Ухвала суду № 68044270, 28.07.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2695/17

1кс/755/4123/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

"28" липня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Курило А. В., за участю секретаря Чуб Н.С., особи, яка подала скаргу ОСОБА_1, слідчого Паламарчука В.О. розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві, щодо неповернення тимчасово вилученого майна, у кримінальному провадженні №32016100040000057 від 11.10.2016 року, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з вищевказаною скаргою.

Скарга мотивована тим, що 14.07.2017 року, уповноваженими особами Київської місцевої прокуратури № 4 та податкової поліції ГУ ДФС у м. Києві було проведено обшук автомобіля НОМЕР_1 на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13.07.2017 року. Під час проведення обшуку уповноважені особи вилучили особисте майно, яке належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 /НОМЕР_2, виданий Мукачівським РВ УМВС України в Закарпатській області від 14.06.2001 року/, на яке прямого дозволу надано не було, тобто вилучене майно має статус тимчасово вилученого майна та просить його повернути.

В судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримав та просив її задовольнити, слідчий СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві проти її задоволення не заперечував.

Вислухавши думку особи, яка подала скаргу, дослідивши надані учасниками процесу докази, слідчий суддя приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві розслідується кримінальне провадження № 32016100040000057, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.10.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.204 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Крім того, згідно з п.15 ч.1 ст.7 та ч.2 ст.22 КК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Виходячи з цього, відповідно до ст.169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у випадках, передбачених частиною 5 статті 171, частиною 6 статті 173 цього Кодексу.

При здійсненні кримінального провадження органом досудового розслідування має бути неухильно дотримано загальні засади кримінального провадження, встановлені ст.ст. 7, 8 КПК України, в тому числі верховенство права, законність та недоторканість права власності.

При цьому, відповідно до практики ЄСПЛ володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96. п. 58. ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії»,' заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

Із змісту положень ст.236 КПК України вбачається, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

В силу положень кримінального процесуального законодавства України на учасників судового процесу покладається обов'язок щодо доведення правомірності своїх дій.

Разом з тим, слідчий у судовому засіданні не заперечував проти повернення майна вилученого під час обшуку 14.07.2017 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на дії слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві, щодо неповернення тимчасово вилученого майна, у кримінальному провадженні №32016100040000057 від 11.10.2016 року - задовольнити.

Зобов'язати слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві року, повернути ОСОБА_1 майно вилучене з автомобіля НОМЕР_1 під час обшуку 14.07.2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: