Постанова № 68053511, 19.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2017 року 09:09 год. № 826/10396/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Офісу великих податків Державної фіскальної служби

до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення

залізничного транспорту України «Укзалізничпостач»

про накладення арешту,

За участі представників сторін:

Позивача: Норець В.М., Омельчук В.В.;

Відповідача: Пічугіна С.С.;

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19.06.2017 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 липня 2016 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі - відповідач), в якому просить суд:

- накласти арешт на кошти та інші цінності Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 11/15, код ЄДРПОУ 19014832), що знаходяться на рахунках у банках до повного погашення боргу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі.

У зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа, справу було повторно розподілено між суддями.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Григоровича П.О.

Враховуючи зазначене, ухвалою суду від 11.04.2017 справу прийнято до провадження суддею Григоровичем П.О. та призначено до судового розгляду в судовому засіданні.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на доводи, викладені в позовній заяві. Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, за Відповідачем станом на 22.06.2016 згідно довідки про стан податкового боргу обліковується податковий борг в загальній сумі 367 953 306,39 грн, а саме:

з податку на прибуток у розмірі 201 639 237,56 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 134 425 477,06 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 67 213 760,50 грн;

з податку на додану вартість у розмірі 166 314 068,83 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 109 799 433,33 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 56 514 635,50 грн.

Зазначений борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 08.04.2015 №0000444201 та №0000454201.

Правомірність вказаних податкових повідомлень-рішень підтверджено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 по справі №826/14818/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2016.

З метою погашення заборгованості, Офісом на податкову адресу відповідача направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу від 07.06.2016 року №77-18, яку вручено Державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» 10.06.2016.

Також на адресу Відповідача позивачем направлено рішення про опис майна в податкову заставу від 07.06.2015 року № 12670/10/28-10-17-2-23, яке вручено платнику податків 10.06.2016.

Згідно Акту опису майна від 15 червня 2016 року №27 встановлено відсутність на день складення цього акта майна, що може бути описано у податкову заставу.

Виходячи з вищевикладеного, у ДП «Укрзалізничпостач», яке має податковий борг та відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно п. 20.1.33 пп. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить контролюючому органу, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення контролюючого органу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відповідно до змісту пункту 91.3 Податкового кодексу України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Як свідчать матеріали справи, на виконання п.91.3 ПК України 15 червня 2016 року податковим керуючим складено акт опису майна №27, в якому зазначено про відсутність на день складення акту майна, що може бути описано в податкову заставу.

Відповідно до п.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги, тому саме з цього моменту контролюючий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, контролюючі органи в силу п. 20.1.33 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 №642/12/13-13

Матеріалами справи підтверджується, що Офісом на податкову адресу відповідача направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу від 07.06.2016 року №77-18, яку вручено 10.06.2016.

Враховуючи положення п.20.1.33 в контексті п.95.2 ПК України, з даним позовом контролюючий орган мав звернутись до суду не раніше 07.08.2016, в той час як позивач звернувся до суду 08.07.2016, тим самим порушивши процедуру щодо накладення арешту на кошти та інші цінності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що в рамках досліджуваних правовідносин контролюючий орган діяв всупереч вимоги ст.19 Конституції України в частині дотримання процедури накладення арешту, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 72, 94 та 158-163, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович

Повний текст складено 26.06.2017