Рішення № 68039465, 01.08.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р.Справа № 925/862/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю,

від відповідача представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест,

смт. Ставище, Ставищенського району, Київської області

до приватного акціонерного товариства Украгро НПК, м. Жашків,

Черкаської області

про стягнення 4 881 310 грн. 10 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест до приватного акціонерного товариства Украгро НПК про стягнення 4 881 310 грн. 10 коп. у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 27 січня 2017 року за №84, з яких: 4 733 910 грн. 40 коп. попередня оплата, 61 540 грн. 84 коп. інфляційні втрати, 31 127 грн. 08 коп. 3% річних та 54 731 грн. 78 коп. пеня.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 липня 2017 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 01 серпня 2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 липня 2017 року було зобовязано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 01 серпня 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/862/17.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що на підставі платіжного доручення здійснив попередню оплату товару в розмірі 6 060 000 грн. 00 коп.

Проте, відповідачем було поставлено товар лише на суму 1 326 089 грн. 60 коп.

Крім того на підставі ст. 625 ЦК України позивачем було також заявлено 61 540 грн. 84 коп. інфляційні втрати та 31 127 грн. 08 коп. 3% річних, а також з урахуванням п. 5.1. договору поставки 54 731 грн. 78 коп. пені.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 27 січня 2017 року між приватним акціонерним товариством Украгро НПК (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест (покупець) було укладено договір поставки за №84.

Згідно п. 1.1. та п. 1.2. договору постачальник зобовязався поставити в обумовлені договором строки покупцеві КАС-32 в кількості 750 тонн на загальну суму 6 060 000 грн. 00 коп., а покупець зобовязався оплатити та прийняти товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 4.1. договору поставка товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати. Товар, що підлягає поставці, повинен бути повністю оплачений до 03 лютого 2017 року.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №Ж84 від 27 січня 2017 року.

02 лютого 2017 року позивачем було сплачено 6 060 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, що підтверджується копією платіжного доручення від 02 лютого 2017 року №284.

Поставка товару здійснюється повністю чи окремими партіями за вибором постачальника в період до 10 квітня 2017 року. Постачальник самостійно визначає дату кожної окремої партії товару в межах періоду поставки (п. 3.3. договору).

Водночас відповідачем було поставлено товар лише на суму 1 326 089 грн. 60 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (а.с. 15-27).

27 квітня 2017 року позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу, в якій позивач повідомив про відмову від договору поставки від 27 січня 2017 року в частині непоставленого товару в кількості 585 тонн 880 кг на суму 4 733 910 грн. 40 коп. та вимагав повернути зазначену суму коштів.

В подальшому 12 травня 2017 року позивачем було направлено відповідачу повторну вимогу про повернення коштів.

Однак відповідач зобовязання щодо поставки товару на даний час не виконав, попередню оплату не повернув.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому судом враховано правову позицію викладену в постанові Вищого господарського суду України від 16 квітня 2015 року зі справи №908/2649/14.

Відповідно до ч. 2 ст. 622 Цивільного кодексу України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Тобто, позивач самостійно обрав спосіб захисту свого порушеного права, а саме - відмовився від прийняття виконання зобовязання та вимагає повернення попередньої оплати.

При цьому судом враховано висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 08 жовтня 2009 року зі справи №18/814.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду даного спору відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобовязання щодо поставки товару.

Доводи позивача відповідач жодними належними доказами не спростував.

Таким чином сума попередньої оплати в розмірі 4 733 910 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 31 127 грн. 08 коп. 3% річних та 61 540 грн. 84 коп. інфляційних втрат.

Однак нарахування 3% річних та інфляційних на суму попередньої оплати є безпідставним виходячи з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України).

Водночас, умовами договору, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено.

При цьому судом враховано висновки викладені в постановах Вищого господарського суду України від 09 червня 2011 року та Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року зі справи №43/308-10.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (п. 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобовязання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 5.1. договору поставки у випадку несвоєчасної поставки товару покупцю, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки.

Так, з урахуванням вищенаведених умов договору позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 54 731 грн. 78 коп. пені за період з 11 квітня 2017 року по 26 квітня 2017 року на суму непоставленого товару.

В пункті 3 листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року № 01-06/249 Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів зазначено, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (постанова від 22.11.2010 N 14/80-09-2056).

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару не суперечить вимогам чинного законодавства.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛЗ:ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3. судом встановлено, що розрахунок пені здійснено позивачем вірно, а тому з відповідача підлягає стягненню 54 731 грн. 78 коп. пені.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства Украгро НПК, вул. Промислова,1, м. Жашків, Черкаської області, ідентифікаційний код 31961067, р/р №2600909863 у банку АБ Кліринговий дім, МФО 300647 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест, вул. Цимбала Сергія,4, смт. Ставище, Ставищенського району, Київської області, ідентифікаційний код 32855584, р/р 26002006663000 в філії КІБ ПАТ Креді ОСОБА_2 в м. Києві, МФО 3000379 4 733 910 грн. 40 коп. попередньої оплати, 54 731 грн. 78 коп. пені та 71 828 грн. 48 коп. витрат на сплату судового збору.

3.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 01 серпня 2017 року.

Суддя А.В.Васянович