Постанова № 68039706, 27.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2017 р. Справа№ 910/3318/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Франкфурт В.В. - за дов.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017

у справі №910/3318/17 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-М»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй»

про стягнення 68 880,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Три-М» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» (далі, відповідач) про стягнення 68 880,22 грн. заборгованості, з яких: 33 134,49 грн. основний борг, 9 897,66 грн. пеня, 2 355,72 грн. - 3% річних та 23 492,35 грн. збитки від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Договору поставки №4-03/13 від 04.03.2013 у частині здійснення своєчасної та повної оплати за отриманий від позивача товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі №910/3318/17 позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-М» 33 134 (тридцять три тисячі сто тридцять чотири) грн. 49 коп. основного боргу, 9 897 (дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 66 коп. пені, 2 355 (дві тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн. 72 коп. - 3% річних, 23 492 (двадцять три тисячі чотириста дев'яносто дві ) грн. 35 коп. збитків від інфляції, 1600 ( одну тисячу шістсот ) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе згідно Договору поставки №4-03/13 від 04.03.2013 зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі №910/3318/17 змінити, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-М» задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 33 134,49 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що фактичним місцем виконання Договору №4-03/13 від 04.03.2013, місцем відвантаження товару згідно із специфікаціями до вказаного договору, був склад постачальника у м. Донецьк, вул. Артемівська, 47 А. З квітня 2014 року на території Донецької та Луганської областей проводиться антитерористична операція, що відповідно до умов пунктів 9.1., 9.2. договору поставки, на думку відповідача, є обставиною непереборної сили та, відповідно, підставою для звільнення ТОВ «Ялта Град Строй», яке у 2013-2014 роках знаходилось у місті Донецьк, від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, а отже, нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції є протиправним.

Також, не погоджуючись із вказаним рішенням, скаржник наголосив на тому, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, зокрема, порушення принципів рівності та змагальності сторін, ненадання відповідачу можливості ознайомитись із матеріалами справи з метою надання відзиву на позовну заяву та забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача у справі було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 27.07.2017.

Представник позивача подав у судовому засіданні 27.07.2017 відзив на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 27.07.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме, повідомлення про вручення поштового відправлення за адресою відповідача, зазначеною у витязі з ЄДРПОУ, та з огляду на те, що неявка його представника не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку оскарженого рішення в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 04.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Три-М» (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» (покупцем) був укладений Договір поставки №4-03/13 (далі, Договір).

Згідно пункту 1.1. Договору позивач зобов'язався передати у власність покупцю товар, а відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах та в порядку, передбаченому договором.

За змістом пункту 3.1. Договору поставка товару здійснюється партіями. Кількість товару та строки поставки товару узгоджуються сторонами шляхом підписання специфікацій.

Порядок оплати товару та максимальна сума поставленого товару на умовах відстрочки платежу вказується у специфікаціях, які підписуються уповноваженими представниками сторін (пункт 5.3. Договору).

Відповідно до умов пункту 10.1. Договору строк дії договору встановлений з дати його підписання до 31.12.2013. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за 30 діб до закінчення строку дії одна із сторін не повідомить іншу про розірвання Договору. При цьому, обов'язковою умовою розірвання Договору є факт повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

02.10.2013 сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, якою було змінено реквізити постачальника та покупця.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За містом частини 1-2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У процесі виконання Договору сторонами підписані специфікації №1 від 04.03.2013, №2 від 01.04.2013, №3 від 02.09.2013, №4 від 07.10.2013 та №5 від 16.05.2014.

Згідно специфікації №1 від 04.03.2013 та специфікації №2 від 01.04.2013 строк оплати поставленого товару протягом 10 банківських днів з дати відвантаження товару.

Відповідно до специфікацій №3 від 02.09.2013, №4 від 07.10.2013 та №5 від 16.05.2014 строк оплати поставленого товару протягом 5 банківських днів з дати відвантаження товару.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, протягом періоду з 05.03.2013 по 30.07.2014 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 097 899,08 грн. Зазначене підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами, які додані позивачем до позовної заяви.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» сплачено позивачу за поставлений товар 2 047 233,59 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками ПАТ «Креді Агріколь Банк» та відповідачем не заперечувалось.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечувалось, що між ними було проведено залік зустрічних однорідних вимог шляхом укладення 02.10.2015 протоколу про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 17 531,00 грн.

Таким чином, станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом строк виконання зобов'язань за Договором є таким, що настав, а відповідач не оплатив позивачу вартість поставленого товару на загальну суму 33 134,49 грн. (2 097 899,08 грн. - 2 047 233,59 грн. - 17 531,00 грн.), а тому позовні вимоги у цій частині обґрунтовано були задоволені судом першої інстанції.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9 897,66 грн. пені за порушення відповідачем строків оплати, а також 2 355,72 грн. 3% річних та 23 492,35 грн. збитків від інфляції на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Неустойка у розумінні частини 1 статті 230 Господарського кодексу України є штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом пункту 7.4. Договору у разі порушення строків здійснення розрахунків покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожний день прострочки.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідач всупереч умовам Договору та укладеним до нього специфікаціям своє зобов'язання з поставки товару виконав неналежним чином, порушивши строки оплати за поставлений товар, колегія суддів, перевіривши надані позивачем розрахунки, вважає їх арифметично вірними, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 897,66 грн. пені за період прострочення з 14.02.2016 по 13.02.2017 такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, інфляційне збільшення заборгованості складає 23 492,35 грн., а 3% річних - 2 355,72 грн. Розрахунок позивача є обґрунтованим, а позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, скаржник посилається на існування обставин непереборної сили, що є підставою для звільнення ТОВ «Ялта Град Строй» від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором.

Зазначені доводи скаржника не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до умов пункту 9.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором у випадку дії обставин непереборної сили, що прямо або опосередковано перешкоджають виконанню цього Договору, тобто таких обставин, які незалежні від волі сторін, не могли бути ними передбачені в момент укладення Договору та попереджені розумними заходами при їх настанні.

Пунктом 9.2. Договору встановлено, що до обставин, вказаних у пункті 9.1. Договору, відносяться: війна та воєнні дії, повстання, епідемії, землетруси, повені, заноси, акти органів влади, що безпосередньо стосуються предмету цього Договору, припинення чи обмеження перевезення вантажів у відповідному напрямку, встановлене в порядку, передбаченому відповідним транспортним статутом або кодексом, а також інші події, які компетентний орган визнає та оголосить випадками непереборної сили.

У відповідності до пункту 9.3. Договору сторона, що зазнала дій таких обставин, зобов'язана негайно, не пізніше п'ятиденного строку, у письмову вигляді повідомити іншу сторону про виникнення, вид та можливу тривалість дії відповідних обставин. Якщо сторона у зазначений строк не повідомить про настання обставин непереборної сили, вона втрачає право посилатись на них, хіба що сама така обставина перешкоджала відправленню такого повідомлення.

Як зазначає відповідач, у 2013 році, станом на дату укладання та виконання Договору, ТОВ «Ялта Град Строй» було зареєстроване та знаходилось за адресою: м. Донецьк, вул. Калініна, 51. З квітня 2014 року на території Донецької та Луганської областей проводиться антитерористична операція, що відповідно до умов пунктів 9.1., 9.2., на думку відповідача, є обставиною непереборної сили та, відповідно, підставою для звільнення ТОВ «Ялта Град Строй» від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором.

Колегія суддів зазначає, що 14.04.2014 прийнятий Указ в.о. Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», перiод проведення антитерористичної операцiї - час мiж датою набрання чинностi Указом Президента України «Про рiшення Ради нацiональної безпеки i оборони України вiд 13 квiтня 2014 року «Про невiдкладнi заходи щодо подолання терористичної загрози i збереження територiальної цiлiсностi України» вiд 14 квiтня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинностi Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операцiї або вiйськових дiй на територiї України.

Водночас, статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що протягом термiну дiї цього Закону єдиним належним та достатнiм документом, що пiдтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали мiсце на територiї проведення антитерористичної операцiї, як пiдстави для звiльнення вiд вiдповiдальностi за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифiкат Торгово-промислової палати України.

Однак, відповідачем ні до суду першої інстанції, ні під час вирішення справи в апеляційному суді, не надано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України, який би підтверджував настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що унеможливлює застосування до спірних правовідносин норм про звільнення від відповідальності внаслідок дії форс-мажорних обставин.

Водночас, відповідач у апеляційній скарзі підтверджує, що у жовтні 2014 року ТОВ «Ялта Град Строй» змінило юридичну адресу підприємства на: м. Київ, вул. Регенераторна, 4, корпус 1/431, а згодом на: м. Київ, проспект Тичини, буд. 20, у свою чергу, не зазначаючи, яким чином проведення антитерористичної операції перешкоджає його діяльності та виконанню зобов'язань за Договором поставки за умови фактичного знаходження підприємства з 2014 року в місті Києві.

У апеляційній скарзі скаржник також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що відповідач не отримував копії позовної заяви та додатків до неї, у зв'язку з чим 27.04.2017 ним до суду першої інстанції через поштову скриньку «Електронний суд» було направлено клопотання про відкладення розгляду справи, про ознайомлення із матеріалами справи та продовження строку розгляду справи. Однак, за твердженнями відповідача, суд вказані клопотання проігнорував, позбавивши його можливості надати свої заперечення на позовну заяву та скористатись своїми процесуальними правами, зокрема, правом на ознайомлення з матеріалами справи.

Зазначені доводи скаржника не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Так, позивачем до позовної заяви була додана квитанція з описом вкладення у цінний лист, якою підтверджується факт направлення на адресу ТОВ «Ялта Град Строй», яка зазначена у витязі з ЄДРПОУ (02152, м. Київ, пр. Тичини, 20), копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Водночас, Господарський процесуальний кодекс України не містить вимоги до осіб, які звертаються з позовами до господарського суду, надавати докази отримання відповідачами копії позовної заяви з доданими документами, а містить обов'язок лише про направлення копії позовної заяви з доданими документами. Відсутність доказів отримання відповідачем копії позовної заяви з доданими документами не є підставою для повернення позовної заяви позивачу в розумінні статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідач у передбаченому законом порядку повідомлявся судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

З приводу посилань скаржника на те, що судом першої інстанції було проігнороване клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, що позбавило його можливості ознайомитись із матеріалами справи, колегія суддів зазначає, що доданий відповідачем до апеляційної скарги скріншот електронного листа від 27.04.2017 не є належним та допустимим доказом, яким підтверджується факт направлення на адресу Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Сплату заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі №910/3318/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі №910/3318/17 залишити без змін.

Матеріали справи №910/3318/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко