Постанова № 68039700, 27.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2017 р. Справа№ 922/1132/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Куксова В.В.

Гончарова С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі №922/1132/16 (суддя Маринченко Я.В.)

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1"

до 1)Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик";

2)Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Центральна об'єднана податкова інспекція міста Харкова головного управління державної фіскальної служби у Харківській області

про усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про усунення перешкод у користуванні майном, зокрема, грошовими коштами, що належать на праві власності позивачу, шляхом зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Хрещатик" Костенко Ігоря Івановича перерахувати до Державного бюджету України 20500000 грн. за платіжними дорученнями позивача від 01.04.2016 №№131-148, №№174-176 податку на додану вартість та за платіжними дорученнями №№149-166, 172, 173 податку на прибуток.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.04.2016 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2016, позов задоволено повністю; зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Хрещатик" усунути перешкоди у користуванні майном - грошовими коштами, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1", та перерахувати до Державного бюджету України податки та збори на загальну суму 20500000 грн. за платіжними дорученнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" від 01.04.2016 за №№131-148, 174-176 з податку на додану вартість; №№149-166, 172, 173 з податку на прибуток.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволені частково, рішення господарського суду Харківської області від 15.04.2016 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі №922/1132/16 скасовані, справа №922/1132/16 направлена на новий розгляд до господарського суду Харківської області для виконання вимог частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2016 справу №922/1132/16 було передано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі №922/1132/16 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" до 1)Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"; 2)Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Центральна об'єднана податкова інспекція міста Харкова головного управління державної фіскальної служби у Харківській області - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним. В процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив визнати протиправною бездіяльність ПАТ "КБ "Хрещатик" щодо невиконання наданих позивачем платіжних доручень та зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів у розмірі 20500000,00 грн. В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що з дати подання позову до господарського суду Харківської області 07.04.2016 змінився як статус ПАТ "КБ "Хрещатик", так і статус уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відтак, позивач вважав за необхідне змінити позовні вимоги. Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд першої інстанції у відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України частково прийняв до розгляду подану позивачем заяву про зміну предмету позову, зокрема, прийнявши до розгляду вимогу в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів у розмірі 20500000,00 грн., і розглянув спір по суті в межах прийнятої заяви, відмовивши у задоволенні позовних вимог з урахуванням вказаної заяви. Відмову у задоволенні вимоги позивача про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів у розмірі 20500000,00 грн. суд першої інстанції мотивував тим, що враховуючи визначений спеціальним законом порядок задоволення вимог кредиторів банків, що перебувають у процесі ліквідації, а також функції, завдання та повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у вказаній процедурі, а також відсутність будь-яких договірних відносин між Фондом та позивачем, зобов'язання в судовому порядку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів у розмірі 20500000,00 грн., є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1") звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі №922/1132/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" - в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Так, апелянт наголошував на тому, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано ту обставину, що позивачем у даній справі не заявлено вимоги про стягнення грошових коштів з банку чи інших майнових вимог на користь позивача. Враховуючи передачу повноважень органів управління банку саме Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також наявність повноважень, передбачених саме Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на продовження будь-яких банківських операцій, позивач заявляє вимоги про завершення перерахування коштів до державного бюджету України не до ПАТ «КБ «Хрещатик», а до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як уповноваженої особи банку, в якому введені процедури тимчасової адміністрації, ав подальшому - ліквідації. Крім того, апелянт в обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що 02.06.2016 постановою Правління НБУ № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» припинено дію тимчасової адміністрації та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик», призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для здійснення ліквідації. При цьому, ліквідатор не має повноважень, достатніх для виконання рішення суду, оскільки рішенням НБУ про ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» відкликані банківські ліцензії, що виключає виконання платіжних доручень позивача, а отже, і рішення суду. У зв'язку з цим, вимоги позивача можуть бути виконані виключно Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, як уповноваженою особою, з вини якої були порушені права позивача на стадії тимчасової адміністрації.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 31.05.2017, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі №922/1132/16 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.07.2017.

05.07.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого Фонд просив апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 04.05.2017 - залишити без змін. В обгрунтування заперечень на апеляційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб посилався на те, що Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Пунктом 1 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог кредиторів. Згідно ч. 2, 3 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Згідно пункту 5-4 статті 2 зазначеного Закону під поняттям "кредитор" розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань. Відтак, виходячи з аналізу положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та положень статті 509 ЦК України, позивач є кредитором банку, а тому його вимоги задовольняються у відповідності до встановленої законом черговості.

В судовому засіданні 27.07.2017 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги (з урахуванням прийнятих уточнень від 12.04.2017) - задовольнити.

Представник відповідача-1 - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в судовому засіданні 27.07.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенін апеляційної скарги - відмовити, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - залишити без змін як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача-2 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судовому засіданні 27.07.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенін апеляційної скарги - відмовити, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - залишити без змін як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Третя особа в судове засідання 27.07.2017 представників не направила, причин неявки суду апеляційної інстанції - не повідомила, про розгляд справи повідомлена належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали від 06.06.2017 - 1400035784189).

У п. 3 Постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії-" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами та присутності представників позивача та відповідачів, за відсутності представників третьої особи.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Цивільного кодексу України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіріус - 1» у квітні 2016 року звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» та Фонду гарантування фізичних осіб з позовом про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання Фонду гарантування фізичних осіб в особі уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» перерахувати до Державного бюджету України податки та збори на загальну суму 20500000,00 (двадцять мільйонів п'ятсот тисяч гривень 00 коп.) за платіжними дорученнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус - 1» від 01.04.2016 року за №№ 131-148, №№ 174-176 - з податку на додану вартість; №№ 149-166, 172, 173 - з податку на прибуток.

Рішенням від 15.04.2016 року Господарського суду Харківської області позов задоволено повністю. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 рішення суду першої інстанції залишено без змін - зобов'язано Фонд гарантування фізичних осіб в особі уповноваженої особи на ліквідацію усунути перешкоди у користуванні майном - грошовими коштами, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіріус - 1» та перерахувати до Державного бюджету України податки та збори на загальну суму 20500000,00 (двадцять мільйонів п'ятсот тисяч гривень 00 коп.) за платіжними дорученнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус - 1» від 01.04.2016 за №№ 131-148, №№ 174-176 - з податку на додану вартість; №№ 149-166, 172, 173 - з податку на прибуток.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 за касаційними скаргами ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та Фонду гарантування фізичних осіб рішення Господарського суду Харківської області та постанову Харківського апеляційного господарського суду було скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області для виконання вимог частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2016 справу №922/1132/16 було передано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі №922/1132/16 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" до 1)Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"; 2)Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Центральна об'єднана податкова інспекція міста Харкова головного управління державної фіскальної служби у Харківській області - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним. В процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив визнати протиправною бездіяльність ПАТ "КБ "Хрещатик" щодо невиконання наданих позивачем платіжних доручень та зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів у розмірі 20500000,00 грн. В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що з дати подання позову до господарського суду Харківської області 07.04.2016 змінився як статус ПАТ "КБ "Хрещатик", так і статус уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відтак позивач вважав за необхідне змінити позовні вимоги. Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд першої інстанції у відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України частково прийняв до розгляду подану позивачем заяву про зміну предмету позову, зокрема, прийнявши до розгляду вимогу в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів у розмірі 20500000,00 грн., і розглянув спір по суті в межах прийнятої заяви, відмовивши у задоволенні позовних вимог з урахуванням вказаної заяви.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відмову у задоволенні вимоги позивача про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів у розмірі 20500000,00 грн. суд першої інстанції мотивував тим, що враховуючи визначений спеціальним законом порядок задоволення вимог кредиторів банків, що перебувають у процесі ліквідації, а також функції, завдання та повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у вказаній процедурі, а також відсутність будь-яких договірних відносин між Фондом та позивачем, зобов'язання в судовому порядку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів у розмірі 20500000,00 грн., є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, про що і винесено оскаржуване рішення, яке переглядається судом апеляційної інстанції.

Судом апеляційнї інстанції за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, встановлено наступне.

25.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (банк) в особі Харківського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "комерційного банку "Хрещатик", укладено Договір банківського рахунку юридичної особи №26000001131198, згідно з умовами якого банк відкрив клієнту поточний рахунок відповідно до інструкції "Про порядок відкриття використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої Постановою Правління Національного банку України та здійснював його розрахунково-касове обслуговування, надавав комісійні послуги згідно нормативно-правовими актами НБУ, чинним законодавством України, внутрішніми правилами та процедурами банку.

Згідно з п. 2.4.2 договору, Клієнт має право самостійно розпоряджатись коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до умов п.2.4.4. договору, клієнт має право вимагати своєчасного й повного здійснення розрахунків та інших, обумовлених цим договором послуг.

Пунктом 2.1.2. договору визначено, що банк зобов'язується належним чином виконувати комплексне обслуговування клієнта відповідно до умов цього договору та "Тарифів ПАТ "КБ "Хрещатик" у відповідності до тарифного пакету "Стандартний".

Згідно з п.2.1.4. договору, банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції клієнта відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів НБУ.

Банк зобов'язується обслуговувати клієнта в межах режиму роботи для розрахунково-касового обслуговування клієнтів, визначеного банком (п.2.1.6. Договору).

Відповідно до умов розділу 9 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін письмово не заявить про його припинення, договір вважається продовженим на діючих умовах на невизначений строк. Кожна із сторін Договору продовженого на невизначений строк може відмовитися від договору у будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за 30 днів.

У подальшому, позивач належним чином оформив та надав на виконання відповідачу-1 платіжні доручення на оплату до державного бюджету України податків та зборів на загальну суму 20 500 000 грн., а саме:

- з податку на додану вартість платіжні доручення № 131 на суму 500 000,00 грн., № 132 на суму 500 000,00 грн., № 133 на суму 500 000,00 грн., № 134 на суму 500 000,00 грн., № 135 на суму 500 000,00 грн., № 136 на суму 500 000,00 грн., № 137 на суму 500 000,00 грн., № 138 на суму 500 000,00 грн., № 139 на суму 500 000,00 грн., № 140 на суму 500 000,00 грн., № 141 на суму 500 000,00 грн., № 142 на суму 500 000,00 грн., № 143 на суму 500 000,00 грн., № 144 на суму 500 000,00 грн., № 145 на суму 500 000,00 грн., № 146 на суму 500 000,00 грн., № 147 на суму 500 000,00 грн., № 148 на суму 500 000,00 грн.; № 174 на суму 500 000,00 грн., № 175 на суму 500 000,00 грн., № 176 на суму 500 000,00 грн.,

- з податку на прибуток платіжні доручення № 149 на суму 500 000,00 грн., № 150 на суму 500 000,00 грн., № 151 на суму 500 000,00 грн., № 152 на суму 500 000,00 грн., № 153 на суму 500 000,00 грн., № 154 на суму 500 000,00 грн., № 155 на суму 500 000,00 грн., № 156 на суму 500 000,00 грн., № 157 на суму 500 000,00 грн., № 158 на суму 500 000,00 грн., № 159 на суму 500 000,00 грн., № 160 на суму 500 000,00 грн., № 161 на суму 500 000,00 грн., № 162 на суму 500 000,00 грн., № 163 на суму 500 000,00 грн., № 164 на суму 500 000,00 грн., № 165 на суму 500 000,00 грн., № 166 на суму 500 000,00 грн., № 172 на суму 500 000,00 грн., № 173 на суму 500 000,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами спору, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", в свою чергу, вказані платіжні доручення прийняв, проте, розпорядження позивача, як клієнта, щодо здійснення перерахування грошових коштів до Державного бюджету України згідно вищенаведених платіжних доручень - не були виконані.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 341 Господарського кодексу України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Положеннями ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1071 Цивільного кодексу України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 Цивільного кодексу України).

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд (п. 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004).

Пунктом 1.30 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п.8.1 ст.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 22.4. ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (п.30.1 ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене кореспондується з положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що списання грошових коштів з рахунку позивача до Державного бюджету України за наданими позивачем платіжними дорученнями від 01.04.2016 відповідач -1 зобов'язаний був здійснити в цей же день, або наступного робочого операційного дня, тобто до 18:00 год. 04.04.2016. Крім того, у випадку неможливості виконання платіжних доручень, відповідач-1 у відповідності до п. 2.3 Договору зобов'язаний був вчинити дії по поверненню розрахункових документів позивача у день їх надходження та зробити на зворотному боці цього документу напис про причину його повернення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що банківські операції за наданими позивачем відповідачу-1 платіжними дорученнями від 01.04.2016 з податку на додану вартість № 131 на суму 500 000,00 грн., № 132 на суму 500 000,00 грн., № 133 на суму 500 000,00 грн., № 134 на суму 500 000,00 грн., № 135 на суму 500 000,00 грн., № 136 на суму 500 000,00 грн., № 137 на суму 500 000,00 грн., № 138 на суму 500 000,00 грн., № 139 на суму 500 000,00 грн., № 140 на суму 500 000,00 грн., № 141 на суму 500 000,00 грн., № 142 на суму 500 000,00 грн., № 143 на суму 500 000,00 грн., № 144 на суму 500 000,00 грн., № 145 на суму 500 000,00 грн., № 146 на суму 500 000,00 грн., № 147 на суму 500 000,00 грн., № 148 на суму 500 000,00 грн.; № 174 на суму 500 000,00 грн., № 175 на суму 500 000,00 грн., № 176 на суму 500 000,00 грн., з податку на прибуток № 149 на суму 500 000,00 грн., № 150 на суму 500 000,00 грн., № 151 на суму 500 000,00 грн., № 152 на суму 500 000,00 грн., № 153 на суму 500 000,00 грн., № 154 на суму 500 000,00 грн., № 155 на суму 500 000,00 грн., № 156 на суму 500 000,00 грн., № 157 на суму 500 000,00 грн., № 158 на суму 500 000,00 грн., № 159 на суму 500 000,00 грн., № 160 на суму 500 000,00 грн., № 161 на суму 500 000,00 грн., № 162 на суму 500 000,00 грн., № 163 на суму 500 000,00 грн., № 164 на суму 500 000,00 грн., № 165 на суму 500 000,00 грн., № 166 на суму 500 000,00 грн., № 172 на суму 500 000,00 грн., № 173 на суму 500 000,00 грн. - були розпочаті, проте, не завершені у порядку, встановленому Договором та Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

В свою чергу, 05.04.2016 постановою правління Національного банку України №234 ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» визнано неплатоспроможним.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 463 про запровадження з 05.04.2016 тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» строком на один місяць. Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації у банку призначено працівника Фонду - Костенка Ігоря Івановича.

Згідно з даним рішенням у ПАТ "КБ "Хрещатик" запроваджено тимчасову адміністрацію на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "Хрещатик", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенко Ігорю Івановичу строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно.

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.04.2016 №560, продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик" з 05.05.2016 до 04.06.2016 включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України №46-рш від 02.06.2016 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення №913 від 03.06.2016, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку".

З моменту запровадження тимчасової адміністрації банку всі правовідносини, що виникають (виникли) між банком та клієнтами регулюються виключно нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з п. 1 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до п. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю тощо, що надійшли до банку з дня початку здійснення процедури виведення банку з ринку.

Крім того, відповідно до п.1 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку, а також відповідно до п.3 цієї статті має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

У відповідності до ч.ч.2-3 ст.3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Статтею 4 вказаного Закону визначено основні завдання та функції Фонду, зокрема, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: 1) веде реєстр учасників Фонду; 2) акумулює кошти, отримані з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду; 3) інвестує кошти Фонду в державні цінні папери України; 3-1) здійснює розміщення облігацій у порядку та за напрямами залучення коштів, визначеними цим Законом, і видачу векселів у випадках, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік; 4) здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; 5) здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; 6) бере участь в інспекційних перевірках проблемних банків за пропозицією Національного банку України; 7) застосовує до банків та їх керівників відповідно фінансові санкції і накладає адміністративні штрафи; 8) здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку; 9) здійснює перевірки банків відповідно до цього Закону; 10) надає фінансову підтримку банку відповідно до цього Закону; 11) здійснює аналіз фінансового стану банків з метою виявлення ризиків у їхній діяльності та прогнозування потенційних витрат Фонду на виведення неплатоспроможних банків з ринку та відшкодування коштів вкладникам; 12) надає цільову позику банку для фінансування витрат для оплати роботи осіб відповідно до пункту 2 частини шостої статті 36, пунктів 7 і 8 частини другої статті 37 та частини четвертої статті 47 цього Закону, що здійснюються протягом дії тимчасової адміністрації; 12-1) звертається з відповідними запитами до клієнтів, вкладників та інших кредиторів банку в порядку, встановленому Фондом; 13) здійснює заходи щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону; 14) вивчає та аналізує тенденції розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками Фонду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що 01.04.2016 позивачем до запровадження тимчасової адміністрації у відповідача-1 було оформлено розпорядження про виконання грошового переказу до Державного бюджету України платіжними дорученнями з податку на додану вартість № 131 на суму 500 000,00 грн., № 132 на суму 500 000,00 грн., № 133 на суму 500 000,00 грн., № 134 на суму 500 000,00 грн., № 135 на суму 500 000,00 грн., № 136 на суму 500 000,00 грн., № 137 на суму 500 000,00 грн., № 138 на суму 500 000,00 грн., № 139 на суму 500 000,00 грн., № 140 на суму 500 000,00 грн., № 141 на суму 500 000,00 грн., № 142 на суму 500 000,00 грн., № 143 на суму 500 000,00 грн., № 144 на суму 500 000,00 грн., № 145 на суму 500 000,00 грн., № 146 на суму 500 000,00 грн., № 147 на суму 500 000,00 грн., № 148 на суму 500 000,00 грн.; № 174 на суму 500 000,00 грн., № 175 на суму 500 000,00 грн., № 176 на суму 500 000,00 грн., з податку на прибуток № 149 на суму 500 000,00 грн., № 150 на суму 500 000,00 грн., № 151 на суму 500 000,00 грн., № 152 на суму 500 000,00 грн., № 153 на суму 500 000,00 грн., № 154 на суму 500 000,00 грн., № 155 на суму 500 000,00 грн., № 156 на суму 500 000,00 грн., № 157 на суму 500 000,00 грн., № 158 на суму 500 000,00 грн., № 159 на суму 500 000,00 грн., № 160 на суму 500 000,00 грн., № 161 на суму 500 000,00 грн., № 162 на суму 500 000,00 грн., № 163 на суму 500 000,00 грн., № 164 на суму 500 000,00 грн., № 165 на суму 500 000,00 грн., № 166 на суму 500 000,00 грн., № 172 на суму 500 000,00 грн., № 173 на суму 500 000,00 грн., які прийняті відповідачем-1 до виконання (про що свідчать наявні на платіжних дорученнях відбитки банківського штампу про прийняття їх до виконанння), але операція по перерахуванню коштів до Державного бюджету України - не була завершена відповідачем-1 у встановлений договором та законом строк ( 01.04.2016 або 04.04.2016, тобто до запровадження тимчасової адміністрації), у зв'язку з чим у відповідності до п.3 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після запровадження процедури тимчасової адміністрації, а в подальшому - і ліквідації, Фонд гарануванян вкладів фізичних осіб в особі призначеної уповноважено особи мав обумовлені законом підстави для продовження і завершення розпочатих банківських операцій згідно наданих позивачем, як клієнтом, платіжних доручень загалом на суму 20 500 000,00 грн. щодо перерахування грошових коштів на користь Державного бюджету України.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що з моменту запровадження у відповідача-1 тимчасової адміністрації (05.04.2016), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набув усіх повноважень органів управління банком на період тимчасової адміністрації, та при цьому, мав право продовжувати здійснення банком будь-яких операцій. Відповідальність за невиконання відповідачем-1 зобов'язання по перерахуванню грошових коштів за платіжними дорученнями позивача до Державного бюджету України покладається на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, і відповідно, останній, як особа, яка наділена повноваженнями органу управління та мала право завершення розпочатих банківських операцій, якою у даному випадку є перерахування коштів на користь Државного бюджету України податків, зобов'язаний був завершити відповідні банківські операції та перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів загалом на суму 20 500 000,00 грн. відповідно до платіжних доручень Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1» від 01.04.2016:

- з податку на додану вартість за № 131 на суму 500 000,00 грн., № 132 на суму 500 000,00 грн., № 133 на суму 500 000,00 грн., № 134 на суму 500 000,00 грн., № 135 на суму 500 000,00 грн., № 136 на суму 500 000,00 грн., № 137 на суму 500 000,00 грн., № 138 на суму 500 000,00 грн., № 139 на суму 500 000,00 грн., № 140 на суму 500 000,00 грн., № 141 на суму 500 000,00 грн., № 142 на суму 500 000,00 грн., № 143 на суму 500 000,00 грн., № 144 на суму 500 000,00 грн., № 145 на суму 500 000,00 грн., № 146 на суму 500 000,00 грн., № 147 на суму 500 000,00 грн., № 148 на суму 500 000,00 грн.; № 174 на суму 500 000,00 грн., № 175 на суму 500 000,00 грн., № 176 на суму 500 000,00 грн.,

- з податку на прибуток за № 149 на суму 500 000,00 грн., № 150 на суму 500 000,00 грн., № 151 на суму 500 000,00 грн., № 152 на суму 500 000,00 грн., № 153 на суму 500 000,00 грн., № 154 на суму 500 000,00 грн., № 155 на суму 500 000,00 грн., № 156 на суму 500 000,00 грн., № 157 на суму 500 000,00 грн., № 158 на суму 500 000,00 грн., № 159 на суму 500 000,00 грн., № 160 на суму 500 000,00 грн., № 161 на суму 500 000,00 грн., № 162 на суму 500 000,00 грн., № 163 на суму 500 000,00 грн., № 164 на суму 500 000,00 грн., № 165 на суму 500 000,00 грн., № 166 на суму 500 000,00 грн., № 172 на суму 500 000,00 грн., № 173 на суму 500 000,00 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що суд першої інстанції у відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України частково прийняв подану позивачем заяву про зміну предмету позову, зокрема в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів у розмірі 20500000 грн., і розглянув спір по суті в межах прийнятої заяви, відмовивши у задоволенні позовних вимог з урахуванням вказаної заяви, в якій позивач не заявляє вимог до ПАТ «КБ «Хрещатик» про стягнення грошових коштів з банку чи задоволення інших майнових вимог на свою користь.

02.06.2016 року постановою Правління НБУ № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» припинена дія тимчасової адміністрації та розпочата процедура ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при ініціюванні процедури ліквідації банку та відкликання його ліцензій для кредиторів банку настають відповідні правові наслідки у вигляді виникнення спеціальної процедури заявлення майнових вимог до банку та їх задоволення, що передбачені нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги позивача за зобов'язаннями відповідача-1 виникли не під час проведення процедури ліквідації, і не під час дії тимчасової адміністрації, а до введення вказаних процедур, а саме 01.04.2016 шляхом надання відповідних розпоряджень щодо перерахування коштів за платіжними дорученнями. Саме невиконання умов Договору та вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» уповноваженою особою Фонду гарантування фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Банку по перерахуванню державних виплат і стало підставою для звернення позивача з відповідними вимогами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: під час дії тимчасової адміністрації - за рахунок коштів Банка, з моменту ініціювання процедури ліквідації банку - за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як уповноваженої особи.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує і те, що в матеріалах справи наявні заяви позивача про визнання його кредиторських вимог в порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проте, згідно наданих позивачем пояснень, вказані заяви стосуються коштів позивача, які зберігались на рахунку позивача в сумі 789 273,45 грн., і до їх складу не входять спірні 20 500 000,00 грн., щодо яких позивачем надано розпорядження на перерахування до Державного бюджету України 01.04.2016, тобто ще до введення процедур тимчасової адміністрації, а в подальшому - і ліквідації.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, керуючись ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів загалом на суму 20 500 000,00 грн. відповідно до платіжних доручень Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1» від 01.04.2016 з податку на додану вартість за № 131 на суму 500 000,00 грн., № 132 на суму 500 000,00 грн., № 133 на суму 500 000,00 грн., № 134 на суму 500 000,00 грн., № 135 на суму 500 000,00 грн., № 136 на суму 500 000,00 грн., № 137 на суму 500 000,00 грн., № 138 на суму 500 000,00 грн., № 139 на суму 500 000,00 грн., № 140 на суму 500 000,00 грн., № 141 на суму 500 000,00 грн., № 142 на суму 500 000,00 грн., № 143 на суму 500 000,00 грн., № 144 на суму 500 000,00 грн., № 145 на суму 500 000,00 грн., № 146 на суму 500 000,00 грн., № 147 на суму 500 000,00 грн., № 148 на суму 500 000,00 грн.; № 174 на суму 500 000,00 грн., № 175 на суму 500 000,00 грн., № 176 на суму 500 000,00 грн., з податку на прибуток за № 149 на суму 500 000,00 грн., № 150 на суму 500 000,00 грн., № 151 на суму 500 000,00 грн., № 152 на суму 500 000,00 грн., № 153 на суму 500 000,00 грн., № 154 на суму 500 000,00 грн., № 155 на суму 500 000,00 грн., № 156 на суму 500 000,00 грн., № 157 на суму 500 000,00 грн., № 158 на суму 500 000,00 грн., № 159 на суму 500 000,00 грн., № 160 на суму 500 000,00 грн., № 161 на суму 500 000,00 грн., № 162 на суму 500 000,00 грн., № 163 на суму 500 000,00 грн., № 164 на суму 500 000,00 грн., № 165 на суму 500 000,00 грн., № 166 на суму 500 000,00 грн., № 172 на суму 500 000,00 грн., № 173 на суму 500 000,00 грн. - є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають задоволенню в цій частині.

Згідно з п..п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що заява позивача про зміну предмету позову прийнята до розгляду судом першої інстанції в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів у розмірі 20500000 грн., що сторонами не оспорювалось, і в межах якої вирішено спір у справі, дійшов висновку, що предмет спору між позивачем та відповідачем-1 - відсутній, у зв'язку з чим провадження у справі в частині вимог до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" - підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною першою статті 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається:

- у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

- у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною сьомою статті 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимогами процесуального закону не передбачено солідарне стягнення судових витрат, враховуючи те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" задоволені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів загалом на суму 20 500 000,00 грн. відповідно до платіжних доручень, у зв'язку з чим судові витрати за подачу позову та апеляційної скарги покладаються судом апеляційної інстанції на відповідача-2.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі №922/1132/16 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі №922/1132/16 - скасуванню з прийняттям в апеляційному порядку нового рішення.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, керуючись ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям в апеляційному порядку нового рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Сіріус-1" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (прийняті до розгляду і спір щодо яких розглянуто судом першої інстанції в межах заяви від 12.04.2017) про зобов'язання останнього перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів загалом на суму 20 500 000,00 грн. відповідно до платіжних доручень ТОВ «Сіріус-1» від 01.04.2016 з податку на додану вартість за № 131 на суму 500 000,00 грн., № 132 на суму 500 000,00 грн., № 133 на суму 500 000,00 грн., № 134 на суму 500 000,00 грн., № 135 на суму 500 000,00 грн., № 136 на суму 500 000,00 грн., № 137 на суму 500 000,00 грн., № 138 на суму 500 000,00 грн., № 139 на суму 500 000,00 грн., № 140 на суму 500 000,00 грн., № 141 на суму 500 000,00 грн., № 142 на суму 500 000,00 грн., № 143 на суму 500 000,00 грн., № 144 на суму 500 000,00 грн., № 145 на суму 500 000,00 грн., № 146 на суму 500 000,00 грн., № 147 на суму 500 000,00 грн., № 148 на суму 500 000,00 грн.; № 174 на суму 500 000,00 грн., № 175 на суму 500 000,00 грн., № 176 на суму 500 000,00 грн., з податку на прибуток за № 149 на суму 500 000,00 грн., № 150 на суму 500 000,00 грн., № 151 на суму 500 000,00 грн., № 152 на суму 500 000,00 грн., № 153 на суму 500 000,00 грн., № 154 на суму 500 000,00 грн., № 155 на суму 500 000,00 грн., № 156 на суму 500 000,00 грн., № 157 на суму 500 000,00 грн., № 158 на суму 500 000,00 грн., № 159 на суму 500 000,00 грн., № 160 на суму 500 000,00 грн., № 161 на суму 500 000,00 грн., № 162 на суму 500 000,00 грн., № 163 на суму 500 000,00 грн., № 164 на суму 500 000,00 грн., № 165 на суму 500 000,00 грн., № 166 на суму 500 000,00 грн., № 172 на суму 500 000,00 грн., № 173 на суму 500 000,00 грн. - підлягають задоволенню, а провадження у справі за позовом ТОВ "Сіріус-1" до ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, здійснивши перерозподіл судових витрат, з покладенням судового збору за подачу позову та апеляційної скарги на відповідача-2 згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі №922/1132/16 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі №922/1132/16 - скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

4. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016; місцезнаходження: 04053 м.Київ, вул. Січових Стрільців, 17) перерахувати до Державного бюджету України суму податків та зборів загалом на суму 20 500 000,00 грн. відповідно до платіжних доручень Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1» (код ЄДРПОУ 32239577; місцезнаходження 61145 м.Харків, вул.. Космічна, б. 26, к. 416) від 01.04.2016:

- з податку на додану вартість за № 131 на суму 500 000,00 грн., № 132 на суму 500 000,00 грн., № 133 на суму 500 000,00 грн., № 134 на суму 500 000,00 грн., № 135 на суму 500 000,00 грн., № 136 на суму 500 000,00 грн., № 137 на суму 500 000,00 грн., № 138 на суму 500 000,00 грн., № 139 на суму 500 000,00 грн., № 140 на суму 500 000,00 грн., № 141 на суму 500 000,00 грн., № 142 на суму 500 000,00 грн., № 143 на суму 500 000,00 грн., № 144 на суму 500 000,00 грн., № 145 на суму 500 000,00 грн., № 146 на суму 500 000,00 грн., № 147 на суму 500 000,00 грн., № 148 на суму 500 000,00 грн.; № 174 на суму 500 000,00 грн., № 175 на суму 500 000,00 грн., № 176 на суму 500 000,00 грн.,

- з податку на прибуток за № 149 на суму 500 000,00 грн., № 150 на суму 500 000,00 грн., № 151 на суму 500 000,00 грн., № 152 на суму 500 000,00 грн., № 153 на суму 500 000,00 грн., № 154 на суму 500 000,00 грн., № 155 на суму 500 000,00 грн., № 156 на суму 500 000,00 грн., № 157 на суму 500 000,00 грн., № 158 на суму 500 000,00 грн., № 159 на суму 500 000,00 грн., № 160 на суму 500 000,00 грн., № 161 на суму 500 000,00 грн., № 162 на суму 500 000,00 грн., № 163 на суму 500 000,00 грн., № 164 на суму 500 000,00 грн., № 165 на суму 500 000,00 грн., № 166 на суму 500 000,00 грн., № 172 на суму 500 000,00 грн., № 173 на суму 500 000,00 грн.

5. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" - припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

6. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016; місцезнаходження: 04053 м.Київ, вул.. Січових Стрільців, 17) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" (код ЄДРПОУ 32239577; місцезнаходження 61145 м.Харків, вул.. Космічна, б. 26, к. 416) витрат по сплати судового збору за подачу позову - 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 грн. та 1 515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

8. Матеріали справи № 922/1132/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.В. Куксов

С.А. Гончаров