Рішення № 68039207, 21.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2017Справа №910/10031/17За позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 890 грн. 36 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Цибізова О.О. - представник за довіреністю № 169 від 26.12.2016;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.06.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київський метрополітен» з вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 890 грн. 36 коп., з яких 687 грн. 66 коп. основного боргу, 43 грн. 41 коп. 3% річних та 159 грн. 29 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 97Е11 від 28.03.2011 не відшкодував позивачу вартість спожитої електричної енергії за актом надання послуг № РТУ00003512 від 30.04.2015 на суму 687 грн. 66 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 687 грн. 66 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 43 грн. 41 коп. та інфляційні втрати у розмірі 159 грн. 29 коп. за період з 06.05.2015 по 12.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2017 порушено провадження у справі № 910/10031/17; розгляд справи призначено на 07.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 21.07.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 21.07.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 21.07.2017 не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 від 22.06.2017, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 13.07.2017 поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку та 14.07.2017 не було вручене під час доставки (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 21.07.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2011 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (метрополітен) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (організація) укладено Договір № 97Е11 на користування електричною енергією, відповідно до умов якого метрополітен надає можливість організації користуватися електроенергією як послугою для здійснення своєї діяльності на станціях метрополітену, а організація своєчасно проводить оплату метрополітену за використану електроенергію, згідно з діючим тарифом АК «Київенерго», виконує інші умови, визначені цим договором та іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору № 97Е11 від 28.03.2011 організація зобов'язується оплачувати метрополітену вартість спожитої електроенергії.

Відповідно до п. 2.3 Договору № 97Е11 від 28.03.2011 облік електроенергії здійснюється лічильниками № 0939090, № 0915039, № 0958362, № 364934.

Згідно з п. 3.1.1. Договору № 97Е11 від 28.03.2011 метрополітен має право одержувати своєчасно від організації плату за спожиту електроенергію за тарифами АК «Київенерго».

Згідно з п. 5.1 Договору № 97Е11 від 28.03.2011 організація самостійно одержує рахунок з розрахунком витрат та тарифом в бухгалтерії служби електропостачання та здійснює платежі за використану електроенергію (компенсує її вартість) по тарифу АК «Київенерго» щомісяця не пізніше 5 числа місяця, слідуючого за розрахунковим періодом.

Додатковою угодою № 7 від 26.12.2014 сторони внесли зміни до п. 5.1 Договору № 97Е11 від 28.03.2011, зазначивши, що користувач самостійно одержує рахунок-фактуру та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) в бухгалтерії метрополітену. Оплата за використану електроенергію (компенсація її вартості) проводиться користувачем на вказаний метрополітеном поточний рахунок по тарифу ПАТ «Київенерго» щомісяця не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі рахунка або акта здачі-приймання робіт (надання послуг). Датою оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок метрополітену. Направлення документів може проводитись будь-яким видом: електронною поштою, телефаксом з подальшим отриманням оригіналів документів не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Відповідно до п. 6.5 Договору № 97Е11 від 28.03.2011 цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє відповідно терміну дії договору оренди - № 85-Упр(ДВ)-07 від 18.07.2007, № 86-Упр(ДВ)-07 від 18.07.2007, № 87-Упр(ДВ)-07 від 18.07.2007, № 266-Упр(ДВ)-08 від 01.08.2008, № 267-Упр(ДВ)-08 від 01.08.2008.

Додатковою угодою № 1 від 30.03.2012 сторони виклали п. 6.5 вказаного договору у новій редакції, зазначивши, що термін дії договору встановлюється з 01.04.2012 по 30.06.2012.

Додатковою угодою № 2 від 29.06.2012 сторони виклали п. 6.5 вказаного договору у новій редакції, зазначивши, що термін дії договору встановлюється з 01.07.2012 по 30.09.2012.

Додатковою угодою № 3 від 28.09.2012 сторони виклали п. 6.5 вказаного договору у новій редакції, зазначивши, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012.

Додатковою угодою № 4 від 29.12.2012 сторони домовились продовжити строк дії Договору № 97Е11 від 28.03.2011 до 31.03.2013.

Додатковою угодою № 5 від 31.03.2013 сторони домовились продовжити строк дії Договору № 97Е11 від 28.03.2011 до 31.12.2013.

Додатковою угодою № 6 від 24.12.2013 сторони домовились продовжити строк дії Договору № 97Е11 від 28.03.2011 до 31.12.2014.

Додатковою угодою № 6 від 26.12.2014 сторони домовились продовжити строк дії Договору № 97Е11 від 28.03.2011 до 28.02.2015.

Додатковою угодою № 8 від 27.02.2015 сторони виклали п. 6.5 вказаного договору у новій редакції, зазначивши, що договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та скріплення печатками та діє до 31.03.2015.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 97Е11 від 28.03.2011, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про відшкодування вартості спожитої електроенергії.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позивачем долучено до позовної заяви копію акту надання послуг № РТУ00003512 від 30.04.2015, який підписаний уповноваженим представником позивача та скріплений печаткою позивача, та в якому зазначено, що розмір компенсації відповідачем витрат за електроенергію за квітень 2015 року становить 687 грн. 66 коп.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2.2.3 Договору № 97Е11 від 28.03.2011 організація зобов'язана до 20 числа розрахункового місяця надавати до відділу планування та обліку електроенергії показники приладів обліку.

У письмових поясненнях, поданих до суду 05.07.2017, представник позивача пояснив, що заявлена до стягнення з відповідача сума основного боргу у розмірі 687 грн. 66 коп. є заборгованістю з відшкодування вартості спожитої відповідачем електричної енергії у березні 2015 року, а саме за період з 21.03.2015 по 31.03.2015 (враховуючи розрахунок вартості спожитої електроенергії, долучений позивачем до матеріалів справи 05.07.2017), та при цьому, позивач зазначив, що з огляду на положення п. 2.2.3 Договору № 97Е11 від 28.03.2011, нарахування вартості спожитої електроенергії у вказаний період здійснювалось у квітні 2015 року, у зв'язку з чим акт надання послуг датований 30.04.2015.

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи 05.07.2017 детальний розрахунок вартості спожитої відповідачем електричної енергії за період з 21.03.2015 по 31.03.2015, з якого вбачається, що нарахування вартості компенсації електроенергії було здійснено позивачем щодо об'єктів оренди, які розташовані за адресами: м. Дружба народів (показники лічильника станом на 21.03.2015 - 005200кВт, показники лічильника станом на 31.03.2015 - 005249 кВт); м. Печерська (показники лічильника станом на 21.03.2015 - 25800 кВт; показники лічильника станом на 31.03.2017 - 26121 кВт); м. Площа Льва Толстого (показники лічильника станом на 21.03.2015 - 10030 кВт; показники лічильника станом на 31.03.2017 - 100323 кВт); м. Дорогожичі (показники лічильника станом на 21.03.2015 - 09860 кВт; показники лічильника станом на 31.03.2017 - 09899 кВт), разом обсяг спожитої відповідачем електроенергії за період з 21.03.2015 по 31.03.2015 становить 409 кВт.

Позивачем долучено до матеріалів справи (05.07.2017) копії договорів оренди, які вказані у п. 6.5 Договору № 97Е11 від 28.03.2011, зокрема копії договорів оренди - № 85-Упр(ДВ)-07 від 18.07.2007, № 86-Упр(ДВ)-07 від 18.07.2007, № 87-Упр(ДВ)-07 від 18.07.2007, № 266-Упр(ДВ)-08 від 01.08.2008, № 267-Упр(ДВ)-08 від 01.08.2008.

Судом встановлено, що 18.07.2007 між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди № 87-Упр(ДВ)-07, відповідно до умов якого відповідач прийняв в оренду нерухоме майно - частину вестибюлю (переходу) станції м. Площа Льва Толстого, площею 8 кв.м.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі № 910/20050/15 за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення 66930 грн. 66 коп. розірвано Договір оренди № 87-Упр(ДВ)-07 від 18.07.2007; виселено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з орендованих приміщень, демонтовано тимчасово огороджуючи конструкції на станції метро Площа Льва Толстого та стягнуто заборгованість з відповідача (копія рішення долучена позивачем до матеріалів справи 05.07.2017).

Судом встановлено, що 09.06.2016 державним виконавцем було виконано вказане рішення суду, що підтверджується актом державного виконавця від 09.06.2016, в якому, зокрема, зазначено, що орендовані приміщення звільнені від майна боржника (копія акту державного виконавця долучено позивачем до матеріалів справи 05.07.2017).

Судом встановлено, що 18.07.2007 між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди № 85-Упр(ДВ)-07, відповідно до умов якого відповідач прийняв в оренду нерухоме майно - частину вестибюлю (переходу) станції м. Печерська, площею 14 кв.м.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі № 910/20049/15 за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору, виселення та стягнення 82809 грн. 37 коп. розірвано Договір оренди № 85-Упр(ДВ)-07 від 18.07.2007; виселено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з орендованих приміщень, демонтовано тимчасово огороджуючи конструкції на станції метро Печерська та стягнуто заборгованість з відповідача (копія рішення долучена позивачем до матеріалів справи 05.07.2017).

Судом встановлено, що 24.11.2016 державним виконавцем було виконано вказане рішення суду, що підтверджується актом державного виконавця від 24.11.2016, в якому, зокрема, зазначено, що відповідача було виселено із займаних приміщень (копія акту державного виконавця долучено позивачем до матеріалів справи 05.07.2017).

Судом встановлено, що 01.08.2008 між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди № 267-Упр(ДВ)-08, відповідно до умов якого відповідач прийняв в оренду нерухоме майно - частину вестибюлю (переходу) станції м. Печерська, площею 6 кв.м.

Судом встановлено, що у постанові Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справі № 910/20048/15 (за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору, виселення та стягнення 33955 грн. 29 коп.) судом було встановлено, що строк дії Договору оренди № 267-Упр(ДВ)-08 від 01.08.2008 закінчився 24.07.2015, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості та виселення з орендованих приміщень.

Судом встановлено, що 04.11.2016 державним виконавцем було виконано вказане рішення суду, що підтверджується актом державного виконавця від 04.11.2016, в якому, зокрема, зазначено, що відповідача виселено з орендованих приміщень (копія акту державного виконавця долучено позивачем до матеріалів справи 05.07.2017).

Судом встановлено, що 17.10.2011 між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди № 233-У(Ор)-11, відповідно до умов якого відповідач прийняв в оренду нерухоме майно - частину вестибюлю (переходу) станції м. Дружби народів, площею 6,3 кв.м.

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 у справі № 910/20552/15 за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 33243 грн. 75 коп. розірвано Договір оренди № 233-У(Ор)-11 від 17.10.2011, виселено відповідача з орендованого приміщення та стягнуто заборгованість.

Судом встановлено, що відповідачем було самостійно виконано рішення суду в частині звільнення орендованих приміщень, про що зазначено в акті державного виконавця від 13.09.2016 (копія акту державного виконавця долучено позивачем до матеріалів справи 05.07.2017).

Судом встановлено, що 01.08.2008 між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди № 266-Упр(ДВ)-08, відповідно до умов якого відповідач прийняв в оренду нерухоме майно - частину вестибюлю (переходу) станції м. Дорогожичі, площею 10,70 кв.м.

Судом встановлено, що 22.05.2015 з метою виконання припису Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва від 09.04.2015 № 1505310 було проведено демонтаж МАФів, розташованих на станції м. Дорогожичі, в тому числі, належних відповідачу, що підтверджується актом демонтажу від 22.05.2015 (копія акту долучена позивачем до матеріалів справи 05.07.2017).

Таким чином, з огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що у період з 21.03.2015 по 31.03.2015 відповідач фактично займав приміщення, що об'єктами оренди за вказаними договорами оренди, у зв'язку з чим повинен відшкодувати позивачу вартість спожитої електроенергії за вказаний період.

Як встановлено судом, відповідно до розрахунку обсягів спожитої відповідачем у період з 21.03.2015 по 31.03.2015 електричної енергії у займаних відповідачем приміщеннях (відповідно до вказаних договорів оренди), загальний обсяг спожитої відповідачем електроенергії становить 409 кВт.

Відповідачем не було спростовано наданого позивачем розрахунку обсягів спожитої відповідачем електричної енергії у спірному періоді.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідно до п. 5.1 Договору № 97Е11 від 28.03.2011 (в редакції Додаткової угоди № 7 від 26.12.2014) користувач самостійно одержує рахунок-фактуру та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) в бухгалтерії метрополітену. Оплата за використану електроенергію (компенсація її вартості) проводиться користувачем на вказаний метрополітеном поточний рахунок по тарифу ПАТ «Київенерго» щомісяця не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі рахунка або акта здачі-приймання робіт (надання послуг). Датою оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок метрополітену. Направлення документів може проводитись будь-яким видом: електронною поштою, телефаксом з подальшим отриманням оригіналів документів не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Судом встановлено, що у спірному періоді було встановлений тариф ПАТ «Київенерго» - 1,6813 грн. за 1 кВт/год.

Таким чином, враховуючи обсяг спожитої відповідачем електричної енергії у спірному періоді - 409 кВт. та встановлений для ПАТ «Київенерго» тариф - 1,6813 кВт/год, суд дійшов висновку, що загальна вартість електричної енергії, спожитої відповідачем у період з 21.03.2015 по 31.03.2015, та яку повинен був відшкодувати відповідач становить 687 грн. 66 коп.

При цьому, враховуючи положення п. 5.1 Договору № 97Е11 від 28.03.2011 (в редакції Додаткової угоди № 7 від 26.12.2014), суд дійшов висновку, що відповідач повинен був відшкодувати позивачу вартість електричної енергії не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, тобто до 05.04.2015 (включно).

Разом з тим, суд зазначає, що умова договору про здійснення оплати на підставі рахунку або акту здачі-прийняття робіт (послуг), викладена у п. 5.1 договору, про здійснення оплати на підставі виставленого рахунку, по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, умова договору про здійснення відповідачем оплати на підставі рахунку на оплату або акту виконаних здачі-приймання робіт (послуг) не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Крім того, суд зазначає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 3-3902к09.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 687 грн. 66 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 687 грн. 66 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми основного боргу у розмірі 687 грн. 66 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 43 грн. 41 коп. та інфляційні втрати у розмірі 159 грн. 29 коп. за період з 06.05.2015 по 12.06.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3% річних у розмірі 43 грн. 41 коп. та інфляційних втрат у розмірі 159 грн. 29 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, ст. ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03135, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 35; ідентифікаційний код: 03328913) суму основного боргу у розмірі 687 (шістсот вісімдесят сім) грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 43 (сорок три) грн. 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 29 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 31.07.2017

Суддя І.М. Отрош