Рішення № 68039166, 31.07.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2017 р.Справа № 922/2305/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Комунального підприємства "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова про стягнення 598 286,98 грн. в порядку ч. 3 ст. 55 ГПК України ціна позову визначається судом за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за дов. № 01-16юр/6010 від 15.08.2016 року

відповідача - ОСОБА_2, за дов. № 10 від 03.01.2017 року

за відсутністю клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася

ВСТАНОВИВ:

Позивач, акціонерна компанія "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, комунального підприємства "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради Харківської області, про стягнення 589 705,36 грн. основної заборгованості, 7 683,00 грн. пені та 898,62 грн. 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 70517 від 05 серпня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 липня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2305/17 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 31 липня 2017 року. Судом долучено до матеріалів справи документи, які надійшли через канцелярію суду від: позивача - заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 24145 від 28 липня 2017 року), пакет документів за супровідним листом (вх. № 24146 від 28 липня 2017 року); відповідача - відзив на позовну заяву (вх. № 24151 від 28 липня 2017 року).

В призначене судове засідання 31 липня 2017 року представники сторін з'явилися.

Під час судового засідання 31 липня 2017 року представник позивача підтримав свою заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 24145 від 28 липня 2017 року), просив суд прийняти її до розгляду, подальший розгляд справи продовжити з її урахуванням.

Розглянувши питання прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 7 683,00 грн. та 898,62 грн. 3% річних, проти прийняття якої не заперечував представник відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача, вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України (надано докази направлення даної заяви на адресу відповідача) та підписана представником акціонерної компанії "Харківобленерго", що діє на підставі довіреності № 01-16юр/6010 від 15 серпня 2016 року. Зменшення позовних вимог (часткова відмова позивача від позовних вимог) мотивовано оплатою відповідачем основної суми заборгованості (вартість електричної енергії за квітень-травень 2017 року). Враховуючи вищевикладене, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 24145 від 28 липня 2017 року) та здійснює подальший розгляд справи з урахуванням прийнятої судом заяви.

В судовому засіданні 31 липня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі (з урахуванням прийнятої судом заяви) та просив суд позов задовольнити; представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та вказував на те, що позивачем не враховано тяжкий фінансовий стан підприємства відповідача.

В судовому засіданні 31 липня 2017 року представники сторін не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування позовних вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05 серпня 2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 70517 від 05 серпня 2010 року. Відповідно до п. 1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. Точка продажу електричної енергії зазначена у додатку № 18 "Точка продажу електричної енергії" до цього договору. Приєднана потужність у точці підключення зазначена у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію". Під час виконання умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією (далі -ПКЕЕ), Правилами улаштування електроустановок (далі - ПУЕ), іншими нормативними документами. В разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язуються до внесення до договору відповідних змін керуючись вимогами цих нормативних документів (п. 2.1 договору). Споживач зобов'язаний, своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків". Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживачів згідно вимог ПКЕЕ та додатком № 4а "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії (п.п. .3, 2.3.3, 2.3.4 договору). За внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку № 2 "Порядок розрахунків", до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком (ч. 8, 9 п. 8.1 НКЕЕ). За перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електроенергії та потужності. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150кВт і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягом споживання 50 000 кВт г і більше (ст. 26 Закону України "Про електроенергетику") (п.п. 4.2.1, 4.2.2). Відповідно п. 9.4 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2010 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Розрахунковий період встановлено споживачу з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Споживач кожного останнього дня розрахункового періоду самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів та надає постачальнику звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії за встановленою формою (додаток № 9 до договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії" (п.п. 1, 2 Порядку розрахунків). Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем иа постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 10 днів. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 25 операційних днів з дня його отримання (п. 5 Порядку розрахунків, з урахуванням додаткової угоди від 01 липня 2015 року). У разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу; 3% річних з простроченої суми (п. 6 Порядку розрахунків).

На підставі вказаного договору, позивач здійснював постачання електричної енергії відповідачу, але останній належним чином не виконував свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості отриманої електричної енергії, у зв'язку з чим позивачем проведено нарахування пені та 3% річних, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Статтею 6 ЦК України внормовано, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). В розумінні ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Водночас, за статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Умовами договору, а саме пунктом 4.2.1 договору про постачання електричної енергії № 70517 від 05 серпня 2010 року, сторонами передбачено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено право кредитора, за прострочення виконання грошового зобов'язання, вимагати сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання, яке виникало у відповідача перед позивачем (сплата вартості отриманої електричної енергії) є грошовим, а отже є правомірним й застосування ст. 625 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені та 3% річних за період з 15 по 31 травня 2017 року включно, відповідно до якого сума пені складає 7 683,00 грн., 3% річних складає 898,62 грн. Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та 3% річних, враховуючи приписи ст. 232 ГК України, п. 4.2.1 договору та ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 128,72 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з комунального підприємства "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради Харківської області (64606, Харківська обл., м. Лозова, вул. Степова, 3, в тому числі з п/р 26007300132560, МФО 351823, код ЄДРПОУ 37048692) на користь акціонерної компанії "Харківобленерго" (61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 26005474695 АТ "ОСОБА_3 Аваль", м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00131954) 7 683,00 грн. пені, 898,62 грн. 3% річних та 128,72 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 01.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/2305/17