Постанова № 68053424, 02.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2017 року № 826/18575/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Лукашівської сільської ради Баришівського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Лукашівська сільська рада Баришівського району Київської області (далі - позивач, Лукашівська сільська рада) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Київській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру в Київській області №10-186/15-15ст, №10-187/15-15ст, №10-188/15-15ст та №10-189/15-15ст від 29.01.2015 року, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення громадянину ОСОБА_2 земельних ділянок в оренду строком на 49 років загальною площею 56,5341 га на території Баришівського району Київської області для ведення фермерського господарства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 2013 році Лукашівська сільська рада в порядку ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) звернулася із клопотанням до Управління Держземагенства в Баришівському районі про передання у власність територіальній громаді с. Лукаші земельної ділянки державної власності площею 21,9 га. Оскільки зазначене клопотання у встановлений строк вирішено не було, Лукашівською сільською радою та жителями села Лукаші направлено колективне звернення із вимогою вирішити позитивно клопотання сільської ради про надання земельної ділянки. З тексту отриманого листа Держгеокадастру від 13.07.2015 року №С-18-28-013-5932/23-15 позивач дізнався про те, що наказами ГУ Держгеокадастру в Київській області №10-186/15-15ст, №10-187/15-15ст, №10-188/15-15ст та №10-189/15-15ст від 29.01.2015 року були затверджені проекти землеустрою щодо відведення громадянину ОСОБА_2 земельних ділянок в оренду строком на 49 років загальною площею 56,5341 га на території Баришівського району Київської області для ведення фермерського господарства, які власне і були відведені під випасання худоби жителями с. Лукаші. Позивач вважає, що відповідач при прийнятті оспорюваних рішень не дотримався приписів ст. 198 ЗК України в частині погодження меж земельних ділянок, що запитувалися для відведення в оренду з суміжними власниками та землекористувачами, а також вимогам наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 15.10.2014 року №328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014», а саме в частині надсилання органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським рада) за місцем розташування земельної ділянки запитів про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. Також позивач вказує на те, що оскаржуваними рішеннями відповідач надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності (земель водного фонду) та надання її в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки із водного об'єкта та прибережної захисної смуги, частина якої, відповідно до чинного законодавства, не передбачена для ведення фермерського господарства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду 18.05.2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_2.

У судовому засіданні, призначеному на 11.07.2017 року, позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у тексті своїх письмових заперечень від 28.03.2017 року №04-05/374. У своїх запереченнях проти позову відповідач наполягав на тому, що етап надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чітко врегульований положеннями ч. 3 ст. 123 ЗК України і не передбачає погодження (розгляду) місцевими радами (за винятком ситуації, коли органи місцевого самоврядування розпоряджаються відповідними землями).

Представник третьої особи також подав до суду заперечення проти позову від 06.07.2017 року, в тексті яких зазначив, що повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками сільськогосподарського призначення, що знаходяться за межами населеного пункту, належать виключно ГУ Держгеокадастру у Київській області. При прийнятті рішень (наказів) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ГУ Держгеокадастру у Київській області дотримався вимог вказаних рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014, введених в дію наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 15.10.2014 року №328, шляхом направлення на адресу Лукашівської сільської ради відповідних листів про погодження щодо кожної земельної ділянки. Оскільки Лукашівська сільська рада у встановлений термін свої пропозиції/заперечення не висловила, то у ГУ Держгеокадастру у Київській області не було правових підстав для відмови у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Крім того, на думку третьої особи, оспорювані накази відповідача фактично не порушують права та інтереси позивача, оскільки земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту та належать до земель державної власності.

Розглянувши подані сторонами та третьою особою документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З тексту позову вбачається, що у 2013 році виконавчий комітет Лукашівської сільської ради звернувся із клопотанням (вих. №7 від 04.01.2013 року) до Управління Держземагентства у Баришівському районі про передачу територіальній громаді с. Лукаші земельної ділянки державної власності площею 21,9 га для розташування громадського пасовища. Документальні докази направлення цього клопотання адресату та/або вручення його уповноваженій особі державного органу позивач до суду без поважних причин не надав. Відомості про результати розгляду Управлінням Держземагентства у Баришівському районі цього клопотання, оскарження в досудовому/судовому порядку рішень, дій (бездіяльності) територіального органу Держземагентства за наслідками поданого клопотання позивач суду не повідомив.

У травні 2015 року Лукашівська сільська рада разом з жителями с. Лукаші Баришівського району Київської області на підставі рішення Лукашівської сільської ради від 12.05.20158 №288-34-06 «Про колективне звернення власників корів с. Лукаші» направили на адреси керівників Головного управління Держземгагентства у Київській області та Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру колективні звернення (вих. №75 від 18.05.2015 року та №80 від 28.0.52015 року відповідно) про вжиття заходів щодо скасування наказів ГУ Держземгагентства у Київській області від 29.01.2015 року за №№10-186/15-15ст, 10-187/15-15ст, 10-188/15-15ст і №10-189/15-15ст, відповідно до яких передбачається надання в оренду жителю смт. Баришівка ОСОБА_2 чотирьох земельних ділянок (кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4) загальною площею 56,53 га, для ведення фермерського господарства, та надання дозволу жителям села на оформлення землі під пасовище. В обґрунтування наданих звернень зазначено, що вказані земельні ділянки тривалий час використовуються жителями с. Лукаші для випасання власної худоби, однак питання щодо надання таких земельних ділянок у користування третій особі із землекористувачами не погоджувалося, запити до Лукашівської сільської ради з проханням надати пропозиції щодо можливості передачі таких земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у користування не надсилалися.

У відповідь позивач отримав від Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру лист від 13.07.2015 року №ДС-18-28-0 13-5932/23-15, за змістом якого запитувані у зверненні земельні ділянки орієнтовною площею 50,0 га, що розташовані на території Баришівського району Київської області, згідно з державною статистичною звітністю (форма № 6-зем) станом на 01.01.2015 року (почин6аючи з 1993 року) обліковуються як землі запасу (ріллі) та належать до земель сільськогосподарського призначення. Наказами ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.01.2015 року за №№10-186/15-15ст, 10-187/15-15ст, 10-188/15-15ст і №10-189/15-15ст затверджені проекти землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_2 земельних ділянок в оренду строком на 49 років загальною площею 56,5341 га на території Баришівського району Київської області за межами населених пунктів Лукашівської сільської ради для ведення фермерського господарства. А саме:

- наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.01.2015 року за №10-186/15-15ст затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 на території Лукашівської сільської ради Баришівського району Київської області та надано останньому в оренду на 49 років земельну ділянку загальною площею 8,9824 га (кадастровий номер НОМЕР_1);

- наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.01.2015 року за №10-187/15-15ст затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 на території Лукашівської сільської ради Баришівського району Київської області та надано останньому в оренду на 49 років земельну ділянку загальною площею 23,9905 га (кадастровий номер НОМЕР_2);

- наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.01.2015 року за №10-188/15-15ст затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 на території Лукашівської сільської ради Баришівського району Київської області та надано останньому в оренду на 49 років земельну ділянку загальною площею 18,2053 га (кадастровий номер НОМЕР_3);

- наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.01.2015 року за №10-189/15-15ст затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 на території Лукашівської сільської ради Баришівського району Київської області та надано останньому в оренду на 49 років земельну ділянку загальною площею 5,3559 га (кадастровий номер НОМЕР_4).

Попередньо наказами ГУ Держземгагентства у Київській області від 30.12.2014 року №10-14420/15-14-сг, №10-14427/15-14-сг, №10-14426/15-14-сг, №10-14425/15-14-сг були надані дозвли ОСОБА_2 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок в оренду.

Вважаючи рішення відповідача про затвердження документації із землеустрою та передачі ОСОБА_2 в оренду чотирьох земельних ділянок незаконними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2 ст. 19 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття спірних рівшень) визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на певні категорії, у тому числі, землі сільськогосподарського призначення, землі водного фонду.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема: а) сільсько-господарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з п. «є-1» ч. 1 ст. 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених ЗК України.

Частиною 4 ст. 122 цього Кодексу передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У спірних правовідносинах, з огляду на зміст Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 (набрав чинності з 27.01.2015 року), таким органом є відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, як територіальний орган Держгеокадастру.

Між тим, Держгеокадастр був утворений 10.09.2014 року постановою Кабінету Міністрів № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» шляхом перетворення Державного агентства земельних ресурсів України, що існувало з 2011 року.

Держгеокадастр України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду врегульований ст. 124 ЗК України. Частинами 1 і 3 цієї статті Кодексу встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Зокрема, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

У свою чергу ст. 123 ЗК України визначений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Так, нормами ч.ч. 1 - 4, 6 і 10 зазначеної статті ЗК України передбачено наступне.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

В силу приписів ч. 13 ст. 123 ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Наведена норма ст. 123 Кодексу вказує на те, що законодавцем визначено вичерпний перелік підстав, на підставі, яких допускається відмова у наданні згаданого дозволу.

Поряд з цим, Віце-прем'єр-міністром - Міністром регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України надано Держземагентству України відповідне доручення від 08.10.2014 року №37732/0/1-14, в якому йдеться про обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні.

На виконання вищевказаного доручення, Держземагентством України прийнято наказ від 15.10.2014 року №328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року», зокрема - рішення колегії Держземагентства України №2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», яким запроваджено з 15.10.2014 року обов'язкове врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Зокрема, відповідно до п. 2 рішення колегії Держземагентства України №2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності» начальники головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014 року, забезпечують обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування.

Згідно з пп. 2.3 п. 2 рішення колегії Держземагентства України №2/1, у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання.

У разі якщо у десятиденний строк відповідний орган місцевого самоврядування письмово або за замовчанням погодив (не надав мотивованих заперечень) надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності або надав заперечення, які суперечать вимогам чинного законодавства, забезпечувати у встановленому порядку розгляд клопотань заявників з урахуванням зазначених обставин (пп. 2.4 п. 2 рішення колегії Держземагентства України №2/1).

Аналізуючи зміст положень рішення колегії Держземагентства України №2/1 у контексті норм ч. 3 і 13 ст. 123 ЗК України суд приходить до висновку, що підставою відмови заявнику у погоджені та в подальшому затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності у користування може бути лише мотивовані заперечення органу місцевого самоврядування, які передбачені виключно законом та які надійшли у десятиденний строк. При цьому, сама по собі обставина недотримання відповідним органом виконавчої влади процедури погодження з органами місцевого самоврядування питань надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, не визначена нормами ЗК України як підстава для відмови у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок та в подальшому затвердження таких проектів землеустрою з наданням земельних ділянок у користування за такими проектами землеустрою.

Під час розгляду справи суд встановив, що питання про надання ОСОБА_2 дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 56,5341 га (а саме земельних ділянок площами 5,3559 га, 18,2053 га, 8,9824 га, 23,9905 га) з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Лукашівської сільської ради, було вирішено в порядку, встановленому ч. 2 і 3 ст. 123 ЗК України, наказами ГУ Держземгагентства у Київській області від 30.12.2014 року №10-14420/15-14-сг, №10-14427/15-14-сг, №10-14426/15-14-сг, №10-14425/15-14-сг. Ці накази ГУ Держземгагентства у Київській області, правонаступником якого є відповідач, позивачем в судовому порядку не оскаржувалися, та наразі є чинними.

У судових засіданнях представники відповідача та третьої особи стверджували, що за наслідками отримання клопотань ОСОБА_2 про надання дозволів на розробку документації із землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок в оренду, ГУ Держземгагентства у Київській області на виконання доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 звернулося до Лукашівської сільської ради з листами про надання в строк до 06.01.2015 року позиції щодо надання Головним управлінням ОСОБА_2 відповідних дозволів на розроблення документації землеустрою. На підтвердження наведених обставин представник відповідача надав до матеріалів справи копії листів від 29.12.2014 року №18-10-0.3-10229/017-14-сг, №18-10-0.3--10227/0/17-14-сг, №18-10-0.3-102/0/17-14-сг, №18-10-0.3-10230/0/17-14-сг, як не містять підпису відповідної посадової особи ГУ Держземагентства у Київській області, - першого заступника начальника ОСОБА_3 Також відповідач не надав суду без поважних причин докази направлення на адресу Лукашівської сільської ради та/або вручення перелічених листів уповноваженій особі сільської ради.

У свою чергу представник позивача заперечував факт отримання в період з 29.12.2014 року по 29.01.2015 року листів ГУ Держземагентства у Київській області про надання погоджень відносно чотирьох земельних ділянок на території Лукашівської сільської ради для передачі їх в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, та надав суду лист від 30.06.2017 №126 за підписом сільського голови ОСОБА_4, де наведена зазначена вище інформація.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про відсутність у матеріалах справи належних документальних доказів на підтвердження факту дотримання відповідачем положень рішення колегії Держземагентства України №2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», затвердженого наказом Держземагентством України від 15.10.2014 року №328, в частині направлення на розгляд сільської ради питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди ОСОБА_2 на розроблення відповідної документації із землеустрою.

Водночас надаючи оцінку змісту заперечень позивача проти затвердження проектів документації із землеустрою та передачі в оренду третій особі земельних ділянок (а саме: щодо невиконання ОСОБА_2 вимог ст. 198 ЗК України в частині погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами (у т.ч. з Лукашівською сільською радою) при виготовлені кадастрового плану як складової документації із землеустрою; неврахування того факту, що землі, проекти землеустрою щодо яких були затверджені спірними наказами, розташовані навколо річки Сухоберезиці, та відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України є землями водного фонду, а тому відповідно взагалі не мали передаватися в оренду; земельна ділянка водного фонду не складає єдиний масив, що є порушенням ч. 7 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство») суд приходить до висновку, що останні не відповідають приписам ч. 3 і 13 ст. 123 ЗК України та спростовуються наявними матеріалами справи (зокрема: графічними матеріалами до проектної документації із землеустрою, витягів із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованих станом на 27.01.2015 року, листів відділу у Баришівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 05.07.2017 року №29-137/0/128-17 і від 06.07.2017 року №29-138/0/128-17 зі змісту яких вбачається, що: спірні земельні ділянки державної власності за своїм цільовим призначення відносяться до земель сільськогосподарського призначення (вид земельних угідь - рілля, а не пасовища), а не до земель водного фонду; прибережна захисна смуга уздовж річки Сухоберезиці не встановлена, а тому природоохоронна зона на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 не поширюється; вказані земельні ділянки фактично знаходяться поза межами населеного пункту (с. Лукаші Баришівського району Київської області) та безпосередньо впритул з землями населеного пункту не межують.

Наведене дозволяє суду констатувати факт про те, що субєкт владних управлінських функцій - відповідач при прийнятті оспорюваних рішень (наказів) від 29.01.2015 року діяв у відповідності до норм чинного законодавства.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами і третьою особою докази, а також усні та письмові доводи представників осіб, які беруть участь у справі, стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною другою ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Лукашівської сільської ради Баришівського району Київської області відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов