Рішення № 68039169, 27.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2017Справа №910/9873/17За позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"

про відшкодування 49 000,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача не з"явився

Від відповідача не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 49 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов»язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов»язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2017 порушено провадження у справі №910/9873/17 та призначено до розгляду на 11.07.2017.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 11.07.2017 не з'явилися, витребувані судом докази не подали. Позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладено на 27.07.2017.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 27.07.2017 вдруге не з'явилися, відповідач про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Позивач через відділ діловодства суду подав додаткові докази.

Відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивач до своєї претензії адресованої відповідачу не додав платівки, акт виконаних робіт, тощо для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, також відповідач зазначив, що позивач не повідомив його про огляд транспортного засобу «Пежо», номерний знак НОМЕР_1, а тому не можливо встановити розмір заподіяної шкоди, також відповідач зазначив, що позивач пропустив річний термін визначений ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для звернення із заявою про страхове відшкодування.

Суд прийняв до уваги претензію відповідача.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група"(надалі - позивач) та ОСОБА_1(надалі - страхувальник) 15.10.2015 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-1509-15-00169 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу-автомобіля «Пежо» реєстраційний номер НОМЕР_1(надалі - застрахований автомобіль).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

12.02.2016 в м. Одеса по вул. Костанді мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), у якій громадянка ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом-автомобілем «Мерседес» реєстраційний номер НОМЕР_2 порушила Правила дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив зіткнення з застрахованим позивачем автомобілем «Пежо» реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень останнього. вказане підтверджується довідкою № 87967298 про дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно із вказаною довідкою, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу «Мерседес» реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 пункту 14.1. Правил дорожнього руху України.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 12.02.2016, підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2016 (справа №522/3499/16-п).

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до рахунку №СЧ-356773 від 15.02.2016, вартість ремонтних робіт автомобіля «Пежо» реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 54 363,42 грн.

У відповідності до страхового акту №ПСКА-5843 від 26.02.2016 позивач прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 45 172,92 грн. на рахунок виконавця робіт по відновленню пошкодженого автомобіля - ТОВ «Адіс-Мотор» та решту суми - 9 190,50 грн. було зараховано в рахунок невиплаченої частини страхового платежу.

Позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 45 172,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3580 від 26.02.2016.

Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «Мерседес» реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована в ПрАТ "Київський страховий дім" (відповідач у справі) згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/6701939, термін дії з 27.11.2015 по 26.11.2016).

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50000,00 грн. та франшизу у розмірі 1000,00 грн.

Враховуючи те, що цивільна відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом «Мерседес» реєстраційний номер НОМЕР_2, з вини водія якого трапилась ДТП, була застрахована у відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 49 000,00 грн. за вирахуванням франшизи та ліміту відшкодування встановленими полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6701939.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено судом, у відповідності до умов договору № 28-1509-15-00169 добровільного страхування наземного транспорту від 15.10.2015, внаслідок настання 12.02.2016 страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 45 172,92 грн. шляхом перерахування згідно із платіжним дорученням №3580 від 26.02.2016 на рахунок ремонтної організації та решту суми - 9 190,50 грн. було зараховано в рахунок невиплаченої частини страхового платежу.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.

Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Позивач, виплативши страхове відшкодування отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду у межах фактичних витрат.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «Мерседес» реєстраційний номер НОМЕР_2, водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у відповідача відповідно до полісу №АЕ/6701939 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження транспортного засобу автомобіля «Пежо» реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача та здійснення позивачем витрат у розмірі становить 54 363,42 грн. по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В силу приписів ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.

Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Стаття 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень на позов та доводів про те, що сума збитків, завданих власнику пошкодженого автомобіля може бути підтверджена тільки звітом суб'єкта оціночної діяльності. Фактичні дані про необхідність вирахування коефіцієнту фізичного зносу в матеріалах справи відсутні.

Відповідач у своєму відзиві посилаючись на приписи п. 33.1.2. ст. 33, ст. 33-1, п. 37.1.3. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та вказав, що позивач не надав відповідачу для огляду пошкоджений транспортний засіб та всі наявні у нього документи, не повідомив про всі відомі йому обставини, у зв'язку із чим встановити розмір шкоди не вбачається за можливе.

Так, у відповідності до п. 37.1.3. ст. 37.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Згідно із п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема, вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди (п. 33.1.2. ст. 33.1. вказаного вище Закону України).

Однак, норми наведеного Закону регулюють порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком при обов'язковому страхуванні цивільно-правової відповідальності, які відбуваються до заміни кредитора. В той же час, суд звертає увагу, що вищевказані приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, а відносин страхування між ОСОБА_3 (водія/власника пошкодженого автомобіля «Пежо» реєстраційний номер НОМЕР_1) та відповідачем не виникло.

За таких обставин, оскільки для позивача та для водія/власника «Пежо» реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідач у справі - ПрАТ "Київський страховий дім" не є страховиком у розумінні ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то у позивача та потерпілої особи не виникло обов'язку для повідомлення відповідача, надання пошкодженого транспортного засобу для огляду, а також надання всіх документів та повідомлення всіх обставин.

Дане також стосується і заперечень відповідача стосовно пропущення позивачем річного терміну визначений ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для звернення із заявою про страхове відшкодування, оскільки дана норма Закону стосується лише правовідносин між страхувальником та страховиком.

Також відповідач, заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що оскільки позивач не додав до вимоги всіх документів, необхідних для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, то строк встановлений для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування не настав.

У відповідності до п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно із п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Суд зазначає, що приписи ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо подання заяви на виплату страхового відшкодування та інших, передбачених вказаною статтею, документів, також не поширюється на відносини між позивачем та відповідачем, оскільки останні виступають страховиками у спірних відносинах.

В силу норм статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування" та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язок подачі заяви не перейшов і не міг перейти до нового кредитора, оскільки для нього відповідач у справі є не страховиком у розумінні наведеної норми, а особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 4 листопада 2014 року по справі № 3-165гс14 та у висновках Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за II півріччя 2014 року.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, у відповідності до ст. 33-34 ГПК України, не надано суду жодних доказів в спростування викладених у позові обставин та заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Полісом №АЕ/6701939 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом 1000,00 грн.

Отже, до відшкодування підлягає сума у розмірі 49 000,00 грн., яка заявлена позивачем, у зв'язку із чим, позовні вимоги є обґрунтованими.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про стягнення збитків у розмірі 49 000,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, м.Київ, вул. Артема, буд. 37-41, код ЄДРПОУ 25201716) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, буд. 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) основний борг в сумі 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп., а також 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л. Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 01.08.2017.