Рішення № 68038864, 10.05.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.05.2017р. Справа № 905/420/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства «Енергоринок»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ Енерговугілля»

про стягнення 970 863 140,18 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю №01/44-947Д від 21.12.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю №74 від 14.12.2016р.

Суть спору: ДП «Енергоринок» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_3 «ДТЕК ПЕМ Енерговугілля» 970 863 140,18 грн., з яких 839 490 441,05 грн. основний борг за куплену відповідачем у січні-грудні 2016р. електричну енергію; 78 945 867,28 грн. пеня; 666 863,07 грн. штраф; 42 301 115,71 грн. інфляційні втрати; 9 458 853,07 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань по договору купівлі продажу електроенергії № 4260/02 від 25.09.2007р. щодо повної та своєчасної оплати купленої відповідачем електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.02.2017р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 905/420/17 та призначено розгляд справи на 20.03.2017р.

20.03.2017р. за вх.№ 7864/17 господарський суд одержав клопотання позивача про залучення до матеріалів справи розшифровки банківської виписки ДП «Енергоринок» про надходження коштів ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля ОСОБА_3 ЄДРПОУ 00169845 за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. (за електричну енергію, куповану у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.), належним чином засвідченої копії акту звірки розрахунків №07/51-4-2343 від 01.03.2017р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.03.2017р. розгляд справи відкладено на 13.04.2017р., в тому числі, у звязку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи за вх.№7812/17 від 20.03.2017р.

12.04.2017р. за вх.№10267/17 господарський суд одержав відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та втрат від інфляції з посиланням на те, що:

- по-перше, прострочення виконання грошового зобовязання за договором відбулося внаслідок настання форс-мажорних обставин, що засвідчено належним доказом у розумінні ст. 10 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та розділу 9 договору купівлі-продажу електроенергії від 25.09.2007р. №4260/02, а саме, сертифікатом ТПП України від 17.07.2014р. №1927/05-4, та, про що своєчасно було повідомлено позивача шляхом вручення останньому 01.08.2014р. повідомлення від 31.07.2014р. №28/3671;

- по-друге, відповідач є виробником житлово-комунальної послуги з електропостачання, що надається у районі проведення антитерористичної операції, а позивач є енергопостачальною компанією, а тому, до спірних правовідносин мають бути застосовані положення ст. 2 ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», якою встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції;

- по-третє, з огляду на специфіку ринку електричної енергії позивач не є власником грошових коштів, що надходять на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, обставини справи не свідчать про те, що відповідач користувався грошовими коштами, що належать або призначаються безпосередньо та виключно позивачеві, та, що належні саме позивачеві грошові кошти знецінювалися внаслідок інфляційних процесів, а тому підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат відсутні;

- по-четверте, зобовязання позивача щодо оплати електричної енергії, закупленої у виробників електричної енергії, обмежені дією алгоритму розподілу коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії та сумою коштів, яка фактично надійшла від споживачів за отриману електричну енергію, а тому позивач фактично звільнений від будь-яких додаткових фінансових наслідків, повязаних з несвоєчасними розрахунками постачальників електричної енергії, як то пеня, 3% річних та втрати від інфляції, з огляду на що, вимоги позивача про в частині їх стягнення за прострочення оплати купленої електроенергії за договором купівлі-продажу електроенергії від 25.09.2007р. №4260/02 є несправедливими.

В додаток до відзиву відповідачем надано належним чином засвідчені копії Статуту відповідача, виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача, Інформації про юридичну особу відповідача з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Сертифікатів ТПП України про форс-мажорні обставини від 17.07.2014р. №1927/05-4, від 10.12.2014р. №5931/05-4, повідомлення про настання обставин непереборної сили (форс-мажор) від 31.07.2014р. №28/3671.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.04.2017р. строк розгляду спору продовжено до 06.05.2017р. та розгляд справи відкладено на 04.05.2017р. у звязку із задоволенням відповідного клопотання представника відповідача за вх.№10422/17 від 13.04.2017р.

04.05.2017р. за вх.№12841/17 господарський суд одержав клопотання позивача про долучення до матеріалів справи детального розрахунку інфляційних, 3% річних, пені та штрафу.

04.05.2017р. за вх.№12843/17 господарський суд одержав заперечення позивача на відзив, згідно з якими позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з посиланням на те, що:

- по-перше, наданий відповідачем сертифікат ТПП України від 17.07.2014р. №1927/05-4 підтверджує тільки факт наявності форс-мажорних обставин та причинно-наслідкового звязку між цими обставинами і невиконанням зобовязань за договором на час видачі сертифіката, тобто станом на 17.07.2014р., відповідного сертифікату ТПП України щодо неможливості виконання своїх зобовязань у період з січня по грудень 2016р. відповідачем не надано. При цьому порушення умов договору зі сторони відповідача не мали абсолютного і системного характеру (щомісяця у спірний період відбувалося часткове виконання грошових зобовязань), що також вказує на відсутність прямого причинного звязку із наведеними обставинами форс-мажору та зазначеними порушеннями зобовязань;

- по-друге, звільнення сторін від виконання зобовязань за договором на термін дії форс-мажорних обставин і усунення їх наслідків, а відтак і відповідальності за порушення його умов, у відповідності до п.9.2 договору можливе лише у разі призупинення дії останнього на час дії цих обставин, тобто обставин, що згідно п.9.1 договору виключають можливість його виконання однією зі сторін. При цьому таке зупинення не впливає на вже існуючі права та обовязки, які виникли з договору. Між тим, виконання сторонами зобовязань за договором на термін дії вказаних відповідачем форс-мажорних обставин не зупинялось, відповідач продовжує здійснювати закупівлю електричної електроенергії у ДП «Енергоринок», про що свідчать підписані відповідачем та скріплені печаткою останнього акти купівлі-продажу електричної енергії за спірний період, а також здійснює оплату купленої електричної енергії, а отже вказані відповідачем форс-мажорні обставини не унеможливили реальне виконання договору;

- по-третє, проведення антитерористичної операції на території Донецької області та повязані із цим несприятливі наслідки не обумовлюють неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність, не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обовязку за укладеним правочином, не перебувають у причинному звязку з невиконанням грошових зобовязань, оскільки починаючи з травня 2015р. ДП «Енергоринок» не здійснює за договором від 25.09.2007р. №4260/02 продаж ОСОБА_3 «ДТЕК Енерговугілля» електричну енергію на неконтрольовану територію, порушення виконання грошового зобовязання повязане з продажом електроенергії саме на контрольовану державною владою України територію. При цьому місцезнаходженням відповідача є м. Краматорськ Донецької області, тобто, підконтрольна територія України. Відповідачем не надано ані доказів повної неможливості здійснення господарської діяльності, ані доказів вжиття ним всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобовязання, не висловлено відмови від купівлі у 2016 році обсягу електроенергії за наявності форс-мажорних обставин з дня отримання сертифікату на їх підтвердження;

- по-четверте, положення ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки останні ані за субєктним складом, ані за обєктом не збігаються із правовідносинами, які регулюються зазначеним законом. У даному випадку йде мова про відносини, що склалися між енергопостачальними компаніями, тобто ОСОБА_3 «ДТЕК Енерговугілля» та іншими субєктами (споживачами енергоносіїв), яким здійснюється продаж таких ресурсів відповідачем, розширеному тлумаченню норми закону не підлягають.

- по-пяте, позивач як власник електроенергії, який здійснює її продаж відповідачу, одночасно є власником коштів, належних до сплати відповідачем та має право вимагати їх стягнення, в тому числі, з урахуванням 3% річних, втрат від інфляції та штрафних санкцій. При цьому, факт переходу права власності на електроенергію від ДП «Енергоринок» до ОСОБА_3 «ДТЕК Енерговугілля» відповідно до умов п. 4.13 договору від 25.09.2007р. №4260/02 підтверджено підписаними сторонами та скріпленими печатками актами купівлі-продажу електроенергії за період січень-грудень 2016р., та актами звірки взаєморозрахунків. Крім того, обовязок відповідача сплатити в повному обсязі вартість купованої у позивача електроенергії, з огляду на положення ЗУ «Про електроенергетику», ДЧОРЕ, п.п. 6.1,6.4 договору від 25.09.2007р. №4260/02, не обмежується наявними коштами на його поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, відповідач має та зобовязаний розраховуватись також зі своїх поточних господарських рахунків.

04.05.2017р. за вх.№12853/17 господарський суд одержав клопотання відповідача, згідно з яким останній просить суд призначити дану справу до колегіального розгляду з посиланням на її складність.

04.05.2017р. за вх.№12852/17 господарський суд одержав клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи наступних документів: належним чином засвідчених копій ліцензій НКРЕКП №275 від 25.12.1996р. (переоформлено рішенням від 10.08.2016р. №1381) на постачання електричної енергії за регульованим тарифом, №179 від 30.10.1996р. (переоформлено рішенням від 10.08.2016р. №1381) на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України разом із зведеними реєстрами актів звіряння та договорів для погашення заборгованості з пільг і субсидій відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20 (зі змінами) за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України; довідки розшифровки заборгованості по споживачам ОСОБА_3 «ДТЕК Енерговугілля» за 12 місяців 2016р., звітів про розрахунки за спожиту електричну енергію зі січень-грудень 2016р., звітних та розрахункових даних про корисний відпуск електричної енергії за січень-грудень 2016р.

Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 04.05.2017р. оголошено перерву до 10.05.2017р.

10.05.2017р. за вх.№13014/17 господарський суд одержав клопотання відповідача, згідно з яким останній просить суд зменшити розмір штрафу та пені на 99% з посиланням на те, що:

- по-перше, відповідач здійснює господарську діяльність в зоні проведення антитерористичної операції та зазнає, повязаних з цим негативних наслідків (зниження рівня платоспроможності споживачів, припинення діяльності фінансових установ, не компенсування державою втрат у розмірі 21 092 612 грн. від постачання електричної енергії пільговим категоріям споживачів на території НКТ, пошкодження підстанцій, ліній, електромереж, зростання виробничих витрат на відновлення постачання електроенергії, втрата відповідачем контролю над своєю господарської діяльністю);

- по-друге, настання для відповідача форс-мажорних обставин засвідчено сертифікатами ТПП України від 17.07.2014р. №1927/05-4 та від 10.12.2014р. №5931/05-4 (№2124);

- по-третє, відповідач має значну дебіторську заборгованість;

- по-четверте, позивач не зазнав жодних збитків, внаслідок прострочення виконання грошового зобовязання відповідачем.

В додаток до клопотання надано належним чином засвідчені копії постанови ДАГС від 16.02.2017р. по справі №908/1596/15-г, постанови НКРЕ від 20.02.2014р. №143 «Щодо переоформлення ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, виданих ПАТ «ДТЕК Енерговугілля»», Загального опису закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом ПАТ «ДТЕК Енерговугілля».

В судовому засіданні 10.05.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, а також надав усні заперечення проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%.

В судовому засіданні 10.05.2017р. представник відповідача заперечив проти позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та втрат від інфляції з підстав, викладених у відзиві на позов за вх.№10267/17 від 12.04.2017р., а також просив суд зменшити розмір штрафу та пені на 99%.

Відповідно до статті 85 ГПК України у судовому засіданні 10.05.2017р. за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

25.09.2007р. між ДП «Енергоринок» (ДПЕ, позивач) та ВАТ «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ» (ЕК, відповідач) укладено договір №4260/02, за умовами якого ДПЕ зобовязується продавати, а ЕК зобовязується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов даного договору (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 Договору, сторони дотримуються умов ДЧОРЕ (договір між членами Оптового ринку електричної енергії України) і додатків до ДЧОРЕ, що є його невідємними частинами, та керуються його положеннями при виконанні цього договору.

За змістом п.3.2 договору (в редакції додаткової угоди №11292/01 від 09.06.2015р.) ДПЕ продає, а ЕК купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток №4 до цього Договору), та в точках обліку різниці перетоків електричної енергії, в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 Договору. Точки обліку електричної енергії наведені у додатку №1 до цього договору «Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку», а перелік точок обліку різниці перетоків електричної енергії, затверджується Міністерством енергетики та вугільної промисловості України. ОСОБА_3 власності на електричну енергію, яка постачається за цим Договором, переходить від ДПЕ до ЕК в момент передачі електричної енергії в точках поставки та в точках обліку різниці перетоків електричної енергії. ДПЕ не здійснює продаж електричної енергії ЕК в точках поставки (в т.ч. по магістральних електричних мережах), які розташовані на неконтрольованій території. Обсяг перетікання електричної енергії в точках поставки, які розташовані на неконтрольованій території, визначається згідно з точками обліку електричної енергії, викладених в переліку, визначеному Міненерговугілля.

Вартість електроенергії, купленої ЕК у ДПЕ у розрахунковому місяці, визначається у відповідності до Правил ОРЕ за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої ЕК електроенергії (п.3.5 договору).

Згідно п.4.2 договору (в редакції додаткової угоди №11292/01 від 09.06.2015р.) обсяги фактично отриманої електроенергії в точках поставки ЕК та в точках обліку різниці перетоків електричної енергії визначаються згідно з Інструкцією про порядок здійснення розрахунків на ОРЕ України (далі - ІПР) з використанням погодинних даних, отриманих з автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (далі АСКОЕ), що охоплює точки обліки, згідно з ІКО. При цьому, при визначенні фактично отриманої електроенергії не враховується електрична енергія, що надійшли через точки поставки ЕК (в т.ч. по магістральних електричних мережах), які розташовані на неконтрольованій. Обсяг перетікання електричної енергії в точках поставки, які розташовані на неконтрольованій території, визначається згідно з точками обліку електричної енергії, викладених в переліку, визначеному Міненерговугілля.

Документ, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний з боку ДПЕ та ЕК та скріплений печатками Акт купівлі-продажу електроенергії. (п.4.13 договору).

У п.4.10 договору визначено, що ДПЕ надсилає ЕК поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках.

ЕК в триденний термін після отримання Актів купівлі-продажу зі свого боку підписує їх у двох примірниках та надсилає до ДПЕ один примірник поштою (п.4.11 договору).

Оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК. Перерахування коштів ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію здійснюються кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3 і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ЕК у ДПЕ у цьому місяці з урахуванням умов п.п.6.4 та 6.5 цього Договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України (п.п. 6.1, 6.2 договору).

Відповідно до п.6.4 договору остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобовязана обовязково вказати призначення платежу.

У розділі 7 договору встановлені права, зобовязання та відповідальність сторін, зокрема, ЕК зобовязана купувати у ДПЕ електроенергію відповідно до умов розділу 4 цього договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов розділу 6 цього договору, а також виконувати інші умови цього договору; в разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п.6.4 цього договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення та штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обовязку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії. Пеня нараховується до повного виконання ЕК зобовязання по оплаті купленої в ДПЕ електроенергії.

Договір укладено на термін з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього договору (п.11.6 договору).

Додатковою угодою №6910/02 від 10.05.2011р. по тексту договору найменування Відкрите акціонерне товариство «ПЕМ-Енерговугілля» (ЄДРПОУ 00169845) замінено на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» (ЄДРПОУ 00169845). У п. 2 вказаної додаткової угоди встановлено, що правонаступником всіх зобовязань (прав та обовязків) Відкритого акціонерного товариство «ПЕМ-Енерговугілля» є Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля».

Додатковою угодою №12566/03 від 07.09.2016р. в преамбулі договору найменування ЕК замінено на Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», а далі по договору на ОСОБА_3 «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля». У п. 2 вказаної додаткової угоди встановлено, що правонаступником всіх зобовязань (прав та обовязків) Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» (ЄДРПОУ 00169845) є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» (ЄДРПОУ 00169845).

Додатковою угодою №11527/01 від 17.08.2015р. в статті 12 Договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» юридичну адресу ЕК викладено у новій редакції: «адреса: 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Островського, 8.».

Судом також встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобовязання з продажу відповідачу електричної енергії за період січень-грудень 2016р. в загальному обсязі 637 016,066 тис. кВт/год та на загальну суму 942 530 361,52 грн., що підтверджується підписаними сторонами і скріпленими їх печатками актами купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2016р. в обсязі 56 216,034 тис. кВт/год на суму 78 008 500,38 грн., від 29.02.2016р. в обсязі 50 384,094 тис. кВт/год на суму 69 090 293,62 грн., від 31.03.2016р. в обсязі 49 576,365 тис. кВт/год на суму 65 048 787,14 грн., від 30.04.2016р. в обсязі 48 834,321 тис. кВт/год на суму 63 424 847,56 грн., від 31.05.2016р. в обсязі 47 974,153 тис. кВт/год на суму 61 825 553,57 грн., від 30.06.2016р. в обсязі 50 391,880 тис. кВт/год на суму 69 474 286,78 грн., від 31.07.2016р. в обсязі 57 709,235 тис. кВт/год на суму 91 008 113,84 грн., від 31.08.2016р. в обсязі 54 921,026 тис. кВт/год на суму 85 620 114,56 грн., від 30.09.2016р. в обсязі 49 936,645 тис. кВт/год на суму 76 948 517,26 грн., від 31.10.2016р. в обсязі 59 547,389 тис. кВт/год на суму 97 203 051,23 грн., від 30.11.2016р. в обсязі 54 468,791 тис. кВт/год на суму 85 377 007,72 грн., від 31.12.2016р. в обсязі 57 056,133 тис. кВт/год на суму 99 501 287,86 грн.

Між тим, оплату за куплену електричну енергію відповідач здійснив частково на загальну суму 103 039 920,47 грн., про що свідчать розшифровка банківської виписки ДП «Енергоринок» про надходження коштів від ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ ОСОБА_3 ЄДРПОУ 00169845 за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. (за електричну енергію, куповану у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.

Таким чином, борг відповідача становить 839 490 441,05 грн. (942 530 361,52 грн. - 103 039 920,47 грн.), а саме, за зобовязаннями січня 2016р. 73 252 867,97 грн., лютого 2016р. 41 535 050,96 грн., березня 2016р. 54 569 845,80 грн., квітня 2016р. 55 947 296,61 грн., травня 2016р. 58 774 802,36 грн., червня 2016р. 65 817 680,70 грн., липня 2016р. 75 815 716,44 грн., серпня 2016р. 75 464 685,06 грн., вересня 2016р. 70 748 347,69 грн., жовтня 2016р. 94 936 777,56 грн., листопада 2016р. 82 979 890,29 грн., грудня 2016р. 89 647 479,61 грн., що також підтверджується актами звірки розрахунків ДП «Енергоринок» з ОСОБА_3 «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» за продану з ОРЕ електроенергію станом на 01.01.2017р. №07/51-4-1260 від 03.02.2017р. та станом на 31.01.2017р. № 07/51-4-2343 від 01.03.2017р.

Отже, неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань щодо повної та своєчасної оплати купленої електричної енергії стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому останній просить суд стягнути з відповідача крім основного боргу в сумі 839 490 441,05 грн., також і пеню в розмірі 78 945 867,28 грн., штраф в розмірі 666 863,07 грн., що нараховані на підставі пп. 7.3.2. п. 7.3 договору, 3% річних в розмірі 9 458 853,07 грн., інфляційні втрати в розмірі 42 301 115,71 грн., що нараховані на підставі ст. 625 ЦК України.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог частини першої

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Як вище встановлено судом, між сторонами укладено договір купівлі продажу електроенергії № 4260/02 від 25.09.2007р., за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує позивачу її вартість до 14 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином, а саме продав відповідачу електричну енергію, що підтверджується підписаними актами купівлі-продажу електроенергії, а відповідач порушив умови договору та не здійснив у передбачені договором строки її повної оплати, у звязку з чим основний борг відповідача становить 839 490 441,05 грн. При цьому, жодних заперечень щодо наявності вказаного боргу, а також доказів, що спростовують його наявність до суду відповідачем не надано. Більш того, наявні в матеріалах справи акти звірки розрахунків ДП «Енергоринок» з ОСОБА_3 «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» за продану з ОРЕ електроенергію станом на 01.01.2017р. №07/51-4-1260 від 03.02.2017р. та станом на 31.01.2017р. № 07/51-4-2343 від 01.03.2017р., які підписані сторонами та засвідчені печатками підприємств, свідчать про визнання відповідачем основної суми заборгованості.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 839 490 441,05 грн. за період січень-грудень 2016р., а отже і про їх задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних, господарський суд виходить з наступного:

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 9 458 853,07 грн. за період з 15.02.2016р. по 31.12.2016р. за зобовязаннями січня-листопада 2016р., інфляційні втрати в сумі 42 301 115,71 грн. за період з березня по грудень 2016р. за зобовязаннями січня- жовтня 2016р.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем господарським судом встановлено, що позивачем помилково визначені початкові дати прострочення за зобовязаннями січня 2016р. (останній день строку припадав на вихідний день) та квітня 2016р. (останній день строку та наступний за ним день припадали на вихідні дні), а також те, що розрахунок 3% річних містить арифметичні помилки.

Господарським судом самостійно, із врахуванням вірно визначеного періоду нарахування, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобовязання, здійснений розрахунок 3% річних, згідно з яким сума 3% річних становить 9 479 295,73 грн., а саме:

-за період з 16.02.2016р. по 31.12.2016р. на суму боргу 73 252 867,97 грн. за зобовязаннями січня 2016р. 1 921 386,70 грн.;

-за період з 15.03.2016р. по 31.12.2016р. на суму боргу 41 535 050,96 грн. зобовязаннями лютого 2016р. 994 117,61 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

-за період з 15.04.2016р. по 31.12.2016р. на суму боргу 54 569 845,80 грн. за зобовязаннями березня 2016р. 1 167 436,87 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з 17.05.2016р. по 31.12.2016р. на суму боргу 55 947 296,61 грн. за зобовязаннями квітня 2016р. 1 050 158,27 грн.;

- за період з 15.06.2016р. по 31.12.2016р. на суму боргу 58 774 802,36 грн. 963 521,35 грн. за зобовязаннями травня 2016р., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з 15.07.2016р. по 31.12.2016р. на суму боргу 65 817 680,70 грн. 917 131,62 грн. за зобовязаннями червня 2016р., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з 15.08.2016р. по 31.12.2016р. на суму боргу 75 815 716,44 грн. 863 802,02 грн. за зобовязаннями липня 2016р., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з 15.09.2016р. по 31.12.2016р. на суму боргу 75 464 685,06 грн. 668 048,03 грн. за зобовязаннями серпня 2016р., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з 15.10.2016р. по 31.12.2016р. на суму боргу 70 748 347,69 грн. 452 325,50 грн. за зобовязаннями вересня 2016р., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з 15.11.2016р. по 31.12.2016р. на суму боргу 94 936 777,56 грн. 365 740,04 грн. за зобовязаннями жовтня 2016р., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з 15.12.2016р. по 31.12.2016р. на суму боргу 82 979 890,29 грн. 115 627,72 грн. за зобовязаннями листопада 2016р., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних задовольняються господарським судом частково в розмірі 9 446 113,44 грн. (1 921 386,70 грн. + 993 427,38 грн. + 1 166 150,13 грн. + 1 050 158,27 грн. + 961 330,33 грн. + 914 234,63 грн. + 859 937,17 грн. + 663 675,72 грн. + 447 749,82 грн. + 358 939,05 грн. + 109 124,24 грн.), виходячи із вищевизначеного судом розміру 3% річних за зобовязаннями січня 2016р., квітня 2016р. та заявленого позивачем до стягнення розміру 3% річних за зобовязаннями лютого 2016р. - 993 427,38 грн., березня 2016р. - 1 166 150,13 грн., травня 2016р. - 961 330,33 грн., червня 2016р. - 914 234,63 грн., липня 2016р. - 859 937,17 грн., серпня 2016р. - 663 675,72 грн., вересня 2016р. - 447 749,82 грн., жовтня 2016р. - 358 939,05 грн., листопада 2016р. - 109 124,24 грн. з огляду на ненадання позивачем відповідної заяви про збільшення позовних вимог в цій частині.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, господарським судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат містить арифметичні помилки.

Господарським судом самостійно, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобовязання, із врахуванням розяснень, викладених у п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», здійснений розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким сума інфляційних втрат становить 42 268 272,50 грн., а саме:

-за період з березня по грудень 2016р. на суму боргу 73 252 867,97 грн. за зобовязаннями січня 2016р. 8 648 557,10 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

-за період з квітня по грудень 2016р. на суму боргу 41 535 050,96 грн. за зобовязаннями лютого 2016р. 4 444 020,83 грн.;

-за період з травня по грудень 2016р. на суму боргу 54 569 845,80 грн. за зобовязаннями березня 2016р. 3 795 871,70 грн.

- за період з червня по грудень 2016р. на суму боргу 55 947 296,61 грн. за зобовязаннями квітня 2016р. 3 831 907,81 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період з липня по грудень 2016р. на суму боргу 58 774 802,36 грн. за зобовязаннями травня 2016р. 4 151 420,04 грн.;

- за період з серпня по грудень 2016р. на суму боргу 65 817 680,70 грн. за зобовязаннями червня 2016р. 4 719 414,29 грн.;

- за період з вересня по грудень 2016р. на суму боргу 75 815 716,44 грн. за зобовязаннями липня 2016р. 5 680 806,56 грн.;

- за період з жовтня по грудень 2016р. на суму боргу 75 464 685,06 грн. за зобовязаннями серпня 2016р. 4 220 176,57 грн.;

- за період з листопада по грудень 2016р. на суму боргу 70 748 347,69 грн. за зобовязаннями вересня 2016р. 1 921 666,62 грн., що перевищує суму заявлену позивачем до стягнення;

- за період грудень 2016р. на суму боргу 94 936 777,56 грн. за зобовязаннями жовтня 2016р. 854 431 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняються господарським судом частково в розмірі 42 224 600,97 грн. (8 643 838,42 грн. + 4 444 020,83 грн. + 3 795 871,70 грн. + 3 804 416,17 грн. + 4 151 420,04 грн. + 4 719 414,29 грн. + 5 680 806,56 грн. + 4 220 176,57 грн. + 1 910 205,39 грн. + 854 431 грн.), виходячи із вищевизначеного судом розміру інфляційних втрат за зобовязаннями лютого 2016р., березня 2016р., травня серпня 2016р., жовтня 2016р. та заявленого позивачем до стягнення розміру інфляційних втрат за зобовязаннями січня 2016р. - 8 643 838,42 грн., квітня 2016р. 3 804 416,17 грн., жовтня 2016р. 1 910 205,39 грн. з огляду на ненадання позивачем відповідної заяви про збільшення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу господарський суд виходить з наступного.

Позивачем заявлено до стягнення 78 945 867,28 грн. пені за період з 20.02.2016р. по 30.12.2016р. (із врахуванням детального розрахунку інфляційних, 3% річних, пені та штрафу на заборгованість ОСОБА_3 «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» за електроенергію по договору від 25.09.2007р. №4260/02 в період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.) за зобовязаннями січня-листопада 2016р. та 666 863,07 грн. 0,1 % штрафу від суми простроченого платежу понад 30 днів за зобовязаннями січня-жовтня 2016р.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

У ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 22.11.1996р. № 543-96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з умовами п.п. 7.3.2 п. 7.3 договору в разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п.6.4 цього договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення та штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу.

Перевіривши розрахунок пені, який здійснений позивачем господарським судом встановлено, що розрахунок пені містить арифметичні помилки.

Господарським судом самостійно, із врахуванням вірно визначеного періоду нарахування, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобовязання, здійснений розрахунок пені, згідно з яким сума пені становить:

- за період з 20.02.2016р. по 19.08.2016р. на суму боргу 73 252 867,97 грн. за зобовязаннями січня 2016р. 13 815 971,25 грн.;

- за період з 20.03.2016р. по 19.09.2016р. на суму боргу 41 535 050,96 грн. за зобовязаннями лютого 2016р. 7 471 769,82 грн.;

- за період з 20.04.2016р. по 19.10.2016р. на суму боргу 54 569 845,80 грн. за зобовязаннями березня 2016р. 9 124 793,89 грн.;

- за період з 20.05.2016р. по 19.11.2016р. на суму боргу 55 947 296,61 грн. за зобовязаннями квітня 2016р. 8 945 453 грн.;

- за період з 20.06.2016р. по 19.12.2016р. на суму боргу 58 774 802,36 грн. за зобовязаннями травня 2016р. 8 931 842,92 грн.;

- за період з 20.07.2016р. по 30.12.2016р. на суму боргу 65 817 680,70 грн. за зобовязаннями червня 2016р. 8 754 111,19 грн.;

- за період з 20.08.2016р. по 30.12.2016р. на суму боргу 75 815 716,44 грн. за зобовязаннями липня 2016р. 8 055 937,74 грн.;

- за період з 20.09.2016р. по 30.12.2016р. на суму боргу 75 464 685,06 грн. за зобовязаннями серпня 2016р. 6 045 422,31 грн.;

- за період з 20.10.2016р. по 30.12.2016р. на суму боргу 70 748 347,69 грн. за зобовязаннями вересня 2016р. 3 927 886,41 грн.;

- за період з 20.11.2016р. по 30.12.2016р. на суму боргу 94 936 777,56 грн. за зобовязаннями жовтня 2016р. 2 977 798,38 грн.;

- за період з 20.12.2016р. по 30.12.2016р. на суму боргу 82 979 890,29 грн. за зобовязаннями листопада 2016р. 698 300,72 грн.

Загальна сума пені становить 78 749 287,63 грн. (13 815 971,25 грн. + 7 471 769,82 грн. + 9 124 793,89 грн. + 8 945 453 грн. + 8 931 842,92 грн. + 8 754 111,19 грн. + 8 055 937,74 грн. + 6 045 422,31 грн. + 3 927 886,41 грн. + 2 977 798,38 грн. + 698 300,72 грн.).

Перевіривши розмір нарахованого позивачем штрафу, господарський суд встановив, що 0,1% штрафу від суми заборгованості 666 863 071,15 грн. за зобовязаннями січня-жовтня 2016р. становить 666 863,07 грн., а отже, розрахунок позовних вимог в зазначеній частині є арифметично вірним.

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України укладаючи договір, сторони мають право самостійно визначити, при настанні яких обставин вони будуть звільнені від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором.

В силу норм ч.4 ст.219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини.

Згідно з п. п. 9.2, 9.4 договору при настанні обставин форс-мажору сторони звільняються від виконання зобовязань за цим договором на термін дії форс-мажорних обставин і усунення їх наслідків. Потерпіла сторона негайно дає повідомлення другій стороні про виникнення такої події, що оголошується форс-мажорною, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Згідно ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п.1 ч.1 ст.263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч.2 ст.218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч.2 ст.218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст.617 ЦК України, ст.218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.06.2015р. у справі №904/6463/14/3-216гс15.

Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобовязання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за умовами укладеного договору здійснює продаж електричної енергії відповідачу з дотриманням та у межах договору між членами оптового ринку електроенергії України.

Кореспондуючим обовязком відповідача, як електроенергетичної компанії, за приписами спірного правочину, є закупівля електроенергії та здійснення її оплати відповідно до умов цього договору. При цьому, останнє належним чином відповідачем не виконано.

Сертифікатом Торгово-промислової палати України №1927/05-4 від 17.07.2014р. для відповідача засвідчено настання форс-мажорних обставин за договором №4260/02 від 25.09.2007р., а саме з 14.04.2014р. При цьому дату закінчення терміну дії форс-мажорних обставин на момент видачі сертифікату встановити неможливо.

Згідно із Сертифікатом № 2124 (від 10.12.2014р. вих. № 5391/05-4) Торгово промисловою палатою України також засвідчено настання з 14.04.2014р. для відповідача обставин форс мажору, які зумовили неможливість дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затв. Постановою Національною комісії з питань регулювання електроенергетики № 15/1 від 13.06.1996р.

Листом №28/3671 від 31.07.2014р. відповідач звернувся до позивача з повідомленням про настання обставин непереборної сили (форс-мажор).

Матеріали справи свідчать, що спірні зобовязання виникли у 2016р., та відповідач здійснює оплату купованої електричної енергії, доказів повної неможливості виконання зобовязань, здійснення господарської діяльності відповідачем не надано, враховуючи при цьому, що місцезнаходженням відповідача є м. Краматорськ Донецької області (підконтрольна українській владі територія).

Судом також встановлено, що починаючи з травня 2015р. позивач не здійснює продаж відповідачу електроенергії на неконтрольовану державною владою територію згідно зі ст. 23 ЗУ «Про електроенергетику» та постановою КМУ № 263 від 07.05.2015р. «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», а отже порушення виконання відповідачем зобовязань за договором повязані з продажем електроенергії виключно на контрольовану державною владою територію.

Крім того, відповідачем не надано доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, не висловлено відмови від купівлі електричної енергії у 2016р. за наявності форс-мажорних обставин від дня отримання відповідного сертифікату у їх підтвердження.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької області та пов'язані із цим несприятливі наслідки не обумовлюють неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність, не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за укладеним правочином та не перебувають у причинному зв'язку із несплатою відповідачем за договором №4260/02 від 25.09.2007р., у межах спірних правовідносин, а тому підстави для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання спірних зобовязань за договором №4260/02 від 25.09.2007р. відсутні, у звязку з чим відповідні посилання відповідача, які викладені у відзиві на позов, відхилені господарським судом.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розяснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх матеріалів справи в їх сукупності, керуючись законом.

У п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, враховуючи надмірно великий розмір заявлених до стягнення пені та штрафу, загальний розмір нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, важке фінансове становище відповідача (наявність значної заборгованості відповідача перед ДП «Енергоринок» за зобовязаннями інших періодів, дебіторської заборгованості відповідача тощо) та проведення антитерористичної операції в Донецькій області, що безпосередньо ускладнює господарську діяльність відповідача та, як наслідок, впливає на його фінансовий стан, а також відсутність доказів про завдання позивачу збитків порушенням відповідачем зобов'язання, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу на 95%, а отже, і про часткове задоволення відповідного клопотання відповідача.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу задовольняються господарським судом частково в розмірі 3 937 464,38 грн. та 33 343,15 грн. відповідно.

Щодо посилань відповідача на необхідність застосування до спірних відносин положень Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово - комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».

Законом України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції (ст.2 Закону).

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція (ст.1 Закону).

Сферою застосування даного нормативного акту є субєктний та обєктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.

Частиною 2 ст.2 ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на нарахування штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

За визначеннями ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Разом з тим, у розумінні ст.275 ГК України енергопостачальним підприємством (енергопостачальником) є субєкт господарювання, що відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві за договором.

Енергопостачальниками, за визначеннями термінів, приведених у ЗУ «Про електроенергетику», є учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам або з метою її експорту та/або імпорту.

Таке тлумачення знаходить своє відображення у наказі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо часткового або повного припинення різниці перетоків електричної енергії у точках її обліку» №440 від 10.07.2015р.

За визначеннями ЗУ «Про електроенергетику» енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики «Про затвердження Правил користування електричною енергією» до електричної енергії (активна) віднесено енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару, до електричної енергії (реактивна) - технологічно шкідливу циркуляцію електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок.

Відтак, здійснивши аналіз приведених термінів, виходячи з визначень ЗУ «Про теплопостачання», «Про електроенергетику», ст.275 ГК України та мети і сфери застосування ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», слідує висновок, додержання суб'єктного складу, яким є наявність обох означених у Законі учасників, а саме суб'єкт, якому встановлені обмеження в силу приведеного Закону як енергопостачальна компанія, діяльність якої пов'язана з постачанням безпосередньо самої енергії, як різновиду товару, що виробляється, виходячи з її властивостей, у результаті перетворення енергетичних ресурсів/джерела енергії, та суб'єкт, як підприємство - виконавець/виробник житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги громадянам у районі проведення антитерористичної операції.

Як свідчать статутні документи відповідача ОСОБА_3 «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» здійснює розподілення електроенергії, постачання електричної енергії, передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, торгівлю електроенергією, будівництво споруд електропостачання та телокомунікацій.

У свою чергу, ДП «Енергоринок» є підприємством, предметом діяльності якого, зокрема, визначено купівля електричної енергії у виробників, потужність чи обсяг відпуску яких більші ніж граничні показники (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, що входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), а також у суб'єктів підприємницької діяльності, які є власниками електричної енергії, виробленої з давальницької сировини; купівля в учасників оптового ринку електричної енергії електроенергії, отриманої ними за угодами на її імпорт; оптове постачання електричної енергії.

Виходячи з умов договору купівлі-продажу електричної енергії №4260/02 від 25.09.2007р. поряд із наведеними нормами чинного законодавства, останній укладено між ДП «Енергоринок» та ОСОБА_3 «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» як учасниками (членами) оптового ринку електроенергії України задля здійснення ліцензованої діяльності відповідача.

З наведеного можна зробити висновок, що за видом господарської діяльності та результатом її здійснення, ОСОБА_3 «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» є, зокрема, у межах спірного питання, енергопостачальною компанією. Тобто, спірними є правовідносини між двома підприємствами - енергопостачальниками.

Отже відповідач не є суб'єктом у розумінні приведених приписів чинного Закону України, якому обмежено відповідальність.

За таких обставин, положення ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р. не можуть бути застосовані до спірних відносин, з огляду що відповідні посилання відповідача, які викладені у відзиві на позов, відхилені господарським судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2016р. по справі № 913/282/16.

Посилання відповідача на те, що позивач не є власником грошових коштів, що надходять на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, та не має правових підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат господарським судом відхилені з огляду на те, що відносини сторін за своїм предметом хоча і мають специфічний характер, але їх правова природа залишається господарською, а тому позивачу як власнику електричної енергії та, відповідно, власнику грошових коштів, належних до сплати відповідачем за одержану електричну енергію, належить право вимоги до відповідача щодо повернення боргу з урахування сум передбачених ст. 625 ЦК України. Крім того, виходячи із системного аналізу положень ЗУ «Про електроенергетику», ДЧОРЕ, п.п. 6.1,6.4 договору від 25.09.2007р. №4260/02 обовязок відповідача щодо оплати електричної енергії не обмежується наявними коштами на його поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, відповідач має та зобовязаний розраховуватись також зі своїх поточних господарських рахунків.

Посилання відповідача на відсутність відповідальності позивача перед виробниками електричної енергії за прострочення оплати електричної енергії як на підставу для звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних витрат також не приймаються господарським судом з огляду на те, що позовні вимоги ґрунтуються саме на договірних відносинах, які склалися між ДП «Енергоринок» та ОСОБА_3 «ДТЕК ПЕМ Енерговугілля», відносини ДП «Енергоринок» з виробниками електричної енергії є відмінними за своїм субєктним складом та жодним чином не впливають на форму та обсяг відповідальності відповідача за прострочення виконання грошового зобовязання.

Посилання відповідача на те, що зобовязання позивача щодо оплати електричної енергії, закупленої у виробників електричної енергії, обмежені дією алгоритму розподілу коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії та останній фактично звільнений від будь-яких додаткових фінансових наслідків, повязаних з несвоєчасними розрахунками постачальників електричної енергії, як то пеня, 3% річних та втрати від інфляції також не приймаються господарським судом з огляду на те, що позовні вимоги ґрунтуються саме на договірних відносинах, які склалися між ДП «Енергоринок» та ОСОБА_3 «ДТЕК ПЕМ Енерговугілля», відносини ДП «Енергоринок» з виробниками електричної енергії є відмінними за своїм субєктним складом та жодним чином не впливають на форму та обсяг відповідальності відповідача за прострочення виконання грошового зобовязання.

Клопотання відповідача про призначення справи до колегіального розгляду відхилено господарським судом з огляду на те, що справа не відноситься до категорії справ, що передбачає обовязковість призначення колегіального розгляду, а також не відрізняється особливою складністю. При цьому, викладені у вказаному клопотанні посилання відповідача на погашення заборгованості шляхом підписання спільних протокольних рішень, якими сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків, та, відповідно, на відсутність правових підстав для стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, не прийняті господарським судом до уваги з огляду на те, що нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат позивачем не здійснювалось на суму заборгованості, яка погашена відповідачем за рахунок субвенції з державного бюджету, відповідні нарахування здійснені позивачем лише на залишкову частину заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, із врахуванням часткової обґрунтованості позовних вимог в частині заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також покладення судового збору за позовними вимогами про стягнення пені та штрафу, розмір яких зменшено судом на підставі п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, на відповідача в порядку ч.2 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р I Ш И В :

1. Позов Державного підприємства «Енергоринок» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Островського,8 код ЄДРПОУ 00169845) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; код ЄДРПОУ 21515381) 839 490 441 (вісімсот тридцять девять мільйонів чотириста девяносто тисяч чотириста сорок одну) грн. 05 коп. основного боргу, 9 446 113 (девять мільйонів чотириста сорок шість сто тринадцять) грн. 44 коп. 3% річних, 42 224 600 (сорок два мільйони двісті двадцять чотири тисячі шістсот) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 3 937 464 (три мільйони девятсот тридцять сім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 38 коп. пені, 33 343 (тридцять три тисячі триста сорок три) грн. 15 коп. штрафу, 239 929 (двісті тридцять девять тисяч девятсот двадцять девять) грн. 34 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складене 15 травня 2017 року.

Суддя Л.В. Ніколаєва