Постанова № 68053513, 02.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2017 року № 826/14776/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора України Луценка Юрія Віталійовича, третя особа: прокуратура Запорізької області про визнання протиправними та скасування, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1.) з позовом до Генерального прокурора України Луценка Юрія Віталійовича (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати накази відповідача від 20.09.2016 №227к «Про проведення службового розслідування» та від 20.09.2016 №228к «Про відсторонення від виконання службових обов'язків».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані накази необґрунтовані та протиправні, оскільки Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України та наказ Генерального прокурора від 24.09.2014 №104, на підставі якої призначено проведення службового розслідування, не приведено у відповідність до норм Закону України «Про прокуратури» від 14.10.2014 року.

У судовому засіданні 27.04.2017 року позивач заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав наведених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на доводи наведені в текстах його заперечень та пояснень. Зокрема, представник відповідача зазначила, що при прийнятті оскаржуваних наказів порушень законодавства України допущено не було.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

19.09.2016 року до Генеральної прокуратури України надійшло звернення народних депутатів України від 16.09.2016 №12/16дз щодо неналежного виконання прокурором Запорізької області Шацьким О.Л. своїх службових обов'язків.

20.09.2016 року Генеральним прокурором України прийнято наказ №227к про проведення службового розслідування у зв'язку із надходженням звернення групи народних депутатів України, керуючись п.п.2, 3.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 №104.

20.09.2016 року Генеральним прокурором України прийнято наказ №228к про відсторонення від виконання службових обов'язків на час проведення службового розслідування прокурора Запорізької області Шацького Олександра Леонідовича.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України «Про прокуратуру» за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року №1796-XII (далі - Дисциплінарний статут), встановлює, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.

Статтею 9 Дисциплінарного статуту передбачено такі види дисциплінарних стягнень як: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.

Основні принципи професійної етики та поведінки працівників прокуратури визначені в Кодексі професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженому наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року №123.

Згідно статті 4 цього Кодексу професійна діяльність працівників прокуратури ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; поваги до прав і свобод людини і громадянина; незалежності та самостійності; політичної неупередженості та нейтральності; толерантності; рівності перед законом, презумпції невинуватості; справедливості та об'єктивності; професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури; конфіденційності; прозорості службової діяльності; утримання від виконання незаконних рішень чи доручень; недопущення конфлікту інтересів; компетентності та професіоналізму; зразковості поведінки та дисциплінованості.

Ст. 10 Кодексу передбачає, що працівник прокуратури повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.

Своєю самовідданістю, неупередженістю, сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї

Відповідно до частин 3, 4 статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.

Статтею 36 Закону України «Про прокуратуру», визначено текст присяги прокурора, якою передбачено, що прокурор присягає неухильно додержуватися Конституції та законів України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання прокурора.

Порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури регламентується Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 04.09.2014 № 104 (далі - Інструкція № 104).

Згідно п. 1.2 Інструкції № 104 службове розслідування (перевірка) - комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків - кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягань на їхнє життя, здоров'я та майно, загибелі та в інших випадках передбачених Інструкцією.

Метою службових розслідувань та службових перевірок є повне, об'єктивне і всебічне з'ясування обставин надзвичайних подій, ганебних вчинків та правопорушень, скоєних за участі працівників органів прокуратури, виявлення причин і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни та попередження негідних вчинків серед особового складу (Інструкція).

Відповідно до п. 3.4 Інструкції про призначення службового розслідування (перевірки) уповноваженим керівником органів прокуратури видається розпорядження, у якому визначається склад комісії (голова та члени), підстава, мета та строки його проведення, прізвище, ім'я, по батькові особи, щодо якої проводиться розслідування, та її посада. Копія розпорядження про призначення службового розслідування (перевірки) надається до управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України не пізніше наступного дня після його видання.

Нормами розділу 6 Інструкції встановлено, що приводами для проведення службового розслідування чи службової перевірки можуть бути:

- звернення громадян, народних депутатів України, керівників державних органів, інших підприємств, установ та організацій;

- повідомлення у засобах масової інформації;

- повідомлення органів дізнання, слідства та суду.

За анонімними повідомленнями, заявами і скаргами службові розслідування та службові перевірки не проводяться.

Відповідно до розділу 7 Інструкції службове розслідування чи службова перевірка проводяться з відстороненням працівника від виконання службових обов'язків або без такого. Рішення про відсторонення працівника від виконання службових обов'язків приймається Генеральним прокурором України чи виконувачем його обов'язків, а стосовно осіб, призначених на посаду за номенклатурою прокуратур обласного рівня, наказом керівника відповідної прокуратури чи виконувача його обов'язків.

Розділом 7.1. Інструкції на час відсторонення від виконання службових обов'язків за прокурорсько-слідчими працівниками зберігається заробітна плата. Відстороненим особам можуть доручатися завдання, виконання яких не впливає на об'єктивність службового розслідування чи перевірки.

Розділом 8 Інструкції визначено перелік питань, які підлягають з'ясуванню під час проведення службового розслідування.

Так, зокрема, обставини, події, у зв'язку з якою проводиться службове розслідування (перевірка), час, місце, спосіб, наслідки тощо. Правомірність дій працівників прокуратури, що призвели, до події чи безпосередньо передували їй. Наявність чи відсутність у діянні або бездіяльності працівника прокуратури ознак кримінального, корупційного правопорушення, інших ганебних вчинків, порушень Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, їх мотиви. Обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності працівника прокуратури чи знімають безпідставні звинувачення або підозру у скоєнні порушення. Характеристика особи, що вчинила порушення (ставлення до виконання службових обов'язків, поведінка до вчинення порушення тощо), з додержанням вимог Закону України «Про захист персональних даних». Причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, роль безпосереднього керівника особи, щодо якої проводиться службове розслідування (перевірка), інших посадових осіб у недопущенні порушення. Обставини зарахування в органи прокуратури працівників, які припустилися порушень, обґрунтованість переміщення, просування по службі, застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Характер і розмір завданих порушенням матеріальних збитків, а також можливість їх відшкодування. Обґрунтованість та відповідність ступеню вини і тяжкості проступку прийнятого відповідними компетентними органами рішення за фактом події.

Згідно з п. 11.1 Інструкції за результатами службового розслідування (перевірки) працівники прокуратури можуть бути притягнуті до встановленої законом відповідальності, у тому числі з урахуванням пропозицій, викладених у висновку службового розслідування (перевірки).

Службове розслідування щодо неналежного виконання службових обов'язків прокурором Запорізької області Шацьким О.Л., відкрито на підставі звернення народних депутатів України ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржувані накази необґрунтовані та протиправні, оскільки Інструкцію та наказ Генерального прокурора України від 24.09.2014 № 104, яким її затверджено, усупереч п. 15 Розділу XII Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 не приведено у відповідність до норм цього Закону. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що зазначеним Законом не визначено коло працівників органів прокуратури, відносно яких може бути проведено службове розслідування. Положення ст. ст. 17, 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, на які міститься посилання в Інструкції, втратили чинність з 26.10.2014.

Суд не погоджується з доводами позивача з наступних підстав.

Пунктом 15 Розділу XII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 Генеральній прокуратурі України рекомендовано привести свої нормативно- правові акти у відповідність із цим Законом. Разом з цим, Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 не заборонено застосування нормативно- правових актів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, в частині, що йому не суперечить.

На даний час є чинним порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, визначений Дисциплінарним статутом прокуратури України, яким передбачено проведення службових перевірок, застосування Інструкції, яка регламентує порядок їх проведення, не суперечить Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014.

Незважаючи на те, що у п. 1.1 Інструкції залишилися посилання на статті Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, які втратили чинність 15.07.2016, у цьому ж пункті Інструкції визначено коло осіб, стосовно яких може проводитися службове розслідування, а саме, стосовно прокурорсько-слідчих працівників. Статтею 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 роз'яснено поняття «прокурор», під яким слід було розуміти у тому числі і прокурорів областей. Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 продовжують існувати посади прокурорів, у тому числі прокурора області (зокрема, у ст. 10 Закону).

Щодо оскаржуваного наказу від 20.09.2016 № 228к про відсторонення від посади позивач зазначає, що ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 передбачено відсторонення прокурора від посади, набирає чинності лише з 15.04.2017, а норми Інструкції є нелегітимними, застосуванню підлягають загальні норми КЗпП України. Підстава для відсторонення, зазначена в оскаржуваному наказі, не передбачена ні Законом, ні КЗпП України.

Проте зазначені доводи ОСОБА_1 також не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Частиною п'ятою статті 46 Закону врегульовано питання відсторонення прокурора від посади до завершення дисциплінарного провадження, відповідно до абз. 3 п. 1 розділу XII Закону «Прикінцеві положення» цього Закону, набирає чинності лише з 15.04.2017.

Підпунктом 5 п. 5-1 Перехідних положень Закону встановлено, що до набрання чинності положеннями, передбаченими абз. 3 п. 1 Прикінцевих положень цього Закону, дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України.

На цей час є чинними Дисциплінарний статут прокуратури України та Інструкція, якою передбачено відсторонення від посади.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 Генеральний прокурор України видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.

Ураховуючи викладене, оскаржувані накази видано Генеральним прокурором України на підставі, у межах повноважень та у порядку, визначеному законом.

У подальшому за результатами проведеного службового розслідування Генеральним прокурором України 20.10.2016 затверджено висновок, про що листом від 21.10.2016 № 04/2/3-1872-16 повідомлено ОСОБА_1

Позивач також зазначає, що відповідно до наказу Генерального прокурора України від 08.09.2016 № 234 з метою перевірки стану організації роботи на основних напрямах прокурорсько-слідчої діяльності, а також доводів, викладених у зверненні народного депутата України ОСОБА_5, терміном на 11 діб з 11.09.2016 до прокуратури Запорізької області відряджено працівників Генеральної прокуратури України у складі 27 осіб. Попри те, що зазначена перевірка станом на 20.09.2016 завершена не була, Генеральним прокурором України в цей день видано оскаржувані накази, предметом яких також є проведення перевірки виконання ним службових обов'язків. Підтвердженням відсутності об'єктивної необхідності видання оспорюваних наказів, на думку ОСОБА_1, є той факт, що до складу комісії з проведення службового розслідування включено працівників за тими ж напрямами діяльності, які зазначені у наказі Генерального прокурора України від 08.09.2016№ 324.

Стверджуючи про безпідставність призначення службового розслідування за одночасного проведення перевірки стану організації роботи на основних напрямах прокурорсько-слідчої діяльності, позивач не обґрунтовує, які при цьому норми законодавства порушено Генеральним прокурором України.

Призначення службового розслідування є дискреційним повноваженням Генерального прокурора України і будь-якими умовами, крім визначених Інструкцією, не обмежується. Крім того, доводи, викладені у зверненні групи народних депутатів, на підставі якого призначено службове розслідування, не були предметом перевірки, призначеної наказом Генерального прокурора України від 08.09.2016 № 324.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані накази відповідача від 20.09.2016 №227к «Про проведення службового розслідування» та від 20.09.2016 №228к «Про відсторонення від виконання службових обов'язків» прийнято відповідно до вимог та у порядку чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, було доведено суду правомірність оскаржуваних наказів про проведення службового розслідування та про відсторонення від виконання службових обов'язків.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії такої постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов