Постанова № 68052588, 15.05.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2017 року № 810/1440/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання- Гай А.В.;

за участю:

представника позивача - Селітренікова Л.М.;

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спайс Груп"

до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

18.04.2017 р., ТОВ "Спайс Груп" звернулося до суду, пред'явивши вимоги до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2017 р. №0003251407, яким було встановлено розмір завищення від'ємного значення з ПДВ у сумі 21 131 000 грн. та №0003271407 про визначення суми завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на105 655,00 грн.

У якості аргументу звернення до суду товариство зазначило хибність висновків акту перевірки від 23.11.2016 р. №182/10-13-14-05/37310748 щодо нереального характеру здійснених операцій позивача з ТОВ "Парма" та ТОВ "Дюпон Україна".

У судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав з підстав, викладених в мотивувальній частині позову, просив прийняті рішення скасувати як незаконні.

Представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, що в процесі проведення перевірки ТОВ "Спайс Груп" на предмет дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Дюпон Україна" та "Парма Фа" була встановлена відсутність товаро-транспортних накладних; документи, які підтверджують якість товару згідно укладених договорів; у наявних товаро-транспортних накладних відсутній підпис сторін та печатка покупця; у договорі з ТОВ "Парма Фа" неправильно вказано свідоцтво платника ПДВ. Крім того, проведеною перевіркою контрагентів позивача виявлено недостатню кількість трудових ресурсів, відсутність виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, які, на думку податкового органу, економічно необхідні для здійснення господарської діяльності. На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку про завищення суми від'ємного значення яка зараховується до складу податкового кредиту та завищення збитків з податку з податку на прибуток у 2015 р.

Наслідком проведеної перевірки стало винесення податкових повідомлень-рішень №№№0003251407 та 0003271407 від 01.02.2017 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи та матеріали, з наданням їм відповідної правової оцінки, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявлених вимог, враховуючи таке:

в листопаді 2011 р., податковим органом на підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп. 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПКУ та направлення на перевірку від 10.11.2016 р. №398 була проведена позапланова виїзна перевірка позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з ТОВ "Дюпон Україна" та "Парма Фа".

В процесі проведення контрольного заходу, на підставі наданих позивачем документів, встановлені взаємовідносини позивача з ТОВ "Парма ФА". Згідно договору поставки №ФА-36 від 01.01.2015 р. ТОВ "Парма ФА" як постачальник прийняло на себе зобов'язання в порядку та на умовах визначених договором передати у власність ТОВ "Спайс Груп" харчові добавки та інгредієнти, а останній прийняти їх та оплатити вартість.

За приписом п.3.5 договору передача товару мала проводитись зі складу постачальника, розміщеного за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Чайки, 16. У разі поставки товару на адресу покупця передача повинна була бути здійснена за адресою вказаною у заявці на поставку товару. Пунктом 3.6 договору передбачена оплата поставки товару за рахунок постачальника або покупця, що погоджується при замовленні.

У якості підтвердження поставки товару ТОВ "Спайс Груп" були надані: товаро-транспортні, видаткові та податкові накладні; акти здачі-прйняття робіт (надання послуг). Факт реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних також підтверджено, за відсутності розбіжностей між податковим кредитом ТОВ "Спайс Груп" та податковими зобов'язаннями ТОВ "Парма Фа" за січень 2015 р.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Дюпон Україна" був укладений договір купівлі-продажу товару №01/1601-2014 від 16.01.2014 р. У якості доказу реальності його характеру були надані видаткові, податкові та товаро-транспортні накладні.

За умовами договору продавець - ТОВ "Дюпон Україна" прийняв на себе зобов'язання поставити та передати у власність ТОВ "Спай Груп" товар в асортименті, кількості та за ціною, визначених додатками до договору.

Суми ПДВ по наданих позивачем податкових накладних включені до складу податкового кредиту за січень 2015 р. Розрахунки між суб'єктами господарювання були здійснені у безготівковій формі.

Натомість, податковий орган дійшов висновку про хибність господарських операцій, проведених з контраґентами позивача, з урахуванням відсутності у товаро-транспортних накладних в графі "навантаження" та "розвантаження" підпису та печаток постачальника, ненадання до перевірки сертифіката на продукцію згідно умов договору; зазначення в договорі свідоцтва платника податків, яке було анульоване; ненадання підприємством для перевірки регістрів синтетичного обліку; наказу на визначення облікової політики підприємства; оборотно-сальдової відомості по рахунках 28, 511 та 361; довіреностей на одержання ТМЦ; регістрів аналітичного обліку; банківських виписок та реєстр отриманих накладних.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке:

згідно з п.138.1 ст. 138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 цієї статі, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5; підпунктів 138.10.5; 138.10.6 пункту 138.10, пункт 138.11, 138.12 цієї статті, пункт 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями п.п. 139.1.1 та 139.1 9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

При вирішенні даної справи суд дотримувався правових позицій, що висловлені Верховним Судом України в постановах від 21 січня 2011 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 14367304) та від 27 березня 2012 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 24068062) та надав вірну оцінку обставинам реального здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 58.1 ст. 58 ПКУ контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 ПКУ (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації або завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток; від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПКУ.

Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника (форма «В4»).

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПКУ якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених відповідними пунктами ст. 54 ПКУ, то вказане тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Відповідно до пп. 9 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, податкової декларації з податку на додану вартість передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної контролюючим органом.

Таким чином, коли за результатами перевірки контролюючим органом встановлено перевищення платником задекларованого залишку від'ємного значення декларації, то сума зменшення залишку від'ємного значення на підставі повідомлення-рішення за формою «В4» відображається платником у рядку 20.3 декларації податкового (звітного) періоду, в якому таке повідомлення-рішення отримано, з одночасним заповненням в такій декларації таблиці «Збільшено/зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення» за посиланням

Проведеною перевіркою ДПІ встановила безтоварність операцій платника податків з контрагентами. У платника податків серед первинних документів щодо поставки товарів відсутні належним чином оформлені товаро-транспортні накладні. Суд погоджується з платником податків, що ТТН підтверджують витрати з оплати транспортних послуг та є необов'язковими для підтвердження операції із придбання товаро-матеріальних цінностей.

Разом з цим суд повністю відкидає припущення ДПІ про документальну непідтвердженість операцій платником податків та нереальність господарських операцій з його контрагентами, які мотивувались тим, що до перевірки не були надані документи, які підтверджують якість товару; сертифікат на товар; у заключній частині укладеної угоди вказане свідоцтво платника податку, яке анульоване, а також ненадання до перевірки регістрів синтетичного обліку, наказу на визначення облікової політики підприємства, оборотно-сальдової відомості по рахунках 28, 311, 361 та 631, регістрів аналітичного обліку, з огляду на таке:

чинне податкове законодавство не визначає повноважень, процедури та чітких критеріїв, згідно з якими податковий орган уповноважений здійснювати спростування задекларованих платником даних щодо господарських операцій із посиланням на так звану «безтоварність» господарських операцій.

Податкове законодавство також не визначає умови ведення фінансово-економічної діяльності платника податків, кожний з яких вправі одноособово оцінювати ефективність і доцільність своїх економічних рішень, виходячи з поставленої мети. Господарський характер витрат платника не повинен визначатися виключно збільшенням його економічних показників та ставитися у залежність від факту та часу досягнення кінцевого результату у вигляді одержаного доходу; економічна ж ефективність витрат відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником. Оцінка витрат з точки зору їх ефективності, раціональності не охоплюється сферою податкового контролю.

На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану його податкового обліку, фактичного знаходження контрагентів позивача їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

При цьому, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, оцінені судом з урахуванням специфіки кожної з них, умов перевезення товарів, їх зберігання, змісту наданих послуг.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю, тому відсутність сертифіката якості на поставлений товар, недоліки у складанні договору купівлі-продажу, ненадання позивачем для перевірки оборотно-сальдової відомості та довіреності на отримання ТМЦ не є ознаками безтоварності проведених господарських операцій, при фактичному виконанні укладених угод та зміні активів платника податків. У судоврому засіданні факт здійснення проведених господарських операцій судом встановлено на підставі наданих документів.

При цьому відповідач правомірність прийнятого ним рішення не довів. Окрім припущень про безтоварність операцій платника податків, які ґрунтуються на внутрішній інформації, податковий орган не вказав на аргументовані доводи, які підтверджені первинними документами платника податків.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.02.2017 р. №№0003251407 та 0003271407.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спайс Груп" 1901, 79 (одну тисячу дев'ятьсот одну) грн.79 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 травня 2017 р.