Ухвала суду № 68046991, 01.08.2017, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5266/17

(1-кс/199/739/17)

УХВАЛА

01.08.2017 року м. Дніпро

Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Скрипник О.Г., при секретарі Свириденко І.С., за участю прокурора Федика О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого, про накладення арешту на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2017 року до суду надійшло клопотання заступника начальника СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 про накладення арешту на нерухоме майно.

Клопотання обґрунтовується тим, що 27.07.2017 року до ЧЧ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що невідомі особи вчинили дії направлені на зміну права власності житлової квартири № 286, яка розташована за адресою м. Дніпро, проспект Слобожанський, 1, яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 31А-16 від 20.05.2016 року.

Відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.07.2017 р. за № 12016040630001868 за ознаками ч.1 ст.190 КК України.

Згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно № 93163247 від 28.07.2017 року встановлено, що 19.07.2017 року о 13:27 годин державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло без номеру, виданий 12.03.1993 року Виконкомом міської ради, Дніпропетровської області провів державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер 36289422 від 25.07.2017 року за громадянином ОСОБА_4, реєстраційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 паспорт громадянина України № АО199440 від 24.04.2014 року виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, розмір частки 0.

Згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно № 93163247 від 28.07.2017 року встановлено, що 26.07.2017 року приблизно о 15:06 годині приватний нотаріус ОСОБА_5, Дніпровського міського нотаріального округу, посвідчив договір купівлі продажу серія та номер НМЕ № 809428 зареєстрований в реєстрі № 679 від 26.07.2017 року, на підставі рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень № 363212805 від 26.07.2017 року за громадянкою ОСОБА_6, ШТТ НОМЕР_2 паспорт громадянина ОСОБА_7 серія та номер АН710420 від 06.06.2008 року Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, розмір частки 1\1.

28.07.2017 року будучи допитаний в якості потерпілого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 показав, що в 2010 році померла його бабуся ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 Після чого я за рішенням виконавчого комітету АНД району № 59\4 від 19.03.2010 року уклав договір найму квартири № 286, по проспекту Слобожанський 1, в місті Дніпро. В 2016 році отримав на квартиру № 286, по проспекту Слобожанський 1, в місті Дніпро свідоцтво про право власності за № 31А-16 від 20.05.2016 року. До отримання вищевказаного свідоцтва про право власності він зробив технічний паспорт на квартиру від 19.06.2015 року (інвентаризаційна справа 03504 в ФОП ОСОБА_9Л.) 26.07.207 року приблизно о 17:00 годині прийшов додому з роботи. В той час в двері постукали двоє невідомі особи. Одна з них була жінка років приблизно 40, вона представилась як покупець квартири в якій мешкає потерпілий. Другий чоловік років приблизно 37 представився ріелтором та сказав, що він являється уповноваженою особою показати покупцеві мою квартиру, тобто жінці з якою він був. Він сказав їм, що саме він являється власником квартири, та я її не продає. На запит показати документи на квартиру йому відмовили нічого не сказавши. 27.07.2017 року приблизно о 11:00 годині він знаходився на роботі. Дома в квартирі № № 286, по проспекту Слобожанський 1, в місті Дніпро знаходився його родич ОСОБА_10, який тимчасово мешкає в вищевказаній квартирі. ОСОБА_10 зателефонував йому та повідомив, що в квартиру знову прийшли 4 особи, двоє з яких були 26.07.2017 року, та повідомили йому, що вони вчора купили вказану квартиру та вимагали впустити їх всередину. ОСОБА_10 їх не впустив. Коли приїхав вони четверо стояли во дворі. Він побачив, що двоє з невідомих мені осі були 26.07.2017 року, з якими він спілкувався, а інші молодий чоловік років приблизно 25-30 та жінка похилого віку років приблизно до 70. Вони йому сказали, що являються власниками квартири № 286, по проспекту Слобожанський 1, в місті Дніпро та вимагали впустити їх в квартиру. Він запросив у них документи на квартиру, а вони відмовили, і він вирішив викликати поліцію. Коли приїхала поліція він показав їм документи, а 4 невідомих осіб також показали документи на квартиру, серед яких потерпілого ОСОБА_2, побачив договір купівлі продажу. Поліція сказала, що у звязку з тим, що в обох сторін маються документи, зазначений спір необхідно вирішувати в судовому порядку. Поліція уїхала, а невідомі 4 особи теж пішли.

Згідно свідоцтва про право власності за № 31А-16 від 20.05.2016 року квартира № 286, по проспекту Слобожанський 1, в місті Дніпро належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення про зміну договору найму житлового приміщення та переоформлення особового рахунку № 59\4 від 19.03.2010 року, розірвавши договір найму з ОСОБА_11 бабусею заявника, у звязку з її смертю.

Станом на 28.07.2017 року встановлено, що на квартиру № 286, по проспекту Слобожанський 1, в місті Дніпро маються два різних свідоцтва про право власності різними особами на житло, що в основі та в цілому суперечить загальним принципам права власності, і свідчить про шахрайські дії невстановлених осіб направлені на заволодіння вищевказаною квартирою.

Судом заслухано прокурора та досліджено додані до клопотання документи.

Інші сторони в судове засідання не зявилися, про час, дату та місце розгляду клопотання повідомлялися належним чином про причини своєї неявки судові не повідомили.

Суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як визначено ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені вчастині першій цієї статті.

За ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Вирішуючи клопотання суд виходить з наступного.

Предмети, що матеріальні обєкти, які, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, з урахуванням вимог ст. 98 КПК України є речовими доказами, оскільки містять відомості про вчинення кримінального правопорушення і можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Правовою підставою для арешту зазначеного майна єп. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України збереження речових доказів.

Арешт зазначеного майна є розумним та співмірним з завданням кримінального провадження і вищенаведені конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає над приватними інтересами особи, яка є власником зазначеного майна.

Арешт майна не тягне за собою непоправного обмеження охоронюваних законом прав та законних інтересів власника зазначеного майна.

Суд вважає обґрунтованими доводи слідчого про наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Зокрема, арешт переліченого майна є необхідним та достатнім для запобігання можливості його подальшого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

На підставі викладеного, клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання заступника начальника СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 про накладення арешту на нерухоме майно задовольнити.

Заборонити будь-яке відчуження квартири АДРЕСА_1, загальною площею, 56,8 квадратних метри, яка складається з: 1 коридору, 2 кладової, 3 ванної, 4 туалету, 5 кухні, 6,7,8 житлової, І - лоджії.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом пяти днів з дня проголошення ухвали.

Слідчий суддя О.Г. Скрипник