Рішення № 68042838, 25.07.2017, Костопільський районний суд Рівненської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/896/17

25 липня 2017 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Федас І. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 в інтересах держави в особі Костопільської районної ради Рівненської області до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24.02.2017 року близько 09 год. 15 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1 зі швидкістю 25 км/годину рухався по вул. Нова м.Костопіль в напрямку до кільця, що утворюється вулицями Рівненська та ОСОБА_3 м.Костопіль. Під час руху, ОСОБА_2 проявив неуважність, відволікся від керуванням транспортним засобом в дорозі, виїхав за межі проїздної частини, що прямує до вулиці Рівненська та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка під час переходу вулиці, зупинилась та знаходилась на острівці безпеки перед кільцем.

В результаті наїзду пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої великогомілкової кістки у верхній третині (підтверджений рентгенологічно), які згідно висновку судово-медичної експертизи №61 від 07 березня 2017 року за ступенем тяжкості відносяться до категорії середніх.

Своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 KK України.

У зв'язку з вчиненням вказаного злочину потерпіла ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Костопільської центральної районної лікарні з 24.02.2017 року по 02.03.2017 року, що складає 6 ліжко-дні. Сума витрат на лікування хворої, згідно довідки-розрахунку №505/01-14/17 від 15.03.2017 року, становить 1338 грн. 36 коп.

Витрати, здійснені вищевказаною медичною установою на лікування потерпілих від злочину та непогашення зазначених витрат, призводять до ненадходження коштів до місцевого бюджету, що створює навантаження на бюджет та ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують, чим завдається істотна шкода державним інтересам. За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Костопільської районної ради витрати на стаціонарне лікування потерпілої від злочину.

Представник позивача в судове засідання не зявився, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом вчасно та належним чином, про що свідчить поштове рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення судової повістки. Причини неявки відповідача в судове засідання суду не відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, зясувавши обставини справи та дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 24.02.2017 року близько 09 год. 15 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем НОМЕР_2 зі швидкістю 25 км/годину рухався по вул. Нова м.Костопіль в напрямку до кільця, що утворюється вулицями Рівненська та ОСОБА_3 м.Костопіль. Під час руху, ОСОБА_2 проявив неуважність, відволікся від керуванням транспортним засобом в дорозі, виїхав за межі проїздної частини, що прямує до вулиці Рівненська та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка під час переходу вулиці, зупинилась та знаходилась на острівці безпеки перед кільцем.

В результаті наїзду пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої великогомілкової кістки у верхній третині (підтверджений рентгенологічно), які згідно висновку судово-медичної експертизи №61 від 07 березня 2017 року за ступенем тяжкості відносяться до категорії середніх.

Ухвалою Костопільського районного суду від 21.04.2017 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 KK України у звязку із примиренням обвинуваченого з потерпілою, однак вказана обставина не звільняє винну особу від обовязку відшкодувати витрати, понесені закладом охорони здоровя у звязку із лікуванням потерпілого від кримінального правопорушення.

Матеріалами справи встановлено, що потерпіла ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Костопільської центральної районної лікарні з 24.02.2017 року по 02.03.2017 року, що складає 6 ліжко-дні. Сума витрат на лікування хворої, згідно довідки-розрахунку №505/01-14/17 від 15.03.2017 року, становить 1338 грн. 36 коп.

Костопільська центральна районна лікарня, у якій проводилось лікування ОСОБА_4, потерпілої від дій відповідача, перебуває у комунальній власності Костопільської районної ради. Витрати, здійснені вищевказаною медичною установою на лікування потерпілих від злочину та непогашення зазначених витрат, призводять до ненадходження коштів до місцевого бюджету, що створює навантаження на бюджет та ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують, чим завдається істотна шкода державним інтересам.

Статтею 1206 ЦК України передбачено обовязок особи, яка вчинила злочин, відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Згідно з ч.3 зазначеної норми, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 року "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат" визначено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 (далі - Порядок).

Згідно з п.3 зазначеної Постанови сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні.

Відповідно до ст.128 КПК України, особа, яка не предявила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право предявити його в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що витрати, здійснені Костопільською центральною районною лікарнею на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_4 на даний час винною особою не відшкодовані.

Водночас, додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, яких закріплено у ст. 68 Конституції України, є обовязковою умовою досягненні загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Таким чином, дії ОСОБА_2 порушують не лише матеріальні інтереси держави, а й нематеріальні - порушення принципів законності та верховенства права, що закріплені Конституцією України.

Згідно ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

За змістом наведеної норми права відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на винного при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями.

Розрахунок витрат, наданий Костопільською центральною лікарнею відповідає положенню пункту 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 Костопільська центральна районна лікарня понесла витрати на лікування потерпілого від злочину, між діями ОСОБА_2 та цими витратами є прямий причинний зв'язок, а тому обов'язок з відшкодування витрат необхідно покласти на відповідача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню, та з відповідача належить стягнути на користь держави в особі Костопільської районної ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 1338 грн. 36 коп.

Крім того, статтею 215 ЦПК України передбачено при винесенні рішення вирішення питання судових витрат.

Згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 640 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1206 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 214-215, 224-226

ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 в інтересах держави в особі Костопільської районної ради Рівненської області до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь держави в особі Костопільської районної ради Рівненської області 1338 грн. 36 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення для їх зарахування до Костопільського районного бюджету (МФО833017, ЗКПО 01999907, р/р 35418001038280 УДКСУ в Рівненській області).

Стягнути з ОСОБА_2 в прибуток держави 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районний судом за письмовою заявою відповідача, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_5