Постанова № 68038533, 25.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року Справа № 922/4081/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту інфраструктури Харківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі№ 922/4081/16Господарського судуХарківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"доДепартаменту інфраструктури Харківської міської радипростягнення 1261157,95 грн

за участю представників: позивачаБеліменко О.О. - адвокат, договір від 19.07.2017відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

25.11.2016 Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" подало до господарського суду позов про стягнення з Департаменту інфраструктури Харківської міської ради 1261157,95 грн, з яких 1187279,59 грн залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно з вимогами чинного законодавства, 54614,86 грн збитків від впливу інфляційних процесів, 19263,50 грн - 3% річних та 18917,37 грн судового збору. Позов обґрунтовано приписами статей 48, 87, 89, 97, 102 Бюджетного кодексу України, статей 509, 525-527, 610-612, 617, 625 Цивільного кодексу України та вмотивовано доводами про існування непогашеної заборгованості відповідача за період з жовтня 2015 року по січень 2016 року за послуги зв'язку, надані на пільгових умовах окремим категоріям громадян позивачем, як суб'єктом господарювання, який не є учасником бюджетного процесу та не відповідає за зобов'язаннями держави чи її органів, зважаючи на те, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат на надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян.

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що позивач невірно визначився зі складом осіб - учасників справи, оскільки відповідач не має господарських зобов'язань перед позивачем; Департамент інфраструктури Харківської міської ради не є головним розпорядником бюджетних коштів на компенсацію пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку; Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" субвенція на надання інших пільг, в тому числі і з послуг зв'язку не передбачена.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.01.2017 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено; стягнуто з Департаменту інфраструктури Харківської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 1187279,59 залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно з вимогами чинного законодавства, збитки від впливу інфляційних процесів у розмірі 54614,86 грн, три проценти річних 19263,50 грн та 18917,37 грн судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 (судді: Лакіза В.В.- головуючий, Бородіна Л.І., Плахов О.В.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди в порушення вимог процесуального законодавства невірно визначили склад осіб, що беруть участь у справі, не врахували, що рішення у спорі впливає на права Харківської міської ради, яку не залучено до участі у справі; суди в порушення вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в України", статей 22, 75, 85, 87, 89 Бюджетного кодексу України не взяли до уваги, що Департамент інфраструктури Харківської міської ради є виконавчим органом Харківської міської ради і його діяльність фінансується виключно за рахунок коштів бюджету міста Харкова, затверджених на поточний рік, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" субвенція на надання інших пільг, в тому числі і з послуг зв'язку не передбачена; відповідач є виконавчим органом Харківської міської ради, фінансується виключно за рахунок коштів бюджету міста Харкова та здійснює перерахування сум витрат підприємств, пов'язаних з наданням додаткових соціальних гарантій, в межах бюджетних призначень.

Відповідач не скористався процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи, як необґрунтовані, просив суд залишити прийняті рішення без змін, а касаційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій, що за Статутом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (позивач) його предметом діяльності є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.

У період з жовтня 2015 року по січень 2016 року позивач надав послуги зв'язку на пільгових умовах населенню міста Харків, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія пункту 19 частини першої статті 12, пункту 10 частини першої статті 13, пункту 18 частини першої статті 14, пункту 20 частини першої статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 11 статті 20, статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пункту 6 частини першої статті 6, частини третьої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 4 частини третьої статті 13 Закону України "Про охорону дитинства".

У зв'язку з реорганізацією Департаменту телекомунікацій та зв'язку Харківської міської ради шляхом приєднання до Департаменту інфраструктури Харківської міської ради (згідно з рішенням 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.06.2015 № 1897/15) рішенням 41 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 10.07.2015 № 1963/15 "Про внесення змін до рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 № 1794/15 "Про бюджет міста Харкова на 2015 рік" головним розпорядником бюджетних коштів з компенсації пільг з послуг зв'язку визначений Департамент інфраструктури Харківської міської ради (відповідач).

За змістом оформлених позивачем та відповідачем актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги зв'язку форми "3-пільга", затвердженими наказом Мінпраці України від 28.03.2003 № 83, зведеними реєстрами актів звіряння за телефонізацію та користування телефонами громадян пільгових категорій, складеними Харківською філією Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" та Департаментом інфраструктури Харківської міської ради, витягами з поіменних списків громадян, яким було надано послуги на пільгових умовах за формою "2-пільга", станом на момент звернення з позовом існувала невідшкодована заборгованість перед позивачем за послуги зв'язку, надані на пільгових умовах за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року, в розмірі 1187279,59 грн.

Суди, задовольняючи позов, дійшли висновку, що відповідач, як розпорядник бюджетних коштів на компенсацію пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку, допустив порушення щодо своєчасного відшкодування отриманих послуг за період з жовтня 2015 року по січень 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості та наявності підстав для стягнення заборгованості відповідача перед позивачем за послуги зв'язку, надані на пільгових умовах, керуючись вимогами статей 526, 610, 901, 903 Цивільного кодексу України, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, виходячи з положень статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, частини другої статті 193 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що відповідач порушив грошове зобов'язання, що є підставою для застосування правових наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, відхиливши доводи відповідача, як необґрунтовані, та з посиланням на вимоги чинного законодавства спростував доводи апеляційної скарги.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Частиною третьою статті 63 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до статті 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 97 Бюджетного кодексу України).

За змістом частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі-Порядок), відповідно вказаним порядком встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету України. Пунктом 2 постанови, встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктами 3, 4 Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевий держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення; а перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя;

Згідно з пунктами 5, 7, 8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення); Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби; отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Відповідно до статі 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За своїм правовим статусом позивач є особою приватного права, суб'єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність на власний ризик та має право на оплату наданих ним споживачам послуг у повному обсязі.

Обсяг наданих позивачем послуг, як і розміру понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах підтверджено наявними у справі документальними доказами, підписаними відповідачем, як головним розпорядником бюджетних коштів з компенсації пільг з послуг зв'язку.

Відповідно до положень наведеного вище законодавства відшкодування понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах повинно здійснюватися розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету, якими фінансуються відповідні видатки місцевого бюджету.

Враховуючи викладені вище обставини, суди вірно взяли до уваги, що положеннями чинного законодавства передбачено відшкодування позивачу понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах, яке повинно здійснюватись головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів ї виконання державних програм соціального захисту населення і таким розпорядником є відповідач; при цьому цілком обґрунтовано суди вказали, що неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем. При цьому суди цілком правильно послались на практику Європейського суду з прав людини, за змістом якої невиправдане посилання на відсутність належного фінансування заходів соціального захисту або відсутність бюджетних коштів не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності боржника або для виправдання бездіяльності відповідного органу.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують належно та повно встановлених судами істотних обставин справи та законності їх правових висновків відповідно до наведених вище положень законодавства.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 42, 43, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях; підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Оскільки Вищий господарський суд України надавав Департаменту інфраструктури Харківської міської ради відстрочку сплати судового збору до закінчення розгляду скарги у справі, а доказів сплати судового збору скаржник не надав, зі скаржника підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 22700,84 грн за розгляд касаційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту інфраструктури Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 922/4081/16 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2017 залишити без змін.

Стягнути з Департаменту інфраструктури Харківської міської ради (61200, місто Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 34468231) до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код класифікації доходів бюджету: 22030104, код ЄДРПОУ 38004897, рахунок отримувача: №31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019) 22700,84 грн (двадцять дві тисячі сімсот гривень, 84 копійки) судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова