Ухвала суду № 68050564, 14.07.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/1038/17

Номер справи місцевого суду: 520/7131/17

Головуючий у першій інстанції Чаплицький

Доповідач Толкаченко О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Толкаченка О.О.,

суддів Копіци О.В., Джулая О.Б.,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_1,

прокурора Левицького О.А.,

захисника ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

перекладача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 21 червня 2017 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12017161480001531 від 18 червня 2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 21 червня 2017 року було задоволено клопотання слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в м.Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 та до ОСОБА_3 Сеідмуса Сеідмуса Огли підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до її підзахисного більш мякий запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби із покладанням обовязків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що органом досудового розслідування було грубо порушено право ОСОБА_3 на захист, оскільки йому не був своєчасно наданий перекладач та про затримання громадянина іноземної держави не була повідомлена відповідна консульська установа. Крім того, захисник ставить під сумнів обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, а також зазначає про недоведеність ризиків, на які слідчий посилається в своєму клопотанні.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора який заперечував проти її задоволення, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов таких висновків.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).

Разом з тим відповідно до п.175 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v.Ukraine) від 21 квітня 2011р., заява №42310/04 суд наголошує, що термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання

під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя дотримався вищевикладених вимог КПК України, взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, врахував їх при постановленні оскарженої ухвали та прийняв обґрунтоване та законне судове рішення.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказів, які були досліджені в судовому засіданні апеляційного суду, а саме:

-заявою ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення від 18 червня 2017 року, в якій повідомляється про факти вчинення кримінальних правопорушень;

-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 18 червня 2017 року, з якого вбачається виклад фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 Імар від 18 червня 2017 року;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_9, з якого вбачається, що підозрюваний приїздив до свідка, а в подальшому по телефону повідомляв свідка про те, що його розшукує поліція;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_10, з якого вбачається, що один з підозрюваних повідомляв свідка про вчинені злочини;

-протоколом огляду місця події від 18 червня 2017 року, який був складений за результатами огляду місця вчинення злочинів;

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7, в якому викладено проведене відтворення події вчинення злочинів;

-протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками, під час якого потерпілий ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_3, як особу, яка безпосередньо вчинила злочин проти нього;

іншими матеріалами кримінального провадження.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказані докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. При цьому, доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_3 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до статей 89, 94 КПК України та ОСОБА_10 28 КПК України питання про встановлення вини підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено та в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Злочин, передбачений ч.2 ст.189 КК України, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, оскільки за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Таким чином, згідно з вимогами ч.2 ст.183 КПК України до ОСОБА_3 може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_3 у разі доведеності його вини, апеляційний суд вважає, що ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду існує і є обґрунтованим.

Вказаний ризик підтверджується і тим, що підозрюваний є громадянином іншої держави, зареєстрований за межами України, не має сімї та утриманців, а отже в м.Одесі у нього відсутні міцні соціальні звязки.

Крім того, підозрюваний особисто знайомий з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні, а тому апеляційний суд вважає наявним ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на них з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, що в свою чергу буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та обєктивному дослідженню всіх обставин справи.

Слід зазначити, що апеляційний суд був позбавлений можливості розглянути апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 у передбачений ст.422 КПК України триденний строк, оскільки перекладачі з азербайджанської мови відмовлялись брати участь в судових засіданнях та здійснювати переклад підозрюваному ОСОБА_3 та ОСОБА_6 побоюючись за своє життя та здоровя, в звязку з чим до участі у кримінальному провадженні був залучений перекладач з м.Миколаїв.

Крім того, характер та обставини вчинених ОСОБА_3 злочинів, які були вчиненні групою осіб з погрозою застосуванням насильства до потерпілого та направлені на незаконне позбавлення волі громадянина, свідчать про реальність ризику того, що у випадку застосування до нього більш мякого запобіжного заходу, підозрюваний може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та обєктивному досудовому розслідуванню.

Також апеляційний суд вважає наявним ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 не працює, а отже не має законних джерел доходу для забезпечення своїх потреб.

Доводи захисника про те, що під час затримання ОСОБА_3 були грубо порушені його права, в тому числі право на захист, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки до захисту прав ОСОБА_3 був залучений адвокат до проведення першої процесуальної дії.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш мяких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та не дозволить контролювати місце перебування ОСОБА_3, який у разі застосування до нього більш мякого запобіжного заходу цілком ймовірно вдасться до спроб залишити територію України та уникнути кримінального переслідування.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги сторони захисту про безпідставність задоволення клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованими, а слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив всі обставини, з якими закон повязує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та не виявив перешкод для застосування такого запобіжного заходу, передбачених ч.2 ст.183 КПК України.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, який керуючись положеннями п.1 ч.4 ст.183 КК України при застосуванні до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не визначив розмір застави, оскільки інкриміновані йому злочини були вчинені із погрозою застосуванням фізичного насильства до потерпілого.

Разом з цим, апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя в резолютивній частині оскаржуваної ухвали припустився помилки при розрахунку строку тримання під вартою, так як 60 день строку тримання під вартою припадає не на 20 серпня, а на 19 серпня 2017 року

Апеляційний суд вважає таке порушення вимог кримінального процесуального закону істотним, що відповідно до положень п.2 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування або зміни судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу

З огляду на зазначені обставини апеляційний суд дійшов висновку про те, що ухвала слідчого судді в частині обчислення строку тримання підозрюваного під вартою не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а тому з урахуванням положень ч.3 ст.407 КПК України, підлягає безумовному скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою слід застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, а саме до 19 серпня 2017 року включно.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 21 червня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в м.Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 та до ОСОБА_3 Сеідмуса Сеідмуса Огли застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого Таїровського ВП Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 Сеідмуса Сеідмуса Огли, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів в межах строку досудового розслідування.

Строк дії ухвали до 19 серпня 2017 року включно.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області:

О.О. ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_9