Ухвала суду № 68047008, 14.07.2017, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5791/16-а

Провадження № 2-аз/210/2/17

У Х В А Л А

іменем України

"14" липня 2017 р.

Суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2, розглянувши заяву ОСОБА_3 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного вищого навчального закладу « Криворізький державний педагогічний університет», Міністерства освіти і науки України про порушення права на освіту, визнання незаконним і скасування наказу про відрахування з державного навчального закладу та про поновлення у ДВНЗ, оскарження дій і бездіяльності відповідачів, -

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позом до Державного вищого навчального закладу « Криворізький державнйи педагогічний університет», Міністерства освіти і науки України, в якому просить суд:

- скасувати наказ № 288-с від 14 листопада 2016 року про відрахування ОСОБА_3;

- зобов"язати відповідача ДВНЗ "Криворізький державний педагогічний університет" постановити наказ, яким поновити ОСОБА_3 в якості студента з 14 листопада 2016 року;

- допустити рішення до негайного виконання;

- зобов"язати відповідача ДВНЗ "Криворізький державний педагогічний університет" надати позивачу дві спроби повторного складання заліку та перед складанням заліку забезпечити право на консультацію з боку викладачів і право знати, які конкретно умови ставить викладач для отримання заліку;

- визнати незаконним засекречування ДВНЗ "Криворізький державний педагогічний університет" методичних розробок-завдань для студентів, які використовувались і надавались студентам під час занять;

- зобов"язати ДВНЗ "Криворізький державний педагогічний університет" надати позивачу перед складанням заліку методичні розробки;

- визнати незаконним з боку ДВНЗ "Криворізький державний педагогічний університет" застосування систематичної практики ненадання позивачу відповідей по суті його заяв та інформаційних запитів;

- зобов"язати відповідачів принести письмові вибачання.

З метою забезпечення вищевказаних позовних вимог, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, яка ухвалою суду залишена без руху.

На виконання ухвали про залишення заяви про забезпечення адміністративного позову без руху, позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору. Клопотання обгрунтоване тим, що позивач має скрутне матеріальне становище.

Дослідивши заяву про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, враховуючи приписи ч.1 ст.88 КАС України, вважаю за можливе звільнити ОСОБА_3 від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення адмінстративного позову.

В обґрунтування клопотання про забезпечення адміністративного позову зазначається, що необхідність забезпечення позову обумовлена тим, що у зв"язку з відрахуванням з університету, він може бути виселений з гуртожитку, тому просить суд винести ухвалу, якою заборонити відповідачу вживати дії щодо виселення.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, доводи клопотання про необхідність негайного вжиття заходів адміністративного позову шляхом заборони вчиняти дії, суддя приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 117 КАС України передбачено, що суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Підставами для забезпечення адміністративного позову, передбаченими ст.117 КАС України, є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень.

Слід зазначити, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.117 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суд України №2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

Ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою відповідно до статті 117 КАС зупинено дію оскаржуваного акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті.

Отже, обовязковою умовою для вжиття заходів забезпечення позову є існування хоча б однієї обставини, визначеної ч. 1 ст. 117 КАС України, з якою чинне законодавство повязує можливість вжиття таких заходів, а також повинні існувати реальні обставини наведені у вищезазначеній нормі Закону, які вказують на небезпеку заподіяння шкоди саме суб'єктом владних повноважень правам, свободам та інтересам позивача.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивач оскаржує правомірність наказу про його відрахування у зв"язку з невиконанням навчального плану, а також дії відповідача щодо ненадання відповідей на інформвційні запити.

В даному провадженні не розглядаються вимоги щодо усунення перешкод в користуванні гуртожитком, а так само як і вимоги щодо права користування гуртожитком чи виселення із гуртожитку, оскільки такі вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до змісту ст. 15 ЦПК України.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 127 ЖК Української РСР для проживання студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Згідно з вимогами ч.2 ст. 128, ст. 129 ЖК Української РСР, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету, при цьому єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного із профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку.

Таким чином, клопотання позивача не пов"язано з предметом позову, оскільки в порядку адміністративного судочинства не розглядаються вимоги щодо права користування житловим приміщенням у гуртожитку, усунення перешкод, виселення тощо, оскільки розгляд спорів, що виникають з житлових прав віднесено до юрисдикції цивільного судочинства, про що свідчить аналіз норм ст. 17 КАС Україниу нерозривному тлумаченні з ст. 15 ЦПК України.

Слід наголосити, що мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені саме на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Проте, такі заходи повинні застосовуватись судовими органами з обовязковим дотриманням основних принципів адміністративного судочинства, як рівність сторін, змагальність тощо.

А тому, забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчинення певних дій, які не є предметом розгляду адміністративної позову, суперечить інституту забезпечення адміністративного позову.

З огляду на викладене та, зважаючи на те, що в даному провадженні не розглядаються вимоги щодо виселення та усунення перешкод в користування гуртожитком, які підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, приходжу до висновку про безпідставність клопотання та відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову на момент відкриття провадження у справі.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст. 6 Конвенції, статями 117, 118, 160, 165 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Звільнити ОСОБА_3 від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

У задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_3 до Державного вищого навчального закладу « Криворізький державний педагогічний університет», Міністерства освіти і науки України про порушення права на освіту, визнання незаконним і скасування наказу про відрахування з державного навчального закладу та про поновлення у ДВНЗ, оскарження дій і бездіяльності відповідачів, - відмовити в повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається до суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: О. В. Чайкіна