Рішення № 68038963, 24.07.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2017 р.Справа № 916/1080/17

За позовом: Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в інтересах управління містобудування та архітектури Овідіопольської районної державної адміністрації

до відповідачів: 1) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників:

від прокуратури: Озерова О.Д. - посвідчення

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: не з'явився

від відповідача 1: Мацько В.В. - адвокат

від відповідача 2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в інтересах управління містобудування та архітектури Овідіопольської районної державної адміністрації в який просить суд зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 та фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 здійснити демонтаж, за власний рахунок, тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1, на території Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2015р. позовна заява вх. № 1145/17 від 10.05.2017р. прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

08.06.2017р. від представника відповідача 1 - ФОП ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12551/17), який судом долучено до матеріалів справи.

20.06.2017р. від представника відповідача 1 - ФОП ОСОБА_1 надійшло письмове клопотання (вх. № 2-3345/17) про повернення позовної заяви прокурору, в якому відповідач просить суд з урахуванням того, що позов підписано не уповноваженою особою залишити позов без розгляду.

04.07.2017р. від представника прокуратури надійшли письмові пояснення (вх. № 14589/17) стосовно клопотання відповідача 1 від 20.06.2017р. вх. № 2-3345/17, які судом долучено до матеріалів справи.

Суд, вислухавши думку прокурора стосовно клопотання представника відповідача 1, дослідивши, надані сторонами докази в обґрунтування своєї правової позиції щодо підстав залишення позову без розгляду, у задоволені клопотання представника ФОП ОСОБА_1 відмовив.

04.07.2017р. від представника прокуратури надійшло клопотання (вх. № 2-3572/17) про продовження строку розгляду справи на 15 днів, яке було розглянуто судом та задоволено.

Ухвалою суду від 04.07.2017р. строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

Представник прокуратури позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити повністю.

Позивачі - Сухолиманської сільська рада та управління містобудування та архітектури Овідіопольської РДА, були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, а саме, за їх юридичною адресою, вказаною у позові прокурора, що підтверджується корінцями поштових повідомлень, які є у матеріалах справи, поряд з цим, їх представники в судове засідання не з'являлися, про поважність неявки суд не повідомили, своєї правової позиції щодо позову суду не довели.

Представник відповідача 1 - ФОП ОСОБА_1 проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у постанові Пленуму № 18 від 26.12.2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З метою своєчасного та належного повідомлення ФОП ОСОБА_2 про час та місце судових засідань, судом в у межах, передбачених ГПК України вжито усіх можливих та припустимих заходів. Окрім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи Витягів з ЄДРЮОП і відповідач 1 і відповідач 2 своєю юридичною адресою мають одну адресу - АДРЕСА_2, а тому суд вважає, що про час та місце судових засідань ФОП ОСОБА_2 повідомлені належним чином.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники прокурора та відповідача 1 - ФОП ОСОБА_1, які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого в силу приписів ст.. 75 ГПК України справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору за наявними в неї матеріалами.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові письмові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив:

10.07.2014р. виконавчим комітетом Сухолиманської сільської ради було прийнято рішення № 240 "Про розробку комплексної схеми розміщення груп стаціонарних тимчасових споруд торговельного та іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району".

13.11.2014р. Сухолиманською сільською радою було прийнято рішення за № 362-УІ "Про затвердження розробленої комплексної схеми розміщення тимчасом споруди торгівельного, побутового, соціально-культурного призначення для провадження підприємницької діяльності".

На виконання вищенаведеного рішення Сухолиманської сільської ради ФОП ОСОБА_1 замовила в ПП "Архстройдом" (держ. Ліцензія АВ № 591582) Ескізне запропонування по розміщенню стаціонарної тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1. Тимчасова споруда № 8, загальною площею - 22,04 м2 (а.с.28-34).

Також, ФОП ОСОБА_2 замовила в ПП "Архстройдом" (держ. Ліцензія АВ № 591582) Ескізне запропонування по розміщенню стаціонарної тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1. Тимчасова споруда № 7, загальною площею - 22,04 м2 (а.с.38-42).

08.04.2015р. ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 звернулися до відділу містобудування та архітектури Овідіопольської РДА з листами за № Н-406 та № К-419/1, в яких просили оформити їм паспорти прив'язки для розміщення стаціонарних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

10.04.2015р. відділ містобудування та архітектури Овідіопольської РДА разом із супровідним листом за № 671-2/451/02 (а.с. 35) видав ФОП ОСОБА_1 паспорт прив'язки (а.с.28-34) розміщення стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності АДРЕСА_1 реєстраційний № 7, терміном дії до 10.04.2017р.

16.04.2015р. відділ містобудування та архітектури Овідіопольської РДА разом із супровідним листом за № 704-2/466/02 (а.с. 43) видав ФОП ОСОБА_2 паспорт прив'язки (а.с.36-42) розміщення стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності АДРЕСА_3 реєстраційний № 19, терміном дії до 16.04.2017р.

На підставі листа прокуратури Одеської області № 05/1-2863 вих15 начальником інспекційного відділу у південному регіоні департаменту ДАБІ в Одеській області та головним державним інспектором інспекційного відділу південному регіоні департаменту ДАБІ в Одеській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 на території Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

В ході перевірки під час виїзду на місце було встановлено, зокрема, що за адресою: АДРЕСА_1 на території Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області влаштовано стаціонарну тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності загальною площею 48 м2 на підставі паспортів прив'язки для розміщення стаціонарних споруд для провадження підприємницької діяльності , виданих відділом містобудування та архітектури Овідіопольської РДА № 19 від 16.04.2015р. ФОП ОСОБА_2 та № 7 від 10.04.2015р. ФОП ОСОБА_1

04.06.2015р. за результатами проведеної перевірки фахівцями ДАБІ в Одеській області було складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому із посиланням на норми законодавства України було зазначено, що подальший розгляд питання щодо розташування тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_1 на території Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області відноситься до компетенції органу місцевого самоврядування - Сухолиманської сільської ради.

13.10.2015р. Сухолиманська сільська рада листом за № 336 звернулася із вимогою до ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 про встановлення ТС за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до паспортів прив'язки цих споруд.

22.10.2015р. листом за №2092-2/1269/02 відділ містобудування та архітектури Овідіопольської РДА повідомив ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, що у зв'язку із виявленими ДАБІ в Одеській області порушеннями, а саме розміщення на підставі паспортів прив'язки ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 однієї стаціонарної тимчасової споруди загальною площею 48 м2 замість двох ТС та на підставі п.2.27. "Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" затвердженого постановою КМУ № 244 від 21.10.2011р.(Порядок) відділ анулює дію паспортів прив'язки стаціонарних ТС, наданих відділом № 19 від 16.04.2015р. ФОП ОСОБА_2 та № 7 від 10.04.2015р. ФОП ОСОБА_1 у зв'язку із недотриманням вимог вищевказаних паспортів прив'язки при встановлені стаціонарних ТС за вищевказаною адресою.

Крім того в листі було зазначено, що відповідно до п.2.20. Порядку самовільно встановлена ТС підлягає демонтажу.

22.12.2015р. Сухолиманська сільська рада листом за № 52 вдруге звернулася до ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 в якому вимагала встановити ТС за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до рішення № 362 -ХХХ сесії Сухолиманської сільської ради від 13.11.2014р. "Про затвердження розробленої комплексної схеми розміщення тимчасової споруди торгівельного, побутового, соціально-культурного призначення для провадження підприємницької діяльності".

07.06.2016р. розпорядженням голови Овідіопольської РДА № 285/А-2016 "Про затвердження положення про Управління містобудування та архітектури Овідіопольської РДА Одеської області" було затверджено положення про управління містобудування та архітектури Овідіопольської РДА Одеської області та визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови Овідіопольської РДА № 524/А-2013 "Про затвердження положення про відділ містобудування та архітектури Овідіопольської РДА Одеської області".

18.07.2016р. Одеським окружним адміністративним судом було винесено Постанову по адміністративній справі № 509/3698/15-а відповідно до якої позов першого заступника прокурора Одеської області до Виконавчого комітету Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району, Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Сухолиманської сільської ради від 10.07.2014 року за №240 та рішення Сухолиманської сільської ради від 13.11.2014 року №362-VІ було повністю задоволено.

Як зазначає прокурор, підставою заявленого позову є використання відповідачами спірної тимчасової споруди в супереч приписам чинного законодавства України та невжиття Сухолиманською сільською радою, на території якої розташована спірна споруда, жодних дій щодо звернення до суду із позовом про зобов'язання відповідачів демонтувати незаконно встановлену тимчасову споруду, що на думку прокурора, порушує інтереси територіальної громади в сфері земельних та містобудівних відносин, що й змусило прокурора звернутися до Господарського суду Одеської області із відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Пунктом першим ч.6 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатись до суду з позовом (заявою, поданням).

Частиною першою ст.2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень ч. 3 цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, згідно ч.2 ст.29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів, зокрема, органів місцевого самоврядування.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, органи прокуратури України, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, в інтересах якої прокурор звернувся з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, в якості обґрунтування подання прокурором даного позову для представництва інтересів держави в особі Управління містобудування та архітектури Овідіопольської РДА та представницького органу територіальної громади - Сухолиманської сільської ради, прокурор вказує на встановлення та використання відповідачами тимчасової споруди на території Сухолиманської сільської ради всупереч приписам чинного законодавства, що підтверджено певними юридичними фактами.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.142 Конституції України, ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкт їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 143 Конституції України та п.3 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до п.42, 44 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних (самоврядних) повноважень міської ради віднесено, зокрема: затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації (п.42) та встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність (п.44.).

Статтею 12 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що до компетенції органів місцевого самоврядування у сфері містобудівельної діяльності на їх території належить право затвердження місцевих правил забудови, внесення змін у зазначені документи за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" передбачено обов'язкове отримання дозволу на виконання будівельних робіт, документу, який засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. При цьому в силу приписів ст. 29 вказаного Закону здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Положеннями ст.23 Закону України "Про планування і забудову територій" визначено, що забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Згідно зі ст.5 Закону України "Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Стаття 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює, що об'єктами містобудування на державному та регіональному рівнях є планувальна організація території, система розселення, система взаємопов'язаного комплексного розміщення основних об'єктів промисловості, транспорту, інженерної та соціальної інфраструктури, функціональне зонування території України, її частин (груп областей), території Автономної Республіки Крим, областей, адміністративних районів.

Об'єктами містобудування на місцевому рівні є комплекси об'єктів будівництва, об'єднаних спільною планувальною структурою, об'ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою в межах населеного пункту, його функціональної зони (сельбищної, промислової, центру, курортної, рекреаційної тощо), планувального, житлового району, мікрорайону (кварталу), приміської зони.

Об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ст.26 зазначеного Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства Регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011р. було затверджено "Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності".

Відповідно до п.1.3. Порядку 1.3. Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Так, відповідно до п. 1.6 зазначеного Порядку комплексна схема розміщення ТС та архітип розробляються за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб'єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Пунктом 2.1. Порядку визначено, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди.

Відповідно до п.2.2. Порядку замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

Згідно з п.2.4. Порядку відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Пунктом 2.6. Порядку для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб'єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб'єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів України"; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

Як визначено Порядком встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки (п.2.20. Порядку); відхилення від паспорта прив'язки ТС не допускається (п.2.21. Порядку).

Пункт 2.23. Порядку встановлює, що після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив'язки.

За приписами п.2.27. Порядку дія паспорта прив'язки ТС анулюється за таких умов: недотримання вимог паспорта прив'язки при її встановленні; не встановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив'язки; надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив'язки ТС.

Відповідно до п. 2.30. Порядку у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

У відповідності до п. 2.31. Порядку розміщення ТС самовільно забороняється.

Згідно з ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З матеріалів справи судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2016р. по адміністративній справі № 509/3698/15-а визнано протиправними та скасовано рішення виконавчого комітету Сухолиманської сільської ради від 10.07.2014 року за №240 "Про розробку комплексної схеми розміщення груп стаціонарних тимчасових споруд торговельного та іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району"та рішення Сухолиманської сільської ради від 13.11.2014 року №362-VІ "Про затвердження розробленої комплексної схеми розміщення тимчасом споруди торгівельного, побутового, соціально-культурного призначення для провадження підприємницької діяльності", відповідачі порушили приписи п. 2.27. Порядку, а саме при встановлені спірної тимчасової споруди вони недотрималися вимог паспортів прив'язки № 19 від 16.04.2015р. виданого ФОП ОСОБА_2 та № 7 від 10.04.2015р. виданого ФОП ОСОБА_1 - замість двох ТС площею по 22,04 м2 кожний було встановлено ТС загальною площею 48 м2; всупереч вимогам, щодо встановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив'язки, відповідачами ТС, визначені у паспортах встановлені не були. Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора є законними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, судом не приймаються в якості належних правових підстав заперечення представників відповідача та третіх осіб:

З урахуванням наведеного, судом не приймаються в якості підстав залишення позову прокурора без розгляду доводи представника відповідача - ФОП ОСОБА_1, що позов підписано не уповноваженою особою, оскільки як встановлено судом, позовна заява підписана С.Г.Карбовським, який є заступником керівника Іллічівської місцевої прокуратури та в силу приписів Закону України "Про прокуратуру" має право підписувати позовні заяви, а відповідно до наказу прокуратури Одеської області №680к від 20.04.2017р. на період відпустки керівника Іллічівської місцевої прокуратури у період з 24.04.17 по 13.05.2017р. виконував його обов'язки як то передбачено Законом України "Про прокуратуру".

Також судом не приймається в якості належного та допустимого доказу посилання представника відповідача - ФОП ОСОБА_1 на акт обстеження приведення у відповідність тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1, який складено та підписано ФОП ОСОБА_1, головою Сухолиманської сільської ради та двома депутатами Сухолиманської сільської ради, оскільки зазначений акт складено після скасування рішення виконавчого комітету Сухолиманської сільської ради від 10.07.2014 року за №240 "Про розробку комплексної схеми розміщення груп стаціонарних тимчасових споруд торговельного та іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району"та рішення Сухолиманської сільської ради від 13.11.2014 року №362-VІ "Про затвердження розробленої комплексної схеми розміщення тимчасом споруди торгівельного, побутового, соціально-культурного призначення для провадження підприємницької діяльності", а також відсутності у зазначеного складу комісії повноважень щодо проведення даного виду досліджень.

З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЧ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р.). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 р.). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням представників прокуратури та відповідача - ФОП ОСОБА_1, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З урахуванням вищевикладеного, оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов заступника прокурора Іллічівської місцевої прокуратури в інтересах в інтересах держави в особі Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в інтересах управління містобудування та архітектури Овідіопольської районної державної адміністрації є законним, обґрунтованим, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а тому таким що підлягає задоволенню повністю.

В силу приписів ст.44,49 ГПК України відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 1600 грн слід покласти на відповідачів, по 800 грн. на кожного.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) та фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) здійснити демонтаж, за власний рахунок, тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 на території Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) на рахунок прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. №3, код 03528552) витрати по сплаті судового збору в сумі 800 грн.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на рахунок прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. №3, код 03528552) витрати по сплаті судового збору в сумі 800 грн.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний тест рішення складено 31 липня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський