Ухвала суду № 68034748, 31.07.2017, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4992/17

Провадження № 1-кс/202/1504/2017

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2017 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Бєльченко Л.А.,

за участю секретаря Скляр А.І.,

старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1,

розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1, погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_2, про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

28.07.2017 року до суду надійшло зазначене клопотання про арешт майна.

З клопотання убачається, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040660000333 від 13.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України.

Слідчий зазначає, що 13.02.2017 року до ЧЧ Індустріального ВП надійшла заява від ОСОБА_3 про те, що посадові особи ТОВ «Рейлтранслогістік» та ЗАТ «РТХ-Логістик» незаконно намагалися заволодіти майном ТОВ «Металургтранс», сума збитку встановлюється.

В ході слідства встановлено, що ТОВ «Металургтранс» (код 33074226) на підставі Договору 02/08/14 від 01.08.2014 року, укладеного з компанією Mantelli LTD є оператором залізничних вагонів власності нерезидентів України у кількості 1822 одиниць. Договір чинний та діє до 31.12.2019 року. Згідно вимог чинного законодавства України залізничні вагони задекларовані ТОВ «Металургтранс» у митному режимі тимчасового ввезення та сплачені всі митні платежі та податки. Вказані вагони курсують територією України та знаходяться у накопиченні переважно на станції Нижньодніпровск-Вузол Придніпровської залізниці згідно Договору № ПР/ДН-1-15805/НЮдч від 17.09.2015 року, укладеного ТОВ «Металургтранс» з ОСОБА_4 філією «Придніпровська залізниця ПАТ «Укрзалізниця».

З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що повязані між собою юридичні особи ТОВ «Рейлтранслогістік» (код 39778889) та ЗАТ «РТХ-Логистика» (РФ, ОГРН 1027739002466) звернулися з зустрічними позовами одна до одної до Київського господарського суду м. Києва (справа № 910/23892/16).

Вказані позови є штучними та мають ознаки шахрайства, оскільки зустрічний позов ТОВ «Рейлтранслогістік» до ЗАТ «РТХ-Логистика» базується на укладеній додатковій угоді № 35 від 27.07.2016 року, що стосується лише намірів надання в суборенду 1827 залізничних вагонів за переліком. При цьому, як посадовим особам ЗАТ «РТХ-Логистика», так і посадовим особами ТОВ «Рейлтранслогістік» на час складання цієї додаткової угоди було достовірно відомо, що зазначені у переліку залізничні вагони з 2014 року знаходяться в суборенді компанії Mantelli LTD за договором суборенди майна, укладеного між ЗАТ «РТХ-Логистика» та Mantelli LTD № 02/07/14 від 01.07.2014 року. Договір чинний та діє до 31.12.2019 року на підставі Додаткової угоди № 2 від 09.11.2014 року. Посадовими особами ЗАТ «РТХ-Логистика» орендна плата за користування залізничними вагонами (за переліком додаткової угоди № 35 від 27.07.2016 року до контракту № 181-с/ар/пв) нараховується Mantelli LTD за Договором суборенди майна № 02/07/14 від 01.07.2014 року. Але питання наявності обтяження вагонів правами третіх осіб (суборенда) як на дату укладання додаткової угоди № 35 від 27.07.2016 року, так і на дату подання судових позовів навмисно обходиться сторонами та не досліджується судом. Тобто, Додаткова угода № 35 від 27.07.2016 року є нікчемною оскільки завідомо не може бути виконана з боку ЗАТ «РТХ-Логистика».

Крім того, позов ЗАТ «РТХ-Логистика» (РФ, ОГРН 1027739002466) до ТОВ «Рейлтранслогістік» щодо розірвання контракту суборенди № 181-с/ар/пв від 01.06.2015 року не потребує судового врегулювання, оскільки умовами контракту (п 6.3.1.) прострочення платежу є достатньою підставою для позасудового одностороннього розірвання контракту з боку ЗАТ «РТХ-Логистика». Про систематичне порушення умов контракту з боку ТОВ «Рейлтранслогістік» щодо строків та сум орендних платежів вказується безпосередньо в ухвалі суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2017 року про забезпечення зустрічного позову заборонено ЗАТ «РТХ-Логистика» та ПАТ «Укрзалізниця», та будь-яким іншим особам курсування на території України у будь-якому стані вагонів (в кількості 1827 шт. згідно переліку). Вказане рішення прийняте без виклику сторін та за своєю суттю спрямоване на перешкоджання господарській діяльності ТОВ «Металургтранс» у частині використання зазначених залізничних вагонів, а також на зрив транспортного забезпечення генеруючих компаній енергетичної системи України енергетичним вугіллям. Оскільки саме ці наслідки наступають при забороні курсування вагонів на території України. Крім того, наслідками шахрайських дій зазначених осіб може стати вилучення із операторського управління ТОВ «Металургтранс» залізничних вагонів та нанесення збитків підприємству на загальну суму близько 40 млн. грн., що будуть нараховані підприємству Митними органами України.

Підтвердженням шахрайських намірів посадових осіб ТОВ «Рейлтранслогістік» та ЗАТ «РТХ-Логистика» є навмисно прихований від суду факт, що вони є повязаними між собою юридичними особами, а також факт того, що зазначені залізничні вагони знаходяться в Україні під митним контролем, та будь-які дії з вагонами порушують законні права третіх осіб та митного законодавства України. Вимога ТОВ «Рейлтранслогістік» щодо отримання в суборенду вагонів на території України також суперечить Митному законодавству України та має на меті нанесення збитків державному бюджету України щодо сплати митних платежів.

Крім того, від імені ТОВ «Рейлтранслогістик» неодноразово направлялись на адресу залізничних станцій гарантійні листи-письмові інструкції щодо відправлення вагонів оператора ТОВ «Металургтранс» за межі митної території України. З боку ЗАТ «РТХ-Логистика» також неодноразово направлялись безпідставні письмові вимоги до ПАТ «Укрзалізниця» та її філій щодо заборони курсування залізничних вагонів ТОВ «Металургтранс», виключенню ТОВ «Металургтранс» з бази даних операторів.

Посадові особи ТОВ «Рейлтранслогістик» неодноразово самовільно намагалися зареєструвати в АБД УЗ «Вантажні вагони операторів» операторське управління за ТОВ «Рейлтранслогістик» без надання передбачених чинним законодавством підтверджуючих документів, або з наданням документів, отриманих шахрайським шляхом, в тому числі від митних органів. Так, ТОВ «Рейлтранслогістик» здійснено митне оформлення вагонів № 61926622, № 62342068 у митному режимі тимчасового ввезення (ВМД № 807010001/2016/005177 від 16.06.2016 року). При цьому, вказані вагони з 2015 року знаходились у митному режимі тимчасового ввезення, що оформлений ТОВ «Металургтранс», згідно ВМД № 110120000/2015/409983, № 110120000/2015/400030. Також, на дату оформлення ТОВ «Рейлтранслогістик» ВМД № 807010001/2016/005177 вказані залізничні вагони знаходилися поза межами дії митного поста, що оформлював ВМД, та використовувались в господарській діяльності ТОВ «Металургтранс», а саме: знаходилися у завантаженому стані (обкотиши) на станціях Мушкетово та Ясинувата ОСОБА_4 філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та рухалися зі станції ОСОБА_4 філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на адресу вантажоотримувачів.

Також вказана ВМД оформлювалася на підставі Додаткової угоди № 29 до контракту 181-с/ар/пв, а не Додаткової угоди № 35 від 27.07.2016 року, на котру посилаються посадові особи ТОВ «Рейлтранслогістік» при розгляді судової справи № 910/23892/16 у господарському суді м. Києва. Обовязковим документом при митному оформленні залізничних вагонів є акт прийому-передачі вагонів в оренду. Якщо такий акт додавався ТОВ «Рейлтранслогістік» до ВМД, то такий акт є нікчемним та підписаний для протиправного митного оформлення залізничних вагонів, права володіння на котрі не належать ні ТОВ «Рейлтранслогістік», ні ЗАТ «РТХ-Логистика» (РФ).

14.02.2017 року слідчим СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області від представника потерпілого ОСОБА_5, яка уповноважена директором ТОВ «Металургтранс» ОСОБА_3, на підставі довіреності отримано та долучено до матеріалів кримінального провадження заяву про залучення до провадження як потерпілого та представника потерпілого, також про стягнення з ЗАТ «РТХ-Логистик» шкоди у розмірі 40 млн. грн., заподіяної внаслідок незаконних дій відповідача, що призвели до нарахування, котрі підлягають сплаті Митними органами України (цивільний позов).

ТОВ «Рейлтранслогістік» (код 39778889) для здійснення фінансово-господарської діяльності було відкрито рахунки № 26005620918238, № 26042621061987, № 26009620918245, № 26006620918248 у ПАТ «Промінвестбанк» (МФО 300012), за адресою: м. Київ, пров. Шевченка, 12.

23.05.2017 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська винесено ухвалу про зобовязання слідчого, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12017040660000333, звернутися до суду з клопотаннями про накладення арешту на грошові кошти у видатковій частині, що знаходяться на рахунках ТОВ «Рейлтранслогістік» (код 39778889).

12.06.2017 року слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з клопотаннями про накладення арешту на грошові кошти у видатковій частині, що знаходяться на рахунках ТОВ «Рейлтранслогістік» (код 39778889), № 26005620918238, № 26042621061987, № 26009620918245, № 26006620918248, відкритих у ПАТ «Промінвестбанк» (МФО 300012).

12.06.2017 року ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська було задоволене клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про накладення арешту на грошові кошти у видатковій частині, що знаходяться на рахунках ТОВ «Рейлтранслогістік» (код 39778889), № 26005620918238, № 26042621061987, № 26009620918245, № 26006620918248, відкритих у ПАТ «Промінвестбанк» (МФО 300012).

25.04.2017 року до СУ ГУНП в Дніпропетровській області з апеляційного суду Дніпропетровської області надійшла ухвала від 14.07.2017 року, в котрій суд постановив скасувати ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2017 року та постановити нову ухвалу, котрою клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 про накладення арешту на грошові кошти у видатковій частині, що знаходяться на рахунках ТОВ «Рейлтранслогістік» (код 39778889), повернути прокурору для усунення недоліків зазначених в ухвалі, а саме не зазначено розміру збитків, що були заподіянні кримінальним правопорушенням, не додержано вимог ст. 172 КПК України.

Слідчий зазначив, що є достатньо підстав вважати, що безготівкові кошти, котрі знаходяться на розрахункових рахунках субєкта господарювання, мають важливе значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні та є ключовими доказами, котрі допоможуть встановити джерела їх надходження, а також необхідні для забезпечення у майбутньому можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Ознайомившись з клопотанням і доданими до нього матеріалами, матеріалами кримінального провадження № 12017040660000333 від 13.02.2017 року, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040660000333 від 13.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України.

За ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, котрий застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, що містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18.02.2016 року, котрий набрав чинності 28.02.2016 року, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні обєкти, котрі були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за котрих жодна особа не була б підданою необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, що отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження «щодо особливих вказівок в ухвалі слідчого судді про арешт майна» слід враховувати, що на майно не може бути накладено арешт з метою його конфіскації, якщо злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа, не передбачає такого виду покарання.

Крім того, відповідно до узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особами, обвинувальний акт щодо яких передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями, підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

Так, в клопотанні однією з підстав для накладення арешту на грошові кошти підприємства, слідчий зазначив забезпечення у майбутньому можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Оскільки санкція статті ч. 1 ст. 190 КК не передбачає конфіскації майна, доказів подання цивільного позову в рамках кримінального провадження стороною обвинувачення не надано, не визначено розмір збитків, що були заподіяні кримінальним правопорушенням, крім того, жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Бєльченко Л.А.