Постанова № 68053489, 15.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2017 року № 826/15372/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентура"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного

управління ДФС у м. Києві

треті особи Головне управління ДФС у м. Києві

Державна фіскальна служба України

про визнання нечинним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Вентура» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, за участю третіх осіб - Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

- визнати нечинним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.04.2016 р. про розірвання в односторонньому порядку (одностороннє розірвання) договору № 171120151 про визнання електронних документів від 17.11.2015 p., номер договору та дата його реєстрації у органах ДФС України - від 18.11.2015 р. № 9235147204, укладеного із товариством з обмеженою відповідальністю «Вентура», код ЄДРПОУ 32155508.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року відкрито провадження та призначено судове засідання.

У зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа, справу було повторно розподілено між суддями.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Григоровича П.О.

Враховуючи зазначене, ухвалою суду від 11.05.2017 справу прийнято до провадження суддею Григоровичем П.О. та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись при цьому на те, що позивач за юридичною адресою не знаходився, що і стало підставою для розірвання договору в односторонньому порядку.

Представники третіх осіб в судове засідання не прибули. Про дату час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. З заявами/клопотаннями до суду не звертались.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

17.11.2015 року між Позивачем та Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено Договір про визнання електронних документів № 171120151, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу.

Дію вказаного Договору було підтверджено Державною фіскальною службою відповідно до квитанції № 2, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 27). Відповідно до вказаної квитанції, договору присвоєно реєстраційний №9235147201.

Як зазначає позивач в позовній заяві, із листа Відповідача від 19.05.2016 р. № 5809/10/26-50-08-04 та із відповіді ГУ ДФС у м. Києві від 15.06.2016 р. вих. № 13452/10/26-15-22-09, йому стало відомо, що 01.04.2016 p. Відповідачем прийнято рішення про розірвання договору №9235147204, про що відповідачем складено лист №3842/10/26-50-10 від 04.04.2016.

В свою чергу, як вбачається зі змісту листа від 04.04.2016 №3842/10/26-50-10 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, підставою для розірвання договору в односторонньому порядку стало те, що за результатами проведення заходів, передбачених п.12.5 розділу 12 Наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, місцезнаходження ТОВ «Вентура» за податковою адресою не встановлено.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори, що виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Адміністративним договором у розумінні п. 14 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Виходячи зі змісту ч. 2 статті 4 названого Кодексу, спори, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, мають публічно-правовий характер.

Таким чином, публічно-правовий спір, який виник з приводу укладання та виконання договору, зміст якого складають права та обов'язки сторін щодо реалізації владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищенаведене, вивчивши договір про визнання електронних документів, з розірвання якого виник даний спір, суд приходить до висновку, що названий договір є адміністративним, виходячи з такого.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У той же час, на контролюючі органи покладено функції з надання послуг електронного цифрового підпису (пп. 191.1.44 п. 191.1 ст. 19 ПК України), а також пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючим органам надано право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за № 320/15011 (далі по тексту - Інструкція № 233).

Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Таким чином, вступаючи в договірні правовідносини, контролюючий орган діяв з метою реалізації владних управлінських функцій щодо виконання покладених на нього Податковим кодексом України функцій.

Однією із ознак, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладання. Оскільки сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, то метою адміністративних договорів є реалізація функцій держави, а більш конкретно - реалізація повноважень того чи іншого органу. У свою чергу мета цивільно-правових договорів - це задоволення потреб суб'єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних (майнових чи немайнових) матеріальних благ - об'єктів цивільного обороту.

Мета укладення договору про визнання електронних документів позбавлена ознак, що притаманні меті цивільно-правових угод. Натомість, зазначений договір було укладено податковим органом для виконання покладених на нього повноважень у сфері адміністрування податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Вступаючи у договірні правовідносини, що є предметом розгляду даної адміністративної справи, відповідач не мав за мету набуття майнового блага, а сторони не були вільні у визначенні умов договору.

За цим договором на контролюючий орган покладено обов'язок забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку, що у свою чергу, звільняє платника податків від обов'язку подання таких документів у паперовому вигляді.

Отже, суб'єкт владних повноважень, шляхом укладання договору про визнання електронних документів, реалізував у формі адміністративного договору повноваження на здійснення адміністрування податків, зборів, платежів.

Надаючи правову оцінку обставинам розірвання відповідачем договору в односторонньому порядку, суд зазначає наступне.

18.03.2016 першим заступником начальника ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві Ю.В. Кушнарьовою складено службову записку №206/26-50-12-01-25 про необхідність встановлення місцезнаходження ТОВ «Вентура» у зв'язку з поверненням поштової кореспонденції.

Наведене стало підставою для висновку податкового органу щодо порушення платником податків умов договору та наявності підстав для його розірвання згідно пункту 4 розділу 6 Договору.

У той же час, відповідно до названого пункту договору (а.с.25), орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Однак, в ході розгляду справи відповідач не довів відповідними засобами доказування наявність обставин, визначених пунктом 4 розділу 6 вказаного договору, для одностороннього розірвання договору, а саме факт ненадання позивачем нового посиленого сертифіката відкритого ключа або факту зміни позивачем місця реєстрації.

В той же час, позивачем надано до матеріалів справи Витяг ЄДР від 29.09.2016 (а.с. 28), який містить в собі інформацію про те, що станом на 01.04.2016 місцезнаходженням позивача є: 03038, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Івана Федорова, будинок 28, що відповідає місцезнаходженню ТОВ «Вентура», зазначеному в договорі про визнання електронних документів (а.с.25).

Посилання відповідача на те, що на момент розірвання Договору до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві не надходило відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та фізичних осіб-підприємців щодо зміни місця знаходження даної юридичної особи, є недоречними та судом відхиляються, адже суб'єктом владних повноважень безпосередньо не надано доказів існування відомостей ЄДР щодо зміни адреси місцезнаходження позивача.

За таких обставин суд дійшов переконання про те, що у відповідача не було підстав для розірвання договору в односторонньому порядку.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Так, позивач просить суд визнати нечинним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.04.2016 р. про розірвання договору в односторонньому порядку.

В той же час, позивачем не надано, а судом не встановлено наявності рішення суб'єкта владних повноважень від 01.04.2016 про розірвання договору в односторонньому поряду.

Поряд з цим, в листі Відповідача від 19.05.2016 р. № 5809/10/26-50-08-04 позивачу зазначено, що 01.04.2016 було припинено в односторонньому порядку зобов'язання сторін за договором.

В листі ГУ ДФС у м. Києві від 15.06.2016 р. вих. № 13452/10/26-15-22-09 зазначено, що 01.04.2016 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві в односторонньому порядку розірвано договір про визнання електронних документів.

Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що нормами, які регулюють спірні правовідносини та договором не передбачено прийняття контролюючим органом окремого рішення про розірвання договору в односторонньому порядку.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, внаслідок чого в позові слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність розірвання договору в односторонньому порядку у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, враховуючи, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, а суд, в даному випадку, позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя П.О. Григорович