доручення від 16.03.2015, враховуючи наступне.

ГО «Добробут Киян» звернулася з листом від 13.03.2015 №13/03 до ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» з пропозицією на умовах доручення від імені та за рахунок громадської організації, як Довірителя, здійснити організацію проведення ремонтних робіт казарми №2 Військової частини А2777 у військовому містечку №141.

ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» прийняло таку пропозицію та уклало договір доручення від 16.03.2015 з ГО «Добробут Киян».

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах визначених цим Договором Довіритель (ГО «Добробут Киян») доручає, а Повірений (ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО») зобов'язується за винагороду від імені і за рахунок Довірителя вчинити наступні юридичні дії: здійснити організацію проведення ремонтних робіт по об'єкту «Казарма №2 військової частини А 2777 у військовому містечку №141», в тому числі замовити роботи та контролювати хід їх виконання.

Положеннями п. 1.4 Договору передбачено, що за вчинення дій, визначених у п. 1.1 цього Договору, Довіритель зобов'язується виплатити Повіреному плату у розмірі 1% від суми вартості робіт.

Разом з цим, окремо, згідно з п. 1.3 Договору Довіритель перераховує Повіреному суму вартості Робіт у розмірі 2584860 грн для розрахунку з підрядними організаціями.

У пп. 3.1.1 Договору передбачено: «видати Повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, визначених у п. 1.1. Договору».

Додатковою угодою №1 внесено зміни до Договору щодо строків виконання та вартості робіт.

На виконання умов договору доручення ГО «Добробут Киян» виписала довіреність від 16.03.2015 на ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» в особі директора ОСОБА_1 для вчинення дій, визначених Договором.

ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» отримало кошти, що не заперечується Відповідачем, однак ці кошти не є власністю Повіреного, а мали, відповідно до умов Договору, цільове призначення - оплата виконання будівельних робіт.

Для виконання Договору доручення від 16.03.2015 ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО», як Повірений, від імені та за рахунок ГО «ДОБРОБУТ КИЯН» уклало договір підряду від 18.03.2015 №164/15 з ТОВ «МикРемБуд».

Виконання договору доручення підтверджується звітом Повіреного. За виконання договору доручення згідно виписки банку за 22.12.2016 та листа ГО «Добробут Киян» від 23.12.2016 №23-01/12, ТОВ «АРКАДА- БУДІВНИЦТВО» отримано винагороду у розмірі 1 % від виконаних робіт згідно п. 1.4 Договору доручення від 16.03.2015, що і є виручкою підприємства. Зазначені кошти були оприбутковані та оподатковані, що не заперечується Відповідачем.

Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки саме для довірителя.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1006 цього Кодексу визначено, що повірений зобов'язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Так, у відповідності до ч.1 ст.1002 ЦК України визначено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас у ст. 1007 ЦК України імперативно вказано, що Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Також Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Відповідно до п. 14.1.202 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Як вже зазначалось, згідно п. 1.4 Договору Довіритель зобов'язується виплатити Повіреному плату в розмірі 1% від суми вартості Робіт.

Саме ці кошти у якості винагороди Повіреного є виручкою у розмірі 1 відсотка від виконаних робіт ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО», які підприємство оприбуткувало та оподаткувало і з боку органу ДФС до цієї операції не виникало зауважень.

Правовий аналіз зазначених вище норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку, що за договором доручення та на підставі довіреності документи про поставку виконаних робіт оформлюються безпосередньо від постачальника до замовника, внаслідок чого, а ні права на податковий кредит, а ні податкового зобов'язання з ПДВ у виконавця - Повіреної особи ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» не виникає.

До того ж, отримані кошти ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» для виконання договору доручення щодо організації будівництва не є власністю Повіреного, вони є засобами, необхідними для виконання доручення.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 17.10.2011 №21-209а11, який вказав, що за змістом правових норм ЦК України грошові кошти, отримані повіреним для виконання доручення, не є його власністю. Зазначені кошти є саме засобами, необхідними для виконання договорів доручення, тому підстави для включення їх до складу виручки у Позивача відсутні.

З огляду на викладене, за Договором доручення від 16.03.2015, фактично не здійснювалась господарської операція з постачання (продажу) послуг організації будівництва, відповідно, відсутній об'єкт оподаткування ПДВ, визначений ст. 185 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в наданих до перевірки документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства третіми особами в ланцюгу постачання, з якими позивач у взаємовідносини не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. "а" ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, акти виконаних робіт та податкова накладна є документом, який є підставою для формування показників податкової звітності.

Між тим, наявність податкових накладних та актів виконаних робіт є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку ДПІ, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

При цьому, доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, за якими контрагентам позивача визначались би суми грошових зобов'язань по взаємовідносинах з позивачем, в підтвердження власної правової позиції відповідачем в матеріали справи не надано.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №000461401 від 25.01.2017 та № 0002021401, 0002031401 від 31.03.2017 Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Стягнути судові витрати в сумі 23 178 (двадцять три тисячі сто сімдесят вісім) грн. 10 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» (код ЄДРПОУ 34882504) шляхом їх безспірного списання з рахунків Головного управління ДФС у місті Києві, за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович