Рішення № 68041572, 01.08.2017, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/293/17

Провадження № 2/375/248/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1,

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись, що 25.06.2008 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" і відповідачем у справі був укладений кредитний договір шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 2000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зазначає, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, а відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, у звязку з чим станом на 31.01.2017 року рахуєтьсязаборгованість у сумі 53497.45 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 4996.20 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 42715.66 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 3000.00 грн., а також штраф відповідно до п. 8.6 умов та правил надання банківських послуг: 250.00 грн. штраф (фіксована складова), 2535.59 грн. штраф (процентна складова).

Просить стягнути на свою користь з відповідача вказану загальну суму заборгованості, а також понесені судові витрати по оплаті судових витрат в сумі 1600.00 грн.

Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, позивач свого представника у судове засідання не направив, натомість надіслав заяву в якій просив розглянути справу у відсутності свого представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи на разі неявки відповідача.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні позову відмовити у звязку із невірним обрахуванням позивачем розміру заборгованості. Також просила застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, на разі, належного обгрунтування такої своєї позиції, окрім викладення загальних положень чинного законодаства з цього питання, суду не надала.

Заслухавши у судовому засіданні відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 25.06.2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг відповідно до умов якого на імя відповідача було відкрито кредитний картковий рахунок про надання кредитного лімітуу розмірі 2000.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позичальник підтвердив своїм підписом свою згоду, що підписана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до п. 6.5 Умов, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 8.6 Умов, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш як на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн.+5% від суми позову.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 31.01.2017 року рахуєтьсязаборгованість у сумі 53497.45 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 4996.20 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 42715.66 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 3000.00 грн., а також штраф відповідно до п. 8.6 умов та правил надання банківських послуг: 250.00 грн. штраф (фіксована складова), 2535.59 грн. штраф (процентна складова).

Останній платіж в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором було внесено відповідачем 28.07.2014 року в сумі 400.00 грн..

Викладене підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими матеріалами справи, якими є: розрахунок заборгованості станом на 31.01.2017 року; заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_1 від 25.06.2008 року; копія довідки про умови кредитування; витяг із Умов і правил надання банківських послуг; копія паспорта на ім'я відповідача; довідка АА № 241170 з ЄДРПОУ; свідоцтво продержавну реєстрацію юридичної особи ПАТ КБ "ПриватБанк";витяг із статуту ПАТ КБ "ПриватБанк"; пояснення позивача з доданими до нього даними про операції по картковому рахунку відповідача.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 11 вказаного Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Відповідно до статті 60 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду спору по суті.

Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст. 526, 530, 612, 631, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідного до ч. 2 ст. 1054 вказаного Кодексу, до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики. При цьому ст.1050 цього Кодексу визначає наслідки порушення договору позичальником: «…якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому».

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 530, 631 ЦК України, якщо у зобовязання встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк і закінчення останнього не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором, який позивач долучив до матеріалів справи, містить інформацію щодо предмета доказування - наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, одержаний без будь-яких порушень порядку, встановленого законом, сумнівів у суду не викликає, а тому на переконання суду є належним та допустимим доказом такої обставини.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про доведеність обставини неналежного виконання ОСОБА_1 покладених на неї за кредитним договором обовязків, що і спричинило заборгованість за кредитним договором.

Оскільки відповідно до положень ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином і що не має місця у даній справі, зважаючи, що відповідач відмовляється добровільно погасити заборгованість за кредитним договором, та що вказує на порушення прав позивача, останнє має бути захищено судом шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості у визначному позивачем розмірі, який не викликає у суду сумніву.

Позов таким чином підлягає задоволенню у повному осбязі заявлених вимог.

При цьому, вимога відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у межах строку позовної давності не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 256, 257 ЦК України загальна позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З матеріалів справи встановлено, що на виконання зобовязань за кредитним договором ОСОБА_1 періодично здійснювалися платежі в рахунок погашення боргу за кредитним договором, зокрема, останній такий платіж було здійснено нею 28.07.2014 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, згідно із положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, сплата відповідачем платежу 28.07.2014 року, в рахунок погашення наявної заборгованості за кредитним договором, вказувала на визнання останнім свого боргу перед банком, а відтак, відбулося переривання строку позовної давності з вказаної дати, перебіг якого почався заново. Отже, банк, подавши позовом 27.02.2017 року звернувся до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності.

Доводи відповідача в тім, що відповідачем невірно проведений розрахунок заборгованості не грунтуються на отриманих у справі доказах та законі, а тому до уваги судом не беруться.

Понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1600 грн.. підлягають у відповідності до ст.88 ЦПК України відшкодуванню за рахунок відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 16, 256, 257, 260, 261, 264, 526, 530, 612, 631, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором 53497 (пятдесят три тисячі чотириста девяносто сім) гривень 45 коп..

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору 1600 (одну тисячу шістсот) гривень 00 коп..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набуло законної сили _____20___ року