Постанова № 68052501, 02.08.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2017 р. Справа № 805/2429/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

в порядку письмового провадження Державного підприємства «Шахтоуправління

«Південнодонбаське №1»

до відповідача Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 27.02.2017 року № 0001154709 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних ( фінансових) санкцій на суму грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 919188 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 229797 грн.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесені відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на те, що правомірність включення сум ПДВ до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням товарів, наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених чинним законодавством.

Вважає неправомірним посилання податкового органу на відсутність реальності господарських операцій з контрагентами, оскільки фактичне виконання договорів, укладених з суб'єктами господарювання, підтверджене первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та, крім того, як вважає позивач, порушення норм законодавства його контрагентами не може нести для нього жодних негативних наслідків.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи за участю його представника не надав.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з'ясував наступні обставини справи.

ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 34032208), місцезнаходження юридичної особи: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, 4 (том 1, а.с. 25-26).

23.01.2017 року Запорізьким управління офісу великих платників податків ДФС здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в деклараціях з податку на додану вартість операцій по взаємовідносинам з контрагентами за січень, лютий, квітень, травень, червень 2015 року ТОВ «Аннтей-В», за січень 2015 року ТОВ «Меневра груп», за лютий 2015 року ТОВ «Норс інвест», за результатами якої складений акт акт № 6/28-10-47-09/34032208 (том 1 а.с. 27-50).

Під час перевірки податковим органом встановлені порушення ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» вимог чинного законодавства, а саме:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п200.1 ст. 200, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 919 188 грн. по періодах:

січень 2015 - 118558 грн.;

лютий 2015 - 733608 грн.;

квітень 2015 - 68012 грн.;

травень 2015 - 81600 грн.;

червень 2015 - 53434 грн.

На підставі акту перевірки Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби прийняв податкове повідомлення - рішення від 27.02.2017 року № 0001154709 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних ( фінансових) санкцій на суму грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 919188 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 229797 грн.

Висновок податкового органу про порушення підприємством вимог чинного законодавства зроблений на підставі встановлених під час перевірки, як зазначено в акті про результати перевірки, фактів здійснення фінансово - господарської діяльності поза межами правового поля, оскільки фінансово - господарські взаємовідносини ТОВ «Аннтей-В», ТОВ «Меневра груп», ТОВ «Норс інвест» та правочини, укладені з зазначеними суб'єктами господарювання не спричинили реального настання юридичних наслідків та економічних вигод.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 24.12.2014 року між ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» та ТОВ «Норс Інвест» укладений договір № 237Т на виконання робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання, за умовами якого виконавець зобов'язується виконати ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування призначеності.(а.с. 61-62).

Виконання умов договору підтверджене:

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.02.2015р. №ОУ-0000001;

- платіжними дорученнями від 04.02.2015р. №1241, від 11.02.2015р. №1282;

- податковою накладною від 03.02.2015р. № 3 (том 1 а.с. 63-71)

16.01.2015 року між ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» та ТОВ «Норс Інвест» укладений договір № 19Т про закупівлю товару за кошти підприємства за результатами відкритих торгів, які відбулись 28.11.2014 року, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовникові товар, а замовник прийняти та оплатити товар.(том 1, а.с. 72-74).

Виконання умов договору підтверджене:

- видатковою накладною від 04.02.2015р. № РН-0000002

- платіжними дорученнями від 06.02.2015р. №1244, від 27.02.2015р. №1350

- податковою накладною від 04.02.2015р. № 5;

- товаро-транспортною накладною від 04.02.2015р. № Р 13;

- податковою накладною від 04.06.2015р.№27 (том 1 а.с. 75-82).

12.01.2015 року між ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» та ТОВ «Норс Інвест» укладений договір № 23Т про закупівлю товару за кошти підприємства за результатами відкритих торгів, які відбулись 12.01.2015 року, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовникові товар, а замовник прийняти та оплатити товар.(том 1, а.с. 83-85).

Виконання умов договору підтверджене:

- видатковою накладною від 17.02.2015р. № РН-0000004

- податковою накладною від 17.02.2015р. №14

- товаро-транспортною накладною від 16.02.2015р. № 1,

- прибутковим ордером від 17.02.2015р., №111

- актом технічного обстеження від 17.02.15р. № 62.( том 1 а.с. 86-92)

18.08.2014 року між ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» та ПП «Аннтей-В» укладений договір № 153Т про закупівлю товару за кошти підприємства за результатами відкритих торгів, які відбулись 01.08.2014 року, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовникові товар, а замовник прийняти та оплатити товар.(том 1, а.с. 93-95)

Виконання умов договору підтверджене:

- актами приймання-здачі №б/н від 04.01.2015р., №б/н від 04.01.2015р., №б/н від 05.01.2015р., №б/н від 09.01.2015р., №121 від 28.01.2015р.;

- платіжними дорученнями №1011 від 09.01.2015р., №1062 від 16.01.2015р., №1088 від 21.01.2015р., №1211 від 30.01.2015р., №1269 від 09.02.2015р., №1313 від 24.02.2015р., №1347 від 27.02.2015р., 1349 від 27.02.2015р., №64 від 08.04.2015р., №154 від 27.04.2015р., №249 від 29.05.2015р.;

- залізничними накладними №33058967 від 04.01.2015р., №33058355 від 04.01.2015р., №33086067 від 04.01.2015р., №33092966 від 04.01.2015р., №33040023 від 04.01.2015р., №33078700 від 05.01.2015р. №33041732 від 05.01.2015р. №33073651 від 05.01.2015р., №33069949 від 05.01.2015р., №33107426 від 09.01.2015р., №33235821 від 28.01.2015р., №33244369 від 28.01.2015р.( том 1 а.с. 96-158)

25.03.2015 року між ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» та ПП «Аннтей-В» укладений договір № 58Т про закупівлю товару за кошти підприємства за результатами відкритих торгів, які відбулись 25.03.2015 року, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовникові товар, а замовник прийняти та оплатити товар.(том 1, а.с. 159-160).

Виконання умов договору підтверджене:

- видатковими накладними №38 від 15.04.2015р., №82 від 25.04.2015р., №105 від 30.04.2015р., №3 від 04.05.2015р., №5 від 07.05.2015р., №46 від 14.05.2015р., №47 від 16.05.2015р., №48 від 18.05.2015р., №49 від 19.05.2015р., №84 від 26.05.2015р., №93 від 27.05.2015р., №98 від 28.05.2015р., №5 від 04.06.2015р., №8 від 05.06.2015р.;

- платіжними дорученнями №248 від 29.05.2015р., №334 від 03.06.2015р., №373 від 08.06.2015р., №457 від 16.06.2015р., №508 від 22.06.2015р., №551 від 25.06.2015р.;

- податковими накладними №38 від 15.04.2015р., №82 від 25.04.2015р., №105 від 30.04.2015р., №3 від 04.05.2015р., №5 від 07.05.2015р., №46 від 14.05.2015р., №47 от 16.05.2015р., №48 від 18.05.2015р., №49 від 19.05.2015р., №84 від 26.05.2015р., №93 від 27.05.2015р., №98 від 28.05.2015р., №5 від 04.06.2015р., №8 від 05.06.2015р.

- товарно-транспортними накладними №15 від 15.04.2015р., №16 від 15.04.2015р., №17 від 25.04.2015р., №2 від 28.04.2015р., №4 від 04.05.2015р., №4 від 06.05.2015р., №8 від 14.05.2015р. №11 від 13.05.2015р., №16 від 16.05.2015р., №3 від 17.05.2015р., №16 від 19.05.2015р., №17 від 19.05.2015р., №18 від 19.05.2015р., №20 від 26.05.2015р., №21 від 26.05.2015р., №23 від 27.05.2015р., №24 від 27.05.2015р., №27 від 04.06.2015р., №28 від 04.06.2015р. (том 1 а.с. 161-235)

27.02.2015 року між ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» та ПП «Аннтей-В» укладений договір поставки № 40, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовникові товар, а замовник прийняти та оплатити товар.(том 1, а.с. 236-237).

Виконання умов договору підтверджене:

- видатковими накладними №122 від 27.02.2015р., №3 від 03.04.2015р., №5 від 05.04.2015р., №3 від 04.05.2015р., №5 від 05.04.2015р., №37 від 11.04.2015р.;

- платіжними дорученнями №205 від 30.04.2015р., №252 від 05.05.2015р., №288 від 12.05.2015р., №355 від 18.05.2015р., №196 від 22.05.2015р., №247 від 29.05.2015р.;

- податковими накладними №122 від 27.02.2015р., №3 від 03.04.2015р., №5 від 05.04.2015р., №37 від 11.04.2015р. згідно вимог Наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2014р. №957;(том 1 а.с. 238-250, том. 2 а.с. 1-15)

10.06.2015 року між ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» та ПП «Аннтей-В» укладений договір поставки № 96, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовникові товар, а замовник прийняти та оплатити товар.(том 2, а.с. 16-17).

Виконання умов договорів підтверджене:

- видатковими накладними №34 від 10.06.2015р., №67 від 17.04.2015р., №103 від 28.04.2015р.;

- податковими накладними №34 від 10.06.2015р., №67 від 17.06.2015р., №103 від 28.06.2015р.;

- товарно-транспортними накладними №30 від 09.06.2015р., №31 від 09.06.2015р., №32 від 17.06.2015р., №33 від 17.06.2015р., №35 від 27.06.2015р., №36 від 27.06.2015р.;(том 2 а.с. 18-49)

12.12.2014 року між ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» та ТОВ «Меневра групп» укладений договір № 227, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовникові товар, а замовник прийняти та оплатити товар.(том 2, а.с. 50-51).

Виконання умов договору підтверджене:

- видатковими накладними №РН-0000002 від 09.01.2015р., №РН-0000003 від 12.01.2015р., №РН-0000004 від 13.01.2015р., №РН-0000010 від 21.01.2015р., №РН-0000008 від 15.01.2015р., №РН-0000009 від 20.01.2015р., №РН-0000011 від 22.01.2015р., №РН-0000012 від 23.01.2015р., №РН-0000013 від 26.01.2015р., №РН-0000021 від 26.01.2015р., №22 від 29.01.2015р.

- платіжними дорученнями №1055 від 16.01.2015р., №1212 від 30.01.2015р.

- податковими накладними №1 від 09.01.2015р., №2 від 12.01.2015р., №5 від 13.01.2015р., №8 від 15.01.2015р., №14 від 21.01.2015р., №13 від 20.01.2015р., №17 від 22.01.2015р., №18 від 23.01.2015р., №19 від 26.01.2015р., №35 від 29.01.2015р.(том 2 а.с. 52-144)

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України, тому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 14.1.191. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пп. 14.1.202. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно пп. 14.1.203. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Розділ V Податкового кодексу України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, отримавши податковими накладними від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для визначення (розрахунку) об'єкта оподатковування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат з урахуванням положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ та до складу валових витрат, позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме, договори, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, виписки банків, акти приймання - здачі тощо, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Згідно пп. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пп. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податковими накладними на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податковою накладною, протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податковою накладною, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податковою накладною у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податковою накладною може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податковою накладною не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Згідно п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податковою накладною складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», «Булвес» АД проти Болгарії», позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування в розумінні зазначеної норми Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 1 частини 2 зазначеної норми Закону визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення - рішення - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 124-154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлення - рішення від 27.02.2017 року № 0001154709 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних ( фінансових) санкцій на суму грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 919188 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 229797 грн. - задовольнити повністю.

Податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27.02.2017 року № 0001154709 про збільшення Державному підприємству «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 919188 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 229797 грн. - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (за рахунок бюджетних асигнувань) судові витрати в розмірі 17234 грн. 79 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Давиденко Т.В.