Рішення № 68040713, 01.08.2017, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/1811/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

01 серпня 2017 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Невмержицького С. С.

з секретарем Аврамчук Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІРКА-ПОЛІССЯ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку , -

В С Т А Н О В И В:

26.06.2017 року ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІРКА-ПОЛІССЯ» (надалі Відповідач), мотивуючи його тим, що з 07.12.2016 року він працював у ТОВ «ЗІРКА-ПОЛІССЯ» та обіймав посаду головного енергетика та згідно з наказом №3-к від 09.03.2017 року був звільнений із займаної посади за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпПУ. На час звільнення відповідач мав заборгованість перед ним по виплаті заробітної плати та на день звільнення заборгованість по заробітній платі йому не було виплачено. При зверненні до відповідача за розрахунком йому повідомили, що у зв'язку із відсутністю грошових коштів, немає можливості розрахуватися. Тому до цього часу відповідач не розрахувався із ним по заробітній платі. На підставі викладеного та уточнюючої заяви, просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 7212,80 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 9144,80 грн., які розрахував наступним чином: 7212,80 грн. (фактична заробітна плата за останні два місяці роботи) : 40 дні (кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи) = 160,00 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) х 71 день (кількість днів затримки розрахунку).

У судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлявся належним чином про час і місце судового розгляду справи, ніяких заяв до суду не подавав. Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України. Згідно із ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Основним законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обовязки, в рівній мірі кореспондується обовязок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Судом встановлено, що позивач у період часу з 07 грудня 2016 року по 09 березня 2017 року працював в ТОВ «ЗІРКА-ПОЛІССЯ» головним енергетиком, що підтверджується записами в його трудовій книжці (а.с.5,10).

Наказом № 3-к від 09 березня 2017 року позивача було звільнено з підприємства за угодою сторін п.1 ст. 36 КЗпП України. (а.с.10).

За період роботи позивача йому нараховувалась заробітна плата.

На неодноразові звернення позивача до відповідача, щодо надання йому довідки про заробітну плату, відповідач проігнорував його вимогу.

05.07.2017 року судом витребувано у відповідача довідку про розмір заборгованості із заробітної плати, довідку про середньоденну заробітну плату позивача, проте відповідачем запит не виконано.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2017 року становить 3200 грн.

Оскільки виплата позивачеві заборгованості по заробітній платі за грудень 2016 року, січень-лютий та 9 днів березня 2017 року не була проведена в день звільнення, тому підлягає стягненню в розмірі (1288+2576+2576+772,80)=7212,80 грн.

У теперішній час заборгованість по заробітній платі перед позиваче не сплачена.

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обовязок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до вимог ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вигляді, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно вимог ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Оскільки відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася та остаточний розрахунок при звільненні не проведений, що підтверджується наявними у справі доказами, внаслідок цього по сьогоднішній день існує заборгованість з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у розмірі 7212,80 грн., тому вказана сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Станом на день прийняття цього рішення відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про виплату заборгованості по заробітній платі перед позивачем, тому розрахунок середнього заробітку має відбуватися по день ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі, як просить позивач.

У звязку із порушенням строків виплати заробітної плати та всіх сум, які належать позивачу при звільнені, відповідач має сплатити середній заробіток за весь час затримки, тобто за період з 09 березня 2017 року по 23.06.2017 року, оскільки фактичного розрахунку проведено не було.

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного. Порядок обчислення середньої заробітної плати закріпленийПостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за частиною 3 пункту 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно ч.3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивачем був наданий до суду власний розрахунок середньоденної заробітної плати за останні два календарних місяці роботи, що передували дню звільненню.

Згідно даних, зазначених позивачем в позові, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 160,00 грн.

Відповідач не надав будь-яких заперечень з цього приводу, а тому суд приходить до висновку, що він повністю погодився із розрахованим позивачем розміром середньоденного заробітку в сумі 160,00 грн.

Крім того, нормами ст. 10, 11 ЦПК України закріплено такі принципи цивільного судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, які полягають в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також за принципом диспозитивності суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зважаючи на вказані принципи та обставини того, що суд не може вийти за межі позовних вимог позивача, який в своєму позові наполягає на розмірі середньоденного заробітку в розмірі 160,00 грн., а відповідачем не надано заперечень з цього приводу, тому вказана обставина не підлягає доведенню іншими доказами, та вважається судом встановленою у зазначеному розмірі 160,00 грн.

З наявного у позові розрахунку вбачається, що сума стягнення середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати складає 11360,00 грн., виходячи із середньоденної заробітної плати 160,00 грн. та кількості робочих днів за період з 09 березня 2017 року по день звернення до суду із позовом, тобто по 23 червня 2017 року, 71 робочий день (160,00 х 71), а з утриманням усіх податків з цієї суми, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 9144,80 грн.

В п.3постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі » №14 від 18.12.2009 р. зазначено, що відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача з середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 9144,80 грн. у межах заявлених позивачем вимог.

Законних підстав, передбачених статтею 117 КЗпП України, для зменшення сум середнього заробітку у суду не має, оскільки відсутній спір між сторонами про розмір заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

На підставі викладеного, суд вважає, що своїми діями відповідач порушивши вимоги законодавства про працю, що, в свою чергу, потягло порушення законних прав позивача при звільненні.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача відповідачем не надано.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення в частині стягнення суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1280,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 367 ЦПК України, ст.ст. 47, 115, 116, 117 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІРКА-ПОЛІССЯ» ( Код ЄДРПОУ 39533760) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заборгованість по зарплаті в сумі 7212 (сім тисяч двісті дванадцять) грн. 80 коп., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9144 (дев»ять тисяч сто сорок чотири) грн. 80 коп.

Рішення в частині стягнення суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІРКА-ПОЛІССЯ» ( Код ЄДРПОУ 39533760) в дохід держави судовий збір в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн.

Про перегляд заочного рішення може бути подана заява протягом 10 днів з дня отримання його копії.

В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення на рішення суду до апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: ОСОБА_2