Ухвала суду № 68039369, 27.07.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" липня 2017 р. Справа № Б8/183-11

за заявою Приватного підприємства «Лекс» в особі ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1

до відповідача 1 ОСОБА_2, м. Київ

та відповідача 2 ОСОБА_3, м. Донецьк

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1, 2: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, м. Київ

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні заявника: Публічного акціонерного товариства «Сбербанк», м. Київ

про визнання недійсним договору іпотеки

в межах справи № Б8/183-11

за заявою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська обл., м. Чорноморськ (код ЄДРПОУ 01125672) - Кредитор

до Приватного підприємства «Лекс», Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка (код ЄДРПОУ 21691646) - Боржник/Банкрут

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

учасники у справі згідно протоколу (формуляру) судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/183-11 за заявою ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до боржника ПП «Лекс» про банкрутство в порядку Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.

До господарського суду Київської області від ПП «Лекс» в особі ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 надійшла заява б/№ від 27.12.2016 (вх. № 118/17) про визнання недійсним договору іпотеки, у якій заявник просить суд визнати недійсним договір іпотеки від 19.07.2016, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за номером 2142, предметом якого є майно Банкрута - двокімнатна квартира, загальною площею 203,2 кв.м., житловою площею 169,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2017 в межах справи № Б8/183-11 заяву ПП «Лекс» в особі ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 б/№ від 27.12.2016 (вх. № 118/17) про визнання недійсним договору іпотеки прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 23.02.2017 (враховуючи ухвалу від 23.01.2017 про виправлення описки); залучено до участі у справі при розгляді даної заяви в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів 1, 2 - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4; залучено до участі у справі при розгляді даної заяви в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні заявника - ПАТ «Сбербанк»; зобов'язано Відповідачів 1, 2 надати суду відзиви (письмові пояснення) по суті заяви ПП «Лекс» в особі ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 б/№ від 27.12.2016 (вх. № 118/17) про визнання недійсним договору іпотеки; вирішено інші питання.

14.02.2017 ліквідатором Банкрута до заяви про визнання недійсним договору іпотеки подано доповнення б/№ від 13.02.2017 (вх. № 3432/17), у яких серед іншого, ліквідатор просив суд залучити до участі у справі № Б8/183-11 в якості відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Також до суду подано клопотання б/№ від 14.02.2017 (вх. № 3431/17) про витребування доказів та клопотання б/№ від 13.02.2017 (вх. № 3436/17) про забезпечення вимог кредиторів.

15.02.2017 ліквідатором ПП «Лекс» подано уточнення б/№ від 15.02.2017 (вх. № 3475/17) до клопотання про забезпечення вимог кредиторів.

17.02.2017 до суду від ліквідатора Банкрута надійшло клопотання б/№ від 17.02.2017 (вх. 3663/17) про залишення без розгляду доповнення до заяви про визнання недійсним договору іпотеки та забезпечення вимог кредиторів та повернення судового збору.

23.02.2017 ліквідатором Банкрута подано клопотання № 17-4 від 23.02.2017 (вх. № 4081/17) про витребування доказів.

У звязку з відкликанням ліквідатором поданих доповнень до заяви, а також клопотання про забезпечення вимог кредиторів, відповідні клопотання судом не розглядались.

Ухвалою суду від 23.02.2017 розгляд поданої заяви ліквідатора про визнання договору іпотеки недійсним відкладено на 16.03.2017; зобовязано приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 надати господарському суду оригінали (для огляду в суді) та належним чином завірені копії (для залучення до матеріалів справи): договору іпотеки від 19.07.2016, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за номером 2142; договору про внесення змін від 01.02.2017, який був посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 до Договору іпотеки від 19.07.2016, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 за реєстраційним за номером 2142; повторно зобовязано Відповідачів 1, 2 надати суду відзиви (письмові пояснення) по суті заяви ПП «Лекс» в особі ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 б/№ від 27.12.2016 (вх. № 118/17) про визнання недійсним договору іпотеки.

16.03.2017 до суду надійшло клопотання заявника ПП «Лекс» від 15.03.2017 № 17-7 (вх. № 5700/17) про залучення додаткових доказів, а саме копії Інформаційної довідки КП Київське міське бюро технічної інвентаризації КВ-2016 № 52776 від 30.12.2016.

16.03.2017 до суду надійшли письмові пояснення Відповідача 1 ОСОБА_2 від 16.03.2017 б/№ (вх. № 5702/17) по суті заяви про визнання недійсним договору іпотеки.

16.03.2017 представник Відповідача 1 в судовому засіданні заявила усне клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою технічних звкозаписувальних засобів, яке було задоволене судом.

Ухвалою суду від 16.03.2017 розгляд поданої заяви ліквідатора про визнання договору іпотеки недійсним відкладено на 06.04.2017 та ухвалою суду від 05.04.2017 розгляд заяви перенесено на 18.04.2017.

14.04.2017 до суду надійшли письмові заперечення ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 13.04.2017 № 17-15 (вх. № 7964/17) на письмові пояснення ОСОБА_2 по суті заяви.

18.04.2017 до суду надійшли письмові пояснення ПАТ «Сбербанк» б/№, б/дати (вх. № 8149/17) по суті заяви ліквідатора про визнання договору іпотеки недійсним.

18.04.2017 до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 від 18.04.2017 б/№ (вх. № 8153/17) про припинення провадження за заявою ПП «Лекс» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору.

Розглянувши в судовому засіданні 18.04.2017 подане клопотання про припинення провадження судом було відмовлено у його задоволенні з огляду на таке.

Клопотання ОСОБА_2 обґрунтоване тим, що фізичні особи (громадяни) не можуть залучатися господарським судом в якості відповідачів, окрім як у разі коли такі громадяни здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, а також у випадках, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України.

В той же час, ч. 8 ст. 44 Закону про банкрутство визначено, що спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Згідно вимог п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 10 ст. 16 ГПК України, справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Частинами 4 та 7 статті 49 Закону про банкрутство визначено, що суб'єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники.

Учасниками аукціону можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземні юридичні особи, які подали необхідні документи та пройшли процедуру реєстрації виконавцем аукціону відповідно до цього Закону.

Згідно вимог ст. 1 Закону про банкрутство, учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Виходячи із вищезазначених вимог статей 12 та 16 ГПК України та враховуючи особливості Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарські суди розглядають в межах справи про банкрутство майнові спори, зокрема, про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, в тому числі за результатами аукціонів з продажу майна боржника.

Якщо такі угоди укладені боржником (банкрутом) з фізичною особою, заяви про визнання її недійсною також підлягають розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство та не виключають участі у справі фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, оскільки, зокрема, виходячи із вимог ч. 4, 7 ст. 49 Закону про банкрутство, такі фізичні особи можуть бути учасниками аукціону та відповідно їх переможцями.

Розгляд заяв про визнання таких угод (правочинів) недійсними повинен здійснюватись з дотриманням загальних засад господарського судочинства та правил судового провадження, передбачених ГПК України, та з врахуванням особливостей Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з обов'язковим залученням до розгляду заяви в судовому засіданні осіб, права та обов'язків яких стосується ця угода (правочин).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2016 у справі № 901/2968/13.

Таким чином, оскільки спірний договір іпотеки від 19.07.2016 за реєстровим номером 2142, що укладений між громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, було укладено щодо майна Банкрута ПП «Лекс», яке було реалізоване 25.09.2015 під час аукціону з порушенням норм Закону про банкрутство, переможцем якого було визнано ОСОБА_2 та результати якого в подальшому було визнано недійсними згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016, суд дійшов висновку про необґрунтованість позиції Відповідача 1 щодо припинення провадження у даній справі з тих підстав, що Відповідачі 1, 2 є фізичними особами.

Крім цього, розглянувши письмові пояснення ПАТ «Сбербанк» щодо заяви ліквідатора про визнання договору іпотеки недійсним, судом встановлено, що Третьою особою 2 в повному обсязі підтримано позицію ліквідатора.

Також ПАТ «Сбербанк» у вказаних поясненнях клопотав про винесення окремої ухвали щодо наявності в діях ОСОБА_2Г та приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 ознак діянь, що містять ознаки кримінальних правопорушень. При цьому заявником не наведено належного обґрунтування вказаного клопотання.

За наслідком дослідження вказаного клопотання суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з підстав необґрунтованості, врахувавши також, що відповідно до ст. 90 ГПК України, окрема ухвала є заходом реагування при виявленні порушення законності або недоліків в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, а щодо наявності в діях тих чи інших осіб ознак кримінального правопорушення, заходом реагування є надсилання повідомлення до прокуратури або органу досудового розслідування.

Ухвалою суду від 18.04.2017 розгляд заяви відкладено на 11.05.2017.

11.05.2017 судове засідання не відбулось в зв'язку надсиланням матеріалів даної справи до суду апеляційної інстанції за відповідним запитом Київського апеляційного господарського суду.

Після повернення матеріалів справи № Б8/183-11 до місцевого суду ухвалою від 26.06.2017 розгляд заяви про визнання договору іпотеки недійсним призначено на 27.07.2017.

27.07.2017 до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 ОСОБА_7 від 26.06.2017 б/№ (вх. № 14935/17) про призначення науково-правової експертизи.

27.07.2017 в судове засідання зявились представники заявника, Відповідача 1 та Третьої особи 2.

Представник ОСОБА_2 підтримала подане клопотання про призначення науково-правової експертизи.

Розглянувши вказане клопотання судом встановлено, що заявник просить суд призначити судову науково-правову експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи є дійсним спірний договір іпотеки від 19.07.2016; чи мала право ОСОБА_2 укладати спірний договір; чи є підстави та які саме для визнання спірного договору недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Статтею 1 Закону України «Про судове експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

В пункті 2 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» зазначено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Отже, оскільки запропоновані заявником питання є суто правовими, та їх вирішення відноситься до компетенції суду, а не судового експерта, клопотання представника ОСОБА_2 ОСОБА_7 про призначення науково-правової експертизи залишається судом без задоволення.

Також, в судовому засіданні 27.07.2017 представником ОСОБА_2 ОСОБА_7 заявлено усне клопотання про витребування доказів, а саме скарги ОСОБА_1 до ГТУ юстиції в м. Києві щодо незаконних дій приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4, пояснень нотаріуса та результатів розгляду скарги.

За результатом розгляду вказаного клопотання суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, зокрема у звязку з тим, що представником Відповідача 1 не доведено, які саме обставини можуть підтвердити чи спростувати витребувані докази, а також що вказані докази можуть мати значення для вирішення даного спору по суті.

При цьому суд зазначає, що Відповідачем 1 ОСОБА_2 до письмових пояснень від 16.03.2017 б/№ (вх. № 5702/17) додано копії скарги ОСОБА_1 до ГТУ юстиції в м. Києві щодо незаконних дій приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 та пояснень приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 на скаргу.

В судовому засіданні 27.07.2017 представником Відповідача 1 заявлено відвід судді Наріжного С.Ю. від розгляду даної заяви. В подальшому відповідна заява в письмовій формі про відвід судді та призначення колегіального розгляду справи (вх. № 52/17) була подана через канцелярію суду.

Ухвалами суду від 27.07.2017 відмовлено у задоволенні заяв про відвід судді, а також про призначення колегіального розгляду справи.

Детально розглянувши матеріали справи, заяву ПП «Лекс» в особі ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 б/№ від 27.12.2016 (вх. № 118/17) про визнання недійсним договору іпотеки, заслухавши пояснення представників учасників у справі, суд зазначає таке.

25.09.2015 відбувся другий повторний аукціон (торги) з продажу майна Банкрута, а саме: двокімнатної квартири загальною площею 203,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого складено протокол № 10, переможцем торгів стала ОСОБА_2

12.10.2015 між ПП «Лекс» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу зазначеного обєкту нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 12.10.2015 та зареєстрований у реєстрі за № 4263.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у даній справі визнано недійсними результати проведення другого повторного аукціону з продажу майна ПП «Лекс» з можливістю зниження його початкової вартості, який відбувся 25.09.2015 та оформлений протоколом № 10 від 25.09.2015, а також укладений між ПП «Лекс» та ОСОБА_2 в результаті проведення цього аукціону Договір купівлі-продажу обєкту нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 4263.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2016 наведену постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у цій справі залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 07.12.2016 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.06.2016 року у справі № Б8/183-11.

Крім цього, ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2016 в межах даної справи про банкрутство скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна серія та номер: 4264, видане 12.10.2015 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8; припинено державну реєстрацію права власності за номером запису про право власності - 11567912, дата державної реєстрації - 12.10.2015, реєстратор - приватний нотаріус КМНО ОСОБА_8

В той же час, 19.07.2016 між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ОСОБА_3 (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 за реєстровим номером 2142 (надалі також: «Договір іпотеки»).

Відповідно до умов Договору іпотеки (п. 1.1.), іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 203,2 кв.м., житловою площею 169,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва, виданого 12.10.2015 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 за реєстровим номером 4264; право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 12.10.2015; реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 747910580000.

В подальшому, 01.02.2017 сторонами було укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки, зокрема в п. 1.1. Договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу обєкту нерухомого майна, посвідченого 12.10.2015 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 за реєстровим номером 4263; право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 31.01.2017; реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 747910580000.

При цьому, станом на дату укладення договору про внесення змін до договору іпотеки - 01.02.2017, вказаний договір купівлі-продажу обєкту нерухомого майна, посвідчений 12.10.2015 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 за реєстровим номером 4263, вже був визнаний недійсним відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 по справі № Б8/183-11.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України). Аналогічні положення містить ст. 1 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Як вже вказано вище, постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 визнано недійсними результати аукціону, оформленого протоколом № 10 від 25.09.2015, а також укладений між ПП «Лекс» та ОСОБА_2 в результаті проведення цього аукціону Договір купівлі-продажу обєкту нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 4263. В подальшому, ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2016 скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна серія та номер: 4264, видане 12.10.2015 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8

Таким чином, як зазначає заявник - ліквідатор ПП «Лекс», після винесення постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 по справі № Б8/183-11, ОСОБА_2 не мала статусу власника спірного майна і відповідно не мала права передавати дане майно в іпотеку, отже спірний договір іпотеки укладено з порушенням закону, і як наслідок договір підлягає визнанню недійсним.

Заперечуючи проти такої позиції ліквідатора Відповідач 1 в письмових поясненнях посилаючись на ст. 182, 334 ЦК України, а також ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зазначає, що ліквідатором не надано доказів того, що станом на дату укладення Договору іпотеки ліквідатором здійснено реєстрацію права власності на визначене майно за ПП «Лекс», та у звязку з тим, що на дату укладення Договору іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником майна значилась ОСОБА_2, нею було правомірно укладено Договір іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В той же час суд вважає за необхідне зазначити таке.

З наведеної вище норми статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що державній реєстрації, тобто визнанню державою факту, підлягають ті права на нерухоме майно, які вже існують та/або виникли в порядку, передбаченому цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Яка вбачається з матеріалів справи № Б8/183-11, ПП «Лекс» набуло право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 203,2 кв.м., житловою площею 169,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з ТОВ «Компанія Трансенерго», який був посвідчений 07.12.2006 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 20898.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України в ред., чинній станом на 07.12.2006, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Пунктом 1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке було затверджено Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 02.02.2002 (в ред. від 30.05.2005, що була чинною станом на 07.12.2006) визначено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до наданої ліквідатором інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» КВ-2016 № 52776 від 30.12.2016 підтверджено, що квартира АДРЕСА_3 зареєстрована за ПП «Лекс» 12.12.2006 за реєстраційним номером 6355 в книзі д. 1192-251 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, який був посвідчений 07.12.2006 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 20898.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Щодо доводів Відповідача 1 про те, що нею було правомірно укладено Договір іпотеки з огляду на наявність запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про те, що вона є власником вказаного майна, суд зазначає таке.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на аукціоні, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно банкрута, яке реалізується в процедурі банкрутства, до покупця - учасника аукціону, та враховуючи особливості, передбачені Законом про банкрутство, складання за результатами його проведення акту про передання права власності на нерухоме майно є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на аукціоні, а отже, є правочином.

Такий висновок узгоджується і з нормами ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, в яких процедуру продажу майна на аукціоні в процедурі банкрутства, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акту про передання права власності на нерухоме майно (ст. 75 Закону про банкрутство, ст. 34 Закону України «Про нотаріат»), віднесено до договорів купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 визнано недійсними результати аукціону, оформленого протоколом № 10 від 25.09.2015, а також укладений між ПП «Лекс» та ОСОБА_2 в результаті проведення цього аукціону Договір купівлі-продажу обєкту нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 4263, відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 ЦК України, такі правочини не породжують жодних правових наслідків з моменту їх вчинення.

З викладеного вбачається, що починаючи з 12.12.2006 законним власником двокімнатної квартири, загальною площею 203,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, є Приватне підприємство «Лекс».

Всі наведені Відповідачем 1 ОСОБА_2 твердження щодо правомірності укладення нею спірного договору іпотеки, спростовуються викладеним вище.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_2 станом на 19.07.2016 не була власником двокімнатної квартири, загальною площею 203,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка була передана нею в іпотеку ОСОБА_3, Договір іпотеки від 19.07.2016, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за номером 2142, є таким, що укладений з порушенням вимог законодавства, а саме ч. 2 ст. 583 ЦК України та ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 07.04.2015 у справі № 911/4548/14, в якій зазначено, що за змістом ст. 5 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має бути носієм права власності або права господарського відання на майно, що передає в іпотеку, відсутність такого права свідчить про невідповідність оспорюваного договору вимогам частини 1 статті 203 ЦК України, і як наслідок, відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України, є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним з моменту його укладення.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку, що Договір іпотеки від 19.07.2016, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за номером 2142, підлягає визнанню недійсним, в звязку з чим заява ПП «Лекс» в особі ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 27.12.2016 б/№ (вх. № 118/17) задовольняється судом повністю.

Судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого заявником за подачу заяви про визнання Договору іпотеки недійсним, у сумі 2756,00 грн., в порядку ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порівну, по 1378,00 грн.

Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 86 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Заяву ПП «Лекс» в особі ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 б/№ від 27.12.2016 (вх. № 118/17) про визнання недійсним договору іпотеки задовольнити.

2.Визнати недійсним договір іпотеки від 19.07.2016, укладений між ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 2142.

3.Стягнути з ОСОБА_3 (83000, м. Донецьк, вул. Сомова, буд. 8 «а», кв. 10; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Лекс» (08110, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Жовтнева, буд. 30-Б; код ЄДРПОУ 21691646) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

4.Стягнути з ОСОБА_2 (01001, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2; ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Приватного підприємства «Лекс» (08110, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Жовтнева, буд. 30-Б; код ЄДРПОУ 21691646) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 31.07.2017

Суддя С.Ю. Наріжний