Постанова № 68039729, 26.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2017 р. Справа№ 911/1308/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Гончарова С.А.

за участі представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Сєров В.М. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр» на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.06.2017 року у справі № 911/1308/17 (суддя: конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтинент-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр»

про стягнення 43 146,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтинент-Україна» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр» про стягнення 43 146,08 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області 06.06.2017 року у справі № 911/1308/17 провадження у справі №911/1308/17 припинено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Виробниче підприємство «Центр» звернулося до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 06.06.2017 року у справі № 911/1308/17 та повернути дану справу на розгляд до Господарського суду Київської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята при неповному дослідженні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права,що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.07.2017.

Представник позивача 11.07.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 26.07.2017.

У судове засідання 26.07.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши думку представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засідання надав пояснення по суті спору.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Між позивачем та відповідачем 24.02.2016 було укладено договір поставки №0049, умовами якого сторони передбачили поставку товару за номенклатурою, за ціною та у строки, передбачені у специфікаціях, які є його невід'ємними частинами.

Відповідач твердить, що предметом договору, який сторони визначили у специфікації №1, була сівалка точного висіву Monosem вартістю 1 025 814,00 грн., яку позивач поставив відповідачу за видатковою накладною від 18.04.2016 №76. Після початку експлуатації придбаної техніки відповідачем було виявлено недоліки поставленої сівалки, яка була несумісною із спецтехнікою відповідача без встановлення додаткового обладнання - навігаційної системи.

Положеннями ст. 673 Цивільного кодексу України віднесено до обов'язків продавця поставити товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і який придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується, а якщо продавець був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відтак, зазначене свідчило б про порушення закону з боку продавця - позивача, якби відповідач надав докази пред'явлення відповідної вимоги до продавця в порядку ст. 678 ЦК України. Разом із тим, таких доказів відповідачем не подано.

Позивач твердить, що сторонами було погоджено поставку вказаної навігаційної системи у специфікації №2 до договору від 31.03.2016. Разом із тим, зазначена специфікація №2 з боку відповідача - покупця підписана не була, відтак у суду відсутні вважати погодженими сторонами в належній формі на підставі вільного волевиявлення (ст. 627, 638, 654 ЦК України) умови поставки, викладені у специфікації №2, а саме щодо вартості товару - 46 025,94 грн., та умов оплати - передоплата не пізніше 05.04.2016.

Разом із тим, як вбачається з видаткової накладної від 18.04.2016 №78, копія якої знаходиться в матеріалах справи, позивач передав, а відповідач прийняв без заперечень вказану навігаційну систему вартістю 43 146,08 грн., підставою передачі вказано «Договір поставки № 00049 від 24.02.2016».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження відповідача про те, що в дійсності відбулась не поставка товару, а передання експериментального зразку, для встановлення можливості експлуатації придбаної сівалки технікою відповідача, з можливістю подальшого узгодження умов придбання, строків оплати або повернення товару, жодними доказами не підтверджується.

Разом із тим, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого закону, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, при цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частинами першої та другої ст. 692 ЦК України. Тобто перебіг строку виконання грошового зобов'язання покупцем, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовується.

Відтак, твердження відповідача про відсутність порушення господарського зобов'язання щодо оплати спірного товару - навігаційної системи, а відтак і про відсутність спору між сторонами на момент звернення позивача до суду з позовом матеріалами справи спростовується.

Разом із тим, платіжним дорученням від 24.05.2017 № 1088 відповідач сплатив позивачу 43 146,08 грн. з призначенням платежу «за навігаційну систему Х-14, sgr-1», відтак судом встановлено, що відповідачем ТОВ «ВП «Центр» сума основної заборгованості за поставлений товар в сумі 43 146,08 грн., яка є предметом розгляду у даній справі, погашена.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції, що відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України, провадження у справі №911/1308/17 підлягає припиненню, у зв'язку із відсутністю предмету спору, оскільки жоден з наявних в матеріалах справи доказів не дає підстав вважати, що майно передане за видатковою накладною № 78 від 18.04.2016 було передано у користування, а не поставлено на підставі Договору № 00049 від 24.02.2016, а кошти сплачені відповідачем не на виконання Договору поставки, а на підставі якогось іншого правочину.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції по даній справі обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 06.06.2017 року по справі № 911/1308/17 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 911/1308/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.О. Хрипун

С.А. Гончаров