Ухвала суду № 68039472, 01.08.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

про забезпечення позову

"01" серпня 2017 р.

Справа № 916/1751/17

За позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА”

До відповідача: Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”

Про зобов'язання здійснити певні дії

Суддя Д’яченко Т.Г.

Суть спору: Позивач – Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА” звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою (вх. № 1857/17 ві24.07.2017р.), в якій просить суд зобов’язати Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” зроби перерахунок спожитої Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА” електроенергії за грудень 2016 року, шляхом зарахування сплачених Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА” за рахунком-фактурою №74/1 від 28.12.2016р. коштів в сумі 143622,25 грн. в рахунок майбутніх платежів за електроенергією, а також шляхом виключення з нарахування відповідно до рахунку-фактури №74/1 від 26.06.2016р. заборгованості за перевищення договірного споживання електроенергії на суму 196229,98 грн.

Одночасно з поданням позовної заяви позивачем були заявлені вимоги в порядку ст.66,67 ГПК України, зокрема, заявник просить суд вжити заходи до забезпечення позову та заборонити Публічному акціонерному товариству „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” припинення постачання електроенергії Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА” до розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2017р. порушено провадження у справі №916/1751/17 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

28.07.2017р. до господарського суду Одеської області представником позивача надано клопотання про розгляд заяви від 24.07.2017р. про забезпечення позову, з долученням до матеріалів справи додаткових документів.

31.07.2017р. до господарського суду Одеської області представником позивача залучено до матеріалів справи копії документів, а саме перелік об’єктів споживача, графік зняття показів засобу обліку, порядок розрахунку втрат електроенергії, розрахунок втрат електроенергії та розрахункову схему споживача.

В обґрунтування поданого клопотання про забезпечення позову, позивачем було зазначено суду наступне.

20 липня 2016 рок між Публічним акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (Постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА” (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №74, за умовами якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком „Графік знаття показів обліку електричної енергії”, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії – межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін„ між Постачальником та Спожива.

Відповідно до п. 2.2 Договору, Постачальник зобов’язується виконувати умови цього Договору, Постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток „Обсяги постачання електричної енергії споживачу”), згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”, із дотримання граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної з площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку „Графік знаття показів обліку електричної енергії”.

Згідно до п. 2.3. Договору, Споживач зобов’язується виконувати умови цього Договору, дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановок, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків” та „Графік знаття показів обліку електричної енергії”, здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”. (п. 2.3.1, п. 2.3.2 та п. 2.3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1.1. Договору, Постачальник електричної енергії має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором. Постачальник електричної енергії має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії Споживачу згідно з умовами розділу 6 цього Договору у відповідності до порядку, передбаченого ПКЕЕ. (п. 3.2.1. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору, узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлені додатком до Договору „Обсяги постачання електричної енергії споживачу” є договірними величинами споживання електричної енергії.

Як зазначає позивач, з червня 2016 року спожита електроенергія по об’єкту „столова – 2” с. Дачне, враховується лічильником СЕ 303 №009114100492344. Оплата за спожиту електроенергію здійснювалась щомісячно на підстав актів про обсяги споживання електроенергії.

Так, з червня по грудень 2016 року позивачем щомісячно складались акти, з якими погоджувався відповідач та на підставі яких відповідач здійснював нарахування за спожиту електроенергію та виставляв рахунки, яка оплачувались позивачем.

За грудень 2016 року позивачем був складений акт про обсяги споживання електроенергії, відповідно до якого обсяг споживання складав 1116 кВт/год.

Однак, як зазначає позивач, відповідач зробив нарахування за спожиту в обсязі 57796 кВт/год та виставив рахунок-фактуру №74/1 від 28.12.2016р. на суму 119685,21 грн., з урахуванням ПДВ – 143622,25 грн.

Як зазначає позивач, таке нарахування було обґрунтовано відповідачем тим, що 27.12.2016р. працівниками енергопостачальної компанії було здійснено контрольний огляд лічильника СЕ 303 №009114100492344 та встановлено обсяг споживання електроенергії за грудень 2016 року – 57796 кВат/год.

Однак як стверджує представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА”, Акт контролю огляду відповідач відмовився представити, як то і відмовився направити свого представника для повторного контрольного огляду лічильника за участю представника позивача.

Надалі, 28.12.2016р. при огляді лічильника електричної енергії представника постачальника було встановлено, що показники лічильника не відповідають обсягу спожитої електроенергії, а на його дисплеї висвічується надпис „Err37”, що свідчить про несправність лічильника та недостовірність його показників.

Приймаючи до уваги, що відповідач не забезпечив присутність своїх повноважних представників для повторного контрольного огляду лічильника, позивачем самостійно було складено акт 28 грудня 2016 року, яким було зафіксовано несправність лічильника СЕ 303 №009114100492344.

Як було зазначено представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА”, позивачем в телефонному режимі було повідомлено відповідача про несправність лічильника та викликано його представників для його зняття. Також позивачем направлявся лист №001 від 04.01.2017р. про виклик інспектора для зняття електролічильника.

Відповідно до пояснень позивача, звернення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА” до Постачальника залишилось без реагування, тому позивачем повторно було скеровано лист №006 віл 27.01.2017р. про виклик інспектора про зняття електролічильника.

За твердженнями позивача, відповідачем не було здійснено заміну несправного електролічильника на вимогу споживача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА”.

Приймаючи до уваги, що відповідач попереджував позивача про відключення електроенергії, позивачем було сплачено рахунок-фактуру №74/1 від 28.12.2016р., що підтверджується платіжними дорученнями, які були залучені позивачем до матеріалів позовної заяви.

Надалі, відповідачем було виставлено новий рахунок-фактуру №74/1 від 27.01.2017р. за перевищення договірного споживання електроенергії на суму 171028,69 гр., а в подальшому рахунок-фактуру №74/1 від 26.06.2017р. на суму 196229,98 грн.

Як стверджує позивач, 02.02.2017р. до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА” прибув представник Постачальника, яким був складений Акт технічної перевірки лічильника СЕ 303 №009114100492344, в якому було зазначено, що на дисплеї вбачалось: „учет работает в норме” та висвічується „Eror”.

10.03.2016р. електролічильник був знятий представником відповідача та 16.03.2017р. було проведена експертиза електролічильника.

Відповідно до Акту проведення експертизи лічильника №60/17 від 16 березня 2017 року встановлено, що на дисплеї лічильника з’являється напис „Err37”, похибка лічильника перевищує допустиме зазначення в точці 0,1 І ном. Соs 0,5 по фазі „В” та лічильник не придатний до подальшої експлуатації.

Відповідно до вищенаведеного, позивачем - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА” 23.06.2017р. була направлена претензія про перерахунок спожитої електричної енергії за грудень 2016 року, в якій споживач просив відповідача зарахувати сплачені ним кошти за рахунком-фактурою №74/1 від 28.12.2016р. у розмірі 143622,25 грн. .в рахунок майбутніх платежів за електроенергією, а також відкликати рахунок-фактуру №74/1 від 26.06.2017р. на суму 196229,98 грн., однак, відповіді від постачальника ним отримано не було.

В свою чергу, постачальником на адресу споживача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА” були скеровані попередження про припинення постачання електроенергії, копії яких містять матеріли справи.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду та подання відповідного клопотання про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66,67 ГПК України.

Розглянувши клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА” від 24.07.2017р., з урахуванням доповнень від 28.07.2017р., про забезпечення позову, суд дійшов до наступних висновків.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними 20 липня 2006 року Договору про постачання електричної енергії №74.

За умовами укладеного Договору про постачання електричної енергії №74 від 20.07.2006 року, Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком „Графік знаття показів обліку електричної енергії”, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії – межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін„ між Постачальником та Спожива.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, за грудень 2016 року позивачем був складений акт про обсяги споживання електроенергії, відповідно до якого обсяг споживання складав 1116 кВт/год., однак, відповідач зробив нарахування за спожиту в обсязі 57796 кВт/год.та виставив рахунок-фактуру №74/1 від 28.12.2016р. на суму 119685,21 грн., з урахуванням ПДВ – 143622,25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, таке нарахування було обґрунтовано відповідачем тим, що 27.12.2016р. працівниками енергопостачальної компанії було здійснено контрольний огляд лічильника СЕ 303 №009114100492344 та встановили обсяг споживання електроенергії за грудень 2016 року – 57796 кВат/год.

Матеріалами справи засвідчується, що Постачальником на адресу Споживача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА” скеровувались попередження про припинення постачання електричної енергії, копії відповідних попереджень містяться в матеріалах справи.

Відповідно до документів, які були залучені позивачем до матеріалів справи, а саме з додатку №1 до Договору про постачання електроенергії №74 від 20.07.2006 року вбачається, що постачання електричної енергії здійснюється на об’єкт споживача – Столова, с. Дачне за № лічильника 009114100492344.

Відповідно до розділу 3 Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА” – Товариство створюється з метою виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, надання учасником Товариства ті іншим громадянам послуг щодо ведення сільського господарства та здійснення інших пов’язаних з ним видів діяльності, здійснення інших видів діяльності для отримання прибутку та реалізації економічних та соціальних інтересів учасників Товариства.

Отже, приймаючи до уваги мету створення та вид діяльності підприємства, припинення постачання електричної енергії, на думку суду, може привести до призупинення належної організації його діяльності та мати негативні наслідки.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності зі ст. 67 ГПК України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Частиною п. 1 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” визначено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

Проаналізувавши зазначені у позовній заяві та у заяві про забезпечення позову, з урахуванням клопотання від 28.07.2017р., обставини, аналізуючи обраний позивачем спосіб захисту та підстави заявлених позовних вимог, а також враховуючи надані позивачем додатково документи в підтвердження можливості застосування до нього відповідних санкцій з боку відповідача у вигляді відключення електроенергії, суд приходить до висновку, що за наявними у матеріалах справи доказами, обґрунтованими і адекватними мірами забезпечення прав та інтересів позивача у даній справі, до з’ясування усіх обставин справи, буде вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - Публічному акціонерному товариству „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” здійснювати дії щодо припинення постачання електричної енергії на об’єкт споживача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА”.

За приведених вище обставин, враховуючи те, що вжиття заходів забезпечення позову є процесуальною гарантією захисту прав сторін у справі, у зв’язку із чим не може порушувати їх прав та інтересів, і не є вирішенням судового спору по суті, а не забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, суд вважає, що вимоги позивача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА” про вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом, приймаючи до уваги предмет судового розгляду та з урахуванням наведеного судом вище.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1.Заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА” від 24.07.2017р. з урахуванням клопотання від 28.07.2017р. про забезпечення позову – задовольнити.

2.Заборонити Публічному акціонерному товариству „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б; код 00131713) здійснювати дії щодо припинення постачання електричної енергії на об’єкт споживача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА” (67624, Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, вул. Колхозна, 1а; код 05528898), розташований за адресою: с. Дачне, Столова, за № лічильника 009114100492344, до розгляду справи по суті.

Стягувачем за ухвалою суду є: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА” (67624, Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, вул. Колхозна, 1а; код 05528898).

Боржником за ухвалою суду є: Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б; код 00131713).

Ухвала набирає чинності 01 серпня 2017 р. та підлягає негайному виконанню.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження".

Суддя Т.Г. Д'яченко