Рішення № 68039529, 28.07.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2017 р.Справа № 910/8166/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова", м. Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 359805,32 грн. за участю представників сторін:

Прокурор - Волик О.Г., посв. від 26.08.2015р.;

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 26.12.2016р.;

Представник відповідача - ОСОБА_2, дов. від 11.05.2017р.; ОСОБА_3, дов. від 23.03.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Харківського гарнізону, м. Харків, в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, м. Київ, (позивач), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова", м. Харків, про стягнення штрафних санкцій в загальному розмірі 359805,32 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем умов державного контракту № 247/1/16/32 з оборонного замовлення, укладеного між сторонами даного спору.

Ухвалою господарського суду від 30.05.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.06.2017р. об 11:45 год.

14.06.2017р. відповідач надав письмовий відзив (вх.№19573), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що несвоєчасне виконання умов державного контракту № 247/1/16/32 виникло через неможливість реалізації натурних випробувань БММ - 4С, внаслідок несприятливих погодних умов, які виникли незалежно від волі сторін. Крім того, відповідач зауважив про завищення розрахованого позивачем розміру штрафних санкцій.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, ухвалою господарського суду від 27.07.2017р., розгляд справи було відкладено на 28.07.2017р. о 11:15 год.

17.07.2017р. відповідач надав клопотання (вх. № 23014), в якому, посилаючись на виключні обставини, просив зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій на 90%.

У судовому засіданні 28.07.2017р. військовий прокурор позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Також прокурором надані письмові пояснення (вх.№24202) щодо клопотання про зменшення штрафних санкцій, в яких останній залишив вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.

Представник позивача у судовому засіданні 28.07.2017р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.07.2017р. підтримав свій відзив (вх. №19573) та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% (вх. № 23014). Також відповідачем надані письмові пояснення (вх. № 24203), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно, повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2016 року між Міністерством оборони України (позивач, замовник) та Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро ім. О.О. Морозова" (відповідач, виконавець) укладено державний контракт №247/1/16/32 з оборонного замовлення на виготовлення та поставку продукції - броньованої санітарно-евакуаційної машини БММ-4С (далі - контракт), відповідно до умов якого, виконавець зобов'язався виготовити і поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства продукцію, зазначену в специфікації продукції, що поставляється за оборонним замовленням, згідно з додатком 1 (далі - специфікація), а замовник - прийняти через 85 військове представництво Міністерства оборони України (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126) та вантажоодержувача, зазначеного у специфікації, та оплатити таку продукцію.

Пунктом 1.3 контракту визначено, що якість, комплектність і експлуатаційна документація повинні відповідати технічній документації та нормативним документам, зазначеним у специфікації.

Протоколом погодження орієнтованої ціни на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням (додаток № 2 до Контракту) погоджено орієнтовну ціну за одиницю продукції, яка склала 13838666,34 грн.

Відповідно до п. 2.1 контракту, орієнтовна вартість продукції (2 одиниці), на момент укладання контракту, без урахування податку на додану вартість становить 27677332,68 грн.

Поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем продукції за контрактом здійснюється у місці поставки на підставі видаткової накладної з оформленням вантажоодержувачем акту за формою № 4 (п. 3.1 контракту).

В п. 4.1 контракту зазначено, що виконавець зобов'язаний - виготовити та поставити продукцію згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеному специфікацією та надати замовнику документи згідно пункту 2.13 контракту.

Строк поставки зазначених виробів встановлений до 28.02.2017 року.

На виконання умов контракту, 14.04.2017р. відповідач поставив 1 одиницю продукції (броньовану санітарно-евакуаційну машину БММ-4С), що підтверджується актом приймання № 18 від 14.04.2017р.

Розділом 7 Контракту встановлена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань, що складає 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення з боку виконавця, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмір і 7% вказаної суми.

Враховуючи порушення відповідачем строків поставки продукції, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за 13 днів прострочення в сумі 359805,32 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту спірного договору вбачається, що він за своєю правовою природою є змішаним договором, у якому містяться елементи як договору поставки, так і договору підряду, оскільки відповідач зобов'язався не лише поставити, а й виготовити продукцію.

Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з частиною 1 статті 530 та статті 663 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Як вже було зазначено, строк поставки спірної продукції встановлений до 28.02.2017 року.

Твердження відповідача про те, що строк поставки 2-ої одиниці продукції, станом на час розгляду, не настав, судом не приймаються, як необґрунтовані, оскільки відповідачем не надано доказів в підтвердження укладення додаткової угоди до контракту, якої сторони б визначили інші строки поставки.

В свою чергу, відповідач вчасно не поставив броньовані санітарно-евакуаційні машини БММ-4С, здійснивши поставку 1 одиниці продукції лише 14.04.2017р., що підтверджується актом приймання № 18 від 14.04.2017р.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 01.03.2017 р. прострочив виконання зобов'язання з поставки позивачу продукції за спірним контрактом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В ч. 2 ст. 231 ЦК України зазначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В п. 7.2 контракту також зазначено, що за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості (з ПДВ) непоставленої (недопоставленої) продукції, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної суми.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по поставці продукції у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем штрафних санкцій в розмірі 359805,32 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами частини 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як роз'яснено у п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1623/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права", відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім того, зазначена норма ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.

З наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд приймає до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), об'єктивно оцінивши даний випадок, враховуючи фактичні обставини справи та причини неналежного виконання зобов'язання, суд відзначає наступне.

Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені ОСОБА_4" є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, що утворено та діє на базі відокремленої частини державної власності.

ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені ОСОБА_4" включено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, та до переліку об'єктів права державної власності, які не підлягають приватизації, затвердженому Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 № 847.

Наразі ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені ОСОБА_4" є головним в Україні підприємством в галузі створення зразків бронетанкової техніки, артилерійських систем, бойових модулів, а також тренажерних комплексів сухопутних військ.

Підприємство приймає участь в посиленні обороноздатності України шляхом здійснення розробок військово-гусеничних машин, виготовлення та поставки новітньої військової техніки, в тому числі поставляє військову техніку для Міністерства оборони України та Національної Гвардії України для проведення антитерористичної операції на сході країни.

Таким чином, порушення балансу майнових інтересів підприємства відповідача може призвести до порушень інтересів держави.

Суд також враховує обставини, які мали істотне значення та вплинули на своєчасність виконання відповідачем своїх зобов'язань за державним контрактом на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням від 08.04.2016р. № 247/1/16/32.

Як вже зазначалось, відповідно до умов спірного контракту, відповідач зобов'язався виготовити і поставити позивачу продукцію, зазначену у специфікації, а саме: броньовану санітарно-евакуаційну машину БММ- 4С, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.

Спільним Рішенням Міністерства оборони України та Державного концерну "Укроборонпром" від 02.09.2015 № 247/4/2921 була затверджена робоча конструкторська документація для серійного виготовлення броньованої санітарно-евакуаційної машини БММ-4С за спірною специфікацією.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, враховує сплату останнім основного боргу в повному обсязі та те, що стягнення додаткових коштів у вигляді неустойки негативно позначається на рівень матеріального забезпечення відповідача та призведе до невиплат заробітної плати працівникам.

На виконання вищезазначеного Рішення Департаментом військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України та ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені ОСОБА_4" 27.01.2017 року було затверджено Програму та Методику типових випробувань броньованої санітарно-евакуаційної машини БММ-4С (далі - Програма).

Суттєвим фактором є те, що пунктом 4.5 Програми передбачено, то випробування проводяться методом натурного експерименту, тобто в умовах, що відповідають умовам використання БММ-4С за прямим призначенням з безпосереднім оцінюванням або контролем характеристик властивостей об'єкту, які визначаються (п.56 ДСТу 16504-81 ).

Так, одним з етапів проведення випробувань є перевірка БММ-4С на водохідність. При цьому, оцінка показників водохідності виконується при наявності відповідних умов (Примітка до пункту 3 Таблиці 1 Програми).

Пунктом 4.3 Методики № 3 "Оцінка показників водохідності" визначено, що випробування проводяться на дільницях природних або штучних водойм при відсутності течії, температурі повітря вище за 0°С, швидкості вітру не більше за 1 м/с, хорошій видимості, відсутності опадів, льоду і хвилювання водної поверхні, отже, безпосередньо залежать від погодних умов.

Згідно з п.2 Рішення про порядок робіт щодо створення варіанту броньованої санітарно-евакуаційної машини БММ-4С з альтернативною силовою установкою від 13.07.2016 №9244 типові випробування передбачалось провести комісією у складі представників відповідача та 85 військового представництва Міністерства оборони України на базі ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені ОСОБА_4" в грудні 2016 року.

Проте, в період з грудня 2016 року по березень 2017 року метеорологічна та гідрологічна ситуація у м. Харкові та Харківській області не відповідала погодним умовам, при яких згідно з п. 4.3 Методики № 3 проводяться випробування, що підтверджується даними Харківського регіонального центру з гідрометеорології (звіт від 21.07.2017 № 36-06/702), які знаходяться в матеріалах справи.

Суд також враховує, що відповідач звертався до Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України листом від 08.02.2017 р. № 826/1 з проханням перенести строк поставки БММ-4С до 31 березня 2017 року шляхом складання додаткової угоди, про що було додатково повідомлено ДК "Укроборонпром" листом від 24.02.2017 р. № 1259/44.

Натомість, рішення про перенесення строків поставки прийняте не було, хоча для цього були наявні всі підстави, оскільки на той час для ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені ОСОБА_4" відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладанні контракту, та у зв'язку з настанням якої підприємство відповідача мало право на приведення контракту у відповідність з обставинами, які істотно змінились.

Наявність вищезазначених обставин, які унеможливили своєчасне виконання ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені ОСОБА_4" зобов'язань за контрактом, підтверджені висновком Харківської торгово-промислової палати від 27.02.2017р. № 172/63.01-6, які додані до справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та зменшити розмір пені на 70 %, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 107941,59 грн., а в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 251863,73 грн. суд відмовляє.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує, що в частині зменшення судом розміру пені судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Таким чином, судовий збір в сумі 5397,08 грн. відшкодовується за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32-34, 38, 43, 44, 49, 65, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14310299) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, код ЄДРПОУ 00034022) штрафні санкції в сумі 107941,59 грн. та судовий збір 5397,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_5

справа №922/8166/17